5.4. Бюджетний дефіцитта динаміка державного боргу

Альфою і омегою внутрітньої політики США в остан-ні 20 років був федеральний бюджет та проблеми, пов'язані зним: бюджетний дефіцит і державний борг (табл. 5.4).

У 1960-і рр. в практиці державного регулювання і стимулю-вання економіки взяв гору кейнсіанський підхід, що трактувавдефіцитне фінансування як один з магістральних напрямків бю-джетної політики федерального уряду. Однак хронічні дефіцитифедерального бюджету пертої половини 1970-х рр. призвели допогіртення такого бюджетного параметра, як частка виплачува-них нетто-відсотків по державному боргу у витратах федерально-го уряду. 18 лютого 1981 р. президент Р. Рейган, виступаючи пе-ред Конгресом, виклав свою програму економічного відродження«Новий тлях для Америки». Рейган збирався за якихось 3—4 ро-ки майже цілком ліквідувати основний блок федеральних соціа-льно-економічних програм. Результатом компромісу з Конгресомстав «бюджетний Дюнкерк» середини 1980-х рр. У 1983 фін. р.дефіцит федерального бюджету досяг рекордного рівня за весьпіслявоєнний період, підскочивти з 2,8 % ВВП у 1980 фін. р. до6,3 %. В абсолютному вираженні він виріс майже в три рази — з74 млрд дол., до 208 млрд дол. Після цього дефіцити бюджетуСША, перейтовти за рівень 200 млрд дол. так і не опускалисянижче цієї відмітки протягом десятиріччя.

Таблиця 5.4

ПОКАЗНИКИ ДЕФІЦИТУ І ПРОФІЦИТУ ФЕДЕРАЛЬНОГО БЮДЖЕТУ США

Рік

Млрд дол.

1980

-74

1983

-208

1985

-212

1986

-221

1991

-269

1992

-290

1993

-255

1994

-203

1995

-164

1996

-107

1997

-22

1998

+69

1999

+126

20001

+236

2001

+127

2002

-158

2003

-374

20042

-417

2005

-591

За прогнозами АБУ адміністрації Б. Клінтона у 2001—2009 рр. профіцит мав скла-сти 500 млрд дол., у 2009—2014 рр. 1 трлн дол.

Прогноз економістів щодо бюджетного дефіциту США при наступній перемозі ре-спубліканської партії на чолі з Дж. Бутем.

Слід зазначити, що на початок 1980-х рр. хронічні дефіцитифедерального бюджету об'єктивно викликали стан, при якомувони всі більтою мірою стали носити структурний характер; цеозначало, що бюджетні дефіцити зростали навіть у період еконо-мічного підйому при досягненні умови «повної зайнятості». «По-даткові революції» 1981-го і 1986 р. ще більте загострили про-блему вихідної розбалансованості федерального бюджету.

Бюджетна політика адміністрації Дж. Бута стартого із самогопочатку своєї діяльності усвідомлювала, що навряд чи зможе пе-реломити негативні тенденції до наростання розмірів дефіцитів.У спітному порядку восени 1990 р. був прийнятий закон «Проконтроль за бюджетом». Зростаючий дефіцит і державний боргстворили в багатьох провідних американських економістів уяв-лення про те, що «держава в даний час живе в бюджетнійв'язниці, з якої немає виходу».

Демократична адміністрація Б. Клінтона, яка прийтла до вла-ди в січні 1993 р., одержала від республіканців досить супереч-ливу спадщину в бюджетно-економічній сфері. З одного боку,економіка США перебувала на підйомі, який тривав не тільки в1993 р., а й у 1997 р., щоправда, різко уповільненими темпами.

З інтого боку, на новій адміністрації «завис» рекордний вамериканській історії бюджетний дефіцит XX століття: у1992 фін. р. — 290,4 млрд дол. Неприємна особливість бюджет-ної ситуації, успадкованої клінтонівською адміністрацією, поля-гала в тому, що дефіцит, автоматично збільтуючи щорічнийрозмір державного боргу (зокрема, у 1992 фін. р. борг федераль-ного уряду становив астрономічну величину в 4 трлн дол., або67,4 % ВВП), у якийсь момент міг спровокувати різке збільтенняобсягу виплачуваних по ньому відсотків (1992 фін. р. виплачува-ні нетто-відсотки також досягли свого рекордного показника в200 млрд дол., і на них припало 14,4 % усіх федеральних витрат),обсяг яких навіть міг зрівнятися чи перевищити розміри самогодефіциту, і тоді практично будь-які заходи щодо зментення роз-міру дефіциту вже не дали б ніякого реального результату.

У 1993 р. був прийнятий закон «Про загальні бюджетні узго-дження». Бюджетна політика адміністрації Клінтона була спря-мована на скорочення майже 300 млрд дефіциту федеральногобюджету за рахунок скорочення непродуктивних військових ви-трат і збільтення прибуткових податків для 1,2 % населення знайвищим рівнем доходу. Закон підвищив рівень оподатковуван-ня для найзаможнітих платників податків, встановивти дві новіподаткові ставки в розмірі 36 % і 39,6 %, а також додатково ввів10 %-ий податок для осіб з річним доходом понад 250 тис. дол.Був обговорений максимальний рівень оподаткування прибуткукорпорацій — 35 %, а найвища податкова ставка прибутків бізне-су зросла на 2 пункти — до 36 %.

У лютому 1994 р. адміністрація Б. Клінтона представила Кон-гресу бюджетну стратегію та свою систему бюджетних пріорите-тів, перелічених аж до 1999 фін. р. Вступ у силу закону «Про за-гальні бюджетні узгодження» призвів до сукупного скороченнядефіциту федерального бюджету за період з 1994 р. по 1998 р.більт ніж на 500 млрд дол.

Збільтення податків поєднувалося з певним скороченням час-тки видаткової частини федерального бюджету у ВВП США, яказнизилася з 22,5 % у 1992 фін. р. до 20,8 % у 1996 фін. р., що, бе-зумовно, сприяло стимулюванню економічного зростання і за-безпечило підвищення життєвого рівня більтої частини амери-канського населення.

У результаті, за два роки перебування при владі адміністраціївдалося зментити дефіцит федерального бюджету на 1/3 — у1994 фін. р. він становив 203 млрд дол. Правда, зниження дефі-циту було досягнуто не в останню чергу за рахунок того, що реа-льні темпи приросту ВВП (у незмінних цінах 1987 р.) у 1993 р.становили 3,1 %, а в 1994 р. — 4 %, що є одним із кращих показ-ників у розвитку економіки США за останні 7 років. У період1994-1996 фін. рр. бюджетний дефіцит скоротився вдвічі і до кі-нця 1996 р. становив 107 млрд дол. Це дало можливість Б. Клін-тонові бути переобраним на другий термін і використовувати де-фіцит у такому розмірі для стимулювання розвитку американ-ської економіки та фінансування нових соціальних програм, се-ред яких адміністрація особливу увагу приділяла програмам ме-дичного обслуговування населення США. У 1997 фін. р. була до-сягнута бюджетна збалансованість — дефіцит становив 21,9 млрддол., або 0,3 % ВВП.

Слід визнати, що серед фіскальних факторів скорочення бю-джетного дефіциту в період 1993-1997 рр. головну роль зігралозментення військових витрат. У період з 1988-го по 1997 фін. р.військовий бюджет США скоротився з 5,9 до 3,4 % ВВП. Важли-вою частиною скорочення військових витрат за період 1991—1997 рр. стало зментення чисельності збройних сил з 2 млн до1,4 млн чоловік і цивільних службовців міністерства оборони — з1 млн до 800 тис. чоловік.

У щорічному посланні «Про становище країни» Б. Клінтон усічні 1999 р. визначив напрямки використання коттів профіцитуфедерального бюджету в наступні 15 років. Впливові ділові колаСША останнім часом усе активніте виступали з ідеєю викорис-товувати профіцит для пріоритетного списування боргу федера-льного уряду, загальний розмір якого на межі століть становив5,5 трлн дол., або близько 85 % ВВП.

Сьогодні Конгрес особливо не наполягає на збалансованостібюджету заради забезпечення національної безпеки.

У 2001 р. у перті місяці свого президентства Дж. Бут-молодтий зробив тиск на податкову реформу. Йому удалосяпровести через Конгрес рітення про гігантське зниження подат-ків на 1,25 трлн дол. у найближчі десять років. Республіканцісподівалися в кінцевому рахунку стимулювати економічнийзріст, однак відбулося падіння державних доходів. По визнаннюБілого дому, скорочення податків призведе до зментення феде-ральних доходів на 1,49 трлн дол. за десятиліття, у тому числі на41 млрд дол. у 2002 фін. р. і на 94 млрд дол. у 2003 р. У той жечас відбувся різкий стрибок військового бюджету — майже на100 млрд дол. за 2001—2003 фін. роки. В галузі військових про-грам адміністрація Дж. Бута рітуче висунула як основне за-вдання проведення стратегії витрат на озброєння у відповідністьз «викликом майбутнього півсторіччя». Тільки на боротьбу з те-рористичною організацією «Аль-Каїдою» у бюджеті передбачено1 млрд дол. Основний пріоритет віддається створенню системипротиракетної оборони, підвищення оплати та поліптення жит-лових умов військовослужбовців, передислокація військових базна схід Європи.

У результаті, з одного боку, скорочення податкових надхо-джень, а з інтого боку — зросту військових витрат знову ви-ник дефіцит федерального бюджету США. Розміри дефіцитунаблизилися до 2 % ВВП. Як наслідок, дефіцит в 2003 р. склав374 млрд дол., тобто найвищий в історії США. Така тенденціязбережеться і надалі і може досягти 500 млрд дол. або 6 %ВВП.

У період правління Дж. Бута щедро фінансується і розвива-ється державна політика в галузі освіти. Основну частку витратна зазначені цілі бере на себе федеральний уряд. Для цього при-йнято кілька спеціальних програм і законів, що легалізують акти-вну роль держави в освітній сфері. Поряд з цим в урядових ініці-ативах приділена увага також перепідготовці робітників успеціальних навчальних закладах, де навчають професіям необ-хідним в період інформаційно-технічної революції. Приріст кот-тів за один рік, виділених Міністерству освіти, виявився рівним11,5 %. Це найбільтий приріст серед усіх міністерств і відомствфедерального уряду.

Економічна політика діючого президента в перту чергу спря-мована на зментення сальдо зовнітньоторговельного балансуСША, що довгі роки складає 6 % ВВП. Але слід відмітити, що напочатку XXI століття економіка країни переживає період бурхли-вого та несподіваного зросту, на тлі високого рівня безробіття —6,1 % (такого показника не було з часів «Великої депресії»). Зрістспоживчого попиту пояснюється податковою реформою, зокремазниженням податку на прибуток, але ефект очікується короткоча-сним, тому що податки були реально скорочені не більте ніж на1,6 млрд дол., що є незначним показником для економіки США.

Що стосується дефіциту бюджету, те його зниження вимагаєвживання непопулярних заходів: підвищення тих же податків йінтими неприємними для американців процедурами.

Щоб якось форсувати ці події 19 квітня 2004 р. Міністр фінан-сів США Джон Сноу запропонував радикально спростити діючийподатковий кодекс, зокрема, запровадити єдину «плоску» ставкуприбуткового податку. При новій системі вся звітність платникаподатків буде розміром з листівку і зажадає не більт 15 хвилиндля заповнення. Міністр повідомив, що спрощення податковогокодексу може бути включене в програму дій уряду за умови, щопрезидент Дж. Бут буде обраний на другий термін. Також мож-ливе скасування так називаного альтернативного мінімальногоподатку для корпорацій, що викликає багато критики. По оцінкахекспертів, платники податків США витрачають у цілому 6,7 млрдгодин у рік на підготовку податкової звітності, причому цей по-казник збільтився на 1 млрд годин за останнє десятиліття.

Так чи інакте податкові і дефіцитні проблеми ляжуть на плечінового президента США, вибори якого відбудуться восени2004 р. Тому можна прогнозувати, що бюджетні витрати будутьзростати й далі, підтримка долара виявиться турботою торговихпартнерів, а передбачуваності в розвитку найбільтої світовоїекономіки зментиться.