9.6. Напрямки фінансової та податковоїполітики на зламі XX—XXI століть

На початку 1980-х рр. серйозний збиток Франції спри-чинила американська валютно-фінансова політика, зокрема шту-чне завищення курсу долара: приблизно 1/3 французького імпор-ту оплачувалася в американській валюті. Різко погіршивсяплатіжний баланс країни, намітилися позиції франка, який порядз італійською лірою та бельгійським франком перетворився в од-ну з найслабших європейських валют.

З червня 1981 р. по червень 1982 р. нова адміністрація провелапонад 200 реформ. У результаті Франція стала володіти найбіль-шим серед капіталістичних країн державним сектором, що охо-пив приблизно 25 % промислових робітників, забезпечив чвертьусього експорту, третину промислової продукції.

Значний приплив державних коштів у націоналізовані проми-слові компанії не забезпечив очікуваного збільшення інвестицій.Унаслідок цього державний сектор не зміг зіграти очікувану віднього роль каталізатора економічного відродження.

Навесні 1983 р. могутній економічний і політичний натискпровели США та ФРН із метою змусити французький уряд від-мовитися від політики обмеження влади монополій. Була прийн-ята програма «план Делора», основу її становив режим «жорсткоїекономії». Головною метою «плану Делора» було оголошенескорочення зовнішньоторговельного дефіциту, а продовженнясоціальних реформ ставало справою другорядної важливості.

У результаті річний споживчий попит був зменшений на 65 млрдфранків.

Завдяки програмі найбільшого сприяння приватному капіталу,стрижневим напрямком якої виявилась денаціоналізація, у1984—1989 рр. у країні спостерігався економічний підйом. Що-річний приріст ВВП становив у середньому близько 3 %, проми-слового виробництва — 4 %. Однак до початку 1990-х рр. факто-ри зростання вичерпали себе.

У 1990—1993 рр. національні компанії відчули гостру нестачувласних коштів, страждали від великої заборгованості і високихпроцентних ставок по кредитах. По галузях прокотилася широкахвиля банкрутств. Для мобілізації на боротьбу з безробіттям у

р. була випущена державна позика, що зібрала 110 млрд фр.Було скасовано валютний контроль, контроль над цінами, зниже-ні податки, збільшені пільги компаніям. Одним з наріжних каме-нів економічної політики стало стримування зростання заробітноїплати, завдяки чому споживчі витрати зберігалися на помірномурівні, а норма прибутку досягла рівня початку 1970-х рр.

Уряд Е. Балладюра (глава кабінету міністрів з березня 1993 р.до травня 1995 р.), який вважав основним завданням зниженнядефіциту бюджету, обмежив витрати в 1993 р., підвищив в

р. податки, прийняв довгострокову програму, яка передба-чає заморожування реальних доходів і поступове зниження дефі-циту бюджету. З осені 1993 р. скорочення дефіциту частковопроходило за рахунок коштів від приватизації. Низькі дисконтніставки банківського відсотка полегшували погашення боргів.При Е. Балладюрі дефіцит бюджету скоротився з 320 млрд фр.(4,5 % ВВП) у 1993 р. до 301 млрд (4 % ВВП) у 1994 р. Уряд тур-бував наростаючий дефіцит системи соціального забезпечення,що включає медичне і пенсійне страхування та страхування побезробіттю. Фінансування системи здійснювалося за рахунок ви-плат підприємців і внесків трудящих. З 1990 р. ситуація погірши-лася через скорочення надходжень унаслідок зростання безробіт-тя. У 1993 р. накопичений дефіцит соціального забезпечення(100 млрд фр.) за рішенням уряду Балладюра був приєднаний доцентрального бюджету і включений у державний борг для пога-шення.

Тверда монетарна політика усіх французьких урядів, заснова-на на регулюванні процентної ставки, призвела до незаперечнихуспіхів. Французька економіка відрізнялася помірним дефіцитомдержфінансів і слабкою інфляцією (починаючи з 1986 р. річнийтемп приросту цін не перевищував 3 %). Тим часом дефляційнийкурс різко обмежує можливості самостійно визначити макроеко-номічну політику, тому що рівень процентної ставки пов'язанийне з внутрішньою господарською кон'юнктурою, а з грошовоюполітикою Бундесбанку. Підтримка фіксованого паритету з німе-цькою маркою призвела до того, що, незважаючи на очевидні ус-піхи в придушенні інфляції, процентні ставки французьких бан-ків залишилися на високому рівні. Грошова політика фактично невикористовувалася для стримування спаду, що почався в ряді га-лузей ще в 1990 р. У результаті стримувалися інвестиційна акти-вність, внутрішній попит і провокувалося подальше різке зни-ження зайнятості: цілий ряд розрахунків підтверджує, що саме змонетарною політикою було пов'язане збільшення кількості без-робітних (на 800 тис. у 1990—1994 р.).

У 1993 р. у результаті приходу до влади правоцентристськогоуряду почалася друга хвиля приватизації і продовжилася післяобрання президентом Ж. Ширака. Програма приватизації торкну-лася найбільш прибуткових і, головним чином, великих компа-ній: один із трьох найбільших банків — «Банк насіональ де Парі»і хімічний концерн «Рон-Пуленк» принесли скарбниці 43 млрдфр. З іншого боку, держава виявилася не в змозі протистоятистихійній хвилі поглинань національних компаній іноземнимиінвесторами.

У травні 1995 р. президентом країни став Ж. Ширак, а кабінеточолив А. Жюппе. Новий уряд виявив намір скорочувати дефіцитдержавного бюджету до вимог, передбачених Маастрихтськоюугодою — 3 % ВВП, і одночасно збільшити витрати на забезпе-чення зайнятості. Цій меті підлягала бюджетна політика із сере-дини 1995 р.

У боротьбі з дефіцитом держбюджету уряду вдалося досягтипевних успіхів: у 1995 р. він становив 5 % ВВП, у 1996 р. бувскорочений до 4,2 %, у 1997 — до 3,6 %. Однак подібний резуль-тат був отриманий шляхом небувалого для Франції підвищенняоподатковування. З 1 серпня 1995 р. з 2 % до 20,6 % збільшивсяподаток на додану вартість, який є основним поповненням бю-джету, завдяки тільки збільшенню податкових ставок у 1996 р.скарбниця одержала додатково близько 120 млрд франків, ще 2млрд фр. отримано від збільшення цін на тютюн і бензин. Булапродовжена серія приватизації, що також принесло державі по-над 25 млрд франків.

Державний бюджет Франції з 1996 р. був спрямований на те,щоб виконати рекомендації європейської економіки і валютногофонду. Уряд узявся до здійснення різких і хворобливих реформусієї системи соціального страхування: збільшення прямих і не-прямих податків, обов'язкових виплат у фонди соціального стра-хування. У листопаді 1997 р. зростання цін виявилося нульовим,одночасно намітився перелом у динаміці ВВП.

Проголошений урядом курс на скорочення дефіциту держбю-джету заморозив усі соціальні програми. До 1997 р. число осіб,що одержували так званий «мінімальний дохід для залучення всуспільство», перевищило 1 млн чол. З 1995 р. неухильно зроста-ло безробіття. Число непрацюючих збільшилося на 367 тис. і до-сягло в 1997 р. 3,5 млн чол. У короткострокові плани бюджетноїполітики входило субсидування підприємців у випадку найманняпрацівників більш ніж на один рік і звільнення їх від соціальнихподатків. Однак кризу системи соціального страхування перебо-роти не вдалося.

Реформи, спрямовані на зниження державних витрат, поки непочалися. Хоча в деяких випадках (пенсії, охорона здоров'я) у2000 р. держава позначила основні напрямки змін, але терміни їхпроведення так і не названі. Скорочення видаткової частини бю-джету в 2001 р. не спостерігалося, більше того, введена трирічнапрограма державних доплат особам, що одержують мінімальнузаробітну плату, так званих премій за зайнятість. Збільшеннястановить 14 % від рівня мінімальної заробітної плати 2000 р.

Незважаючи на певні позитивні моменти — практична відсут-ність інфляції, реальне скорочення дефіциту держбюджету, бага-то аспектів діяльності нинішнього кабінету Жан П'єра Рафаенавикликають широке невдоволення французів. Приклад тому —масові страйки різних профспілок у 2002-2003 рр. з метою під-вищення заробітної плати та проти збільшення працездатного ві-ку на два роки.

Контрольні запитання:

Самостійно:

Структурна будова і загальна характеристика окремихланок фінансової системи Франції.

Державний бюджет, склад і структура його доходів тавидатків.

Спеціальні урядові фонди, джерела їхнього формуван-ня і напрямки використання.

Проблеми і перспективи співробітництва Франції таУкраїни у сфері фінансів.

Список літератури:

Бюджет у місцевому самоврядуванні Франції / Ін-тдерж. упра. і самоврядування при КМУ: Відп. ред. І. Гри-цяк. — К.: Фірма «Віпол», 1994. — 61 с.

Гутник В. Модернизация зкономической политики встранах Западной Европьі // Проблеми теории и практикиуправления. — 2003. — № 3. — С. 26—27.

Козьірин А. Таможенное право Франции //Российскаяюстиция. — 1995. — № 2. — С. 47—49.

Зайчикова В. В. Відносини держави і місцевого само-врядування у зарубіжних країнах // Наук. праці НДФІ. —2000. — Вип. 10—11. — С. 44—50.

Матук Ж. Финансовие системи Франции и другихстран. В 2 т. — М.: АО «Финстат-информ», 1994, Т. 1. — 326 с.

Международние финансово-кредитние и валютниеотношения / Под ред. Л. Н. Красавиной — М., 1994. — 264 с.

Основние тенденции развития фондових бирж воФранции // Реферативний журнал. — 1992. — № 5. —С. 107—111.

Островская Е. Франция — тенденции роста сохраня-ются // МЗ и МО. — 2000. — № 8. — С. 98—102.

Толкушин А. В., Суворов Д. В. Политика децентрализа-ции и местние налоги во Франции //Финанси. — 1991. —№ 8. — С. 59—65.

Франция / Отв. ред. В. Ю. Пресняков и Н. Е. Шулю-кин. — М.: Междунар. отношения, 1990. — 176 с.

Черник Д. Г. Налоги Франции //Финанси. — 1994. —№ 7. — С. 33—38.

Зкономическое положение Франции // БИКИ. —1997. — № 105. — С. 3—5.

Fuest W. Hueber B. Tax Coordination and Unem-ployment // International Tax and Public Finance, 1999, Vol. 6.

Розділ 10

. ФІНАНСОВІ СИСТЕМИV СКАНДИНАВСЬКИХ КРАЇН

^ ™ ♦ Специфіка соціально-економічного розвитку таекономічна роль держави в Скандинавських країнах.

Швеція — поняття «шведська модель», бюджет-ний устрій та бюджетна система країни.

Державний бюджет Швеції, склад і структура йогодоходів та видатків. Податковий контроль.

Податкова система Норвегіі та Швеції.

Фінансове вирівнювання у Швеції.

Тенденції фінансово-економічного розвитку Скан-динавських країн.