8.2. Механізми здійснення та поділ влади в суспільстві : Політологія : B-ko.com : Книги для студентів

8.2. Механізми здійснення та поділ влади в суспільстві

Для зрозуміння суті влади велике значення має аналіз механіз­му, способів та форм її організації та практичної реалізації за конкретних умов того чи іншого суспільства або держави. Та по­літика, яку проводять у суспільстві правлячі класи, групи, визна­чає характер влади, а водночас і структуру та форми, в яких вона здійснюється.

Дуже непростим є питання про неподільність та неоднорід­ність влади. Слід зазначити, що політична влада є неподільною, оскільки вона суверенна. Саме її єдність та неподільність стають гарантами стабільності політичного життя. Водночас політична й державна діяльність з реалізації влади не є однорідною, бо вона виявляється в різних формах: законодавчій, виконавчій та судо­вій. Ось чому існує проблема поділу праці державних органів. Зовсім невипадково, що в боротьбі проти свавілля феодальної монархії, представники нового буржуазного класу широко вико­ристовували ідею поділу влади як засіб подолання свавілля й без­законня існуючої тоді політичної влади. У політичній теорії така ідея поділу влади отримала назву системи «стримувань» і «проти ваг», що ставала гарантом законності та правопорядку в суспіль­стві. Як свідчить політичний досвід, запровадження в державне управління «стримувань» і «противаг» забезпечує стабільність політичної системи і водночас є гарантією проти свавілля та гі­перцентралізації влади в суспільстві.

Так, зараз в Україні відбувається вдосконалення державного управління в усіх сферах виконавчої влади, в тому числі і МНС. Указом Презедента України Віктора Ющенка від 20 квітня 2005 року Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій перейменовано в Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи. До його складу увійшли зовсім нові струк­тури, зокрема, гідрометеорології, охорони праці, гірничного на­гляду. Це логічний крок для вирішення нагальних питань, що постали перед МНС. «На базі Міністерства, — як підкреслив Мі­ністр МНС України, — ми хочемо створити потужну службу прогнозування, яка б працювала для людей».

Проблема поділу влади стала нині однією з найважливіших проблем удосконалення структури влади в Україні. Поєднання влади є недопустимим. Так, поєднання законодавчої та виконав­чої влади підриває верховенство закону. Якщо судді не тільки судитимуть, а й займатимуться законотворчістю, то навіть життя людей може за певних умов опинитися під загрозою.

Певний інтерес становлять міркування американських політо­логів про механізм організації влади в США після завоювання незалежності. Багато дослідників цього питання зазначають, що основним завданням «отців-засновників» США було впрова­дження й зміцнення в суспільстві ідеї свободи. Але вже в процесі побудови демократичної держави виникла серйозна проблема: як створити уряд, котрий був би достатньо сильним, щоб задоволь­нити вимоги американського народу щодо високого рівня життя, свободи і справедливості, але не настільки сильним, щоб позба­вити народ цих цінностей.

«Отці» американської нації розуміли, що народному уряду мають бути властиві патріотизм, самовідданість, честь, гідність, працьовитість. Проте люди, на жаль, мають і інші риси: зажерли­вість, неуцтво, продажність, агресивність, нетерпимість тощо. Ось чому, на думку «засновників» США, недостатньо створити представницьку республіку, бо народ може за допомогою голо­сування прийняти й помилкові рішення, те саме можуть зробити й можновладці за допомогою своєї влади. Для запобігання цьому необхідно було створити такі умови, які могли б сприяти розвит­ку позитивних прагнень людей і стали б на заваді негативним. Відтак у США і був запроваджений принцип «поділу влади». У чому полягає його суть?

За конституцією країни законодавча влада належить конгресу, який складається з палати представників та сенату. Виконавча влада — прерогатива президента США. Обирається він не кон­гресом, не населенням, а виборщиками. Президент США є гла­вою держави та уряду. Він не підзвітний конгресу. Але палата представників може вчинити процес імпічменту (усунення від влади) проти президента в разі допущення ним правопорушень. Однак рішення про притягнення президента до відповідальності може прийняти тільки сенат. Як відомо, колись американський правлячий клас вирішив принести в жертву президента Ніксона, щоб урятувати престиж американської політичної системи в ці­лому. Конгрес затверджує держбюджет на подання президента. Президент призначає міністрів, але за згодою сенату. Закони, що приймаються конгресом, підписує президент, він може їх повер­тати (накладати вето). Конгрес може подолати вето, схваливши закон повторно (2/3 голосів у кожній з палат).

Верховний суд США складається з голови та членів суду, кот­рі призначаються на все життя. Склад суду погоджується із сена­том. Суд є органом конституційного нагляду.

Як бачимо, законодавчу, виконавчу та судову владу в США дуже ретельно поділено на окремі сфери, щоб уряд не міг діяти без погодження з усіма «гілками влади».

У колишньому СРСР склалася така система, що в ній було важко виділити не тільки компоненти законодавчої, виконавчої та судової влади, а й самі ці гілки влади, оскільки вони як такі фактично не існували окремо. Найбільша концентрація влади бу­ла у виконавчій гілці. Законодавча жодної влади не мала. Вико­навчо-управлінський апарат на свій розсуд бюрократично пере­кручував закони, видавав численні протиправні підзаконні акти. У зв'язку з великою залежністю судів від «телефонного права» та невисокої якості їх роботи судова влада не була авторитетною.

Крім того, структура влади, що склалася в колишньому СРСР, мала ще й таку особливість, що всі гілки державної влади «зами­калися» на апараті ЦК КПРС. А підміна державної законотворчо­сті партійною призводила до серйозних деформацій усієї право­вої системи. Основне місце в системі законодавчих актів замість законів займали спільні постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР. Це призвело до розмивання нормативності актів, що ухва­лювалися, до підміни чітких законодавчих формул деклараціями, закликами, гаслами, до правового нігілізму. Ця структура посту­пово стала настільки неефективною, що спричинила кризу сис­теми, а потім і розпад СРСР.

Нині в Україні, як і в інших державах СНД, відбувається ра­дикальне реформування всіх сторін суспільного життя, у тому числі й політичного. У межах державної влади як цілісного орга­нізму відбувається внутрішній поділ влади з тим, щоб кожна з гі­лок була відносно незалежною від інших, а всі вони разом ство­рювали систему «стримувань» та «противаг», яка гарантувала б від зловживання владою. Ось чому не випадково у статті 6 Кон­ституції України підкреслюється: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійс­нюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України».

Велика відповідальність за стан у країні кладеться на вико­навчу владу України, яка формується парламентом і главою дер­жави. Її структура має свої особливості і поділяється на центра­льну, регіональну і місцеве самоврядування (див. Додатки до глави 8).

Коли йдеться про поділ влади, то слід мати на увазі ту обста­вину, що державна влада єдина і водночас вона складається з різ­них гілок влади, з різними напрямами державної діяльності. Ось чому влада в суспільстві повинна:

1) забезпечувати законні права громадян, їхні конституційні свободи завжди і в усьому;

2) утверджувати право як непорушну основу суспільних від­носин і підкорятися цьому праву;

3)здійснювати економічну, соціальну, ідеологічну та інші фу­нкції.