8.1. Місце ФРН у світовій економіці йособливості національної економічної моделі : Фінансові системи зарубіжних країн : B-ko.com : Книги для студентів

8.1. Місце ФРН у світовій економіці йособливості національної економічної моделі

Федеративну Республіку Німеччини по праву назива-ють одним з «локомотивів» світової економіки. За рівнем еконо-мічного розвитку, величиною економічного потенціалу, часткоюу світовому виробництві, ступенем участі в міжнародному поділіпраці та іншими найважливішими критеріями вона належить дочисла найбільш високорозвинених держав світу, входить у такзвану «велику сімку». За загальним обсягом ВВП (її частка уВВП світу в 1997 р. — 4,6 %) і за величиною промислового виро-бництва ФРН займає 4-е місце у світі (після США, КНР, Японії),за середнім показником ВВП на душу населення Німеччина вхо-дить у першу десятку країн світу.

Своєрідність ФРН полягає в тому, що післявоєнний економіч-ний устрій Німеччини був сформований відповідно до неолібера-льної концепції «соціального ринкового господарства», яка ви-никла як альтернатива тоталітарній економіці фашистськоїНімеччини. Основою цієї політики стали такі принципи: держа-ва безпосередньо не займається регулюванням господарськихпроцесів, але вона встановлює правила («рамкові умови»), заякими в умовах вільної конкуренції діють приватні господарськісуб'єкти. Для забезпечення такого економічного порядку необ-хідна дієздатна система цін, яка в основному не піддається дер-жавному впливу; стабільність грошового обігу; відкриті ринки,тобто вільний доступ на ринок вітчизняних та іноземних контра-гентів; приватна власність; норми відповідальності та свободаукладення договорів; стабільність економічної політики в країні.Ці принципи повинні були доповнюватися сильною соціальноюполітикою держави, щоб пом'якшити соціальну несправедли-вість, породжувану ринковими відносинами.

У західних країнах-переможницях у той час були популярнікейнсіанскі ідеї, які обґрунтовували державне втручання в еко-номіку.

За п'ятдесятирічний період здійснення принципів соціальногоринкового господарства економіка ФРН чотири рази переживаласпад:

у 1966—1967 рр. перша циклічна криза надвиробництва йодночасно структурна криза, що вразила ряд традиційних галузейсхіднонімецької економіки. Наслідком циклічного спаду сталакриза економічної доктрини та економічної політики держави:неоліберальна політика поступилася місцем неокейнсіанству.Для економічної політики це означало посилення державного ре-гулювання на макроекономічному рівні. Вперше в історії ФРНстали розроблятися довгострокові програми економічного розви-тку, здійснюватися фінансове планування.

криза надвиробництва 1974—1975 рр., найглибша в історіїФРН, вразила усі галузі східнонімецької економіки, викликаласкорочення ВВП на 5 %, промислового виробництва на 12 %,внутрішніх приватних інвестицій на 18,5 %. Різко зросло числобанкрутств, підскочили показники інфляції, масового характерунабуло безробіття. Циклічний спад супроводжувався світовоюенергетичною кризою і структурною кризою ряду галузей госпо-дарства. Особливу вагу проходженню цього спаду надавала таобставина, що він виник одночасно (синхронно) у більшості роз-винутих і багатьох країнах, що розвиваються.

у 1980—1982 рр. економіка ФРН зазнала третьої економіч-ної кризи, протягом якої найбільш яскраво проявилося перепле-тення циклічного перенагромадження капіталу з довгострокови-ми факторами погіршення умов відтворення: структурнимидиспропорціями, подорожчанням енергоносіїв і сировини на сві-тових ринках, уповільненням темпів зростання продуктивностіпраці, падінням норми прибутку, фінансовими труднощами ком-паній. По країні прокотилася хвиля банкрутств, особливої гост-роти набула проблема безробіття, упали реальні доходи населен-ня. В ці роки погіршилися і зовнішньоекономічні позиції ФРН:загострення конкуренції, зниження конкурентоспроможності схі-днонімецьких товарів, відставання в експорті наукомісткої про-дукції порівняно із США, Японією і деякими іншими країнами,підвищення курсу марки викликали зовнішньоторговельні труд-нощі. Усе це означало кризу господарського механізму, заснова-ного на кейнсіанских рекомендаціях. Він обумовив зміну урядувосени 1982 р. і глибокі зміни в концепції та практиці державно-го регулювання економіки: був здійснений новий поворот в еко-номічній політиці. Однак якщо в США та Великій Британії в цейчас затвердилася неоконсервативна (ліберальна) модель економі-ки, то у ФРН — її «пом'якшений» варіант.

Однією з важливих складових нового економічного курсу ста-ла кампанія приватизації державного сектору. Завдяки новійполітиці вдалося домогтися зниження частки держави у ВВП,скоротити бюджетний дефіцит, знизити рівень інфляції, домогти-ся помірних темпів економічного зростання. Приватизація дер-жавної власності у ФРН проходила у формі зниження часткидержави в акціонерному капіталі компаній при збереженні в рядівипадків переважного впливу держави, тобто можливості здійс-нювати регулюючі функції. Процес приватизації торкнувся нетільки промислових компаній, а й державної власності у сферіінфраструктури, зокрема, в галузі транспорту, зв'язку, комуналь-ного господарства.

Важливою частиною неоконсервативної політики держави в1980-і рр. стала податкова реформа. У ході її реалізації булизнижені прямі податки на прибуток компаній та на доходи гро-мадян, зате непрямі податки зросли. Додаткове навантаження нафедеральний бюджет у зв'язку з об'єднанням Німеччини вимага-ло підвищення певних податків і в 1990-і рр.

— з кризою 1992—1993 рр., однією з найглибших за післяво-єнну історію країни, що стало своєрідним завершенням черговогоетапу циклічного розвитку економіки, об'єднана Німеччина впо-ралася, спираючись на ті ж інструменти моделі соціального рин-кового господарства, які використовувалися в 1980-і рр. У той жечас ця криза виявила проблемні сфери, де певні елементи конце-пції соціального ринкового господарства вимагають свого рефо-рмування. У першу чергу це стосується структурного безробіття,що продовжує залишатися на високому рівні.

У 1990 р. відбулося об'єднання Німеччини: згідно з Догово-ром між ФРН і НДР про створення валютного, економічного ісоціального союзу та Договору про державне об'єднання, які на-були сили 1 липня і 3 жовтня 1990 р. відповідно. Конституція іпринципи соціального ринкового господарства ФРН поширилисяна територію колишньої НДР. У результаті швидкого об'єднання(злиття) і включення НДР в економічний простір Західної Німеч-чини на Східну Німеччину була перенесена майже вся інституці-ональна структура, правові основи і законодавчі норми ефектив-но функціонуючої політичної й економічної системи ФРН.У колишній НДР була відразу введена одна з найбільш сильнихвалют у світі — німецька марка, розвинута банківська система,управління фінансами і т.п. Слідом за лібералізацією економікита досягненням макроекономічної фінансової стабілізації здійс-нялася приватизації, яка закінчилася в основному до 1994 р., і по-ступова зміна структури господарства.

Західна Німеччина зустріла об'єднання добре підготовленою векономічному і фінансовому відношенні. Наприкінці 1980-х рр. їїгосподарство характеризувалося стійким станом державних фі-нансів, значним позитивним сальдо платіжного балансу за пото-чними операціями, високим обсягом чистих зарубіжних активівта стабільною валютою. Спираючись на таку основу, вдалосяздійснити об'єднання без якої-небудь загрози внутрішньої стабі-льності.

У той же час різкість перетворень обумовила і безліч проблем,особливо соціальних: закриття багатьох підприємств, які не ви-тримували конкуренцію з західними виробниками, зростаннябезробіття. Негативні соціальні й інші наслідки були пом'якшенізначними трансфертами державних фінансових коштів із Захід-ної в Східну Німеччину, які за період 1991-1998 рр. становлять усумі приблизно 1,4 трлн нім. марок. Широкомасштабна фінансо-ва та інша підтримка з боку старих федеральних земель є важли-вою перевагою колишньої НДР у порівнянні з Росією, країнамиЦентральної та Східної Європи колишнього соціалістичного та-бору.