2.4. Бюджетний процесі бюджетний рік у зарубіжних країнах

Сучасні принципи організації бюджетного процесу по-лягають у:

єдності, яка виражається в єдиній правовій базі, єдинійбюджетній класифікації, єдності форм бюджетної документації,необхідної для статистичної і бюджетної інформації при форму-ванні бюджетів, єдності грошової системи;

самостійності кожного учасника здійснювати бюджетнийпроцес. Забезпечується наявністю власних і регулюючих джерелдоходів, а також правом визначати напрямки їх використання;

балансовому методі, що полягає у встановленні правиль-ного співвідношення між доходами та видатками бюджетів. Цеповинно забезпечити стійкість бюджету і необхідні пропорції врозподілі коштів між сферами господарства, економічними регі-онами. Важлива умова методу — відповідність видатків бюджетуйого доходам, створення фінансових резервів. Цей принцип —головна мета усієї фінансової політики.

Складання проекту бюджету — один з важливих етапів бю-джетного процесу: саме тут зважуються такі питання, як обсягбюджету, податкова і грошово-кредитна політика на майбутнійрік, основні напрямки використання коштів та методи покриттябюджетного дефіциту, а також розподіл доходів між ланкамибюджетної системи.

Робота зі складання проекту державного бюджету починаєть-ся задовго до початку нового бюджетного року: у ФРН — за6 місяців, у Японії — за 7, у Франції — за 14, у США — за 18 мі-сяців. Проект бюджету розробляється органами виконавчої вла-ди, як правило, Міністерством фінансів (Казначейством), а вСША — спеціальним органом — АБУ.

У ряді країн формування бюджету починається з виступів го-лови виконавчої влади з проблем загальних напрямків соціально-економічної політики на майбутній рік. Наприклад, у США пре-зидент звертається до американського народу з Бюджетним по-сланням, у якому формуються основні завдання фінансово-гро-шової політики, надається урядова оцінка доходів та видатківфедерального бюджету в майбутньому бюджетному році й у на-ступні чотири роки.

При складанні проекту бюджету ставляться такі цілі:

активний вплив його на підвищення ефективності економіки;

забезпечення погодженості фінансових та інших ресурсів зекономічними і соціальними програмами-прогнозами уряду;

встановлення необхідних пропорцій і пріоритетів у витратікоштів;

вишукування джерел для покриття дефіциту бюджету.

У ході формування бюджету відбувається тривалий обмін ві-домостями, пропозиціями, оцінками між главою держави, мініс-терством фінансів (чи спеціальним органом), міністрами та ін-шими головами державних відомств. Розв'язання суперечливихпитань іноді вимагає втручання глави держави. При прийняттірішень про бюджет враховуються перспективи економічногорозвитку, ступінь інфляції, рівень зайнятості, число тих, хто ко-ристується соціальною підтримкою. Погоджені бюджетні рішен-ня приймаються з обліком даних виконаного раніше затвердже-ного бюджету, включаючи бюджет поточного року. ПотімМіністерство фінансів (Спеціальний орган) починає розроблятибюджетні показники й інші бюджетні документи.

При розробці проекту бюджету на майбутній рік, а в багатьохрозвинутих країнах — на тривалу перспективу (чотири — п'ятьроків) використовують програмно-цільовий метод обчисленнядоходів та видатків, у тому числі системний аналіз, економічнімоделі, електронно-обчислювальну техніку.

Розгляд і затвердження проекту бюджету. Після схваленнявищим виконавчим органом (кабінетом міністрів у ВеликійБританії, Японії, канцлером у ФРН, президентом у США,Франції) проект бюджету надходить у законодавчий орган —Парламент для розгляду і затвердження його. Як правило, проектбюджету обговорюється кожною палатою окремо (спочатку ни-жньою, а потім верхньою — у Франції або одночасно в обох па-латах — у США, ФРН). У кожній палаті Парламенту функціо-нують спеціальні комітети і комісії, які займаються конкретнимибюджетними питаннями, часто за програмами. Вони детальноаналізують відповідні статті проекту бюджету, вносять корективита дають висновок з пояснювальною запискою.

Після прийняття бюджету кожною палатою при відсутностірозбіжностей між ними виноситься загальне рішення Парламен-ту про бюджет. Якщо ж розбіжності виникли, то їх повинна зня-ти погоджувальна комісія, що складається з представників двохпалат.

При розгляді проекту бюджету в Парламенті важливе зна-чення має бюджетна ініціатива, тобто право членів Парламен-ту вносити зміни в представлений урядом проект бюджету.У деяких країнах (Франція, Велика Британія та ін.) члени Па-рламенту, які не є членами уряду, не мають права вносити про-позиції по збільшенню передбачених видатків чи встановленнюнових податків. Таке правило розширює можливості урядувпливати на мінливу економічну ситуацію в країні. У США бю-джетні права Конгресу значно ширші. Обмеження бюджетнихправ Парламентів виявляються й у тому, що законодавча владаприймає не бюджет як єдиний документ у цілому (США), а що-річні постанови про бюджетні призначення, надаючи повнова-ження президенту витрачати кошти на певні цілі, але встанов-люючи верхню межу. Деякі статті бюджету взагалі нерозглядаються, а затверджуються автоматично. Друга стадіябюджетного процесу закінчується прийняттям закону про бю-джет у цілому чи затвердженням окремих бюджетних призна-чень за статтями (програмами) і підписується головою держа-ви — президентом у США, Франції, королевою у ВеликійБританії, імператором — в Японії.

Виконання бюджету означає одержання затверджених доходів,в основному податків, й здійснення передбачених бюджетних ви-трат відповідно до виділених асигнувань. Цей етап триває протягомроку, який називається фінансовим чи бюджетним роком. Бюдже-тний рік — це період, протягом якого діє затверджений бюджет. Вінне завжди збігається з календарним роком, що пояснюється істори-чно сформованою практикою, термінами скликання сесій Парламе-нтів. У Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландах, Швейцаріїбюджетний рік збігається з календарним роком. У Великій Брита-нії, Канаді, Японії бюджетний рік починається 1 квітня і закінчу-ється 31 березня наступного року. У США бюджетний рік охоплюєперіод з 1 жовтня по 30 вересня наступного року.

Важливий елемент цієї стадії бюджетного процесу — касовевиконання бюджету, тобто організація збору бюджетних коштівна території країни, їхнє збереження і видача, а також веденняобліку та звітності. У більшості країн існує банківська системакасового виконання бюджету, тобто банки, в основному центра-льний банк, є головним касиром держави. В основі касового ви-конання бюджету лежить принцип єдності каси: усі бюджетнікошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів (Каз-начейства) у центральному банку, з якого і здійснюються усі ви-трати держави. Виконання бюджету включає контроль на всіхетапах процесу витрати коштів, у числі яких:

етап зобов'язань: зобов'язання означає встановлення і резер-вування частини бюджетних асигнувань для покриття конкрет-них видатків відповідно до затвердженого бюджету;

етап перевірки: на цьому етапі отримувач бюджетних коштівпідтверджує, що усі вимоги відносно оплати конкретних видатківвиконані (наприклад, товар доставлений, послуги зроблені);

етап оплати: на цьому етапі виконується оплата взятих зо-бов'язань.

У деяких розвинутих країн діє правило секвестру, яке припу-скає право уряду пропорційно знижувати статті видатків прийня-того бюджету протягом часу, що залишився до кінця поточногороку. Так, у США секвестр застосовується до певних програм івводиться при можливому перевищенні встановленої межі вида-тків. Прийняття закону Конгресом про секвестр обумовлюєтьсяпевними умовами.

Складання звіту про виконання бюджету міністерством фі-нансів та затвердження його Парламентом — остання стадіябюджетного процесу, що починається після закінчення фінансо-вого року.