ВСТУП

магниевый скраб beletage

Господарська діяльність підприємств, установ, організацій дедалібільше зазнає банківського впливу, що підвищує роль банків у різнихгалузях економіки України. Тому сфера користувачів банківської ін-формації досить широка. До неї входять держава в особі Національ-ного банку України, податкові та інші контрольні органи, безпосе-редньо керівництво відповідного банку, а також його інвестори таакціонери, вкладники і позичальники, банківські службовці та іншізацікавлені особи. Важливо, щоб ця інформація була вичерпна і до-стовірна. Отже, будуючи систему бухгалтерського обліку, слід зва-жити на специфічні умови діяльності банку, а також ті, що пов'язаніз його місцем у системі ринкових відносин. Бухгалтерський облікє важливим елементом структури внутрішнього контролю, сприяєпідвищенню його якості. Свою ефективність система бухгалтерсько-го обліку підтверджує за умов прибутковості, високорентабельної ді-яльності банку як суб'єкта господарювання.

Банки, як і всі інші суб'єкти господарювання, зобов'язані вес-ти фінансовий бухгалтерський облік та складати фінансову звітністьвідповідно до чинного законодавства.

Фінансові звіти розкривають інформацію про фінансовий станбанку та результати його діяльності. Така інформація надається зов-нішнім і внутрішнім користувачам шляхом оприлюднення у відкри-тій пресі загальних фінансових звітів, правила складання, форми,зміст і порядок публікації яких регулює Національний банк України.

Управлінський облік суттєво відрізняється від фінансового.Головна відмінність полягає в тому, що фінансовий облік призна-чений перш за все для зовнішніх користувачів інформації (акціо-нерів, інвесторів, кредиторів, органів банківського нагляду тощо),а управлінський облік є конфіденційною (закритою) інформацією,яка враховує особливості роботи конкретного банку, а також вимогименеджерів, і використовується ними для прийняття управлінськихрішень. Кожний банк самостійно вирішує питання про доцільністьупровадження управлінського обліку.

Отже, роль фінансового обліку полягає в забезпеченні користу-вачів інформацією через надання фінансової звітності за правилами,що встановлені законодавчо та є обов'язковими для дотримання всі-ма установами банків України.

Неодмінною складовою професійних економічних знань студен-тів є наукове розуміння проблем банківської системи, правил орга-нізації фінансового обліку та звітності в банках. Тому важливе місцев підготовці бакалаврів і спеціалістів з економіки та підприємництвавідводиться навчальній дисципліні «Фінансовий облік у банках».

Метою вивчення дисципліни є формування знань з фінансовогообліку та звітності в банках, набуття вмінь та навичок з підготовкий використання облікової інформації для аналітичної діяльності таобґрунтування управлінських рішень у банківському бізнесі.

Завдання дисципліни визначається вимогами до професійної під-готовки фахівців з економіки за спеціалізацією «Банківські процеси ітехнології» і включає вивчення організації фінансового обліку в банку;оволодіння методами обліку активів, зобов'язань, власного капіталу, до-ходів і витрат банку; визначення впливу банківських операцій на зміниу фінансовому стані банку та результатах його фінансової діяльності.

Посібник містить основні теоретичні положення з вивчення кож-ної теми, питання для самоконтролю, рекомендації щодо організаціїсамостійної роботи студентів, список рекомендованої літератури.

Зміст дисципліни розкривається в 11 темах:

Система бухгалтерського обліку в банках

Облік грошових коштів банку

Облік депозитів та інших зобов'язань

Інструменти безготівкових розрахунків та облік операцій зацими розрахунками

Облік кредитних активів та позабалансових зобов'язань кре-дитного характеру

Облік фінансових інвестицій

Облік операцій в іноземній валюті

Облік основних засобів і нематеріальних активів

Облік власного капіталу

Облік доходів витрат і фінансового результату діяльностібанку

Складання фінансових звітів.

Дисципліна «Фінансовий облік у банках» є однією з провідних упроцесі підготовки бакалаврів зі спеціальності «Банківські процесиі технології».

Питання дисципліни включаються в комплексний екзамен із фа-хових дисциплін при проведенні Державної атестації.

Тема 1СИСТЕМА

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУВ БАНКАХ

1.1. РЕФОРМУВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУІ ЗВІТНОСТІ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

З 1 січня 1998 року банківські установи України працюють за рефор-мованою системою обліку. Основна мета реформування обліку - змі-на підходів до формування звітності, тобто відображення у звітнихформах показників за реальним станом активів, зобов'язань, капіта-лу банку. Такий підхід передбачає запровадження в методику облікувсіх банківських операцій основоположних принципів Міжнарод-них стандартів фінансової звітності.

Реформування бухгалтерського обліку в банках можна згру-пувати в кілька етапів.

Перший етап - підготовчий (1995р. - II кв. 1997р.)

Основна мета - розробка концепції та послідовності проведенняреформи. На цьому етапі вирішувались такі найважливіші завдання:

концепція і структура плану рахунків та загальної фінансовоїзвітності. Основна увага була спрямована на відображеннябанківських ризиків, ліквідності та аналіз джерел рентабель-ності;

розробка нової структури, номерів рахунків і параметріваналітичного обліку, які дозволяють використовувати до-даткову систему для відстеження небухгалтерської інфор-мації.

Другий етап (II-III кв. 1997р.)

Основна мета - підготовка методичних вказівок щодо застосу-вання бухгалтерських рахунків, здійснення бухгалтерських процедур,підготовки форм фінансової звітності згідно з новим планом рахунківта відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звіт-ності; аналізу інформаційних потоків для розробки грошово-кредитноїстатистики і статистики платіжного балансу; визначення вимог до ко-мерційних банків щодо складання звітності за грошово-кредитноюстатистикою, статистикою платіжного балансу, фінансовою звітністю.Третій етап (IV кв. 1997р.)

Основна мета - апробація підготовлених документів у пілотнихбанках, усунення виявлених недосконалих рішень і внесення необхід-них корективів. Перевірка готовності комп'ютерних мереж банків дообробки інформації.

Четвертий етап (з 1 січня 1998 р.)

Основна мета - запровадження нового плану рахунків та формзагальної фінансової звітності в усіх банках України.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності в банківськійсистемі охоплювало кілька блоків питань, а саме:

Зміна норм обліку фінансових інструментів, що забезпечилоформування нових форм звітності.

Зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку та підходів до йогоформування.

Принципово нова організація аналітичного обліку банку, завдя-ки чому з'явилася можливість отримувати необхідну статистич-ну інформацію.

Відокремлення від фінансового та створення нових форм обліку

управлінського та податкового.

Перехід на прогресивну форму організації збирання економічноїінформації - за економічними показниками.

Зміна руху потоків інформації - збирання інформації від банку

юридичної особи, а не від філій.

Технічне забезпечення названих проектів за одночасної змінивсіх підсистем обслуговування бухгалтерського обліку, звітнос-ті, платежів та засобів захисту. А також адаптації цих підсистемдо експлуатації в реальних умовах за великих обсягів інформації.Зміни, які відбулися в процесі реформування, суттєво вплину-ли на організацію і ведення бухгалтерського обліку в банках. Урешті

було сформовано цілісну систему обліку через механізми тісноговзаємозв'язку між її складовими підсистемами - фінансового обліку,управлінського обліку та податкового. Кожна підсистема функціонуєв межах системи бухгалтерського обліку. Це забезпечує використан-ня інформації, введеної одноразово в систему автоматизації банку(САБ), під час формування звітності (фінансової, управлінської, по-даткової).

1.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОГО,

УПРАВЛІНСЬКОГО ТА ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ

Методологічно та організаційно бухгалтерський облік у банківськихустановах поділяється на фінансовий, управлінський та податко-вий. Кожен із зазначених видів бухгалтерського обліку має властивійому мету, призначення, коло користувачів облікової інформації тавідіграє свою специфічну роль в управлінні банківською установою(рис. 1.1).

Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забез-печують підготовку і надання фінансової інформації про господар-ську діяльність банку зовнішнім і внутрішнім користувачам. Він за-безпечує своєчасне і повне відображення всіх банківських операційта надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань,результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінан-сового обліку складається фінансову звітність. Зміни у фінансовомуобліку не впливають на податковий облік. Основним джерелом ін-формації фінансового обліку є фінансові звіти.

Управлінський облік визначають як сукупність правил і про-цедур, які забезпечують підготовку і надання інформації про ді-яльність банку для задоволення потреб керівництва банку та йогоменеджерів оперативною фінансовою і нефінансовою інформацієюу визначеній ними формі для планування, оцінки, контролю і вико-ристання своїх ресурсів. Управлінський облік ведеться банком длязабезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфі-ки та особливостей діяльності й структури управління.

Банки самостійно:

обирають метод обліку витрат і калькулювання собівартостібанківських продуктів;

визначають зміст внутрішньої звітності;

строки її подання на різні рівні управління.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про ва-лові доходи і валові витрати відповідно до чинного законодавства івикористовується для складання податкової звітності, форма, пра-вила, порядок і термін подання якої визначається Державною подат-ковою адміністрацією. Зміни в податковому обліку не впливають нафінансовий облік (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика видів обліку

Ознака

Облік

податковий

фінансовий

управлінський

Цілі обліку

Визначеннясуми податків

і контрольза своєчасністюїх сплати

Формуваннядостовірноїінформаціїпро фінансовийстан банкута результатийого діяльності

Підготовкаоперативноїінформації щододіяльності банкув цілому та йогоокремих підрозділівдля планування,контролюта прийняття рішень

на різних рівняхуправління банком

Продовження табл. 1.1

Ознака

Облік

податковий

фінансовий

управлінський

Головніспоживачі

Податковіоргани

Керівництвобанку, службовцібанку, фактичніі потенційні

інвесторита кредитори,регулятивніоргани, органи

плануванняекономіки тощо

Керівництво банкурізних рівнівуправління

Суб'єктрегла-ментації

МіністерствофінансівУкраїни

Національнийбанк України

Керівництво банкута його акціонери

Обмеження

Чинне податковезаконодавство

Нормативнідокументи НБУ

Внутрішні нормативнідокументи банку

Викорис-таннявимірників

Єдинийгрошовийвимірник

Єдинийгрошовийвимірник

Різні вимірники,у тому числі якісніпоказники

Об'єктаналізу

Господарськадіяльність банкузагалом

Господарськадіяльність банкузагалом

Банк у цілому,структурні підрозділи

банку, банківськіпродукти та послуги

Формизвітності

Деклараціїта розрахунки

Баланс, звітпро фінансовірезультати,звіт про власнийкапітал, звітпро рухгрошових коштів

Звіти про виконання

кошторисів, звітисегментів діяльностітощо

Періодич-ність скла-дання звітів

Регулярно,як правило,квартальний

інтервалнаростаючим

підсумкомза фінансовийрік

Регулярно,щоквартальнота щорічно

Змінний інтервал,оперативнаінформація

Закінчення табл. 1.1

Ознака

Облік

податковий

фінансовий

управлінський

Спрямо-ваність

У минуле(ретроспективнаоцінка)

У минуле(ретроспективнаоцінка)

У майбутнє(прогнозування)на базі попередніхподій

Відкритістьданих

Більшістьданих доступнаподатковиморганам

Більшість данихдоступна всім

Комерційнатаємниця

Формування інформації в межах кожної підсистеми забезпечуєактивну взаємодію системи бухгалтерського обліку із зовнішнім івнутрішнім середовищем у процесі використання користувачамипотрібної інформації. Під поширенням інформації розуміють засо-би повідомлення й оприлюднення фінансових звітів. Своєчасне до-ведення інформації до керівників банку та учасників ринку надаєїм змогу правильно оцінити стан справ у банку, а також прийнятиобґрунтовані рішення щодо ділових стосунків із банком.

У межах банку

Основні користувачі інформації за кожним видом обліку пред-ставлені на рис. 1.2.

Користувачі

За межами банку

Діючіі потенційніінвесторита кредитори

Правління

Працівники

Особи, які маютьпрямузацікавленість

Особи, які маютьнепряму зацікавленість

Податковіоргани

Регулюючіоргани

Органиплануваннята економіки

Іншігрупи


І Податковий облік~|

—І Фінансовий облік |-

Управлінський облік |

Види бухгалтерського обліку

Рис. 1.2. Користувачі інформації бухгалтерського обліку в банках

До категорії користувачів у межах банку належать керівники іменеджери банку, які керуються обліковими даними для прийняттяуправлінських рішень. Керівникові та менеджерам банку інформаціяпотрібна для оцінювання фінансового стану банку, для розробленнястратегії розвитку банківського бізнесу і прийняття поточних управ-лінських рішень щодо доцільності здійснення окремих банківськихоперацій і впровадження нових банківських продуктів.

Категорія користувачів за межами банку охоплює інвесторів (якфактичних, так і потенційних) - акціонерів або засновників банку;вкладників, клієнтів та інших кредиторів банку; урядові установи;фінансових аналітиків і громадськість. Потреби користувачів щодофінансової інформації про діяльність банку, безумовно, не є однотип-ними. Спільним, що об'єднує всіх учасників ринку, є бажання отри-мати інформацію стосовно надійності та фінансової стабільностіконкретного банку для вирішення питання, чи можна йому довірятивласні кошти. Фінансові звіти забезпечують користувачів інформа-цією, необхідною для прийняття виважених економічних рішень.

1.3. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Бухгалтерський облік у банках будується на загальноприйнятих уміжнародній практиці принципах, а саме:

Принципи, що визначають, яка інформація підлягає обліку:

повного висвітлення - усі банківські операції підлягаютьреєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-якихвинятків. Фінансова звітність має містити всю інформаціюпро фактичні і потенційні наслідки операцій банку, яка можевпливати на рішення, що приймаються на її основі;

відкритість - фінансові звіти мають бути зрозумілими і до-статньо деталізованими, з метою уникнення двозначності,правдиво відображати операції банку з необхідними пояс-неннями в додатках до правил оцінки активів і зобов'язань.Операції мають відповідати змісту статей звітів. Звітність маєбути чітко викладена і зрозуміла користувачеві.

Принципи, що формують процедуру ведення бухгалтерського обліку:

автономності - активи та зобов'язання банку мають бутивідокремлені від активів і зобов'язань власників цього бан-ку та інших банків (підприємств), у зв'язку з цим особистемайно та зобов'язання власників не мають відображатися уфінансовій звітності банку;

суттєвості - фінансові звіти мають відображати всю суттєвуінформацію, що необхідна для прийняття рішень керівникамибанку або інвесторами. Інформація є суттєвою, якщо її відсут-ність або викривлення може вплинути на економічні рішеннякористувачів звітності;

консолідації - складання фінансової звітності в цілому побанку з урахуванням дочірніх банків і підприємств як єдиноїекономічної одиниці;

безперервності - оцінка активів банку здійснюється, виходя-чи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься внеосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити мас-штаби своєї діяльності, то це має відображатися у фінансовихзвітах;

дати операції - операції відображають у бухгалтерському об-ліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (ак-тивів) або зобов'язань (пасивів) незалежно від дати руху кош-тів за цими активами або зобов'язаннями;

окреме відображення активів і пасивів - усі рахунки активіві пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнуто-му вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними, за винят-ком клірингових, транзитних або технічних рахунків;

послідовності (прийнятність вхідного балансу) - залишки забалансовими рахунками на початок поточного звітного періо-ду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звіт-ного періоду;

постійності - постійне (з року в рік) застосування банкомобраної облікової політики. Зміна методів обліку можливалише у випадках, передбачених міжнародними стандартами інаціональними положеннями (стандартами) бухгалтерськогообліку, вона потребує додаткового обґрунтування і розкриттяу фінансових звітах;

переваги змісту над формою - операції обліковуються та роз-криваються у звітності відповідно до їхньої сутності та еконо-мічного змісту, а не лише за їх юридичною формою.

3. Принципи, що регламентують способи обліку в конкретних си-туаціях:

оцінки (історичної/фактичної собівартості) - активи і паси-ви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чивиникнення. Активи і зобов'язання в іноземній валюті, за ви-нятком немонетарних статей, мають бути переоцінені в разізміни офіційного валютного курсу на звітну дату;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визна-чення фінансового результату звітного періоду потрібно порів-няти доходи звітного періоду з витратами, що були здійсненідля отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаютьсяв бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їхвиникнення незалежно від дати надходження або сплати гро-шових коштів;

обережності - застосування в бухгалтерському обліку ме-тодів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не бу-дуть завищені, а зобов'язання та/або витрати - не будуть за-нижені.

1.4. ОГЛЯД ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ БАНКУ:БАЛАНСОВОГО ЗВІТУ,ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ.ГОЛОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ТА ОБЛІКОВІ ФОРМУЛИФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

Фінансова звітність - це сукупність компонентів бухгалтерсьвої звіт-ності, складених на підставі даних фінансовго обліку, в яких узагаль-нено інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рухгрошових потоків банку за звітній період.

До складу основної фінансової звітності входять:

Балансовий звіт;

Звіт про фінансові результати;

Звіт про рух грошових коштів;

Звіт про власний капітал.

Розглянемо структуру й основні формули перших двох звітів.Баланс банку призначений для надання інформації про фінансовийстан банку на звітну дату, він відображає його активи, зобов'язаннята власний капітал у грошовому вираженні на певну дату (рис. 1.3).Розуміння змісту і структури балансу та вміння його читати є почат-ком для опанування особливостей обліку в банках.

Зобов'язання

1. Грошові кошти та еквіваленти

19. Кошти клієнтів

3. Інші ЦП за справ. вартістю черезфінансовий результат

21. Інші залучені кошти

22, 23. Зобов'язання з податкуна прибуток

24. Резерви за зобов'язаннями

25, 26. Інші зобов'язання

8. Інвестиції в асоційованіта дочірні компанії

28. Зобов'язання, пов'язаніз довгостроковими активами на продаж

10, 11. Активи з податкуна прибуток

30. Статутний капітал

31. Нерозподілений прибуток(непокритий збиток)

32. Резервні та інші фонди

17. Довгострокові активи на продаж

Рис. 1.3. Типова структура статей балансу

Облікова формула бухгалтерського балансу фіксує взаємозв'я-зок, що існує між його елементами:

Активи = Зобов'язання + Капітал + (Доходи - Витрати). (1.1)

Актив

18. Кошти банків

2. Торгові ЦП

20. Боргові ЦП, емітовані банком

4. Кошти в інших банках

5. Кредити клієнтів

6. ЦП на продаж

7. ЦП до погашення

27. Субординований борг

9. Інвестиційна нерухомість

Капітал

12. Гудвіл

13. Основні засобиі нематеріальні активи

14,15. Інші активи

34. Частка меншості

Активи - це ресурси, що контролюються установою в резуль-таті попередніх дій і з яких передбачається отримання майбутньої

економічної вигоди, яка врешті приведе до потоку грошових коштівдля установи.

Зобов'язання - поточні обов'язки установи, що випливають з по-передніх дій, виконання яких пов'язане з відпливом ресурсів (активів).

Капітал - залишкова частка в активах після відрахування всіхзобов'язань.

Діяльність банку оцінюється у Звіті про фінансові результати(рис. 1.4). Звіт про фінансові результати надає інформацію про дохо-ди і витрати, а також фінансовий результат господарської діяльностібанку за певний звітний період. Складання цього звіту ґрунтуєтьсяна принципах нарахування та відповідності. Базовими елементамизвіту є доходи і витрати.

Облікова формула звіту про фінансові результати:

Доходи - Витрати = Фінансовий результат.           (1.2)

Доходи - це збільшення майбутніх економічних вигід протягомзвітного періоду у формі припливу чи зростання активів, або змен-шення зобов'язань, що приводять до збільшення власного капіталу.

Витрати - зменшення майбутніх вигід у звітному періоді у фор-мі відпливу чи використання активів, або виникнення заборгованос-ті, що призводять до зменшення власного капіталу.

Прибуток (чи збиток) - економічний показник діяльності банку.

Перевага доходів над витратами означає, що банк отримав при-буток. Якщо ж витрати переважають над доходами, банк зазнає збит-ків. Інформація про кінцевий фінансовий результат відображаєтьсяв балансі в розділі «Власний капітал».

1.5. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ПЛАНУ РАХУНКІВБУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ

Предметом бухгалтерського обліку в банку є банківські операції. Дляпідготовки фінансових звітів використовується такий інструментбухгалтерського обліку, як рахунок.

Рахунок - це стандартизований формат, який використовуєтьсядля збору інформації про кожний елемент облікової моделі.

Одним із ключових елементів національної системи бухгалтер-ського обліку в банках є План рахунків бухгалтерського обліку вбанках.

План рахунків - це систематизований перелік рахунків бухгал-терського обліку, що використовуються для реєстрації банківськихоперацій.

Національний банк України розробив окремо План рахунків дляустанов НБУ та План рахунків для банків України.

Особливостями Плану рахунків бухгалтерського обліку банківУкраїни є:

мультивалютність;

наявність класу рахунків для управлінського обліку;

подвійний запис операцій на позабалансових рахунках;

наявність вимог до аналітичних рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвер-джений Постановою Правління Національного банку України від17 червня 2004 року № 280, поділяється на чотири категорії та дев'ятькласів (рис. 1.5).

Активи

Рахунки управлінського обліку

Рис. 1.5. Структура Плану рахунків бухгалтерського облікубанків України

Перша категорія - «Балансові рахунки»:Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Опер ації з цінними паперами та інші активи і з о б ов'яз ання.Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.Клас 5. Капітал банку.

Друга категорія - «Рахунки доходів і витрат банку»:Клас 6. Доходи.Клас 7. Витрати.

Третя категорія - «Рахунки управлінського обліку»:Клас 8. Управлінський облік.Четверта категорія - «Позабалансові рахунки»:Клас 9. Позабалансові рахунки.

Рахунки в Плані рахунків розташовуються за принципом зрос-тання їх номерів:

рахунки 1-го порядку (класи) - однозначні;

рахунки 2-го порядку (розділи) - двозначні;

рахунки 3-го порядку (групи) - тризначні;

Позабалансові рахунки

рахунки 4-го порядку - чотиризначні.Класифікація рахунків за видами подана на рис. 1.6.

Перший клас Плану рахунків визначає казначейські операціїта взаємовідносини між Національним банком України та іншимибанками, а саме: операції з готівкою, банківськими металами, між-банківськими кредитами та вкладами (депозитами), вкладеннями вцінні папери, що рефінансуються Національним банком України.

У другому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку бан-ків України відображують операції з клієнтами (крім банків) -суб'єктами господарювання, органами загальнодержавного управ-ління та фізичними особами. До суб'єктів господарювання належатьусі юридичні особи, у тому числі неприбуткові установи й організа-ції, а також підприємці, які проводять свою діяльність без створенняюридичної особи.

За третім класом Плану рахунків обліковують операції з ціннимипаперами (крім цінних паперів, що рефінансуються Національнимбанком України, і вкладень в асоційовані й дочірні компанії) та опера-ції за іншими розрахунками, зокрема за господарськими операціямибанку, операціями з формування та використання спеціальних резер-вів під цінні папери та дебіторську заборгованість, субординованимборгом. До цього класу віднесено також клірингові та транзитні ра-хунки, рахунки для обліку розрахунків між установами одного банкуі позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів тощо.

У четвертому класі відображено вкладення банку в асоційованіта дочірні компанії, операції з основними засобами і нематеріальни-ми активами.

П'ятий клас призначений для обліку капіталу банку. Він вклю-чає статутний капітал, емісійні різниці, результати переоцінки, за-гальні резерви та фонди банку, створені за рахунок прибутку, ре-зультати попередніх років та результати звітного року, що очікуютьзатвердження.

Доходи і витрати банку відображують на рахунках, відповідно,шостого та сьомого класів. У бухгалтерських записах, пов'язанихіз формуванням доходів і витрат, рахунки шостого та сьомого класівкореспондують із рахунками першого - четвертого класів. Залишківна рахунках шостого та сьомого класів до валюти балансу не включа-ють, а в кінці звітного періоду рахунки шостого та сьомого класів за-кривають. Фінансовий результат обліковується як результат звітногороку в п'ятому класі - «Капітал».

На рахунках восьмого класу ведеться управлінський облік. Нор-мативними документами Національного банку України він не регла-ментується і банки самостійно визначають методику й деталізаціютакого обліку. Даних восьмого класу не враховують у фінансовій тастатистичній звітності банку.

У дев'ятому класі обліковують позабалансові операції. Позаба-лансові операції відображують в обліку за системою подвійного за-пису, що забезпечується спеціальними контррахунками.

1.6. ОРГАНІЗАЦІЯ АНАЛІТИЧНОГО

І СИНТЕТИЧНОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ

Бухгалтерський облік банку забезпечує виконання таких функцій:

запис інформації про операції банку та відображення її вагрегованому вигляді у статистичній і фінансовій звітностідля аналізу й управління;

запис детальної інформації про контрагентів кожної опе-рації та параметри самих операцій (аналітичний облік) дляотримання звітів у різних розрізах для внутрішнього корис-тування і надання звітів про діяльність банку контрольниморганам, зокрема НБУ;

► автоматизоване ведення розрахунків та виконання бухгал-терських записів (наприклад, нарахування процентів).

Бухгалтерський облік у банках має два рівні: синтетичний тааналітичний. Банки самостійно розробляють і затверджують фор-ми реєстрів обліку з урахуванням того, що реєстри синтетичного тааналітичного обліку повинні містити назву, період реєстрації опе-рацій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогуідентифікувати осіб, які їх склали.

Синтетичний облік дозволяє отримувати агреговану і сис-тематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового ста-ну банку і контролювати правильність відображення операцій убухгалтерському обліку. Основна форма синтетичного обліку -баланс. Сальдовий баланс складається за залишками рахунків напевну дату, а обігово-сальдовий - містить як залишки, так і обо-роти за рахунками. Правильність складання щоденного балансуоборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кре-дитових оборотів та залишків за активом і пасивом, а також від-повідністю вихідних залишків вхідним з урахуванням оборотівза рахунками протягом операційного дня. Наявність указанихвідповідностей є обов'язковою умовою початку нового операцій-ного дня.

До інших форм синтетичного обліку належать: оборотно-сальдові відомості, перевірочні відомості, касові журнали тощо.Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і викорис-товуються для звірки даних аналітичного і синтетичного обліку.

Касовий журнал складається на підставі документів із над-ходжень і видатків каси та включає записи про операції каси, девказуються номери рахунків, що кореспондують із рахунками каси,номери документів, символи звітності, часткові суми операцій тапідсумки за журналом.

Оборотну відомість складають на перше число кожного мі-сяця, і вона включає вхідні залишки на початок періоду, оборотиза цей період і вихідні залишки на кінець періоду. Оборотну ві-домість за балансовими і позабалансовими рахунками складаютьза рахунками четвертого порядку з проміжними підсумками зарахунками третього і другого порядків. Оборотна відомість пот-рібна для накопичення дебетових і кредитових оборотів за певнийперіод.

Щоденну детальну інформацію про здійснення банком опера-цій відображають в основній формі аналітичного обліку - особо-вих рахунках, які відкривають за кожним балансовим і позабалан-совим рахунком.

Особові рахунки реєструють у спеціальній книзі окремо длякожного балансового рахунку IV порядку. В ній реєструють усі осо-бові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобан-ківськими операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, ви-трат, розрахунків). При закритті рахунку в книзі проставляється датаі вказується причина. Книга зберігається в головного бухгалтера.

Особові рахунки включають такі обов'язкові реквізити:

номер особового рахунку;

сума вступного залишку;

дата останнього руху за рахунком;

дата здійснення поточної операції;

номер документа, на підставі якого здійснюється запис;

номер банку-кореспондента;

номер рахунку кореспондента;

код операції;

код валюти;

сума операції;

сума обігів за дебетом і кредитом;

сума вихідного залишку;

реквізити банку, який веде рахунок.

Особові рахунки клієнтів складають у двох примірниках, роз-друковують за встановленими стандартами і вважають вихіднимидокументами банків (рис. 1.7). Другий примірник особового рахункає витягом з особового рахунку і призначений для видачі клієнтові.До витягів з особових рахунків додають документи (їх копії), на під-ставі яких зроблено записи за кредитом рахунку.

На документах, які додають до витягів, проставляється штампбанку, який оформляє витяги з особових рахунків, а також календар-ний штамп дати проведення документа за особовим рахунком, якщоця дата не збігається з датою виписки документа.

 

 

Надруковано 05/10/09 11

33 : 23

 

325240 КБ «Львів»

 

 

 

 

 

 

1014 МП «Галич»

 

 

 

 

 

 

МП «Галич»

 

 

 

 

 

 

Рахунок 26001011009 /05/04/00 /04/10/09

 

 

 

 

 

 

Вик. 2

 

 

 

 

 

 

Вхідний залишок КРЕДИТ * 2388.88

 

 

 

 

 

 

ВО МФО Рах. Сим. Док.

Сума

Дт

Кт Вик.

Пач

№ з/п

ТИП

26 300142 61109100000022 0605

грн

1.50

 

71

1

ВК

27 300142 61106100000003 0605

грн

7.04

 

81

2

ВК

1322078 25107704000019 119

грн

8.57

16

56

3

НК

3 300142 100131 40 207

 

704.00

35

35

4

Вд

Всього обігів ДТ

 

721.11

 

 

 

 

КТ

 

 

0.00

 

 

 

Вихідний залишок КРЕДИТ х 1667.77

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.7. Форма особового рахункуза поточним рахунком клієнта банку

За деякими рахунками аналітичний облік може вестись в опе-раційних журналах, картках, книгах, у формі хронологічного записуоперацій. Як реєстри аналітичного обліку можна використовуватипримірники документів.

Кожен об'єкт аналітичного обліку характеризується наборомпараметрів, необхідних для побудови звітності. Усі параметри аналі-тичного обліку поділяють на дві групи - обов'язкові і необов'язкові(рис. 1.8).

Обов'язкові параметри ведуть відповідно до вимог Національно-го банку України щодо статистичної та фінансової звітності банків,вони поділяються на загальні і спеціальні. Загальні є обов'язковимидля заповнення при занесенні в комп'ютерну систему новогоконтрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Спеціальніобов'язкові параметри застосовують для окремих груп аналітичнихрахунків залежно від їхнього економічного змісту. До спеціальнихобов'язкових параметрів відносять:

параметри нарахування процентів;

для кредитних рахунків: вид кредиту, цільове спрямування,вид забезпечення, дата видачі кредиту, дата повернення, по-чатковий строк розміщення, кількість пролонгацій, категорійризику, шифр неплатежів;

для депозитних рахунків: дата розміщення, дата поверненнякоштів;

для рахунку цінних паперів: емітент; місце емісії, вид ціннихпаперів, дата погашення, котирується чи не котирується набіржі;

для рахунку доходів і видатків: входять чи ні в обчисленнябази для оподаткування.

Номер балансовогорахунку

Код валютиабо банківського металу

Код контрагента

Код країни

Інституційний сектор

Форма власності

Вид аналітичногорахунку

Ознака інсайдера

Вид економічноїдіяльності

Рис. 1.8. Класифікація параметрів аналітичного обліку

Необов'язкові параметри банк визначає самостійно. Їх викорис-товують у внутрішньому обліку для задоволення окремих норма-тивно-правових вимог, цілей управлінської звітності та формуваннязвітності до інших уповноважених державних органів.

Для ведення аналітичного обліку в автоматизованому режимі зметою збереження інформації і підготовки звітності банками коженокремий об'єкт аналітичного обліку характеризується набором па-раметрів. Ураховуючи високий ступінь автоматизації ведення бух-галтерського обліку, передбачено низку параметрів для автомати-зованого виконання завдань, наприклад, для нарахування відсотків,складання додаткових фінансових звітів за окремими видами опера-цій (кредитних, депозитних і т. д.).

Номер аналітичного рахунка вказує на зовнішнє подання іден-тифікатора при розрахунках та в банківських документах. Номер маєдо 14 цифр. Перші п'ять жорстко регламентовано, інші банк формуєсамостійно. Усі номери рахунків аналітичного обліку формуються засхемою, вказаною на рис. 1.9.

Параметри контрагентів банку - це обов'язкові параметри, якідеталізують інформацію про контрагентів. До них належать: кодконтрагента, ідентифікаційний код, резидентність, код держави,ознака інсайдера, інституційний сектор економіки, форма власнос-ті, галузь економіки, вид економічної діяльності. Визначаючи пара-метри контрагентів (а це набір цифр), бухгалтерський апарат банкуне мусить запам'ятовувати їх значення. Для цього формується карткаклієнта, де записані всі значення цифр, що входять до номера аналі-тичного рахунка.

Параметри документів, що є стандартизованими реквізитамидокументів, необхідні для проведення банками розрахункових, абокасових операцій. Національним банком України визначено чотирипараметри документів:

символ касових оборотів;

код контрагента;

код операції;

код країни платника.

Параметри договорів і аналітичних рахунків деталізують інфор-мацію щодо операцій, які здійснює банк. Залежно від організації ро-боти в банку, його можливостей, банк самостійно вирішує, які пара-метри слід відносити до параметрів рахунків, а які - до параметрівдоговорів.

В останній робочий день місяця банки здійснюють контроль від-повідності даних аналітичного і синтетичного обліку.

Методи перевірок відповідності даних синтетичного і аналітич-ного обліку, які банк визначає самостійно, можна поділити за такимикатегоріями.

Перевірка узгодження - здійснюється за допомогою порівнянняпроміжних і остаточних підсумків. Порівнюють дані, врахованів системах аналітичного і синтетичного обліку, а отже, і в різнихносіях інформації (первинних облікових документах, щоденно-му оборотно-сальдовому балансі, оборотно-сальдових відомос-тях, особових рахунках).

Перевірка перенесення - визначається правильність перенесен-ня даних з одного носія інформації на інший.

Перевірка підрахунків (обчислень) - її метою є встановити пра-вильність суто числових розрахунків.

Суми, відображені на рахунках аналітичного обліку, мають від-повідати сумам, відображеним на рахунках синтетичного обліку. Заумови автоматизації банківської діяльності, зокрема обліку, перевір-ки відповідності даних аналітичного обліку даним синтетичного ви-конуються автоматизовано.

Таким чином, банк має змогу контролювати операції як за зміс-том, так і за формою. Крім того, дані аналітичного обліку становлятьбазу економічного аналізу та використовуються для складання ста-тистичної і фінансової звітності.

1.7. ЗМІСТ І ВИМОГИ ДО ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІВ БАНКАХ

Організація операційної діяльності передбачає наявність докумен-тованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що їхздійснюють банки відповідно до законодавства України.

Операційні процедури (правила) щодо кожної операції маютьбазуватися на принципах дозволу, запису, контролю і включати такіскладові;

опис операції;

розподіл повноважень між виконавцями операції;

установлення відповідальності осіб, які її здійснюють;

документування інформації за операцією;

заходи (механізми) внутрішнього контролю за проведеннямоперації.

Операційна діяльність банку має бути організована таким чи-ном, щоб забезпечити:

розподіл обов'язків та повноважень щодо здійснення операцій;

належне документування операцій;

своєчасне, повне та достовірне відображення операцій у ре-єстрах бухгалтерського обліку;

накопичення та надання інформації про кожну операцію зобов'язковим зазначенням усіх параметрів, що забезпечуютьскладання звітності банку;

захист активів банку від потенційних збитків та контроль заїх якістю;

установлення лімітів на здійснення окремих операцій;

визначення наявних та можливих операційних ризиків іуправління ними;

якісну систему внутрішнього контролю;

зберігання інформації про всі операції банку;

конфіденційність інформації про кожну операцію та її контр-агентів.

Операційну діяльність банку забезпечують працівники банку,які виконують функції фронт-офісу і бек-офісу.

Фронт-офіс - це підрозділи банку або його уповноважені осо-би, які ініціюють та/або організовують операцію (шляхом укладеннявідповідних угод).

Бек-офіс - підрозділи або окремі відповідальні виконавці, якізалежно від їхніх функцій забезпечують реєстрацію, перевіряння,звіряння, облік операцій та контроль за ними.

З метою раціональної організації облікової роботи в установахбанку складається графік документообігу за банківськими операція-ми і графіки обслуговування клієнтів. Документообіг - це послідовнепереміщення розрахунково-грошових документів з часу їх виписуван-ня або надходження ззовні до закінчення операцій за робочий день іздання в поточний архів.

Документообіг проходження документів можна представитисхемою (рис. 1.10).

1.8. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУВ БАНКАХ

Організація бухгалтерського обліку - це система правил, яка за-безпечує процес збору, опрацювання, використання, аналізу та збе-рігання облікової інформації для виконання функцій банків.

Зважаючи на високу динамічність сучасного фінансового рин-ку, розмаїття чинників, які впливають на його стан, банк не можеуспішно функціонувати в конкурентному середовищі без відповідноїсистеми щоденного обліку всіх своїх операцій і зобов'язань та оцін-ки на цій підставі результатів своєї діяльності. Лише за такої умовикерівництво банку постійно контролює всі аспекти його діяльності,а отже, і ризики, притаманні банківській діяльності. Система що-денного обліку, або бухгалтерський облік, - це процес виявлення,вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання тапередачі інформації про діяльність установи банку зовнішнім і внут-рішнім користувачам для прийняття рішень.

Мета організації бухгалтерського обліку в банках - забезпе-чення необхідною та достовірною інформацією зацікавлених у нійкористувачів шляхом своєчасного та повного відображення в бух-галтерському обліку банківських операцій.

Усе методичне й інформаційно-правове забезпечення бухгалтер-ського обліку в банках можна згрупувати у три групи:

загальнодержавне (державні законодавчо-нормативні доку-менти);

галузеве (постанови, положення, інструкції, рекомендації НБУ);

внутрішньобанківське (кожний банк розробляє самостійно,наприклад внутрішнє положення щодо проведення активнихоперацій, кредитування).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забез-печення фіксування фактів здійснення всіх банківських операцій упервинних документах, збереження протягом установленого строкуоброблених документів, реєстрів бухгалтерського обліку та звітностінесуть керівник банку та головний бухгалтер.

Банк самостійно визначає свою облікову політику, розробляє сис-тему і форми управлінського обліку, внутрішньої звітності і контролюоперацій, визначає права працівників на підписування документів, за-тверджує правила документообігу і технології обробки облікової ін-формації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку.

Керівник здійснює керівництво банком відповідно до законодав-чих та установчих документів.

Головний бухгалтер банку забезпечує:

дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерськогообліку;

контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіхоперацій, які здійснює банк;

складання і подання у встановлені строки фінансової звітності.

Система обліку в банках має забезпечити дотримання принципівбухгалтерського обліку, єдину методологічну основу, взаємозв'язокданих синтетичного і аналітичного обліку, хронологічне та система-тичне відображення всіх операцій банку в реєстрах бухгалтерськогообліку на підставі первинних документів, накопичення і системати-зацію даних обліку в розрізі показників, необхідних для управліннябанком, а