3.5. Місцевий фінансовий контрольі фінансове планування

До фінансових органів місцевої влади зарубіжнихкраїн належать Департаменти фінансів, які самостійно створю-ються цією владою. їх функції та обов'язки встановлюються за-конодавством, рішеннями представницьких органів місцевої вла-ди чи статутами громад. Наприклад, Департамент фінансівокругу Монтгомері штату Меріленд (США) зберігає всі коштиокругу, цінні папери і страхові поліси, стягує податки, спеціальнізбори, муніципальні платежі та інші надходження, погашає забо-ргованість, інвестує окружні кошти і платить витрати за рахунокцих коштів, укладає річний фінансовий звіт, у якому докладноінформує про отримані і сплачені округом гроші, а також вико-нує всі інші функції, передбачені законодавством.

У багатьох розвинутих зарубіжних країнах розрізняють внут-рішній і зовнішній фінансовий контроль у місцевих органах вла-ди. Внутрішній фінансовий контроль здійснюється обранимипредставницькими органами місцевої влади спеціальними комі-сіями чи комітетами. Так, у Північній Ірландії Фінансовий комі-тет контролює здійснення витрат з точки зору їхньої відповід-ності фінансовій політиці органу місцевого самоврядування.Створення такого комітету не є обов'язком муніципальної ради,але він повинен вести фінансові справи на необхідному рівні. Зо-внішній фінансовий контроль діяльності місцевих органів владиздійснюється органами державної влади по лінії як виконавчої,так і законодавчої та судової влади. Зовнішній фінансовий конт-роль спрямований на дотримання законності в рішеннях місцевихорганів влади у фінансовій сфері. У Швеції, наприклад, зовніш-ній фінансовий контроль діяльності комун здійснюється лише за-конодавчою та судовою державною владою. Що ж стосується де-легованих місцевій владі повноважень державною владою, тозовнішній фінансовий контроль стосується і доцільності дій міс-цевої влади.

У Франції створені спеціальні органи фінансового контролюза діяльністю місцевої влади — Регіональні рахункові палати. Цеоргани судового характеру. Певні повноваження в цій сфері на-дані префекту — представнику уряду в регіонах і департаментах.Саме він подає в регіональну рахункову палату матеріали про фі-нансову діяльність комун та інших органів місцевої влади. Регіо-нальна рахункова палата може зобов'язати місцевий орган владискасувати рішення, що суперечать закону. Встановлена такожособлива процедура контролю місцевого бюджету. Якщо бюджеткомуни не прийнятий до 31 березня поточного року чи до 15 кві-тня року відновлення муніципальних рад, префект департаментунегайно звертається до Регіональної рахункової палати, яка про-тягом місяця виносить публічне рішення. У цей період бюджеткомуни регулюється префектом. Муніципальна рада на цей часвтрачає право на управління бюджетом.

В Ірландії всі статті видатків та доходів місцевої влади конт-ролюються в рамках системи бухгалтерського обліку та аудитупід керівництвом міністра навколишнього середовища. Рахункимісцевої влади щорічно ревізуються центральною владою.В Австрії фінансові документи будь-якої громади з чисельністюнаселення понад 20 тис. осіб щорічно повинні надаватися урядуземлі та податковому управлінню. В Іспанії фінансову діяль-ність місцевої влади контролює спеціальний Ревізійний суд.

У Нідерландах уряд здійснює попередній контроль податковихпідзаконних актів і муніципального бюджету, створення фондів,асоціацій, загальних підприємств, кооперативів та інших органів,передбачених цивільним правом. У Норвегії попередньому конт-ролю підлягають такі фінансові операції, як позики і передачаосновних фондів власності. У Португалії муніципальні звіти провиконання бюджетів спочатку подаються в Ревізійну раду, що пе-ревіряє їх на предмет відповідності законам, а потім вони вино-сяться в Муніципальну раду.

Ці та інші факти засвідчують, що в більшості зарубіжнихкраїн фінансову автономію місцевої влади урівноважено доситьтвердим фінансовим контролем і аудитом держави.

Значне теоретичне і практичне значення має проблема визначен-ня нових функцій місцевих фінансових органів. Це важливий еле-мент системи управління місцевими фінансами. Однією з основнихфункцій місцевих фінансових органів є фінансове планування.

Воно зводиться до розробки двох основних документів — дов-гострокового фінансового плану і щорічного бюджету. Розробкацих двох документів місцевими органами влади в багатьох краї-нах є вимогою, встановленою у законодавчому порядку. Довго-строковий фінансовий план носить характер прогнозу, у якомупередбачаються можливі джерела й обсяги надходжень фінансо-вих ресурсів, а також довгострокової цільової програми, по якихздійснюються витрати. Такі фінансові плани мають назву змін-них п'ятирічних планів.

У Нідерландах, наприклад, крім щорічного бюджету, органимісцевого самоврядування зобов'язані розробляти фінансовийплан на чотири роки. Місцеві органи влади зарубіжних країнздійснюють довгострокове планування відповідно до основнихнапрямків їх діяльності.

Так, шестирічні програми комунальних послуг, капіталовкла-день і фінансової політики розробляють місцеві органи США.Відповідно до закону першим плановим роком фінансового пла-нування є поточний бюджетний рік. Фінансовий план може пода-ватися в законодавчі органи найпізніше — разом із проектом за-кону про бюджет на наступний фінансовий рік. Причомузаконодавчі органи можуть вимагати представлення альтернати-вних розрахунків. Встановлено законодавчі вимоги до фінансо-вого плану. У ньому повинні бути розтлумачені й обґрунтованіосновні напрямки капіталовкладень. Законодавчим органам не-обхідно подавати перероблені на основі фінансового плану бага-торічні програми капіталовкладень.

У ФРН в основу бюджетного господарства федерації і зе-мель покладене п'ятирічне фінансове планування. Це встанов-лено законом від 8 червня 1967 р. «Про сприяння стабільності іекономічному зростанню». При федеральному уряді діє Радафінансового планування. До її складу входять федеральний мі-ністр фінансів і економіки, міністри фінансів земель, чотирипредставники територіальних громад і об'єднань громад, які,за пропозицією Головного об'єднання муніципалітетів, при-значаються Бундестагом. В обговоренні закону про фінансовепланування може брати участь Німецький федеральний банк.Рада фінансового планування дає рекомендації з узгодженняфінансових планів федерації, земель, громад і об'єднань гро-мад. Для цього розробляється уніфікована система фінансово-економічних показників, визначаються найбільш важливі зага-льнодержавні потреби.

На відміну від фінансового плану, бюджет на рік є нормати-вним актом обов'язкового характеру. Показники бюджету тіснопов'язані з фінансовим планом. Щороку після прийняття новогобюджету здійснюється уточнення показників фінансового плану.Таким чином, відбувається об'єднання поточного і перспектив-ного фінансового планування.

Особливістю бюджетного планування в зарубіжних країнах єте, що фінансовий рік місцевих органів влади та фінансовий рікцентрального уряду не збігаються за часом. Це дає можливістьмісцевим органам влади в процесі бюджетного планування матиповну інформацію про розміри фінансової допомоги центрально-го уряду. Так, наприклад, у США фінансовий рік центральногоуряду охоплює період з 1 жовтня по 30 вересня, а кожен місцевийорган влади самостійно встановлює межі власного фінансовогороку. У Франції бюджет центрального уряду повинен бутиобов'язково прийнятий до 31 грудня поточного року, а бюджеткомуни — до 31 березня бюджетного року.

Ще одна особливість фінансового планування в місцевихорганах частини зарубіжних країн — це вимога повної збалан-сованості доходів та видатків місцевого бюджету. Напри-клад, у Франції ця вимога передбачена законом від 2 березня1982 р. Така вимога є необов'язковою щодо бюджету центра-льного уряду.

У місцевих органах влади зарубіжних країн широко викорис-товується програмно-цільовий метод фінансового планування ін-вестицій з детальними розрахунками ефективності й окупностікапітальних вкладень.