6. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ, ПРІОРИТЕТИ 6.1. Напрями і пріоритети економічної політики України в сучасних умовах : Політологія : B-ko.com : Книги для студентів

6. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ, ПРІОРИТЕТИ 6.1. Напрями і пріоритети економічної політики України в сучасних умовах

Економічна політика через господарський механізм позитивно впливає на економіку лише в тому випадку, коли вона реалістич­на, тобто орієнтована на поставлені цілі, які відбивають насущні інтереси суб'єктів суспільства, і спирається на реальні можливос­ті, ресурси соціально-економічного розвитку.

Практика довела, що політика, орієнтована на завищені цілі, не справляє позитивного впливу не тільки на економіку, а й на соціальну і політичну сфери, деморалізує людей.

У кожний період важливо визначити конкретні напрями еко­номічної політики, їхній зміст, політичну значимість. Вибір цих напрямів не може бути довільним. На кожному етапі розвитку суспільства він визначається рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, конкретними історичними умовами, ситу­ацією в світі. Одним з найважливіших завдань суб'єктів економіч­ної політики якраз і є врахування в практичній діяльності голо­вних особливостей кожного етапу розвитку країни. Тільки на цих засадах можна забезпечити глибоку наукову обґрунтованість і реалізм принципових настанов у галузі економіки, гуманізм ці­лей, наступність у розв'язанні соціально-економічних завдань.

Напрями економічної політики різноманітні за змістом і полі­тичною значимістю, їх можна класифікувати за сферами еконо­мічного життя (промисловість, сільське господарство, будівни­цтво, транспорт, зв'язок, торгівля тощо); часом дії (довго-, серед- ньо-, короткострокові); політичною і соціально-економічною зна­чимістю.

При цьому важливе значення має виділення головних напря­мів суспільного виробництва, які забезпечують створення про­гресивної структури економіки — неодмінної умови її переходу до нової якості зростання. Без їх визначення не можна ефективно використовувати стимули до праці, реалізувати сукупність різно­бічних інтересів суспільства і швидко рухатися вперед.

Пріоритетний підхід до економіки — це завжди політичний, стратегічний підхід. Пріоритети мають визначатися виходячи з інтересів і здійснюватися через них. Вони повинні сприяти нау­ковому передбаченню перспектив розвитку економіки, її струк­тури, впливу на соціальну сферу, людину, природу. У свою чер­гу, за цими перспективами можна прогнозувати реальні супереч­ності та шляхи, способи їх вирішення. Тим самим економічна політика, побудована на науковій теорії, перетворюється на фак­тор суспільного прогресу.

У своїй промові в Давосі на Всесвітньому економічному фо­румі Президент України Віктор Ющенко визначив три стратегіч­ні цілі в економічній політиці держави.

По-перше, перетворити українську економіку на соціально- ринкову, забезпечити її сталий розвиток.

По-друге, інтегрувати Україну до світової економіки, приско­рити вступ до Світової організації торгівлі.

По-третє, стратегічна ціль — Україна в Європейському Сою­зі. «Український шлях у майбутнє, — заявив Президент Украї­ни, — це шлях, яким іде об'єднана Європа».

Пріоритетний розвиток тієї чи іншої сфери економіки перед­бачає взаємодію двох факторів — забезпечення прогресивної ма­теріально-технічної бази в цій сфері, використання підготовлених кадрів, предметів праці, інших елементів виробництва, а також матеріального і морального стимулювання його розвитку. Це за­безпечить єдність науково-технічного і соціального підходу до розв'язання вузлових питань економіки.

Отже, зміна пріоритетів в економічній політиці можлива лише в тому випадку, якщо вона забезпечена адекватними змінами пе­релічених процесів.

При виробленні економічної політики слід широко викорис­товувати світовий досвід господарювання, розвитку науково- технічного прогресу, наукове передбачення. Орієнтація еконо­міки лише на минулий чи сьогоднішній досвід веде до застою, регресу.

Економічна політика як фактор економічного розвитку має націлювати функціонування господарства на розв'язання таких основних завдань: вибір пріоритетних напрямів розвитку, які, з одного боку, забезпечать зростання галузей, що втілюють досяг­нення науково-технічного прогресу, а з другого — дадуть мож­ливість згорнути виробництва і сфери, успадковані від минулого. Це якісно змінить економіку, спрямує її розвиток на задоволення потреб населення.

Важливе місце в цьому процесі належить структурній перебу­дові економіки, оскільки нинішня структура народного господар­ства, що склалася в основному ще в роки індустріалізації, безна­дійно застаріла, неефективна, не працює повною мірою на люд­ські потреби. Зміни, які вносилися свого часу, були частковими, не комплексними, не докорінними. У результаті в економіці краї­ни переважають капіталомісткі, насамперед, добувні та ресурсо- ємні галузі. Водночас частка галузей, від яких залежить приско­рення науково-технічного прогресу і успішне розв'язання соціаль­них завдань, незначна.

Перехід від промислової економіки XX ст. до «економіки ідей» XXI ст. — ось шлях розвитку України. «Стати повноправ­ним членом європейської співдружності, — заявив Прем'єр- міністр України Віктор Янукович, — Україна може виключно за рахунок використання світового управлінського, технологічного та економічного досвіду, а також інтелектуального потенціалу країни».

Настав час, коли слід серйозно переосмислити сучасний рі­вень суспільного розвитку, по-новому оцінити перспективи. Еко­номіка, всі її галузі й підгалузі повинні не тільки відповідати до­сягненням науково-технічної революції, а й працювати на задоволення різноманітних соціальних потреб кожної людини, кожної сім'ї, суспільства в цілому. В Стратегії економічного роз­витку України підкреслено, що метою нового коаліційного уряду є повне виконання бюджету, забезпечення зростання доходів на­селення, які б випереджували інфляцію, розвиток спеціальних соціальних програм.