ГЛОСАРІЙ

 

A

Абсентеїзм — байдуже ставлення людей до здійснення своїх полі­тичних прав, неучасть у виборах.

Автократія — система управління суспільством, державою, при якій одній особі належить виключна і необмежена верховна влада (мо­нарха, царя, князя).

Акт проголошення незалежності України — політико-правовий документ, прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р., спрямований на здійснення Декларації про державний суверенітет України.

Анархізм — безвладдя, ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої лежить заперечення державного управління суспіль­ством.

Анексія — примусове приєднання, захоплення однією державою території чи частини території другої держави.

Апеляція — оскарження будь-якої постанови шляхом звернення до вищої інстанції, що має право перегляду суті справи.

Атеїзм — безбожництво, заперечення існування Бога та пов'язане з цим заперечення релігій.

Б

Багатопартійна політична система — формування у суспільстві системи різноманітних за характером, ідеологією, поглядами на розви­ток суспільства громадських організацій і рухів, метою яких є участь у системі управління суспільством та взяття на себе відповідальності за результати цієї діяльності.

Більшовизм — теорія та практика революційної боротьби російсь­кого пролетаріату з метою насильницького повалення царського само­державства, буржуазії і встановлення диктатури пролетаріату та будів­ництва комуністичного суспільства.

Бюджет — фінансовий план (кошторис) утворення та використання грошових фондів, що регулюються відповідно центральними та місце­вими органами державної влади.

в

Ватикан — місто — престольна держава в центрі Риму, центр като­лицизму, виникла в 1929 р.

Вибори — процедура безпосереднього обрання або висунення пев­них осіб шляхом відкритого чи закритого (таємного) голосування.

Виборча система — це сукупність установлених законом правил проведення виборів, регламентів здійснення конкретних процедур ви­борчої кампанії, способів визначення результатів голосування.

Влада — здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою пев­них засобів: авторитету, права, насильства.

г

Геноцид — повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національно-релігійними мотивами.

Геополітика — політична концепція, що вбачає у політиці (голо­вним чином зовнішній) визначальну роль географічних факторів: прос­торове розміщення країни, розмір території, наявність чи відсутність природних ресурсів, клімат, кількість і густоту населення і т. ін.

Громадська думка — сформована певним чином колективна думка різних соціальних груп із суспільно значущих проблем, яка має віднос­но стійкий характер.

Громадські зв'язки — сукупність взаємовідносин між організація­ми, установами, органами влади та окремими громадянами.

Громадські організації та рухи — добровільні масові об'єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного волевиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

д

Декларація про державний суверенітет України (прийнята ВРУ 16 липня 1990 р.) — політико-правовий документ, яким проголошено державний суверенітет України, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

Демократія — форма політичної організації суспільства, яка визнає джерелом влади народ, його право вирішувати державні справи, водно­час захищаючи громадянські права і свободи.

Депутат — виборний член представницького органу державної вла­ди (парламенту) або органу місцевого самоврядування.

Держава — базовий інститут політичної системи і політичної органі­зації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності су­спільства і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення.

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, класу чи іншої соці­альної групи, що спирається на силу чи відповідний політичний режим.

Дисиденство — виступ проти існуючого державного (політичного) ладу чи загальноприйнятих норм.

Діяльність політична — невід'ємна складова загальнолюдської ді­яльності, сутність якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і ве­ликих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їх політичних інте­ресів.

Екстремізм — прихильність в ідеології і політиці до крайніх погля­дів і засобів у досягненні певних цілей.

Електорат — сукупність громадян, яким надане право брати участь у виборах певного державного органу, політичної партії чи конкретної особи.

Еліта політична — меншість суспільства, що становить собою до­статньою мірою самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади.

Етнополітика — система тактико-стратегічних дій, заходів і накре­слень певного політичного суб'єкта в галузі етноісторичних, етико- культурницьких та інших взаємин народів-етносів між собою та в їхніх стосунках з державою.

Етнос — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історі­єю, традиціями і звичаями, самосвідомістю і етнонімом (назвою).

є

Європейська інтеграція — процес поступової уніфікації та зрощу­вання національної економіки європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та об­меженими можливостями внутрішніх ринків.

Європейський парламент — міждержавний і міжнаціональний по­літичний орган, у якому представлені 12 країн Європейського співтова­риства (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина, Фран­ція).

3

Законодавча влада — одна з гілок державної влади, сутність якої полягає у здатності держави здійснювати свою волю, впливати на дія­льність і поведінку людей та їх об'єднань за допомогою законів і пра­вових актів.

Змішана виборча система — виборча система, яка є тією чи іншою комбінацією мажоритарної й пропорційної виборчих систем.

Зовнішня політика — загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інсти­туціями у відповідності з потребами, принципами і цілями її внутрі­шньої політики.

/

Імідж політичний — образ, що цілеспрямовано формується і по­кликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з ме­тою популяризації, політичної реклами і т. ін.

Імпічмент — особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих по­садових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Інавгурація — урочиста церемонія вступу на посаду глави держави або посвячення в сан.

к

Католицизм — один з основних напрямів у христи