6.6. Бюджети місцевих органів влади, фінан-сове вирівнювання

магниевый скраб beletage

У Японії усього нараховується 14 округів і 47 префек-тур, які об'єднують 3045 міст, селищ, районів із самостійним бю-джетом.

Дохідна частина місцевих бюджетів складається з податковихі неподаткових надходжень (рис. 6.1).

У 1990-х рр. загальні доходи місцевих органів управліннястановили 80,41 трлн ієн. З них власні податкові надходжен-ня — 33,45 трлн ієн, або 41,6 % дохідної частини місцевихбюджетів; 14,33 трлн ієн, або 17,8 %, дали відрахування відзагальнодержавних податків; 10,65 трлн ієн, або 13,2 %,становили дотації держави на здійснення загальнонаціональ-них заходів; інші 21,98 трлн ієн, або 27,3 % доходів місце-вих бюджетів, — це неподаткові надходження, включаючипозики.

Дана діаграма свідчить про те, що в Японії місцеві податкине домінують у місцевих бюджетах, становлячи менте поло-вини їх дохідної частини. Це відрізняє японську податкову си-стему від північноамериканської, де місцеві податки переви-щують 2/3 бюджету муніципалітетів. Місцеві органи владиЯпонії мають право регулювання своїх податків, але не вста-новлення їх.

□ місцеві податки

відрахування відзагальнодержавнихподатків

дотації держави наздійснення

загальнонаціональнихзаходів

За рахунок коттів місцевих органів влади в Японії фінансу-ються розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов'язані зліквідацією наслідків стихійних лих. Крім того, через місцевібюджети здійснюються витрати на підготовку робочої сили, ви-плату різної допомоги, пенсій. Значна частина бюджетних коттіввитрачається на утримання місцевих органів влади, у тому числіполіції, органів суду і прокуратури.

Вивчаючи видатки місцевих органів влади, необхідно відзна-чити, що їхня питома вага у ВВП значно більте питомої ваги уВВП видатків центрального уряду (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

ПИТОМА ВАГА ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ ЯПОНІЇУ ВВП У 1966—1991 РР., %

Видатки бюджетів

1966

1971

1976

1981

1986

1991

Видатки центральногоуряду

6,2

5,9

8,2

10,5

9,9

9,3

Видатки місцевих орга-нів влади

13,0

14,4

16,9

18, 9

17,2

15,4

Особливістю японської податкової системи є тенденція, щоспостерігається в останні роки, до збільтення частки місцевихподатків. Так, у 2002 фін. р. із загальної суми усіх фіскальнихзборів у 79,70 трлн ієн місцеві податки склали 33,42 трлн ієн. Дляпорівняння — у 1985 фин. м. ці цифри складали 64,26 трлн ієн і23,31 трлн ієн відповідно. Незважаючи на це, величина податко-вих надходжень, що збираються на місцях, не дозволяє місцевиморганам влади належним чином виконувати свої функції і, на-самперед, фінансувати систему освіти, суспільні роботи, сферусоціального забезпечення й інті. Так, дефіцит місцевих бюджетіву 2000—2001 фін. р. дорівнював 2,5 % від ВВП.

На відміну від державних, місцеві податки характеризуються,як правило, множинністю і регресивністю. їх ставки не врахову-ють доходів платників податків.

У місцевих податках вирітальна роль належить прямим по-даткам. Юридичні особи сплачують префектурний прибутковийподаток у розмірі 12,3 % від державного, що дає ставку 1,67 %від прибутку і міський (селищний, районний) прибутковий пода-ток у розмірі 12,3 % від державного, чи 4,12 % від прибутку.Крім того, прибуток служить джерелом виплати податку на під-приємницьку діяльність, що надходить у розпорядження префек-тур; його ставка 10,71 %. Ставки місцевих податків на прибутоккорпорацій невисока, а їх частка в доходах місцевих бюджетахнезначна — 4,7—6 % (розраховується від суми загальнонаціона-льного податку). Дані податки стягуються незалежно від розмірівприбутку корпорацій. Однак місцеві податки включаються кор-пораціями у витрати виробництва.

Фізичні особи сплачують прибутковий префектурний податокпо ставках 5, 10, 15 % у залежності від суми доходу. Крім цьогоіснують місцеві прибуткові податки. Крім цього кожен громадя-нин Японії незалежно від величини доходу сплачує податок нажителя в сумі 3200 ієн у рік. До прямих податків відносяться ідеякі місцеві майнові податки.

З місцевих непрямих податків слід зазначити податок на тю-тюн, бензин, на ресторани та бари, на споживання електрики тагазу. За рахунок засобів місцевих органів влади в Японії фінансу-ється розвиток виробничої інфраструктури, заходи, зв'язані з лік-відацією наслідків стихійних лих.

Крім того, через місцеві бюджети проводяться витрати на під-готовку робочої сили, виплату різних посібників, пенсій. Значначастина бюджетних засобів витрачається на утримання місцевихорганів влади, у тому числі поліції, органів суду та прокуратури.

У Японії склалася стійка практика перерозподілу фінансовихресурсів з держбюджету у вигляді щорічних субсидій, що у2002 фин. м. склали 17,39 трлн ієн при загальному його розмірі81,78 трлн ієн. Крім того, державою оплачується частина внутрі-тніх запозичень префектур у вигляді облігацій, що не може бутипогатена за рахунок їх власних бюджетів.

З метою перерозподілу фінансових ресурсів для вирівнюванняфінансового потенціалу префектур у Японії створена спеціальнаустанова — Фонд фінансового вирівнювання. Формується він ускладі бюджету центрального уряду. З метою визначення терито-рій, які мають право на одержання коттів з Фонду вирівнювання,розраховуються бюджети так званих стандартних територій.Стандартною вважається префектура з чисельністю населення1,7 млн чоловік і площею 6900 км2 і муніципалітет з такими по-казниками: 100 тис. осіб і 160 км2. Бюджетна діяльність місцевихорганів поділяється на 6 категорій: охорона громадського поряд-ку, громадські роботи, освіта, соціальне забезпечення, сприянняринку зайнятості і розвитку промисловості й економіки. Для ко-жної категорії визначається одиниця виміру витрат і загальні ви-трати. Сума витрат за всіма категоріями діяльності дає показникбазових фінансових потреб стандартної території. Базові фі-нансові потреби стандартної території коригуються на коефіцієн-ти модифікацій для визначення базових фінансових потреб реа-льних територіальних органів влади. Використовується ціласистема коефіцієнтів модифікацій: видові — розраховуються наоснові одиниці витрат на утримання кожної галузі, наприклад, наодного учня середньої і вищої тколи, на одного учня академіч-ного, технічного чи сільськогосподарського навчального закладуі т. п.; економії за масттабами — застосовується, якщо розти-рення обсягів бюджетної діяльності веде до зниження окремихскладених витрат; густота населення — враховує збільтеннявидатків у залежності від густоти населення; спеціальні — кори-гують соціально-економічні, інституціональні та інті відмінностіокремих територій;

зонально-кліматичні — коригують витрати територій з холод-ним кліматом; демографічні — застосовуються для територій звисокими темпами зростання чисельності населення; буферні —передбачають різке зментення обсягів фінансування у випадкупадіння показника, що вимірюється, наприклад чисельності насе-лення; коефіцієнти бюджетної прибутковості територій.

Після розрахунку витрат за окремими категоріями з урахуван-ням коефіцієнтів модифікацій визначаються сумарні базові фі-нансові потреби кожної реальної території. Базові фінансові по-треби, розраховані таким способом, є основою для наділеннятериторій базовими доходами. Префектурам за рахунок Фондувирівнювання гарантується базовий дохід в обсязі 80 %, а муні-ципалітетам — в обсязі 75 % від їх базових фінансових потреб.

Фонд вирівнювання формується за рахунок таких відрахувань:32 % надходжень особистого прибуткового податку, податку наприбуток корпорацій і акцизу на алкогольні напої; 24 % надхо-джень податку на товари і послуги; 25 % надходжень від акцизуна тютюнові вироби.

У ході проголошеної урядом Дзюнітіро Коідзумі бюджетноїреформи передбачається переглянути діючу систему убік скоро-чення дотацій центра місцевим органам влади при одночаснійпередачі їм деяких повноважень по повному стягуванню визна-чених податків на місцях і скасуванні частини податкових субси-дій, що йдуть, зокрема, на погатення внутрітніх позик префек-туральньїх органів влади.