1.3.3. Державний кредит

Державний кредит — третя ланка фінансової системи,яка об'єднує кредитні відносини між державами, з одного боку,та юридичними і фізичними особами, з іншого. При цьому дер-жава чи місцеві органи управління виступають головним чином,як позичальники коштів.

Призначення державного кредиту виявляється в першу чергу втому, що він є засобом мобілізації в руках держави додатковихфінансових ресурсів. У випадку дефіцитності державного бю-джету фінансові ресурси, які додатково мобілізуються, направ-ляються на покриття різниці між бюджетними доходами та вида-тками. При позитивному бюджетному сальдо кошти, які мобілі-зуються за допомогою державного кредиту, прямо використову-ються для фінансування економічних та соціальних програм. Цеозначає, що державний кредит, як засіб збільшення фінансовихможливостей держави, може виступати важливим фактором при-скорення соціально-економічного розвитку країни.

Оцінюючи фінансове значення державного кредиту, не слідзабувати, що кошти, які мобілізуються державою з його допомо-гою, є антиципованими, тобто взятими наперед податками. Не-обхідність погашення державного боргу вимагає відшукання до-даткових ресурсних надходжень у бюджет, а вони можуть бутиотримані (якщо не вважати нових позик) тільки за допомогоюподатків. До того ж погашення боргових зобов'язань та виплатавідсотків по них відволікає частину бюджетних доходів від про-дуктивного використання, скорочує можливості нарощуваннявиробничого й інтелектуального потенціалу суспільства.

Державні та місцеві позики емітуються, головним чином, тоді,коли в бюджетах присутній дефіцит, тобто так звані звичайні до-ходи не покривають видатки держави. Протягом усіх років післяДругої світової війни у провідних зарубіжних країнах внаслідок(в основному) високих військових витрат, державні бюджети ха-рактеризувалися великими хронічними бюджетними дефіцитами.

В останні роки у більшості країн світу дефіцит бюджету ста-новить від 2 % до 15 % ВВП при середньосвітовій його величині4,5 %. Прийнято вважати, що коли дефіцит державного бюджетуне перевищує 5 % ВВП країни, то він припустимий, інакше —призводить до різкого зниження інвестиційної активності та пе-реростає надалі в різні форми кризових явищ. Щорічні бюджетнідефіцити, накопичуючись, утворюють державний борг.

Так, при Дж. Буші молодшому дефіцит бюджету США побиврекорд 1992 р. (290,4 млрд дол. при Дж. Буші батькові) і склав у2003 р. 374 млрд дол. Якщо діюча політика буде зберігатися, товін може досягти у 2005 р. більше 500 млрд дол., а це вже 6 %ВВП. Хоча в роки правління Б. Клінтона ключовими факторами,що впливали на бюджетні видатки в США, були сприятливі еко-номічні умови, високі доходи уряду, а також бажання законодав-ців домогтися профіциту бюджету. У 1999 р. перевищення дохо-дів над видатками становило 69 млрд дол., у 2001 р. — 236 млрддол., за прогнозами адміністрації Б. Клінтона, до 2009 р. профі-цит міг скласти 500 млрд дол.

Нині часи змінилися: видатки, пов'язані з війною та терориз-мом тільки зростають; чимала також заборгованість урядів шта-тів і місцевих органів влади. Таким чином, основним питаннямстану фінансів у США продовжує залишатися рівень накопиченоїзаборгованості, за якою федеральний уряд США та уряди штатіві муніципалітетів виплачують щорічно великі платежі.

Місцеві бюджети в усіх країнах хронічно дефіцитні й одер-жують необхідні їм кошти шляхом субсидій і кредитів з дер-жавного бюджету та випуску місцевих позик, гарантованихурядом.