4.5. Напрямки податкової політики, податковийтиск, податкова конкурентоспроможність

Податкова політика — це система урядових заходівдля досягнення певних завдань, що стоять перед суспільством, задопомогою податкової системи країни. Податкову політику роз-глядають у широкому і вузькому аспектах. У широкому вонаохоплює питання формування державних видатків за рахунок по-стійних та тимчасових джерел (відповідно податків і позик).Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рі-вень оподатковування через протидію суспільства, воно змушеневикористовувати державні позики для покриття своїх витрат. Од-нозначно оцінювати політику широкого використання позик неможна. Усе залежить від конкретної ситуації, але в будь-якомувипадку позики необхідно повертати, а це можливо тільки за ра-хунок додаткових надходжень податків. Отже, державні пози-ки — це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

У вузькому аспекті податкова політика охоплює діяльністьдержави тільки у сфері оподатковування — встановлення видівподатків, платників, об'єктів, ставок, пільг, термінів та механіз-мів зарахування в бюджет.

Податкова політика не має самостійного характеру, оскількиподатки як інструмент впливу на економіку використовуються вкомплексі з іншими методами регулювання.

Тому частіше говорять про бюджетно-податкову (або фіска-льну) політику, тому що вона безпосередньо стикається з круго-обігом видатків і доходів, коли держава стягує податки і коли во-на збільшує попит на величину державних видатків.

Для відтворення макрорівноваги необхідно, щоб величина то-го, що тимчасово вийшло з кругообігу, дорівнювало величині то-го, що повернулося в нього, а саме:

T + S = I + G,

де I — інвестиції;

Т — податки;

S — заощадження;

G — державні видатки.

До фіскальної політики відносяться податки T і державні ви-датки G. Таким чином, бюджетно-податкова політика має двісторони: податкову і видаткову. Можливість поповнити бюджетза рахунок збільшення оподатковування на перший погляд зда-ється досить очевидною. Але в реальності це не зовсім так. Кож-на «данина», у якій би формі вона не стягувалася, зменшує заці-кавленість у продуктивній діяльності.

Узагальненим показником у цьому випадку є податковийтиск (тягар, прес), що визначається співвідношенням загальноїсуми податкових платежів та сукупного національного продукту.У розвинутих країнах цей показник, як було відзначено вище, ко-ливається від 30 до 60 %.

Необхідно звернути увагу на одну особливість категорії «подат-ковий тиск». В основному під податковим тиском (тягарем, пресом)розуміють вплив податкових важелів, що становлять лише частинуцього тягаря, але податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

й          — тиск безпосередньо податкових важелів;

й          — тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

й          — використання механізму пільг платниками, наданняпільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий прес пере-розподіляє тиск з одних платників на інші;

й          — використання податкової техніки, при якій підсилю-ється тиск на платника. Наприклад, авансові платежі, що перед-бачають сплату податку платником до одержання результатів, заякими він повинен виплачуватися.

Надлишкове зростання ставок податків найчастіше призво-дить не до збільшення надходжень у бюджет, як того хоче зако-нодавець, а до зовсім протилежного результату.

Високий рівень оподатковування, по-перше, підриває стимулидо виробництва і змушує віддавати перевагу відпочинку роботі(виробництву) — високі податки на додатковий особистий дохідможуть спонукати працівників вибрати більше годин відпочинку,а не більше годин праці. Це може також призвести до перенесен-ня виробництва в інші регіони (що означає відплив доходів длярегіонального бюджету) — високі ставки податків на тютюновівироби та алкогольні напої в деяких штатах США спонукають їхжителів до купівлі цих товарів у сусідніх штатах, де встановленінижчі податки і ціни. По-друге, не стимулюється зростання виро-бництва і збільшення податкової бази, а йде пошук шляхів ефек-тивного приховування доходів. Бюджет США, за оцінкою фахів-ців, не одержує нічого, якщо ставка податку перевищує 50 %.

Зростання податкових ставок наштовхується на певну межу. Неює податкова межа — частина ВВП, що перерозподіляється через по-даткові механізми, подальше збільшення якої викликає різке загост-рення суспільних протиріч. Досягнення цієї межі призводить до від-пливу капіталу з країни, згортання підприємницької активності.

У надзвичайних обставинах рівень податкової межі зростає в ос-новному за рахунок суб'єктивних причин. Так, під час Другої світо-вої війни ставка обкладання окремих доходів у США та ВеликійБританії становила 80—90 %, при тому, що у Великій Британії діявще й надзвичайний податок, який передбачав вилучення надприбу-тків у розмірі 100 %. В сучасних умовах гранична межа оподатко-вування не може бути досягнута за рахунок податкового маневру-вання, коли податковий тиск переноситься з однієї групи на іншу.

Якщо раніше тиск податків в основному здійснювався нанайбідніші класи, то з 1980-х рр. напрямок міняється. Так, уФранції було введено ряд податків на зовнішні ознаки замож-ності (автомобілі престижних марок, яхти). Був встановленийтакож додатковий податок на надвисокі доходи, що стосували-ся понад 100 тисяч найбагатших платників податків. В Іспаніївідбулося значне збільшення податків на надприбуток, напри-клад, був введений податок на банківські вклади у високопри-буткових паперах.

З метою підвищення податкової конкурентоспроможності взарубіжних країнах нині інтенсивно обговорюється ряд цікавихпроектів спрощення системи оподатковування. Як крайній варі-ант розглядається перехід до системи єдиного податку на видат-ки, при якій обкладанню будуть піддаватися тільки споживчі ви-трати громадян, а усі види нагромаджень та інвестицій (ігромадян, і підприємств) отримають повне звільнення від подат-ків як суспільно корисні і підтримувані державою. Однак нашляху цих прийомів ще залишається занадто багато перешкод якадміністративно-технічного, так і психологічного характеру.

Що стосується зниження податкових ставок, то ці процесивідбуваються практично у всіх країнах, і країни, які найбільшепросунулися в цьому напрямку, домагаються найбільших успіхівв економічному та соціальному розвитку. Якщо ж говорити проумови міжнародної конкуренції, то сьогодні на світовому ринкуособливі переваги мають ті країни, які проводять раціональну тастриману податкову політику.

Аналіз показує, що в більшості таких країн вирішені або ус-пішно вирішуються такі основні завдання:

встановлення податкових ставок на рівні, нижчому від се-редньосвітових, відмова від прогресивної системи оподаткову-вання для основної маси одержувачів доходів;

встановлення таких правил розрахунку оподатковуваноїбази, при яких інвестиції у виробництво та продуктивне нагрома-дження громадян і підприємств фактично цілком звільняютьсявід оподатковування.

Податкові стимули можуть створюватися центральними, регі-ональними чи місцевими органами влади. Вони являють собоюспеціальні ставки, податкові канікули чи звільнення від податківдля нових інвестицій. Додатково вводяться державні субсидії чикредити під низькі відсотки, що надаються інвесторам. Хочапроцес розгляду заяв на одержання таких видів урядової підтри-мки часом минає не без ускладнень, засоби, які виділяються інве-сторам, можуть бути значними. Звичайно мова йде про галузі, щовідіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості в країні чи втехнологічному відновленні її економіки.