1. Основні поняття та завдання інноваційногоменеджменту : Інноваційний менеджмент : B-ko.com : Книги для студентів

1. Основні поняття та завдання інноваційногоменеджменту

Діяльність кожної організації спрямована на задоволенняпотреб споживачів відповідного сегмента ринку. Незалежно відтого, до якої галузі вона належить, яких споживачів обслуговує,поряд із нею на ринку функціонують інші підприємницькі струк-тури, що займаються аналогічною діяльністю. Чим привабливі-ший з погляду доходів ринковий сегмент, тим щільніша на ньомуконкуренція. Конкурентна боротьба між суб'єктами господарю-вання змушує їх дбати про ефективність своєї діяльності, що мо-жливо лише за умов систематичних нововведень у виробничийпроцес з метою вдосконалення способу виготовлення продукції, ів саму продукцію для її модифікації, надання нових властивостей,поліпшення дизайну, експлуатаційних характеристик, що формуєїї вищу споживчу цінність і робить привабливішою для покупців.Отже, здатність суб'єктів господарювання створювати те, чого щенемає на ринку товарів і послуг, але потрібне споживачам, забез-печує умови їх тривалому існуванню і розвитку.

Складність і надзвичайно висока рухливість ринкових про-цесів, поява нових запитів і зміна позицій споживачів, масштабнітехнологічні зрушення, стрімкий розвиток інформаційних мереж,а отже, швидке поширення та отримання інформації, її доступ-ність не тільки ускладнюють роботу підприємств, а й сприяютьпояві нових, часто несподіваних можливостей для бізнесу, щоґрунтуються на інноваційних баченнях. Американський фахівецьз управління Пітер Друкер вказував, що «інновації (або новаторс-тво) — це особливий засіб підприємців, за допомогою якого вонидосліджують зміни в економіці та суспільстві з метою викорис-тання їх у бізнесі чи різних сферах обслуговування». Отже, за до-помогою інновації організація здатна конкурувати на ринку, щопотребує пильної уваги менеджерів усіх рівнів до формування си-стеми управління новаціями.

Слід розрізняти терміни «новація» («новинка») та «іннова-ція». Новація — це нові порядок, звичай, метод, продукт, які мо-жуть бути використані у суспільному виробництві та споживанні.

Новація (лат. novatio — оновлення, зміна) — продукт інтелектуа-льної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних,прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сферілюдської діяльності, спрямований на підвищення її ефективності.

Новаціями є відкриття, винаходи, нові або вдосконаленіпроцеси, структури, методики, стандарти, результати маркетин-гових досліджень тощо. Однак для усвідомлення цінності новації,а значить, доцільності її впровадження, необхідний певний час.Період між появою новації і її впровадженням називають іннова-ційним лагом.

Новація після прийняття до реалізації та розповсюдженнянабуває нової якості — стає інновацією. В економічній літературііснують різні визначення інновації, але більшість з них ґрунтуєть-ся на концепції Йозефа Шумпетера (1883-1950), який вважав від-криття, винахід нового пристрою або технології початковою по-дією, а впровадження цього пристрою або технології —завершальною подією, розглядаючи інновацію з погляду еконо-мічного застосування, що передбачає створення нових ресурсівабо використання вже відомих в інший спосіб.

Отже, світова економічна думка інтерпретує інновацію якперетворення потенційного науково-технічного прогресу на реа-льний, утілений в нових продуктах і технологіях. З огляду на цетерміни «нововведення» та «інновація» можна вважати рівнозна-чними і використовувати як синоніми щодо кінцевого результа-ту — впровадженої новації.

Інновація (нововведення) — кінцевий результат креативної діяль-ності, втілений у виведеному на ринок новому чи вдосконаленомупродукті, технологічному процесі, що використовується у практич-ній діяльності, або новому підході до надання споживчих послуг.

Нововведення пов'язане з новим застосуванням існуючогопродукту, використанням нової концепції або ідеї. Визнання їїкорисності кінцевим споживачем зумовлює зміну соціально-економічного середовища. Корисність, функція корисності відріз-няють нововведення від відкриття і винаходу. Відкриття і вина-ходи не мають соціальної та економічної цінності, якщо не ста-ють основою нововведення на ринку. Так, американськийекономіст Б. Твісс зауважує: «Винахід (новація) — формулюван-ня, висування ідеї. Нововведення (інновація) — застосування,тобто процес, у якому винахід або ідея набувають економічногозмісту».

Інновація переводить виробничий організм у новий стан.Упровадження новацій відбувається цілеспрямовано, з метою по-ліпшення функціонування підприємства, тому можна стверджу-вати, що інновація є цільовою зміною підприємства як системи,завдяки якій створюється новий засіб для задоволення певної по-треби людей. Звідси й трактування поняття «інновація» у ЗаконіУкраїни «Про інноваційну діяльність»: «Це новостворені (засто-совані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продук-ція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробни-чого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, щоістотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соці-альної сфери».

Згідно із Законом об'єктами інноваційної діяльності є:

інноваційні програми і проекти;

нові знання та інтелектуальні продукти;

виробниче обладнання та процеси;

інфраструктура виробництва і підприємництва;

організаційно-технічні рішення виробничого, адміністра-тивного, комерційного або іншого характеру, що істотнополіпшують структуру і якість виробництва і (або) соці-альної сфери;

сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення;

товарна продукція;

механізми формування споживчого ринку і збуту товарноїпродукції.

За ринкових умов інновації пронизують всю економіку, бу-дучи необхідною умовою розвитку виробництва, розширення ви-робничих можливостей підприємства, підвищення якості продук-ції, появи нових товарів і послуг, а також засобом, за допомогоюякого організації адаптуються до змін у зовнішньому середовищій змінюють його самі у власних інтересах.

Система менеджменту організацій, які використовують під-приємницький, інноваційний підхід до свого функціонування ірозвитку, покликана розв'язувати низку завдань, інколи супереч-ливих і навіть взаємовиключних:

постійне оновлення асортименту продукції та послуг;

оновлення і створення нових виробничих систем;

нарощування ефективності виробничо-збутової діяль-ності, передусім шляхом підвищення продуктивності праці пер-соналу і зниження всіх видів витрат;

розроблення і реалізація стратегії і тактики боротьби за лі-дерство на основі концентрації зусиль і ресурсів на найперспекти-вніших напрямах розвитку техніки, технології, потреб, ніш і сег-ментів ринку;

підпорядкування діяльності всіх підрозділів виробничихсистем режиму складного відтворювального конвеєра нововве-день;

поєднання гнучкості та адаптивності дрібносерійного ви-робництва з високою ефективністю, низькими витратами і висо-кою продуктивністю масового виробництва.

Розв'язання цих завдань забезпечується створенням дина-мічної і гнучкої системи управління, яка спирається на широкеделегування повноважень тим рівням менеджменту, що можутьпродукувати інноваційні ідеї і втілювати їх у життя. А координа-ція усіх робіт із залучення інновацій у практику роботи підприєм-ства чи їх створення власними силами здійснюється підсистемоюінноваційним менеджментом.

Інноваційний менеджмент — підсистема загального менеджменту,метою якої є управління інноваційними процесами в організації.

Він покликаний забезпечувати реалізацію стратегічних цілейорганізації. Його завданням є ефективне управління процесом ро-зроблення, упровадження, виробництва та комерціалізації інно-вації з узгодженням відповідних управлінських рішень із систе-мою операційного (виробничого), маркетингового фінансового ікадрового менеджменту.

Інноваційний менеджмент слід розглядати не лише як скла-дову системи загального менеджменту організації, а і як одну зфункціональних систем управління нею.

Інноваційний менеджмент як система — сукупність економічних,мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і формуправління інноваційною діяльністю організації з метою оптиміза-ції економічних результатів Ті господарської діяльності.

Теоретичною основою інноваційного менеджменту є еконо-мічна теорія, що вивчає закони та закономірності динамічних си-стем, і теорія загального менеджменту організацій, яка формуєпринципи, функції, форми й методи управління цілеспрямованоюдіяльністю людей у процесі реалізації цілей функціонування і ро-звитку організації.

Інноваційний менеджмент як система є сукупністю дій, якістосуються обґрунтування, прийняття, реалізації управлінськихрішень щодо створення та впровадження новацій в організації іспрямовані на визначення стратегічних інноваційних цілей, адек-ватних загальнокорпоративній стратегії; формування інновацій-ної стратегії та інноваційної політики; оптимізацію організаційно-структурних форм управління інноваціями; розроблення техноло-гії обґрунтування і прийняття інноваційних рішень; вибір методіввпливу на поведінку учасників інноваційного процесу з метоюформування взаємовигідних економічних відносин.

Отже, завданням інноваційного менеджменту є ефективнеуправління інноваційною діяльністю організації, що сприяє її зда-тності брати участь в інноваційних процесах, створювати чи за-лучати інновації, які забезпечують її поступальний, пропорційнийрозвиток, економічну стійкість, міцні конкурентні позиції, трива-ле і успішне функціонування на ринку.