3.2. Документи міжнародного значенняпро місцеве самоврядування

У XX ст. відбулися значні зміни в організації місцево-го самоврядування в більшості європейських країн і його певнауніфікація. У жовтні 1985 р. підписана Європейська хартія промісцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські прин-ципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 р.до Європейської хартії про місцеве самоврядування приєдналасяУкраїна.

«Відповідно до принципів Європейської хартії про місцевесамоврядування і на основі узагальнення практики побудови міс-цевих органів влади в переважній більшості зарубіжних країндійдемо висновку: сучасна система місцевої влади в Україні бу-дується на ідеях, близьких до суспільно-господарської теорії міс-цевого самоврядування»[5].

Варто констатувати: розподіл функцій між державою і місце-вим самоврядуванням може здійснюватися на основі принципівдоцільності та ефективності. Завдання чи функція повинні покла-датися на той рівень влади, який їх виконає краще, економніше таефективніше. У Преамбулі Європейської хартії про місцеве само-врядування відзначається, що «наявність органів місцевого само-врядування, наділених реальними повноваженнями, забезпечуєадміністрування одночасно й ефективне, і близьке до громадян».

Проблема визначення функцій місцевих органів влади в су-часній Європі поки що є дискусійною. Зокрема, останнім часомзначно поширилась концепція субсидарності. Відповідно допринципу субсидарності повноваження між органами влади роз-поділяються таким чином, що проблеми вирішуються тим рівнемвлади, який ближче до місця події. За рівних умов пріоритет на-дається нижчим, а не вищим рівням влади, оскільки вони най-ближчі до громадян і, відповідно, можуть ними найбільш ефек-тивно контролюватися.

Незважаючи на дискусійний характер проблеми, визначенняфункцій місцевих органів влади як основи для побудови фінансівмісцевої влади окреслили сфери, обслуговування яких у більшос-ті країн віднесено до власної компетенції місцевого самовряду-вання і які можуть відповідати принципам доцільності та ефекти-вності. Це — соціальне обслуговування, початкова і середняосвіта, охорона здоров'я, дороги місцевого значення, ветеринар-на допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житло-во-комунальне господарство, житлове будівництво, водопоста-чання, теплове господарство, міські електричні мережі, еконо-мічна інфраструктура, працевлаштування безробітних, перепід-готовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги,збір та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація земле-користування та інші витрати.

Слід констатувати наявність ще одного принципу визначеннязавдань місцевих органів влади — принципу розподілу їх на вла-сні (обов'язкові і факультативні) та делеговані.

Обов'язкові витрати здійснюються місцевими органамивлади в обов'язковому порядку за переліком, який визначаєть-ся законодавством. Факультативні — витрати, які здійсню-ються місцевими органами влади на власний розсуд, на основірішень, прийнятих їх представницькими зборами. Для вико-нання делегованих повноважень орган, який їх визначає(центральна, або у федеративних державах — регіональна вла-да) передає місцевим органам влади відповідні фінансові ре-сурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади. Цеположення закріплене в Європейській хартії про місцеве само-врядування.

Таким чином, прийняття Європейської хартії стало важливиметапом у становленні місцевих фінансів і насамперед в обробціміжнародних стандартів їхнього функціонування. Більшість країнприйняли законодавчі акти про місцеве самоврядування, деобов'язковими були розділи про фінансову основу місцевого са-моврядування.

У вересні 1985 р. Всесвітньою Асоціацією місцевого самовря-дування разом з Інтернаціональним союзом місцевої влади булаприйнята Всесвітня Декларація місцевого самоврядування.У ній також відбиті принципи фінансового забезпечення місцево-го самоврядування, які в основному збігаються з принципамиЄвропейської хартії. Однак у Всесвітній Декларації нічого несказано про участь місцевих органів самоврядування в мобіліза-ції коштів на ринку позичкового капіталу.

З урахуванням цього можна навести ще один документ, якийтакож пов'язаний з питаннями місцевих фінансів. Це Європейсь-ка хартія міст, що була затверджена в березні 1992 р.У декларації насамперед обґрунтовано перераховані права гро-мадян міст — право на безпеку, роботу, житло, свободу пересу-вання, охорону здоров'я, спорт і дозвілля, сприятливе зовнішнєсередовище, право на участь в управлінні містом і т. д. Для здій-снення зазначених функцій громадяни міст повинні мати відпові-дні можливості, що дозволять органам місцевого самоврядуваннямобілізувати необхідні фінансові ресурси.

3.3. Економічна природа місцевих фінансів,їх роль у розвитку бюджетної системи держави