14. УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РИНОК І ПРАКТИЧНА ПОЛІТОЛОГІЯ 14.1. Політична діяльність : Політологія : B-ko.com : Книги для студентів

14. УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РИНОК І ПРАКТИЧНА ПОЛІТОЛОГІЯ 14.1. Політична діяльність

Однією із суспільних форм життєдіяльності людей є їхня по­літична діяльність. Змістом будь-якої політичної діяльності є дії, спрямовані на завоювання, утримання, функціонування й розви­ток політико-владних відносин. Кожна політична діяльність має конкретний характер і здійснюється як взаємодія суб'єктів та об'єктів політики. По суті, політична діяльність віддзеркалює си­стему політико-владних відносин, що панують у суспільстві.

Політична діяльність — це сукупність дій як окремих інди­відів, так і великих суспільних груп (класів, націй, партій, суспі­льних організацій тощо), спрямованих на реалізацію власних по­літичних інтересів, насамперед боротьби, завоювання, використан­ня та утримання влади.

Соціально обумовлюють політичні дії людей їхні економічні інтереси, рівень розвитку соціальної структури, культурний роз­виток та ін. З іншого боку, політична діяльність впливає на еко­номічну та інші форми діяльності, прискорюючи або сповільню­ючи їх розвиток. Як свідчить суспільна практика, інколи, особли­во в критичних, доленосних моментах суспільного життя, зворот­ний вплив політичної діяльності та політики взагалі може стати визначальним для економічного, соціального і культурного роз­витку.

Політичне життя виявляється як велика багатоманітність типів і форм політичної діяльності. Приблизно кваліфікувати її можна так. Політична діяльність може бути стихійною та організова­ною; політично усвідомленою та спонтанною; цілеспрямованою та хаотичною; простою та складною; тривалою та одномомент- ною; традиційною й такою, де втілюються нові форми;законною та незаконною; активною та пасивною тощо.

У реальному житті види політичної діяльності можуть здійс­нюватися одночасно в різних формах.

Форми політичної діяльності:

• за напрямами здійснення — державна, партійна, громадсько- політична, комунікаційно-інформаційна;

• за суб'єктами політики — класова, соціально-групова, наці­ональна, міжнародна, індивідуальна;

• за специфікою предмету впливу — теоретична, практична;

• за політичним простором — зовнішньополітична (міжнарод­на), внутрішньополітична (самоврядувальна);

• за специфікою сфер — військова, діяльність органів без­пеки та ін.

У суспільному житті політична діяльність виявляється у двох аспектах — теоретичному та практичному.

Теоретичну політичну діяльність пов'язано з формуванням політичної свідомості, політичних знань тощо. Вона базується на таких теоретичних засадах, як творчість, політичне проектуван­ня, планування і т. д.

Практична політична діяльність — це конкретне управлін­ня та керівництво, добір і розстановка кадрів, розробка і прий­няття рішень, організація діяльності органів державної влади, їх­ня взаємодія з політичними партіями, суспільними організаціями, громадянами і т. ін.

Політична діяльність здійснюється на двох рівнях: перший (нижчий) — політична участь. Основними формами цього рівня є: вибори, мітинги, маніфестації, збори, страйки тощо. Другий (вищий) рівень — це професійна політична діяльність законода­вчих, виконавчих та судових функціонерів, керівників політич­них партій, рухів та громадських об'єднань тощо. У суспільному житті поширено такі основні форми політичної взаємодії суб'єктів, як гегемонія, плюралізм, компроміс, консенсус, союз, блок, конфронтація, політичний екстремізм, конфлікт, війна.

Важливим є питання про те, чи можна ототожнювати поняття «політична діяльність» із поняттям «політична участь». Політич­на участь — це залучення членів певної соціально-політичної спільноти до процесу політико-владних відносин; вплив грома­дян на перебіг чинних у суспільстві соціально-політичних проце­сів та на формування владних політичних структур. Деякі сучасні політологи за допомогою поняття «політична участь» намага­ються довести можливість реального здійснення права всіх груп безпосередньо брати участь у прийнятті рішень, безпосередньо впливати на владу.

У сучасній політології склалась класифікація політичної участі за видами: активна й пасивна, індивідуальна й колектив­на, добровільна й примусова, традиційна й новаторська, легітим­на й нелегітимна. Залежно від цього розрізняють політичну участь: у виборах; у прийнятті рішень; в управлінні та самовря­дуванні; у виборі політичних лідерів і контролі за їхньою діяльні­стю; в ухваленні, реалізації й охороні законів; у виборчих полі­тичних кампаніях, мітингах, зібраннях; у засвоєнні й передаванні політичної інформації; у страйках; у масових кампаніях грома­дянської непокори, визвольних війнах і революціях; у діяльності політичних партій і громадсько-політичних об'єднань і т. ін.

За масштабами політична участь поділяється на: місцеву, суб- регіональну, регіональну та загальнодержавну. На ступінь полі­тичної участі впливають: політичний режим; соціокультурне та географічне середовище; рівень освіти і міра доступності інфор­мації; рівень інституціоналізації суспільства; матеріальні можли­вості суб'єктів політичної участі та ін.

Політичну участь за сучасних глобальних процесів суверені- зації, інтеграції, формування нового світового порядку можна розглядати як одну з основних характеристик демократії, як за­сіб політичної соціалізації та політичного виховання, розв'язан­ня конфліктів, боротьби з бюрократією і політичним відчужен­ням мас.