4.1. Економічна природа податків.Принципи оподатковування

Провідну роль у мобілізації коштів у державний бю-джет відіграють податки. В основному за їх рахунок створюєтьсяфінансова база для виконання державою її функцій і завдань.

Джерелом податків виступає нова вартість — національнийдохід, який створюється у сфері матеріального виробництва, щовключає вартість необхідного продукту (ціну робочої сили чи за-робітну плату) та вартість додаткового продукту (прибуток, рен-ту, відсотки).

Податки є індивідуальними безповоротними цільовими пла-тежами юридичних та фізичних осіб в бюджет певного рівня врозмірах і терміни, встановлені законом.

Розбіжності в податках залежать від характеру оподатковува-них доходів та видатків. Природа цих доходів та видатків лежитьв основі класифікації податків. Податки можуть стягуватися:1) на ринку товарів чи факторів виробництва (праці, землі і капі-талу); 2) з продавців чи покупців товарів; 3) з домашніх госпо-дарств чи компаній; 4) із джерела доходу чи зі статті видатків.

Теорія оподатковування створювалася в останню третинуXVIII ст. Її основоположником можна назвати шотландськогоекономіста та філософа А. Сміта. Відповідно до книги А. Сміта«Дослідження про природу і причини багатства народів», що ви-йшла в 1776 р., чотири основних принципи оподатковування незастаріли і до нашого часу: справедливість, визначеність, зруч-ність, економія.

Сучасні принципи оподатковування відбивають реалії еконо-мічного та політичного життя держав і полягають у тому, що:

Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з ура-хуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів.Оскільки можливості різних фізичних та юридичних осіб неод-накові, для них повинні бути встановлені диференційовані пода-ткові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресив-ним. Принцип цей дотримується далеко не завжди, деякі податкив багатьох країнах розраховуються пропорційно. Однак ідея не-обхідності обкладання податками доходів та майна за прогресив-ними ставками протягом століть володіє умами значної частинилюдства, постійно присутня у політичному житті, міжпартійнійборотьбі, відбивається в тій чи іншій мірі в партійних програмах,податковому законодавстві.

Оподатковування доходів повинне носити однократний ха-рактер. Багаторазове обкладання доходу чи капіталу неприпус-тиме. Прикладом здійснення цього принципу слугує заміна пода-тку з обороту, коли обкладання обороту відбувалося по наро-стаючій кривій, на податок на додаткову вартість, де знову ство-рений чистий продукт обкладається податком всього один раз аждо його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни сирови-ни, яка виникає в міру її проходження по виробничому ланцюж-ку, аж до кінцевого продукту, обкладається тільки один раз.У цьому — одна з головних переваг ПДВ.

Обов'язковість сплати податків. Податкова система не по-винна залишати сумнівів у платника податків у неминучості пла-тежу. Система штрафів та санкцій, суспільна думка в країні по-винна бути такою, щоб несплата чи несвоєчасна сплата податківбули менш вигідними, ніж своєчасне та чесне виконання зо-бов'язань перед податковими органами.

Система і процедура виплати податків повинні бути прос-тими, зрозумілими і зручними для платників податків та еконо-мічними для установ, що збирають податки.

Податкова система повинна бути гнучкою і легко адап-туватися до мінливих суспільно-політичних та економічнихпотреб.

Податкова система повинна забезпечувати перерозподілстворюваного ВВП і бути ефективним інструментом державноїекономічної політики.

Ці вимоги можуть бути використані як основні критерії дляоцінки якості податкової системи країни. Різні цілі, які переслі-дує податкова політика, не обов'язково узгоджуються між собою,і в тих випадках, коли виникають протиріччя між ними, необхід-но домагатися тимчасового компромісу.