2.5. Організація казначейської системивиконання бюджету

Роль казначейства в різних країнах може бути пасив-ною, коли казначейство лише виділяє ресурси бюджетним уста-новам відповідно до їх затверджених бюджетів, і активною, коликазначейство має право встановлювати ліміти на зобов'язання тана оплату витрат на основі заздалегідь установлених критеріїв.Казначейство різною мірою бере участь у керуванні державнимборгом. І, нарешті, казначейство може відповідати за виконанняоблікових функцій. Єдиної моделі управління державними фі-нансами й організаційної структури казначейства не існує. Числойого відділів і управлінь та їх конкретних функцій визначається вкожній країні по-різному. Крім того, функції казначейства згодомможуть змінюватися.

У США Міністерство фінансів (Казначейство) є підрозділом,підлеглим безпосередньо Президенту, яке виконує широке колоекономічних і фінансових функцій. Іншими установами, задіяни-ми в бюджетному процесі, є Адміністративно-бюджетне управ-ління (АБУ), яке відповідає за підготовку бюджету, і Головне бю-джетно-контрольне управління (ГБКУ), що відповідає за рядоблікових та аудиторських функцій. Податкове управління і Ми-тне управління є частиною Казначейства.

Казначейство відповідає за бухгалтерський облік, підготовкуінструкцій для установ, одержання їх запитів та підготовку щомі-сячних звітів і річних фінансових відомостей. У США налаго-джена чітка координація між казначейством і АБУ: Казначействоготує оцінку бюджетних надходжень та бере участь у виробленнімакроекономічної основи, АБУ готує кошторис витрат і зводитьвоєдино бюджет, що представляється Президентом Конгресу, атакож курирує питання обліку на рівні департаментів.

Казначейство контролює всі надходження та виплати за своїмгенеральним рахунком у Федеральному резервному банку в Нью-Йорку, а також контролює банківські рахунки уряду. Воно збираєвсі податки і мита та забезпечує централізований збір плати закористування і послуги для деяких установ. Для збирання надхо-джень використовується банківська система.

Контроль за витратами коштів здійснюють галузеві департа-менти. Витрати оплачуються казначейством на запит отримувачабюджетних коштів в межах бюджетних асигнувань і частки депа-ртаменту. Як платіжні засоби використовуються чеки або частішеелектронні переведення.

Так само як і в більшості країн, Казначейство США контро-лює випуск та облік державних цінних паперів і вирішує питанняобсягу, термінів та структури випусків, які розташовуються нааукціонах. Воно використовує федеральний резерв для підтримкив проведенні аукціонів. Казначейство також встановлює правиладля вторинного ринку казначейських цінних паперів.

У Великій Британії управління державними фінансами побу-довано за такою схемою.

Найбільш впливовим департаментом у британській системіуправління державою є Казначейство, яке поєднує функції мініс-терства фінансів і міністерства економіки. У Казначействі пра-цює близько тисячі осіб, його бюджет становить 73 млн ф. ст.У структурі Казначейства шість управлінь: Макроекономічноїполітики і міжнародних фінансів; Бюджету і державних фінансів;Державних послуг; Фінансової звітності та аудиту; Фінансовогорегулювання і промисловості; Кадрів, капітального будівництвата інформації. Поряд з цим у Казначействі є виконавче агентст-во — Управління Сполученого Королівства (УСК) з обслугову-вання державного боргу.

У 1998 р. УСК взяло на себе відповідальність за виробленнярекомендацій з випуску державних цінних паперів і проведеннянеобхідних аукціонів. З 2000 р. у компетенцію цього підрозділуввійшло Управління проходженням щоденних грошових потоківказначейства, що припускає випуск казначейських векселів, а та-кож одержання і надання позик на ринках забезпеченого капіталуз метою підтримки щоденного балансу грошових потоків.

Поряд з канцлером Казначейства у ньому працюють ще чоти-ри міністри: головний секретар (також член кабінету міністрів),генеральний скарбничий, фінансовий секретар, секретар з питаньекономіки.

Основна функція Казначейства — надавати допомогу мініст-рам у формуванні та реалізації економічної політики. Працівникиказначейства координують податкову стратегію держави, еконо-мічні та фінансові відносини з іншими країнами, ЄС та міжнаро-дними фінансовими інститутами, політику відносно міжнародноїзаборгованості, експортних кредитів і допомоги іншим країнам.казначейство контролює загальні надходження в консолідованийфонд, що виступає як єдиний рахунок казначейства.

Державна організаційна схема виконання казначейських фун-кцій у Японії також має свої особливості. У цій країні казначей-ські функції покладені на: Казначейський відділ; Відділ управ-ління боргом; Фінансовий відділ; Бюджетний відділ, Відділвиконання бюджету і Юридичний відділ. Ці відділи входять доскладу Бюджетного і Фінансового бюро, яке є підрозділом Міні-стерства фінансів. Як видно з назв відділів, у Японії управліннядержавними фінансами покладено на підрозділи, що мають вузь-ку спеціалізацію. Так, Казначейський відділ готує фінансовийплан з розмежуванням по днях. Разом з Відділом виконання бю-джету він також контролює надходження і виплати по державно-му рахунку в Банку Японії.

За збір надходжень відповідають Національна податковаслужба і Митний департамент (обидва — підрозділи Міністер-ства фінансів). Податки можуть бути сплачені в Банку Японії,уповноважених комерційних банках, за допомогою поштової си-стеми і через місцеві відділення національної податкової службита митного департаменту.

Питання випуску цінних паперів, обсягу, термінів, структуривирішує Відділ управління боргом, використовуючи як агентаБанк Японії. Відділ виконання бюджету затверджує графік плате-жів, у межах якого бюджетні міністерства витрачають кошти. Задеякими видатковими статтями на етапі взяття зобов'язань потріб-на згода Міністерства фінансів. Банк Японії контролює виконанняміністерствами бюджетних і наявних лімітів. Усі державні коштиакумулюються в Банку Японії на зведеному рахунку уряду. Однакдля галузевих міністерств відкриті субрахунки, які використову-ються для кредитування і контролю їх видаткових лімітів.

У Франції функції поділені між Казначейством і Генеральноюдирекцією державного обліку (ГДДО). Обидві організації є під-розділами другого рівня. Казначейство міститься в складі Мініс-терства фінансів, а ГДДО — Бюджетного міністерства. Усіфінансові ресурси Франції зосереджуються на єдиному рахункуКазначейства. Воно контролює надходження і виплати по цьомурахунку, що міститься в Центральному банку. Разом з тим урозв'язанні операційних завдань з доходів воно участі не бере. Зазбір надходжень відповідає ГДДО (2000 крупних платників пода-тків на додаткову вартість вносять платежі безпосередньо наєдиний рахунок у Центральному банку — 35 % усіх надходжень).Інші податки збираються Директоратом надходжень (50 %) таМитною службою (близько 15 %).

Виконання бюджету по витратах контролюється Бюджетнимдиректоратом. Казначейство у Франції так само керує внутрі-шнім та зовнішнім державним боргом. Воно контролює випускцінних паперів, вирішує питання обсягу випуску, термінів і стру-ктури. У Франції розроблена й успішно діє державна фінансоваінформаційна система. В цій системі здійснюється підготовкабюджету, публікація бюджетних документів та виконання бю-джету. Існують і інші системи для зв'язку між Бюджетним дирек-торатом і галузевими міністерствами.

Контрольні запитання:

Охарактеризуйте роль законодавчих органів та міні-стерства фінансів в управлінні фінансами в зарубіжнихкраїнах.

Як використовується бюджет у процесах регулюванняекономікою та забезпечення добробуту населення?

За якими критеріями розмежовують бюджет? Дайтевизначення понять «бюджетна система» і «бюджетнийустрій».

Коротко перелічіть найменування доходів та видатківдержавного бюджету.

Яке призначення бюджетної класифікації?

Охарактеризуйте принципи побудови й етапи бюджет-ного процесу в зарубіжних країнах.

У яких країнах

казначейства відповідають за організацію бухгалтерсь-кого обліку?

виконання бюджету здійснюється за технологією єди-ного рахунку?

казначейства здійснюють управління державним боргом?

Самостійно:

Методи збалансування бюджету.

Зміст та етапи бюджетного планування і прогнозування.

Основні напрямки і перешкоди реалізації бюджетноїполітики в зарубіжних країнах.

Список літератури:

Баятова И. М, Строков А. И. Государственньїе фи-нансьі и управление ими в Великобритании на современномзтапе // Финансьі и кредит. — 2002. — № 22. — С. 96—103.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІ-ОС. — 2000. — 416 с.

Иванова Н. Г, Маковник Т. Д. Казначейская системаисполнения бюджетов. — СПб: Питер, 2001. — 208 с.

Карпінський Б. А. Фінансова система: Навч. посіб-ник. — Київ: ЦНЛ, 2003. — 184 с.

Кунас Зигмар. Основньїе принципи бюджетной сис-теми Германии // Финанси. — 1993. — № 9. — С. 68—76.

Матук Ж. Финансовие системи Франции и другихстран. Т. 1, кн. 1, 2. — М.: АО «Финстатинформ», 1994. —421 с.

Международние валютно-кредитние и финансовиеотношения: Уч. / Под ред. Красавиной Л. Н. — М.: Финансии статистика, 1994. — 265 с.

Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб-ник — К.: КНЕУ, 1999. — 164 с.

Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубі-жних країн: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002. — 495 с.

Сабанти Б .М. Теория финансов: Учебн. пособие. —М.: Менеджер, 1998. — 168 с.

Сумароков В. Н. Государственние финанси в системемакрозкономического регулирования. — М.: Финанси истатистика, 1996. — 224 с.

Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестознавство: Підру-чник. — К.: МАУП, 2000. — 408 с.

Финанси. В. М. Родионова, Ю. Я. Вавилов, Л. И. Гон-чаренко и др. / Под ред. В. М. Родионовой. — М.: Финансии статистика, 1998. — 400 с.

Financial management of local authorities (France,Switzerland and the United Kingdom / Russian version. —Центральна наукова бібліотека України: ВС 31610.

http://www.canada.ru

http://www.podrobnosti.ua

http://www.ua.redtram.com

Розділ З

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ І МІЖБЮДЖЕТНІВІДНОСИНИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

v ^ Правові та організаційні засади місцевого самовря-дування.

Документи міжнародного значення про місцеве са-моврядування.

Економічна природа місцевих бюджетів, їх роль урозвитку бюджетної системи держави.

Склад і структура доходів та видатків місцевихбюджетів.

Місцевий фінансовий контроль та фінансове пла-нування.

Організація та інструменти міжбюджетних відно-син.

Вертикальні та горизонтальні фіскальні дисбалан-си. Об'єктивна необхідність фінансового вирівнювання.