ГЛОСАРІЙ |
A Абсентеїзм — байдуже ставлення людей до здійснення своїх політичних прав, неучасть у виборах. Автократія — система управління суспільством, державою, при якій одній особі належить виключна і необмежена верховна влада (монарха, царя, князя). Акт проголошення незалежності України — політико-правовий документ, прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р., спрямований на здійснення Декларації про державний суверенітет України. Анархізм — безвладдя, ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої лежить заперечення державного управління суспільством. Анексія — примусове приєднання, захоплення однією державою території чи частини території другої держави. Апеляція — оскарження будь-якої постанови шляхом звернення до вищої інстанції, що має право перегляду суті справи. Атеїзм — безбожництво, заперечення існування Бога та пов'язане з цим заперечення релігій. Б Багатопартійна політична система — формування у суспільстві системи різноманітних за характером, ідеологією, поглядами на розвиток суспільства громадських організацій і рухів, метою яких є участь у системі управління суспільством та взяття на себе відповідальності за результати цієї діяльності. Більшовизм — теорія та практика революційної боротьби російського пролетаріату з метою насильницького повалення царського самодержавства, буржуазії і встановлення диктатури пролетаріату та будівництва комуністичного суспільства. Бюджет — фінансовий план (кошторис) утворення та використання грошових фондів, що регулюються відповідно центральними та місцевими органами державної влади. в Ватикан — місто — престольна держава в центрі Риму, центр католицизму, виникла в 1929 р. Вибори — процедура безпосереднього обрання або висунення певних осіб шляхом відкритого чи закритого (таємного) голосування. Виборча система — це сукупність установлених законом правил проведення виборів, регламентів здійснення конкретних процедур виборчої кампанії, способів визначення результатів голосування. Влада — здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів: авторитету, права, насильства. г Геноцид — повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національно-релігійними мотивами. Геополітика — політична концепція, що вбачає у політиці (головним чином зовнішній) визначальну роль географічних факторів: просторове розміщення країни, розмір території, наявність чи відсутність природних ресурсів, клімат, кількість і густоту населення і т. ін. Громадська думка — сформована певним чином колективна думка різних соціальних груп із суспільно значущих проблем, яка має відносно стійкий характер. Громадські зв'язки — сукупність взаємовідносин між організаціями, установами, органами влади та окремими громадянами. Громадські організації та рухи — добровільні масові об'єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного волевиявлення на основі спільних інтересів і завдань. д Декларація про державний суверенітет України (прийнята ВРУ 16 липня 1990 р.) — політико-правовий документ, яким проголошено державний суверенітет України, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Демократія — форма політичної організації суспільства, яка визнає джерелом влади народ, його право вирішувати державні справи, водночас захищаючи громадянські права і свободи. Депутат — виборний член представницького органу державної влади (парламенту) або органу місцевого самоврядування. Держава — базовий інститут політичної системи і політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності суспільства і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення. Диктатура — нічим не обмежена влада особи, класу чи іншої соціальної групи, що спирається на силу чи відповідний політичний режим. Дисиденство — виступ проти існуючого державного (політичного) ладу чи загальноприйнятих норм. Діяльність політична — невід'ємна складова загальнолюдської діяльності, сутність якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їх політичних інтересів. Екстремізм — прихильність в ідеології і політиці до крайніх поглядів і засобів у досягненні певних цілей. Електорат — сукупність громадян, яким надане право брати участь у виборах певного державного органу, політичної партії чи конкретної особи. Еліта політична — меншість суспільства, що становить собою достатньою мірою самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади. Етнополітика — система тактико-стратегічних дій, заходів і накреслень певного політичного суб'єкта в галузі етноісторичних, етико- культурницьких та інших взаємин народів-етносів між собою та в їхніх стосунках з державою. Етнос — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями і звичаями, самосвідомістю і етнонімом (назвою). є Європейська інтеграція — процес поступової уніфікації та зрощування національної економіки європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків. Європейський парламент — міждержавний і міжнаціональний політичний орган, у якому представлені 12 країн Європейського співтовариства (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина, Франція). 3 Законодавча влада — одна з гілок державної влади, сутність якої полягає у здатності держави здійснювати свою волю, впливати на діяльність і поведінку людей та їх об'єднань за допомогою законів і правових актів. Змішана виборча система — виборча система, яка є тією чи іншою комбінацією мажоритарної й пропорційної виборчих систем. Зовнішня політика — загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інституціями у відповідності з потребами, принципами і цілями її внутрішньої політики. / Імідж політичний — образ, що цілеспрямовано формується і покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами і т. ін. Імпічмент — особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень. Інавгурація — урочиста церемонія вступу на посаду глави держави або посвячення в сан. к Католицизм — один з основних напрямів у християнстві. Комунікація — сукупність компонентів, які забезпечують передачу повідомлення. Вона складається з таких елементів: джерело — кодування — повідомлення — декодування — одержувач. Комуністична партія України (КПУ) — сучасна українська політична партія. Космополітизм — ідеологія відмови від національної самобутності, зміни національного громадянства світовим в ім'я єдиної загальнолюдської спільноти. Конгрес українських націоналістів (КУН) — сучасна українська політична партія. Консенсус — наявність єдності у поглядах двох чи більше суб'єктів щодо ключових аспектів соціального порядку, що виявляється в єдності дій. Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно- політичного життя, що орієнтуються на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально- правових засад. Конституція — основний закон держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, основні права, свободи і обов'язки громадян, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій держави тощо. Контреліта — опозиційна щодо панівної політичної еліти частина бюрократії, соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або ж створення нової еліти. Конфедерація — форма слабко централізованого державного устрою, за якої ознаки державного утворення мають як держава в цілому, так і її складові частини. Конфуцій — давньокитайський мислитель, засновник конфуціанства. Корупція — загальна назва злочинів, що полягають у використанні державними посадовими особами, політичними і громадськими діячами своїх службових прав з метою особистого збагачення на збиток державі і суспільству. Криза політична — тимчасове припинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості. Ксенофобія — поняття з психології, що означає нав'язливий, нездоланний страх щодо незнайомих людей. Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння божеству. л Легітимність — здатність того чи іншого політичного режиму досягти суспільного визнання та виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади. Ленін — російський політичний державний діяч, публіцист, вождь і один з головних ідеологів Жовтневої революції 1917 р. в Росії, організатор ІІІ Комуністичного Інтернаціоналу. Ленінізм — одна з найвпливовіших політичних течій у новітній історії людства. Липинський — український історик і політолог. Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентарного ладу вільного підприємництва і демократичних свобод. Ліберальна партія України (ЛПУ) — сучасна українська політична партія. Лідерство політичне — процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство, котре добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав. Лобісти — це кваліфіковані фахівці, які займаються лобіюванням інтересів певної групи у владних інститутах, і відповідно до своєї діяльності обізнані із проблемами бізнесу, володіють політичним мисленням і вміють працювати зі спеціальною інформацією. Лобіювання — практика впливу людьми, які служать груповим інтересам, на управлінські рішення і прийняття законів. м Мажоритарна виборча система — виборча система, завдяки якій перемагає той кандидат (кандидати), який отримав (отримали) встановлену законом більшість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Макіавеллі — італійський політичний мислитель, фундатор політичної теорії Нового часу, який започатковував процес виділення науки про політику в окрему галузь. Маркетинг політичний — різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення. Маркс — німецький мислитель, економіст, громадсько-політичний діяч, ідеолог марксизму. Марксизм — одна з найвпливовіших течій політичної думки в новітній історії людства. Масова аудиторія — аудиторія, яка не являє собою якої-небудь цілісної освіти, носить неорганізований характер, не має закритих кордонів і може змінюватися від однієї ситуації до іншої. Масонство — релігійно-етичний рух, який має на меті «освітній» вплив на владні структури та проникнення в них. Менеджер — найманий управитель, що володіє професійними знаннями щодо організації та управління. Менеджмент політичний — система управління політичними процесами. Міжнародний тероризм — форма політичного екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи і фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей у міжнародних відносинах. Місцеве самоврядування — політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і при підтримці держави. Монархія — форма правління, за якої державна влада цілком або частково зосереджена в руках одноосібного глави держави — монарха, здебільшого спадкоємного. Моніторинг політичний — процес спостереження, дослідження перебігу політичних процесів, попередження їх небажаного розвитку й прогнозування політичних ситуацій, можливого їх негативного повороту. н Народ — історично змішана спільність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку. Народний рух України (НРУ) — сучасна українська політична партія. Народний суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин та осіб верховенство влади. Нацизм — назва німецького фашизму, що походить від назви Наці- онал-соціалістської робітничої партії Німеччини. Для ідеології нацизму характерні: расизм, шовінізм, антидемократизм, елітизм, зовнішньополітичний експансіонізм, марення про світове панування. Націоналізм — теорія і практика етнічних і соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні політичних, державних, економічних, соціокультурних проблем суспільного розвитку і які реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених рівнем соціально-економічного, політичного і духовно-культурного розвитку країни, традиціями, станом суспільної психології та специфікою довколишнього соціосередовища. Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства, державних кордонів, територіальної цілісності, суспільно-політичного устрою, культурних цінностей і всього того, що становить основу матеріального і культурного життя країни від внутрішньої і зовнішньої загрози. Національна політика України — політика, спрямована на вирішення комплексу проблем і суперечностей, що об'єктивно виникають у сфері міжнаціональних відносин, на створення сприятливих умов для розвитку українського етносу та національних меншин. Неоконсерватизм — сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства й визначає урядову політику та політичний курс провідних країн Заходу останніх десятиліть. Неолібералізм — сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології і політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституціоналіза- ції нових форм державного втручання в суспільне життя. О Олігархія — політичне і економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група. Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії. Організація Об'єднаних Націй (ООН) — найбільша й найважливіша міжнародна організація, створена в 1945 р. Організація українських націоналістів в Україні (ОУНвУ) — сучасна українська політична партія. Охлократія — тимчасове або більш-менш тривале домінування в політичному житті суспільства натовпу, юрби, «маси». п Паблік рілейшнз (Public Relations) — самостійна функція менеджменту по встановленню та підтриманню комунікацій між організацією та її громадськістю. Парламент — найвищий виборний законодавчий орган, що здійснює представництво основних соціально та політично активних груп населення. Партійна система — політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх стійкими зв'язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади. Партія зелених України (ПЗУ) — сучасна українська політична течія. Патріотизм — любов до батьківщини, почуття відповідальності за її долю, готовність і здатність служити її інтересам та сприяти її успіхам у сферах внутрішнього життя й на міжнародній арені. Пацифізм — світова громадська ліберально-політична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам, засудження їх аморального, антигуманного характеру. Переяславська рада 1654 року — Рада, скликана Б. Хмельницьким 8 (18) січня 1654 р. у м. Переяславі з представників козацької старшини, всіх міст України та її станів для прийняття рішення про перехід України у підданство Росії на умовах автономії. Плутократія — державний лад, за якого політична влада формально і фактично належить заможній верхівці панівних класів і в структурі якого центральне місце належить володарям фінансового капіталу, банкірам. Політика — організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання і реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб. Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об'єднань за допомогою будь-яких засобів — волі, авторитету, права, насильства. Політична реклама — рекламна кампанія кандидата на виборну посаду в системі виборчої або законодавчої влади, яка проводиться у ході передвиборчої боротьби. Політична система суспільства — інтегрована сукупність політичної влади, суб'єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію. Політична система України — сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов'язаних із формуванням і здійсненням влади та управлінням суспільством в Україні. Політичний процес — форма функціонування політичної системи суспільства, яка еволюціонує в просторі і часі. Політологія — наука, об'єктом якої є політика та її взаємовідносини з особистістю і суспільством, котра займає одне з провідних місць у сучасному суспільствознавстві. Популізм — особливий політичний феномен, що ґрунтується на засадах інспіраційного лідерства та політичної демагогії типу міфологіза- ції, маніпулювання масовою свідомістю і громадською думкою через вираження повсякденних, а відтак обмежених і тимчасових інтересів, потреб народу для досягнення визначеної політичної мети, як правило, пов'язаної із завоюванням або утриманням влади. Правова держава — тип держави, основними ознаками якої є зв'язаність правом, верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави. Православ'я — одна з основних релігійних течій у християнстві. Президент — глава держави; виборний голова, керівник установи, товариства, організації. Прем'єр-міністр — у ряді сучасних держав глава уряду, котрий, як правило, призначається главою держави або парламентом. Приватизація — процес перетворення будь-якої форми власності у приватну. Пропорційна виборча система — виборча система, згідно з якою депутатські мандати розподіляються між списками кандидатів пропорційно до кількості голосів, отриманих кожним з цих списків. Р Революція — корінні, глибокі якісні зміни в розвитку певних явищ природи, суспільства, засобів виробництва, різних галузей знань. Респонденти — певним чином відібрані учасники якогось опитування. Республіка — форма правління, за якої вища влада в державі належить обраним на визначений термін представничим органам влади, за якої відсутнім є інститут правлячої династії і глава держави, як правило, обіймає у сфері особистих та громадянських прав звичайний статут громадянина, несе юридичну відповідальність за свою діяльність і має обмежений строк своїх повноважень. Референдум — всенародне голосування з метою виявлення громадської думки для прийняття остаточного рішення щодо державних законів та інших питань загальносуспільного значення. Ринкова економіка — система, в якій товарооборот і ціни на товари залежать від попиту і пропозиції на вільній основі. Рішення політичне — політична дія інформованого суб'єкта влади для реалізації певної мети, що передбачає оптимізацію зовнішніх і внутрішніх умов функціонування даного суб'єкта і визначення перспектив його подальшого розвитку. с Самоврядування — надане законом і державною владою право місцевих органів самостійно розв'язувати коло питань, що входять до їхньої компетенції. Свобода — онтологічна умова людського існування, першооснова соціального і політичного буття особистості. Сегрегація — обмеження соціально-економічних, політичних і особистих прав та свобод людини за мотивами расової чи національної залежності. Сепаратизм політичний — рух за територіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, мовними чи релігійними ознаками. Сіонізм — політичний рух, що виник наприкінці ХІХ ст. у середовищі східноєвропейських євреїв, а згодом поширився у західноєвропейському і американському єврействі. Сковорода — український просвітитель, гуманіст. Соборність України — об'єднаність, цілісність, неподільність суспільства й держави в Україні. Соціал-демократія — ідеологічна і політична течія, яка виступає за здійснення ідей демократичного соціалізму в усіх сферах життя суспільства. Соціалізм — вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості. Соціалістична партія України (СПУ) — сучасна українська політична партія. Соціальна держава — тип організації держави і громадського життя, заснованого на пріоритеті соціальних цінностей, насамперед права людини на «гідне життя». Соціальна політика — діяльність держави по збалансованому розвитку суспільства, забезпеченню стабільності державного правління й соціального захисту населення. Соціальний стереотип — спрощений схематизований образ якого- небудь соціального об'єкта. Стагнація політична — застій, згортання змін, закостеніння форм, розпад структур політичного життя, що призводять до припинення політичного розвитку, краху політичної системи суспільства або ж до політичного регресу в цілому. Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство. Судова влада — одна з трьох гілок державної влади, необхідна умова реалізації принципу поділу влади, покликана запобігати можливості змови чи протистояння інших двох гілок влади, створювати перепони на шляху виникнення диктатури. Суспільний настрій — відносно стійкий емоційний стан тих чи інших соціальних груп, який помітно впливає на їх поведінку. т Теологія — система уявлень про Бога, «символ віри», моральні основи життя. Тимократія — особлива форма олігархії у стародавній Греції, правління, за яким державна влада належала привілейованій більшості з високим майновим цензом. Толерантність — різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами — індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях. Тоталітаризм — напрям політичної думки, що виправдовує необмежену етатизацію (одержавлення) суспільного життя. У Унітарна держава — форма державного устрою, яка ґрнутується на зверхності суверенітету єдиної держави над адміністративно-територіальними або національно-територіальними одиницями, на які вона поділена. Ф Фашизм — ідейно-політична течія, сформована у 1919 р. на базі категоріального синтезу концепту нації як вищої і одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості. Федерація — форма децентралізованого державного устрою, за якої ознаки державного утворення притаманні як державі в цілому, так і її складовим частинам, що вважаються суб'єктами федерації. Фінансова політика — заходи держави з мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використанню на основі фінансового законодавства. Франко — український письменник, публіцист і суспільно-політичний мислитель. X Хмельницький — український політичний діяч і полководець польського походження, натхненник і вождь національно-визвольної війни українського народу, засновник української державної організації — Гетьманщини. Християнство — одна з трьох світових релігій, що включає три основні гілки — православ'я, католицизм, протестантство, — об'єднані вірою у Христа. Ц Центральна рада — перший у новітній історії українського народу загальногромадянський (1917 р.), потім вищий державний орган, який виступив ініціатором відродження України, очолив національно- визвольний рух. Церква — тип релігійної організації, об'єднання віруючих того чи іншого напряму на основі спільного віровчення і культу. Цивільний захист — система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період ш Шевченко — український народний поет і художник, суспільно- політичний мислитель ХІХ ст. Шовінізм — агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, національна пихатість, розпалювання національної ворожнечі і ненависті. Я Ядерна політика — діяльність політичних суб'єктів у сфері мирного чи потенційного воєнного використання атомної енергії. Явище політичне — невід'ємний елемент політичної діяльності, що відображає певні процеси у політичних системах. Як Я. п. можуть розглядатися: окремі персони, дії, ідеї, політичні партії, організації, державні установи, владні структури та ін. Але всі ці сутності можуть бути Я. п. тільки у тому випадку, коли вони відіграють значну роль у політичному житті суспільства.
|