8.5. Політика ФРН в Європейському Союзі

Політика ФРН відносно західноєвропейської інтегра-ції — один з головних напрямків зовнішньополітичної діяльностікраїни протягом більше 50 років — носила послідовний і спадко-ємний характер. Участь у перших інтеграційних угрупованнях змоменту їхнього утворення — ЄОУС (1951 р.), ЄЕС й Євратом(1957 р.) — дозволило ФРН разом з її партнерами почати ство-рення загального, а потім єдиного ринку. Першим етапом нашляху до єдиного ринку стало утворення в 1968 р. митного сою-зу. Крім цього ФРН проводила послідовну політику в області ва-лютної інтеграції. Першим кроком на шляху до економічного йвалютного союзу стала установа в 1979 р. з ініціативи ФРН іФранції Європейської валютної системи (ЕВС). У політичній об-ласті ФРН брала участь у підставі в 1970 р. Європейського Полі-тичного Співробітництва, виступила ініціатором утворення в1974 р. Європейської ради й проведення в 1979 р. перших прямихвиборів у Європарламент. Німецька ідея про нерозривність еко-номічної й політичної інтеграції лягла в основу Єдиного євро-пейського акту, що передбачало поетапне просування до Євро-пейського союзу.

Об'єднання Німеччини проходило в руслі політики ФРН,спрямованої на створення валютно-економічного й політичногосоюзів. Маастрихтский договір 1992 р. закріпив завершення бу-дівництва єдиного внутрішнього ринку, а також заклав міцну ин-ституционально-правовую базу економічного й валютного союзу(ЕВС). Створення Європейського центрального банку за зразкомнімецького Бундесбанка і його розміщення у Франкфурті-на-Майні свідчать про довіру, зробленій Федеративній Республіці їїпартнерами. Маастрихтский договір передбачає співробітництвов області загальної зовнішньої політики й політики безпек-другійопорі Союзу, а також у сфері внутрішніх справ й юстиці-третійопорі Союзу. Розширення прав Європарламенту покликано булозбільшити ефективність процесу прийняття рішень. Головні ціліполітичної стратегії ФРН — розширити повноваження наднаціо-нальних інститутів (Комісії і Європарламенту) і домогтися засто-сування принципу більшості при рішенні ключових питань —були закріплені в законодавчому порядку.

Амстердамський договір 1997 р. кодифікував всі попереднідоговори по європейській інтеграції. Він вніс ряд змін у другу йтретю опори Союзу з метою посилення наднаціональної основизовнішньополітичної діяльності держав. Завершення створенняСоюзу ознаменувалося введенням нового механізму загальної зо-внішньої політики — спільної стратегії й установою центра поаналізу, ранньому попередженню й політичному плануванню, атакож посади Високого представника загальної зовнішньої полі-тики. Включення миротворчих операцій у новий договір про ЄСсприяло координації загальної оборонної політики; кодифікаціяШенгенских угод стала важливим кроком на шляху до створенняєдиного правового простору ЄС.

Для додання додаткової ваги своїй політиці ФРН координуєвсі політичні кроки й ініціативи з головними партнерами поЄС — Францією та Великою Британією.

Після розпаду Організації Варшавського Договору й об'єд-нання Німеччини пріоритетним завданням політики ФРН сталозабезпечення стабільності в Східній Європі шляхом посиленняекономічних і політичних зв'язків з державами ЦСЕ. Курс нарозширення ЄС набув важливе значення в політику федераль-ного канцлера Г. Шредера, тому що в 1990-і роки в умовах те-нденцій, що намітилися, до формування однополярної систе-ми країни ЦСЕ виразили прагнення стати членами Союзу.ФРН розглядає розширення Союзу в нерозривному зв'язку ізпроцесом поглиблення інтеграції серед яких у першу чергунеобхідно назвати введення «євро», прийняття програми ре-формування аграрної й структурної політики, вироблення ра-мкових умов формування єдиної фінансової системи Євро-пейського союзу.

Не менш важливе значення в процесі зміцнення інститутів ЄСнабув процес подальшої синхронізації спільної зовнішньої й обо-ронної політики, у рамках якого з'явилися реальні передумовидля поступового створення загальноєвропейських зовнішньопо-літичних структур, надалі здатних стати «європейським Мініс-терством закордонних справ». Першим кроком до цьогоз'явилася інституція посади Генерального секретаря ЄС, що ставфактичним координатором спільної зовнішньої й оборонної полі-тики Європейського союзу.

На даний момент, 42 % німців сприймають Евросоюз позити-вно[10]. Нинішній показник Німеччини нижче середньоєвропейсь-кого рівня. Тих, хто позитивно ставиться до ЕС, у два рази біль-ше, ніж евроскептиків. Чим так залучає Евросоюз оптимістів? Цеволя пересування — 58 % респондентів, мир і спокій — 53 %, атакож загальна валюта — 49 %. У той же час позитивно до євро-пейських інститутів влади ставляться менш 40 % німців. Про-блеми, у першу чергу, стосуються ринку праці. Компанії перено-сять робочі місця в Східну Европу. Головні побоюванняпов'язані з тим, що конкуренція й більше привабливі податковіумови східноєвропейських країн, продовжать віднімати роботу вФРН. Інша проблема пов'язана з безпекою. Німці вважають, щоімміграція в Німеччину зі Східної Европьі супроводжується під-вищенням рівня злочинності. У тім, що стосується розширенняЕС, німці воліли б бачити ті країни, які до цього не прагнуть.75 % готові прийняти в Евросоюз Швейцарію, Норвегію й Іслан-дію. Що стосується кандидатів, що з'явилися на обрії — Албанія,Румунія, Туреччина, — то 70 % німців настроєні проти них. Не-обхідно підкреслити, що сприйняття німцями Европи останнімчасом змінилося. У часи Г. Коля політика керівництва Німеччинивважалася гарною, якщо вона була гарною для Европи, сьогодніїї вважають гарною, якщо вона гарна ще й для німців.

Контрольні запитання:

Яка особливість національної економічної моделі Ні-меччини?

Опишіть бюджетну систему країни.

За рахунок якого податку відбувається перерозподілфінансових ресурсів? Як у вигляді схеми можна представи-ти фінансове вирівнювання в Німеччині?

Охарактеризувати роль ФРН в європейській інтеграції.

Яких проблем зазнає фінансова система ФРН у зв'язкуз уведенням євро?

Самостійно:

Державний сектор Німеччини — склад і структура.Система доходів та видатків держави.

Бюджетний процес у ФРН.

Сучасна податкова система ФРН.

Напрямки, проблеми і перспективи фінансово-кредитних відносин Німеччини та України.

Список літератури:

Давлетшина Д. К. Германия на пути к Европейскомусоюзу // Проблеми истории и политики стран Европьі иАмерики. Сборник научних трудов кафедри. Випуск № 1,М., МГИМО, 2001. — С. 15—26.

Механизм регулирования зкономики в Германии: какон функционирует и чему учит / Под. ред. В. П. Гупника. —М.: ВлаДар, 1995. — 220 с.

Симоненко К. Сберегательний забег. — Бізнес. —2001. — № 30.

Слухай С. В. Фінансове вирівнювання на рівні терито-ріальних громад: Досвід ФРН // Фінанси України. —1998. — № 5. — С. 42—53.

Соколинский В. М, Костюк А. Н. Зволюция налого-вой политики: опит Германии // Финанси. — 2001. —№ 5. — С. 60—62.

Сумин А.М. Налог, пошлина и сбор в германском пра-ве // Налоговий вестник. — 1998. — № 3. — С. 85.

Хайнц Л. Социальная риночная зкономика. Герман-ский путь. — М.: Дело, 1993. — 178 с.

Хоейр В. Как делать бизнес в Европе. — Москва: Про-гресс, 1990. — 253 с.

Хухльїндина Л, Фрольцов В. ФРГ и проблеми евро-пейской интеграции // За матеріалами сайта spd.de/archiv/europa/Eur19981208_898.html.

Зкономика зарубежних стран: капиталистические иразвивающиеся страни / Учебное пособие под ред. В. П.Колесова. — М.: Висш. шк., 1990. — 360 с.

Boos А. Steuer- und Ausgbenpolitik in Deutschland. Kiel,2000, S. 6, 16; Deutsche Bank Research. 25.5.2000, S. 3.

Renzsch W. Finanzreform 2000 — Moglichkeiten undGrenzen, Wirtschaftsdienst № 3 1999, с. 157.

Tipke K, Lang J. Steuerrecht, Koln, 1998, c. 45.

http://www.wv-m.de

Розділ 9

ФІНАНСОВАСИСТЕМА ФРАНЦІЇ

Основні соціально-економічні показники розвиткукраїни.

Державний устрій, бюджетна система та бюдже-тний процес Франції.

Податкова система Франції.

Державний податковий контроль у Франції.

Фінанси місцевих органів влади та фінансове вирів-нювання у Франції.

Напрямки фінансової та податкової політики назламі XX—XXI століть.