11.7. Короткострокові економічні результативведення євро і розширення ЕС

Утворена «Єврозона» має загальну чисельність населення290 мільйонів, її ВВП складає близько 16 % світового. Для порів-няння, частка США у загальному світовому виробництві — біля20 % ВВП. Таким чином, загальна євровалюта підводить остато-чну базу під сформовані в ЄС єдині ринки товарів, послуг, капі-талу і робочої сили та перетворює його в завершену валютно-економічну спілку.

Введення єдиної валюти стало ключовою подією європейськоїінтеграції за останні 40 років та зробило колосальний вплив насвітові фінанси. За розрахунками банківських спеціалістів «Дрез-днер Клянворт Бенсон», об'єднаний ринок акцій країн, що пере-йшли на євро, складає 79 % сукупних фондових капіталів дер-жав — членів ЄС.

Введення євро знаменувало собою новий етап розвиткуміжнародної валютної системи, викликало цілий ряд проблем усфері кредитно-грошової та бюджетної політики, яка прово-диться в рамках ЄЕВС. Світові фінансові потрясіння, які від-булися на тлі стабілізації обмінних валютних курсів та конвер-генції процентних ставок, продемонстрували високий ступіньінтеграції європейських країн і їхню готовність до проведенняєдиної валютної та кредитно-грошової політики. Проте еконо-мічний і валютний союз навряд чи підпадає під визначення«оптимальної валютної зони», не задовольняючи повною мі-рою жодного з традиційних критеріїв: асиметричний впливсхожих економічних шоків на різні країни й обмежена мобіль-ність робочої сили внаслідок культурних і мовних бар'єрів, щозберігаються, є потенційними джерелами економічних та фі-нансових проблем в Євроленді.

Комісар ЄС по фінансам Хоакин Альмуниа, виступаючи передЄвропарламентом 28 листопада 2005 р. заявив, що п'ять новихчленів ЄС готові до введення євро до 2008 р. За його словами,Естонія, Литва й Словаччина введуть євро не пізніше 2007 р.,Мальта й Кіпр замінять свої валюти єдиною європейською рокомпізніше — в 2008 р.

Завдання забезпечення економічного зростання та добробутуЄвропейський Союз має намір вирішувати паралельно з іншимзавдання історичного масштабу — значним розширенням своїхкордонів.

У червні 1993 р. Європейська Рада на своєму засіданні в Ко-пенгагені визнала право країн Центральної та Східної Європивступати до Європейського Союзу. Стаття 49 Угоди про ЄС пе-редбачає виконання майбутніми кандидатами вимог за трьомакритеріями:

політичного: стабільність установ, які гарантують демокра-тію, верховенство закону, дотримання прав людини та захистправ меншин;

економічного: діюча ринкова економіка;

«членського»: зобов'язання, що випливають з факту вступудо Є С, з окрема, визнання принципів політичного, економічногота монетарного об'єднання.

Ці критерії вступу були підтверджені в грудні 1995 р. на засі-данні Європейської Ради в Мадриді, де, крім того, підкреслюва-лася важливість перебудови адміністративних структур країнизаявника і створення умов для поступової гармонійної інтегра-ції в ЄС.

Однак ЄС лишає за собою право вирішувати питання про те,коли він буде готовий прийняти нових членів. Крім того, показ-ники країни повинні відповідати критеріям конвергенціі (збіжно-сті), тобто відповідати умовам, виконання яких дає країнам-членам право вступу до Економічного та монетарного союзу, іякі стосуються цінової стабільності, дефіциту бюджету, держав-ного боргу, стабільності національної валюти та відсоткових ста-вок. Угода визначає п'ять критеріїв конвергенції, яким має відповідати кожна з країн членів, перш ніж вона візьме участь у тре-тьому етапі Економічного та монетарного (валютного) союзу.КЄС та ЄЦБ періодично готують звіти про стан виконання зазна-чених критеріїв. Це такі критерії:

відношення державного дефіциту до валового внутрішньо-го продукту не повинно перевищувати 3 %;

відношення державного боргу до валового внутрішньогопродукту не повинно перевищувати 60 %;

достатній рівень стабільності цін та сталість середніх тем-пів інфляції протягом одного року до проведення такого дослі-дження; причому цей рівень не повинен перевищувати більш ніжна півтора відсоткових пункти три кращих показники рівня ста-більності цін країн членів;

довгострокова номінальна відсоткова ставка не повиннаперевищувати більш ніж на два відсоткових пункти три кращихпоказники стабільності цін країн членів;

протягом щонайменше двох років і без значного напружен-ня з боку відповідної країни нормальне відхилення величини об-мінного курсу не повинно виходити за граничні значення, перед-бачені механізмом обмінного курсу країн членів.

Крім того, передбачається, що критерії конвергенції повиннізабезпечити збалансованість економічного роз витку в економіч-ному та монетарному союзі і не допускати виникнення анінайме-ншого напруження між країнами членами. Слід також пам'ятати,що критеріїв, пов'язаних з державним дефіцитом та державнимборгом слід дотри муватись і після початку третього етапу еко-номічного та монетарного союзу (1 січня 1999 р.). З огляду на цена засіданні Європейської Ради у червні 1997 р. було прийнятопакт стабільності.

Новими учасниками об'єднання, як вказувалося раніше, стали1 травня 2004 р. десять держав Центральної та Східної Європи(ЦСЄ) і Середземномор'я. Прийом нових членів до ЄС можепринести нинішнім країнам-учасницям, як істотні вигоди, так іпевні втрати. З одного боку, розширення сприяє подальшій інтег-рації в Європі, продовженню реформ та демократизації в країнах-кандидатах, підсилює економічну міць ЄС, збільшує зону стабі-льності, миру та безпеки на континенті. Воно створює додатковіможливості для участі європейців у вирішенні таких глобальнихпроблем, як боротьба з тероризмом і організованою злочинністю,захист навколишнього середовища і т.п.

З іншого боку, форсуючи цей процес, Євросоюз керується ажніяк не міркуваннями добродійності. На відміну від колишніхетапів розширення, які здійснювались через компроміси при пев-них зустрічних корективах в механізмі самого Євросоюзу (на-приклад, з Великою Британією по сільському господарству, зФінляндією та Швецією — через спеціальний режим сприяння врозвитку їх північних територій тощо), від нинішніх претенден-тів вимагають стовідсоткового та безумовного прийняття вимогЄвросоюзу. Тим самим робиться крок назад в порівнянні з коли-шніми «європейськими угодами» цих держав з ЄС, які були допевної міри індивідуалізованими. До нинішніх претендентів приїх вступі застосовується єдиний та стандартний підхід, що не за-лишає місця для врахування їх національної специфіки.

Новим членам потрібні дотації ЄС, щоб завершити свої струк-турні економічні реформи. Це у першу чергу неспроможність їх уповному обсязі виконати вимоги «Єдиної сільськогосподарськоїполітики ЄС», положень з лібералізації енергоринку і т.д. Рівеньдобробуту 110 млн населення «нових» країн не досягає і 1/3 се-реднього показника ЄС, а рівень безробіття на 60 % перевищуєпоказник, що характеризує його «проблемні» райони. Часткасільського господарства в виробленому ВВП у цих країнах істот-но вище, ніж у середньому по ЄС. Зайнятість у сільському госпо-дарстві перевищує аналогічний середній для ЄС показник, у томучислі в Латвії на 10,7 %, у Литві — 12,2, у Польщі — 14,9. Агра-рний сектор економіки ЄС після розширення на схід різко збіль-шився. Чисельність зайнятої в сільському господарстві робочоїсили виросла вдвічі, приблизно на половину збільшилися оброб-лювані площі. Таким чином, число потенційних претендентів натаку допомогу, зросло з 185 млн до 291 млн чоловік, тобто з50 до 61 % усього населення Європейського Союзу.

Негайне введення стовідсоткових прямих виплат з коштів ЄСможе привести до того, що будуть паралізовані існуючі регіона-льні структури. Це утруднить модернізацію сільського господар-ства. Тому ще до розширення Євросоюз поступово зменшувавсубсидування виробників аграрної продукції (див. табл. 11.1). Іс-нуюча система дотацій, як передбачається, буде реформована —розміри дотацій будуть визначатися не обсягом продукції, а роз-міром сільськогосподарських угідь.

Після розширення ЄС головні економічні показники Європей-ського Союзу не перетерпіли значних змін, і хоча чисельність на-селення Європейського Союзу в результаті розширення збільши-лося на 20 %, сумарний ВВП ЄС виріс лише на 5 %. Цепояснюється відносно невеликою питомою вагою економік «но-вих» країн ЄС.

В історичній ретроспективі, економічні наслідки розширення2004 р. незначні. Із вступом Іспанії й Португалії в ЄЕС в 1986 р.,сумарний ВВП збільшився на 8 %, а вступ у ЄС Австрії, Фінлян-дії й Швеції в 1995 р. викликало збільшення ВВП на 7 %. Внаслі-док розширення 2004 р. відбулася диверсифікованість економікиЄС, оскільки структурні основи економік «старих» країн ЄС побагатьом параметрам відрізняються від країн Центральної й Схі-дної Європи.

Оскільки «нові» члени ЄС мають відносно більше населення,той їхній вступ викликав зниження загальноєвропейського пока-зника ВВП на душу населення в ЄС. У довгостроковій перспек-тиві, по оцінках європейських експертів, приєднання десяти но-вих країн зробить позитивний ефект на економіку ЄвропейськогоСоюзу, хоча переваги розширення можуть нерівномірно розподі-литися між країнами, регіонами й секторами.

Розширення Загального ринку, збільшення обсягів перемі-щення товарів, послуг, робочої сили й капіталів повинне підси-лити конкуренцію між економічними суб'єктами. У свою чергуце повинне призвести до зниження цін і збільшенню продуктив-ності, до стійкого росту економіки ЄС. Масштаб позитивних зміні швидкість їхнього впровадження будуть залежати від коорди-нації економічної політики в «старих» й «нових» країнах ЄС. Зо-крема, країнам-членам ЄС необхідно найбільше ефективно вико-ристовувати потенціал Загального ринку й скоріше ліквідуватище наявні законодавчі бар'єри на шляху вільного руху товарів,послуг, капіталів і робочої сили.

У короткостроковій перспективі прийняття нових членів зро-било позитивний ефект на зріст ВВП ЄС, оскільки середні темпизростання виробництва в десятьох «нових» країнах вище, ніж в 15«старих» країнах. До того ж багато економічних показників країн,що приєдналися до ЄС в 2004 р., випереджають показники «ста-рих» країн ЄС. Зростання промислового виробництва були відзна-чені в Польщі (3,8 %), Чеській Республіці (1,1 %), Угорщини(1,1 %), у той час як середній показник ЄС-15 знизився на 0,2 %.

Структура ВВП «нових» членів ЄС характеризується доміну-ванням виробничого й сільськогосподарського секторів і трохименшою значимістю сектора послуг, чим у середньому по ЄС-15.Це викликало деякі зміни в загальній структурі ВВП Європейсь-кого Союзу. Зміни деяких економічних показників наведені втабл. 11.3.

Таблиця 11.3

ЗМІНИ ДЕЯКИХ ПОКАЗНИКІВ ПІСЛЯ РОЗШИРЕННЯ ЄСВ ОКРЕМИХ КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ1

Додатковий приріст ВВП (в %)

Додатковий рістспоживання (в %)

Динаміка торговельногобалансу (в %)

«Нові» країни ЄС

5,3

9,3

6,7

Угорщина

9,0

13,8

7,1

Польща

5,8

9,0

6,9

ЄС-15

0,1

0,2

0,6

Німеччина

0,1

0,4

1,2

Франція

0,1

0,1

0,3

Нідерланди

0,1

0,4

0,5

Після розширення ЄС закінчіться формування єдиного ринкуз однаковими митними параметрами. У цих умовах обсяг торгівліміж «старими» й «новими» членами ЄС значно зросте. У цей час70 % експорту «нових» країн організації надходить на ринок ЄС,а близько 60 % імпорту — з 15 «старих» членів ЄС.

У цілому економічні наслідки для «нових» країн ЄС є значни-ми — ВВП на душу населення в них збільшився на 8-12 % —економіки «нових» країн ЄС одержують багато від доступу навнутрішній ринок ЄС. Для «старих» країн ЄС наслідки розши-рення в цілому позитивні, однак статистичні показники незнач-ні — обумовлений розширенням додатковий зріст ВВП на душунаселення в ЄС-15 склав у середньому 0,1 %.

За даними європейськіх експертів, доступ «нових» країн ЄС дозагальноєвропейського ринку мав більший вплинув ніж вступ у ми-тний союз або усунення перешкод для міграції робочої сили. Мит-ний союз і міграція викликали зріст споживання в 1-2 %, у той час,як доступ до нових ринків на 9 %. Але включення «нових» країн ЄСу загальноєвропейський ринок спричинило негативні наслідки длядеяких галузей промисловості. Європейські виробники поступовоосвоюють переваги «нових» країн ЄС — це призвело до зниженнявиробництва текстилю в південних країнах ЄС і зниження сільсько-господарського виробництва в Східній Європі.

Європейські експерти прогнозують, що внаслідок різниці вструктурі й обсягах економік «нові» країни ЄС виграють значнобільше. Приєднання Угорщини й Польщі до ЄС зумовить додат-кове збільшення зросту ВВП до 1-2 % на рік, Чехія виграє трохименше — зріст складе 0,5-0,75 % на рік. Економічні показники«старих» країн ЄС не перетерплять значних змін. Країни, що ма-ють тісні економічні зв'язки із країнами Східної Європи — Авст-рія, Німеччина й Італія — виграють трохи більше, ніж країни ЄСу цілому. Для деяких країн, таких як Іспанія, Португалія й Да-нія — розширення не тільки не принесе значних економічних ви-гід, але може спровокувати кризу деяких галузей промисловості.

За даннимит Єврокомісії, головним гальмом поліпшення еко-номічної кон'юнктури в ЄС стануть Німеччина, Нідерланди йІталія. Макроекономічні показники цих країн виходять за рамки,встановлені Пактом Стабільності ЄС, що може негативно позна-читися на темпах розвитку європейської економіки.