7.3. Бюджетний процеста державний фінансовий контроль

Бюджетний рік Великої Британії охоплює період з 1квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішиміз законів, які щорічно приймаються. За його основу беретьсяБюджетне послання Канцлера казначейства, з яким він виступаєв жовтні-листопаді кожного року. У посланні викладається аналізрозвитку економіки за минулий рік і думка уряду щодо перспек-тиви економічного розвитку на середньострокову та довгостро-кову перспективи, а також проголошується валютна і фіскальнаполітика держави, розглядаються питання стану державних фі-нансів і з'являються зміни в податковій та інших фінансовихсферах. Детальний розгляд державних видатків проводиться вспеціальних комітетах Палати громад (наприклад, Комітеті з ра-хунків державних установ) і в установах, яким делеговані відпо-відні повноваження.

У бюджетному процесі вирішальна роль належить уряду вособі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парламентізводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду.Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може прийматизаконів про збільшення загальної суми бюджетних витрат, запро-понованої урядом. Таке правило розширює можливості урядувпливати на мінливу економічну ситуацію в країні. Палата гро-мад формально має право відхилити законопроект про бюджет,але практично це ніколи не робиться. Незважаючи на тривалупроцедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, за-пропонованих урядом.

Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що замістьєдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає такзваний «фінансовий закон», який фіксує зміни, внесені в системубюджетних доходів, а також один чи кілька законів, які уповно-важують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метоюпевну кількість грошей. При цьому бюджет виноситься на роз-гляд по частинах і в різний час (спочатку по видатках, потім подоходах). Після схвалення Палатою громад бюджетний законо-проект передається на схвалення Палати лордів, підписується го-ловою королівської влади і стає законом. Звіт про виконання бю-джету доводиться до відома Парламенту, але ним не затверд-жується.

З 1 червня 1998 р. новим лейбористським Кабінетом у ВеликійБританії розпочата масштабна реформа органів управління фі-нансовим ринком. Суть реформи — створення єдиного органу —Управління з фінансового регулювання та нагляду, відповідаль-ного за регулювання і нагляд за діяльністю всіх інвестиційних,фінансових і банківських компаній, що здійснюють діяльність натериторії Великої Британії. Нова організація замінила системуроз'єднаних і малоефективних саморегульованих і просто регу-люючих організацій, які функціонували на фінансовому ринку.В даний час Управлінню з фінансового регулювання та наглядувже передані чи передаються функції таких організацій: Ради зцінних паперів та інвестицій; Організації з регулювання управ-ляючих; Управління з цінних паперів; Управління з приватнихінвестицій; Комісії з будівельних суспільств; Комісії з діяльностісуспільств взаємного кредитування; Реєстру кредитних союзів тасуспільств взаємного кредитування; Дирекції зі страхування Каз-начейства.

Зміни в структурі органів регулювання фінансовим ринком уВеликій Британії відбивають об'єктивні тенденції на ринку. Насучасному етапі діяльність банків та інвестиційних компаній стаєдедалі універсальнішою, ризики на різних сегментах ринку пере-мішуються. У цих умовах ідея єдиного регулюючого та наглядо-вого органу виглядає дуже логічною.

Перевагою нового режиму регулювання є те, що він передба-чає чіткий поділ сфер відповідальності між Казначейством іУправлінням з фінансового регулювання та нагляду: перше від-повідає за законодавчу базу, а друге — за ефективну роботу від-повідно до діючого в даний час законодавства.

Управління з фінансового регулювання та нагляду підтримуєстосунки з фінансовими інститутами з метою забезпечення до-тримання ними нормативних вимог. До його функцій входить:

оцінка фінансових ускладнень становища організації і без-посередній вплив колапсу на інші установи;

проведення оцінки можливості виведення даної організації зкризи за участю інших комерційних організацій (якщо виходу немай існує ризик для усієї фінансової системи в цілому, тоді підключа-ється Банк Англії. Він повинен оцінити характер системної загрозиі виправданість підтримки будь-якого виду з боку представниківдержавного сектору, буде вона забезпеченням короткостроковоїліквідності чи необхідністю капіталовкладень. У тому випадку,якщо потрібно вкладення капіталу, підключається Казначейство,оскільки розмова вже йде про державні кошти;

надання необхідних консультацій населенню (розповсю-дження посібників з використання індивідуальних ощадних ра-хунків приватними клієнтами, в майбутньому євро, телефонні лі-нії допомоги, які щодня обслуговують тисячі дзвінків, зустрічі врізних містах країни, що дозволяє ввійти в безпосередній контактз інвесторами);

зниження, наскільки це можливо, ступеня використання ле-гальних форм фінансової діяльності в кримінальних цілях.

До складу видатків нової організації включені як власні ви-трати, так і витрати регульованих фірм, що в цілому перевищуєпрямі в пропорції 4:1. Об'єднання дев'яти різних організацій да-ло можливість одержання економії, обумовленої зростанням ма-сштабу роботи, зокрема в галузі забезпечення поточної діяльнос-ті, це дозволило відшкодувати витрати багатьох фірм, повернув-ши переплачені ними кошти.

Отже, нова модель органу фінансового регулювання має двіосновні переваги, одна з яких — здатність до своєчасного реагу-вання на зміни ринкового середовища, а інша — її ефективність.