4.2. Поняття й основні риси сучаснихподаткових систем : Фінансові системи зарубіжних країн : B-ko.com : Книги для студентів

4.2. Поняття й основні риси сучаснихподаткових систем

Податкова система — це сукупність встановлених україні податків, зборів і платежів; принципів та методів їх вста-новлення, зміни чи скасування дій, що забезпечують їх сплату,контроль та відповідальність за порушення податкового законо-давства.

Сутність податкових систем реалізується за принципом ціліс-ності і ґрунтується на системному підході. Системний підхідозначає реалізацію обох функцій податків. З позиції фіскаль-ної — податкова система зобов'язана забезпечувати гарантоване істабільне надходження прибутків у бюджет, з позиції регулюю-чої — забезпечити державі можливість впливу на всі сторони со-ціально-економічного розвитку суспільства. При цьому слід ке-руватися тим, що фіскальна функція буде реалізовуватися у всіхподатках. Регулююча функція при подібних умовах може і не ви-являтися.

Сучасним податковим системам властива значна частка пода-ткових надходжень бюджетів у ВВП (податкового тягаря).У 1990-х рр. XX ст. вона становила: у США — 30 %, Японії —31, Великій Британії і Канаді — 37, Німеччині — 38, Італії — 40,Франції — 44, Бельгії — 46, Нідерландах і Норвегії — 48, Да-нії — 52, Швеції — 61 %. У країнах з перехідною економікою,таких як Хорватія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща та Ес-тонія, цей показник був вищий 37 %. На зламі XX—XXI столітьподатковий тягар став нижчий по всіх країнах приблизно на10 %.

Відмінності в загальному рівні оподатковування різних країнпоказують існування зв'язку між часткою податкових надхо-джень у ВВП і моделлю ринкової економіки з властивими їй ма-сштабами та формами державного регулювання. Так, найменшімасштаби перерозподілу державою ВВП характерні для амери-канського варіанта ліберальної ринкової економіки і японськоїмоделі. У США це обумовлено використанням податкової полі-тики як засобу державного регулювання економічних процесів інасамперед як засобу створення умов, сприятливих для діяльнос-ті промислових компаній, що вимагає низького рівня податково-го преса в країні. У Японії невелика частка податків у ВВП є нас-лідком того, що податкова політика як метод державногорегулювання відіграє другорядну роль. Провідна роль належитьіншим методам — державному програмуванню, прямій держав-ній підтримці певних галузей і підприємств (цільові субсидії іт. п.).

Найвища частка податкових надходжень у ВВП характернадля шведського варіанта моделі функціонування соціалізації звластивим їй державним втручанням насамперед не у виробницт-во, а у відносини розподілу, що обумовлює необхідність акуму-лювання в руках держави значної частини ВВП із її подальшимвикористанням на соціальні потреби.

Більшості країн, у тому числі із соціально орієнтованою ри-нковою економікою, властиве помірне оподатковування, якеоптимально поєднує дві мети: створення сприятливого подат-кового клімату для господарської діяльності (ця мета визначаєверхню межу оподатковування) та ефективного вирішення со-ціальних проблем (ця мета визначає нижню межу оподаткову-вання).

Важливою характеристикою сучасних податкових систем роз-винутих країн є їхня структура. На практиці часто розрізняютьпрямі і непрямі (або податки на споживання). Хоча такий розпо-діл багато в чому носить умовний характер, передбачається, щопрямі податки стягуються безпосередньо з одержувачів дохо-дів — фізичних та юридичних осіб, непрямі — у процесі руху до-ходів чи обороту товарів і призначені для перекладання на кінце-ві носії податкового тягаря.

Загальноприйнятий розподіл податків на прямі і непрямі маєна увазі, з одного боку, обкладання доходів, а з іншого боку —видатків. У дійсності межа між ними умовна і залежить від мож-ливостей перекладання цих податків. Так, прямий, за визначен-ням, податок на прибуток компаній за умови перекладання його вціни стає непрямим, а непрямий, за визначенням, податок на до-дану вартість при неможливості включення його в ціну стає пря-мим податком. Умовна тільки класифікація податків на прямі танепрямі, а не сама система прямого і непрямого обкладання до-ходів, котра реальна і постійно діє на основі всієї сукупності по-датків. На практиці вичленовування прямого і непрямого обкла-дання не є можливим, тому для їхньої характеристики доводитьсявикористовувати умовний розподіл податків на прямі та непрямі(табл. 4.1).

Таблиця 4.1

ПИТОМА ВАГА ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬУ КРАЇНАХ З РИНКОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Країна

Особистийприбутко-вий податок

Подат-ки наприбу-ток

Внески на соціальнестрахування

Податкина спо-живання

Акцизи

Інші по-датки

робітників таслужбовців

підпри-ємців

США

35,8

7,3

11,6

16,6

7,6

6,8

14,3

ВеликаБрита-нія

28,9

11,0

6,6

10,6

16,6

12,3

14,0

ФРН

27,4

4,7

15,9

18,8

17,0

9,4

6,8

Франція

11,8

5,4

13,3

27,3

18,8

8,5

14,9

Італія

26,3

10,0

6,3

23,6

14,7

10,6

8,5

Канада

40,8

6,8

4,3

9,7

13,9

9,9

14,6

Японія

26,8

21,5

10,9

15,2

4,2

7,3

14,1

В останні два десятиріччя загальна картина прямого (прибут-ковий податок, податок на прибуток компаній, внески працівни-ків у фонди соціального страхування) і непрямого (податки наспоживання, акцизи, внески підприємців у фонди соціальногострахування) обкладання в зарубіжних країнах виглядала так:

прямі податки переважають у Голландії, Данії, Люксембур-зі, Канаді, Новій Зеландії, Швейцарії, Австрії, США, Японії;

непрямі — Франції, ФРН, Австралії, Ірландії, Греції та Іспанії;

більш-менш врівноважену структуру в даний час мають Но-рвегія, Італія (частка непрямих податків — 48,9 %), Фінляндія іШвеція;

відбувається підвищення ролі прямих податків у ВеликійБританії, ФРН, Фінляндії; непрямих — у Швеції, Японії;

у цілому по країнах ОЕСР відбулося зрушення у бік прямогооподатковування.

Зміни в податковій структурі обумовлені в основному тим, щочерез прогресію в оподатковуванні економічне зростання та ін-фляція сильніше впливають на доходи від прямих, а не непрямихподатків. Головним інструментом для оцінки цього впливу є гну-чкість окремих видів податків, під якою розуміється залежністьзростання/падіння надходжень від певного виду податку — відзростання/падіння ВВП у номінальному вираженні.

В останнє десятиріччя середня гнучкість доходів від прямихподатків перевищувала 1, від непрямих — менше 1. У ціломувона була більше 1, тому можна сказати, що податкові системирозвинутих країн мають високу гнучкість, що забезпечує їм«автоматичне» зростання податкових доходів при зростан-ні ВВП.