ГЛОСАРІЙ : Політологія : B-ko.com : Книги для студентів

ГЛОСАРІЙ

 

A

Абсентеїзм — байдуже ставлення людей до здійснення своїх полі­тичних прав, неучасть у виборах.

Автократія — система управління суспільством, державою, при якій одній особі належить виключна і необмежена верховна влада (мо­нарха, царя, князя).

Акт проголошення незалежності України — політико-правовий документ, прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р., спрямований на здійснення Декларації про державний суверенітет України.

Анархізм — безвладдя, ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої лежить заперечення державного управління суспіль­ством.

Анексія — примусове приєднання, захоплення однією державою території чи частини території другої держави.

Апеляція — оскарження будь-якої постанови шляхом звернення до вищої інстанції, що має право перегляду суті справи.

Атеїзм — безбожництво, заперечення існування Бога та пов'язане з цим заперечення релігій.

Б

Багатопартійна політична система — формування у суспільстві системи різноманітних за характером, ідеологією, поглядами на розви­ток суспільства громадських організацій і рухів, метою яких є участь у системі управління суспільством та взяття на себе відповідальності за результати цієї діяльності.

Більшовизм — теорія та практика революційної боротьби російсь­кого пролетаріату з метою насильницького повалення царського само­державства, буржуазії і встановлення диктатури пролетаріату та будів­ництва комуністичного суспільства.

Бюджет — фінансовий план (кошторис) утворення та використання грошових фондів, що регулюються відповідно центральними та місце­вими органами державної влади.

в

Ватикан — місто — престольна держава в центрі Риму, центр като­лицизму, виникла в 1929 р.

Вибори — процедура безпосереднього обрання або висунення пев­них осіб шляхом відкритого чи закритого (таємного) голосування.

Виборча система — це сукупність установлених законом правил проведення виборів, регламентів здійснення конкретних процедур ви­борчої кампанії, способів визначення результатів голосування.

Влада — здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою пев­них засобів: авторитету, права, насильства.

г

Геноцид — повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національно-релігійними мотивами.

Геополітика — політична концепція, що вбачає у політиці (голо­вним чином зовнішній) визначальну роль географічних факторів: прос­торове розміщення країни, розмір території, наявність чи відсутність природних ресурсів, клімат, кількість і густоту населення і т. ін.

Громадська думка — сформована певним чином колективна думка різних соціальних груп із суспільно значущих проблем, яка має віднос­но стійкий характер.

Громадські зв'язки — сукупність взаємовідносин між організація­ми, установами, органами влади та окремими громадянами.

Громадські організації та рухи — добровільні масові об'єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного волевиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

д

Декларація про державний суверенітет України (прийнята ВРУ 16 липня 1990 р.) — політико-правовий документ, яким проголошено державний суверенітет України, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

Демократія — форма політичної організації суспільства, яка визнає джерелом влади народ, його право вирішувати державні справи, водно­час захищаючи громадянські права і свободи.

Депутат — виборний член представницького органу державної вла­ди (парламенту) або органу місцевого самоврядування.

Держава — базовий інститут політичної системи і політичної органі­зації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності су­спільства і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення.

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, класу чи іншої соці­альної групи, що спирається на силу чи відповідний політичний режим.

Дисиденство — виступ проти існуючого державного (політичного) ладу чи загальноприйнятих норм.

Діяльність політична — невід'ємна складова загальнолюдської ді­яльності, сутність якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і ве­ликих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їх політичних інте­ресів.

Екстремізм — прихильність в ідеології і політиці до крайніх погля­дів і засобів у досягненні певних цілей.

Електорат — сукупність громадян, яким надане право брати участь у виборах певного державного органу, політичної партії чи конкретної особи.

Еліта політична — меншість суспільства, що становить собою до­статньою мірою самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади.

Етнополітика — система тактико-стратегічних дій, заходів і накре­слень певного політичного суб'єкта в галузі етноісторичних, етико- культурницьких та інших взаємин народів-етносів між собою та в їхніх стосунках з державою.

Етнос — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історі­єю, традиціями і звичаями, самосвідомістю і етнонімом (назвою).

є

Європейська інтеграція — процес поступової уніфікації та зрощу­вання національної економіки європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та об­меженими можливостями внутрішніх ринків.

Європейський парламент — міждержавний і міжнаціональний по­літичний орган, у якому представлені 12 країн Європейського співтова­риства (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина, Фран­ція).

3

Законодавча влада — одна з гілок державної влади, сутність якої полягає у здатності держави здійснювати свою волю, впливати на дія­льність і поведінку людей та їх об'єднань за допомогою законів і пра­вових актів.

Змішана виборча система — виборча система, яка є тією чи іншою комбінацією мажоритарної й пропорційної виборчих систем.

Зовнішня політика — загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інсти­туціями у відповідності з потребами, принципами і цілями її внутрі­шньої політики.

/

Імідж політичний — образ, що цілеспрямовано формується і по­кликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з ме­тою популяризації, політичної реклами і т. ін.

Імпічмент — особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих по­садових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Інавгурація — урочиста церемонія вступу на посаду глави держави або посвячення в сан.

к

Католицизм — один з основних напрямів у християнстві.

Комунікація — сукупність компонентів, які забезпечують передачу повідомлення. Вона складається з таких елементів: джерело — коду­вання — повідомлення — декодування — одержувач.

Комуністична партія України (КПУ) — сучасна українська полі­тична партія.

Космополітизм — ідеологія відмови від національної самобутності, зміни національного громадянства світовим в ім'я єдиної загальнолюд­ської спільноти.

Конгрес українських націоналістів (КУН) — сучасна українська політична партія.

Консенсус — наявність єдності у поглядах двох чи більше суб'єктів щодо ключових аспектів соціального порядку, що виявляється в єдності дій.

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно- політичного життя, що орієнтуються на збереження і підтримання іс­нуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально- правових засад.

Конституція — основний закон держави, який закріплює її суспі­льний і державний устрій, основні права, свободи і обов'язки громадян, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіаль­ний устрій держави тощо.

Контреліта — опозиційна щодо панівної політичної еліти частина бюрократії, соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або ж створення нової еліти.

Конфедерація — форма слабко централізованого державного уст­рою, за якої ознаки державного утворення мають як держава в цілому, так і її складові частини.

Конфуцій — давньокитайський мислитель, засновник конфуці­анства.

Корупція — загальна назва злочинів, що полягають у використанні державними посадовими особами, політичними і громадськими діяча­ми своїх службових прав з метою особистого збагачення на збиток державі і суспільству.

Криза політична — тимчасове припинення або припинення функ­ціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; знач­не поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політич­ної напруженості.

Ксенофобія — поняття з психології, що означає нав'язливий, не­здоланний страх щодо незнайомих людей.

Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння божеству.

л

Легітимність — здатність того чи іншого політичного режиму до­сягти суспільного визнання та виправдання обраного політичного кур­су, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Ленін — російський політичний державний діяч, публіцист, вождь і один з головних ідеологів Жовтневої революції 1917 р. в Росії, органі­затор ІІІ Комуністичного Інтернаціоналу.

Ленінізм — одна з найвпливовіших політичних течій у новітній іс­торії людства.

Липинський — український історик і політолог.

Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихиль­ників парламентарного ладу вільного підприємництва і демократичних свобод.

Ліберальна партія України (ЛПУ) — сучасна українська політич­на партія.

Лідерство політичне — процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство, котре добровільно віддає їм частину своїх полі­тико-владних повноважень і прав.

Лобісти — це кваліфіковані фахівці, які займаються лобіюванням інтересів певної групи у владних інститутах, і відповідно до своєї дія­льності обізнані із проблемами бізнесу, володіють політичним мислен­ням і вміють працювати зі спеціальною інформацією.

Лобіювання — практика впливу людьми, які служать груповим ін­тересам, на управлінські рішення і прийняття законів.

м

Мажоритарна виборча система — виборча система, завдяки якій перемагає той кандидат (кандидати), який отримав (отримали) встанов­лену законом більшість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Макіавеллі — італійський політичний мислитель, фундатор полі­тичної теорії Нового часу, який започатковував процес виділення науки про політику в окрему галузь.

Маркетинг політичний — різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громад­ського значення.

Маркс — німецький мислитель, економіст, громадсько-політичний діяч, ідеолог марксизму.

Марксизм — одна з найвпливовіших течій політичної думки в но­вітній історії людства.

Масова аудиторія — аудиторія, яка не являє собою якої-небудь ці­лісної освіти, носить неорганізований характер, не має закритих кордо­нів і може змінюватися від однієї ситуації до іншої.

Масонство — релігійно-етичний рух, який має на меті «освітній» вплив на владні структури та проникнення в них.

Менеджер — найманий управитель, що володіє професійними знаннями щодо організації та управління.

Менеджмент політичний — система управління політичними про­цесами.

Міжнародний тероризм — форма політичного екстремізму, засто­сування найжорстокіших методів насилля, включаючи і фізичне зни­щення людей, для досягнення певних цілей у міжнародних відносинах.

Місцеве самоврядування — політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адмініс­тративно-територіальних одиницях через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і при підтримці держави.

Монархія — форма правління, за якої державна влада цілком або частково зосереджена в руках одноосібного глави держави — монарха, здебільшого спадкоємного.

Моніторинг політичний — процес спостереження, дослідження перебігу політичних процесів, попередження їх небажаного розвитку й прогнозування політичних ситуацій, можливого їх негативного по­вороту.

н

Народ — історично змішана спільність соціальних груп, яка вклю­чає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку.

Народний рух України (НРУ) — сучасна українська політична партія.

Народний суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин та осіб верховенство влади.

Нацизм — назва німецького фашизму, що походить від назви Наці- онал-соціалістської робітничої партії Німеччини. Для ідеології нацизму характерні: расизм, шовінізм, антидемократизм, елітизм, зовнішньопо­літичний експансіонізм, марення про світове панування.

Націоналізм — теорія і практика етнічних і соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на самоідентифікації нації у ви­рішенні політичних, державних, економічних, соціокультурних про­блем суспільного розвитку і які реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених рівнем соціально-економічного, політичного і духовно-культурного розвитку країни, традиціями, станом суспільної психології та специфікою довколишнього соціосередовища.

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства, державних кордонів, територіальної цілі­сності, суспільно-політичного устрою, культурних цінностей і всього того, що становить основу матеріального і культурного життя країни від внутрішньої і зовнішньої загрози.

Національна політика України — політика, спрямована на вирі­шення комплексу проблем і суперечностей, що об'єктивно виникають у сфері міжнаціональних відносин, на створення сприятливих умов для розвитку українського етносу та національних меншин.

Неоконсерватизм — сучасна політична течія, що пристосовує тра­диційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспіль­ства й визначає урядову політику та політичний курс провідних країн Заходу останніх десятиліть.

Неолібералізм — сучасна політична течія, різновид традиційної лі­беральної ідеології і політики, що сформувався як відображення транс­формації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституціоналіза- ції нових форм державного втручання в суспільне життя.

О

Олігархія — політичне і економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, полі­тичній дії.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — найбільша й найважли­віша міжнародна організація, створена в 1945 р.

Організація українських націоналістів в Україні (ОУНвУ) —

сучасна українська політична партія.

Охлократія — тимчасове або більш-менш тривале домінування в політичному житті суспільства натовпу, юрби, «маси».

п

Паблік рілейшнз (Public Relations) — самостійна функція менедж­менту по встановленню та підтриманню комунікацій між організацією та її громадськістю.

Парламент — найвищий виборний законодавчий орган, що здійс­нює представництво основних соціально та політично активних груп населення.

Партійна система — політична структура, що утворюється із сукуп­ності політичних партій різних типів з їх стійкими зв'язками і взаємовід­носинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади.

Партія зелених України (ПЗУ) — сучасна українська політична течія.

Патріотизм — любов до батьківщини, почуття відповідальності за її долю, готовність і здатність служити її інтересам та сприяти її успі­хам у сферах внутрішнього життя й на міжнародній арені.

Пацифізм — світова громадська ліберально-політична течія, яка спо­відує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобі­гання війнам, засудження їх аморального, антигуманного характеру.

Переяславська рада 1654 року — Рада, скликана Б. Хмельницьким 8 (18) січня 1654 р. у м. Переяславі з представників козацької старши­ни, всіх міст України та її станів для прийняття рішення про перехід України у підданство Росії на умовах автономії.

Плутократія — державний лад, за якого політична влада форма­льно і фактично належить заможній верхівці панівних класів і в структурі якого центральне місце належить володарям фінансового капіталу, банкірам.

Політика — організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільс­тва, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована голо­вним чином на досягнення, утримання і реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб.

Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об'єднань за допомогою будь-яких засобів — волі, авторитету, права, насильства.

Політична реклама — рекламна кампанія кандидата на виборну посаду в системі виборчої або законодавчої влади, яка проводиться у ході передвиборчої боротьби.

Політична система суспільства — інтегрована сукупність полі­тичної влади, суб'єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соці­альний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію.

Політична система України — сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов'язаних із формуван­ням і здійсненням влади та управлінням суспільством в Україні.

Політичний процес — форма функціонування політичної системи суспільства, яка еволюціонує в просторі і часі.

Політологія — наука, об'єктом якої є політика та її взаємовідноси­ни з особистістю і суспільством, котра займає одне з провідних місць у сучасному суспільствознавстві.

Популізм — особливий політичний феномен, що ґрунтується на за­садах інспіраційного лідерства та політичної демагогії типу міфологіза- ції, маніпулювання масовою свідомістю і громадською думкою через вираження повсякденних, а відтак обмежених і тимчасових інтересів, потреб народу для досягнення визначеної політичної мети, як правило, пов'язаної із завоюванням або утриманням влади.

Правова держава — тип держави, основними ознаками якої є зв'язаність правом, верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.

Православ'я — одна з основних релігійних течій у християнстві.

Президент — глава держави; виборний голова, керівник установи, товариства, організації.

Прем'єр-міністр — у ряді сучасних держав глава уряду, котрий, як правило, призначається главою держави або парламентом.

Приватизація — процес перетворення будь-якої форми власності у приватну.

Пропорційна виборча система — виборча система, згідно з якою депутатські мандати розподіляються між списками кандидатів пропор­ційно до кількості голосів, отриманих кожним з цих списків.

Р

Революція — корінні, глибокі якісні зміни в розвитку певних явищ природи, суспільства, засобів виробництва, різних галузей знань.

Респонденти — певним чином відібрані учасники якогось опитування.

Республіка — форма правління, за якої вища влада в державі нале­жить обраним на визначений термін представничим органам влади, за якої відсутнім є інститут правлячої династії і глава держави, як прави­ло, обіймає у сфері особистих та громадянських прав звичайний статут громадянина, несе юридичну відповідальність за свою діяльність і має обмежений строк своїх повноважень.

Референдум — всенародне голосування з метою виявлення громад­ської думки для прийняття остаточного рішення щодо державних зако­нів та інших питань загальносуспільного значення.

Ринкова економіка — система, в якій товарооборот і ціни на това­ри залежать від попиту і пропозиції на вільній основі.

Рішення політичне — політична дія інформованого суб'єкта влади для реалізації певної мети, що передбачає оптимізацію зовнішніх і внут­рішніх умов функціонування даного суб'єкта і визначення перспектив його подальшого розвитку.

с

Самоврядування — надане законом і державною владою право мі­сцевих органів самостійно розв'язувати коло питань, що входять до їх­ньої компетенції.

Свобода — онтологічна умова людського існування, першооснова соціального і політичного буття особистості.

Сегрегація — обмеження соціально-економічних, політичних і осо­бистих прав та свобод людини за мотивами расової чи національної за­лежності.

Сепаратизм політичний — рух за територіальне відокремлення ті­єї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національ­ними, мовними чи релігійними ознаками.

Сіонізм — політичний рух, що виник наприкінці ХІХ ст. у середо­вищі східноєвропейських євреїв, а згодом поширився у західноєвропей­ському і американському єврействі.

Сковорода — український просвітитель, гуманіст.

Соборність України — об'єднаність, цілісність, неподільність сус­пільства й держави в Україні.

Соціал-демократія — ідеологічна і політична течія, яка виступає за здійснення ідей демократичного соціалізму в усіх сферах життя суспільства.

Соціалізм — вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

Соціалістична партія України (СПУ) — сучасна українська полі­тична партія.

Соціальна держава — тип організації держави і громадського жит­тя, заснованого на пріоритеті соціальних цінностей, насамперед права людини на «гідне життя».

Соціальна політика — діяльність держави по збалансованому роз­витку суспільства, забезпеченню стабільності державного правління й соціального захисту населення.

Соціальний стереотип — спрощений схематизований образ якого- небудь соціального об'єкта.

Стагнація політична — застій, згортання змін, закостеніння форм, розпад структур політичного життя, що призводять до припинення по­літичного розвитку, краху політичної системи суспільства або ж до по­літичного регресу в цілому.

Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верхо­венство.

Судова влада — одна з трьох гілок державної влади, необхідна умова реалізації принципу поділу влади, покликана запобігати можли­вості змови чи протистояння інших двох гілок влади, створювати пере­пони на шляху виникнення диктатури.

Суспільний настрій — відносно стійкий емоційний стан тих чи ін­ших соціальних груп, який помітно впливає на їх поведінку.

т

Теологія — система уявлень про Бога, «символ віри», моральні ос­нови життя.

Тимократія — особлива форма олігархії у стародавній Греції, пра­вління, за яким державна влада належала привілейованій більшості з високим майновим цензом.

Толерантність — різновид взаємодії та взаємовідносин між різни­ми сторонами — індивідами, соціальними групами, державами, полі­тичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.

Тоталітаризм — напрям політичної думки, що виправдовує необ­межену етатизацію (одержавлення) суспільного життя.

У

Унітарна держава — форма державного устрою, яка ґрнутується на зверхності суверенітету єдиної держави над адміністративно-терито­ріальними або національно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Ф

Фашизм — ідейно-політична течія, сформована у 1919 р. на базі ка­тегоріального синтезу концепту нації як вищої і одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості.

Федерація — форма децентралізованого державного устрою, за якої ознаки державного утворення притаманні як державі в цілому, так і її складовим частинам, що вважаються суб'єктами федерації.

Фінансова політика — заходи держави з мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використанню на основі фінансового законо­давства.

Франко — український письменник, публіцист і суспільно-політич­ний мислитель.

X

Хмельницький — український політичний діяч і полководець польського походження, натхненник і вождь національно-визвольної війни українського народу, засновник української державної організа­ції — Гетьманщини.

Християнство — одна з трьох світових релігій, що включає три ос­новні гілки — православ'я, католицизм, протестантство, — об'єднані вірою у Христа.

Ц

Центральна рада — перший у новітній історії українського народу загальногромадянський (1917 р.), потім вищий державний орган, який виступив ініціатором відродження України, очолив національно- визвольний рух.

Церква — тип релігійної організації, об'єднання віруючих того чи іншого напряму на основі спільного віровчення і культу.

Цивільний захист — система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійсню­ються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечу­ють виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзви­чайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період

ш

Шевченко — український народний поет і художник, суспільно- політичний мислитель ХІХ ст.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, на­ціональна пихатість, розпалювання національної ворожнечі і ненависті.

Я

Ядерна політика — діяльність політичних суб'єктів у сфері мирно­го чи потенційного воєнного використання атомної енергії.

Явище політичне — невід'ємний елемент політичної діяльності, що відображає певні процеси у політичних системах. Як Я. п. можуть розглядатися: окремі персони, дії, ідеї, політичні партії, організації, державні установи, владні структури та ін. Але всі ці сутності можуть бути Я. п. тільки у тому випадку, коли вони відіграють значну роль у політичному житті суспільства.