5.6. Фінансова інфраструктура США

Фінансова інфраструктура містить у собі процедурибухгалтерського обліку і судочинства; розрахунково-кліринговіорганізації, які сприяють торгівлі фінансовими інструментами;регулювальні органи, які наглядають за стосунками учасниківфінансової системи. Вчені, які займаються дослідженням істо-ричного розвитку суспільства протягом декількох сторіч, визна-чили, що еволюція інфраструктури фінансової системи є основ-ним критерієм для розуміння механізму економічного розвиткукраїни.

Одні функції з регулювання фінансової системи виконуютьсяорганізаціями, які об'єднують приватні компанії, інті — держав-ними установами. Іноді такими організаціями приватного секто-ру стають професійні вузькоспеціалізовані асоціації, наприклад,Рада зі стандартів фінансового обліку в США.

Важливим важелем державного регулювання є кредитна сис-тема США. Вона являє собою сукупність державних та приват-них кредитних інститутів, а її основним компонентом є Федера-льна резервна система, що виконує функції центрального банкуСША і включає як національні банки, так і банки ттатів.

Прийняті в 1862 р. Національний валютний акт, а в 1864 р. —Національний банківський акт, — наділили федеральний урядправом санкціонувати ведення банківських операцій — видаватичартер. З цього часу банки, що одержали чартер від федеральногоуряду, стали називатися національними банками. Банки, що оде-ржали чартер від уряду ттатів, одержали назву банків штатів.Співіснування національних банків і банків ттатів створило бан-ківську систему подвійного призначення. Найбільт розповсю-дженим типом банків у США є банк без філій. Відповідно до За-кону про банківські злиття 1960 р. відповідальність засанкціонування банківського злиття покладається на федеральніоргани, які здійснюють регулювання банківської справи.

США займають перте місце у світі за обсягом капіталовкла-день, які направляються щорічно в країну іноземними інвестора-ми. Наприкінці XX століття приватні активи (6202 млрд дол.)складали 87,5 % усіх вкладень, з них майже 35 % — прямі інвес-тиції, 41 % — інвестиції в корпоративні цінні папери.

За оцінками зарубіжних економістів, привабливість американ-ського ринку пояснюється в перту чергу тим, що інвестиційнаполітика уряду США, яка заохочує можливість створення страте-гічних альянсів з американськими компаніями в найбільт перс-пективних галузях національної економіки, фактично не зазналаніяких змін за останні кілька десятиріч і належить до числа най-більт прогресивних. Основним законом, що гарантує права іно-земних інвесторів, є Конституція США.

Незважаючи на те, що діючі закони спрямовані на створенняяк у цілому по країні, так і на рівні окремого ттату сприятливогоінвестиційного клімату, певні обмеження відносно участі інозем-них інвесторів у тих чи інтих проектах існують. Наприклад, щостосується телебачення і радіомовлення, то іноземна участь у та-кій компанії не повинна перевищувати 20 %. Аналогічні обме-ження потирюються на підприємства у сфері супутникової пере-дачі інформації. Іноземний інвестор повинен довести, щостворювана ним компанія в галузі передових технологій дастьекономічну вигоду США і котти, які виділяються ним з цією ме-тою, підуть на проведення науково-дослідних робіт і виробницт-во того чи інтого продукту. Іноземці не мають права володітиконтрольним пакетом акцій компанії, яка має свої власні рибаль-ські судна. Федеральний резервний банк США має право відмо-вити будь-якій закордонній фінансовій установі в проханні поча-ти роботу на американському фінансовому і фондовому ринку,якщо іноземний уряд не надає адекватних умов компаніям і фір-мам США.

Об'єм транскордонних операцій з американськими ціннимипаперами (акціями, облігаціями та ін.) зростає з кожним роком,що сприяє формуванню світового фінансового ринку. В 2000 р.активи США за кордоном, виключаючи прямі інвестиції та золо-товалютні резерви, досягли 4,4 трлн дол., а обсяг іноземних вкла-день в США (крім прямих інвестицій) склав 5,8 трлн дол. Різницяміж цими показниками (1,4 трлн) більт реально відображає ве-личину зовнітнього боргу цієї країни, чім цифра, яка стоїть зарядком «чисті міжнародні позиції» (1,1 трлн дол.). На зламі сто-літь ситуація змінилася, США вернулися до статусу боржника ічи буде світове суспільство голосувати за довіру американськійекономіці на новому витку їх економічного розвитку?

Нам відомо, що фондовий ринок давно вже є настільки важ-ливою частиною американського життя, що трагічні події 11 ве-ресня 2001 р., війна в Іраку, та високі ціни на нафту стали чинни-ками, які помітно визначають розвиток суспільства в цілому тафондової біржі зокрема.

На зламі століть трансграничні злиття та поглинання перева-жали над інвестиціями в нові підприємства. Після того як СШАта Європа вийтли зі спаду початку 90-х років, кількість та обсягглобальних злиттів та поглинань стали зростати (80,7 млрд дол. в1991 р. та 720 млрд в 1999 р.). Ще одною специфічною рисоюзлиття та поглинань в 90-ті роки було зростання долі великихугод, що сприяло різкому зростанню обсягу цієї форми інвести-цій. Якщо до 1991 р. не було жодної угоди вище 1 млрд дол., тодо середини минулого десятиліття вони стали звичним явищем.Наприклад, корпорації «Даймлер-Бенц» та «Крайслер» вклали вспільну компанію 40,5 млрд дол., а злиття «Амако» та «Бритишпетролеум» в 1998 р. оцінювалось в 55 млрд З 89 світових мега-угод на США як продавця припадало 30. В 90-ті роки вони булитакож найбільтим світовим покупцем іноземної власності. Алепісля 1999 р. пертість перейтла до Великої Британії. 12 з 17 ме-гаугод англійських фірм було сконцентровано в США, що пояс-нює домінуючи позиції Великої Британії в потоках прямих інвес-тицій в цю країну.