5. Еволюція розвитку теорій інноваційної діяльності

Імпульсом до виникнення цих теорій послужила теорія еко-номічного розвитку Й. Шумпетера, у якій він вперше вжив термін«інновація» і пояснив роль інновацій в економічному розвитку.Послідовники Й. Шумпетера — С.-С. Кузнець (1883-1950),Г. Менш, А. Кляйкнехт, Дж. ван Дейн, Р. Фостер, С. Глазьєв таінші поглибили своїми дослідженнями зроблені ним висновкищодо причин економічного зростання.

Теорія економічного розвитку Й. Шумпетера. Австрійськийекономіст Йозеф Шумпетер запропонував власну концепцію цик-лічного розвитку. Причиною довгих хвиль він вважав концентра-цію важливих нововведень в окремих галузях, внаслідок чого ко-жне базове нововведення спричинює вторинні нововведення, яківдосконалюють уже існуючі продукти (товари), формуючи вто-ринну хвилю. Шумпетер висловив припущення, що нововведенняз'являються в економічній системі не рівномірно, а у виглядімайже одночасно освоюваних поєднаних новацій — кластерів —сукупності базисних нововведень, що визначають технологічнийустрій економіки протягом тривалого часу.

Й. Шумпетер розробив класифікацію хвиль, визначившиключовий фактор кожної хвилі, що дав імпульс її поширенню, ісформував відповідний технологічний устрій:

1790-1840 pp. (в її основі — механізація праці в текстиль-ній промисловості);

1840-1890 pp. (її виникнення пов'язане з винаходом паро-вого двигуна та розвитком залізничного транспорту);

1890-1940 pp. (активізована глобальною електрифікацієюта розвитком чорної металургії);

1940-1990 pp. (поштовхом був розвиток нафтової проми-словості і продуктів органічної хімії).

Сучасні науковці визначили початок 5-ї хвилі у 90-ті рокиXX ст. Вона пов'язана з розвитком мікроелектроніки і комп'ю-терної техніки. Стрімко наближається і 6-та хвиля — хвиля роз-витку нано- і біотехнологій.

Принциповим положенням теорії Й. Шумпетера є те, щонове, як правило, не виростає зі старого, а з 'являється поряд ізним і витісняє його. Подальший розвиток — це не продовженняпопереднього, а новий виток, породжений іншими умовами і по-части іншими людьми.

Дослідження С.-С. Кузнеця. Відомий американський еконо-міст, лауреат Нобелівської премії, виходець із України Саймон-Сміт Кузнець (1901-1985) полемізував з Й. Шумпетером щодопричин циклічності економічного розвитку, стверджуючи, що вбажанні підприємців інвестувати принципово нові види технікичи товари немає ніякої закономірності. На його думку, револю-ційні інновації виникають переважно випадково, під впливом пе-вних зовнішніх обставин (зміни в політиці, економіці, поява но-вих відкриттів тощо). Тобто, визнаючи існування економічнихциклів, він пов'язує їх із циклами інноваційних технологій, наго-лошуючи водночас на випадковості появи інновацій.

Дослідження Г. Менша. Німецький вчений Герхард Менш,аналізуючи показники стану ринку праці і капіталу на початку70-х років, розпізнав наближення нової економічної кризи, хочаознак стагнації ще не було. Він назвав її «технологічним патом»,тобто закономірною паузою у поступальному розвитку економі-ки, до того ж такою, що виникає регулярно. Г. Менш зауважив,що кожна країна у певний період свого розвитку опиняється вкризі, вихід з якої неможливий за наявної техніки, відсутностіреволюційних (базисних) нововведень.

Інноваційні технології Г. Менш поділив на дві групи — ба-зисні (сукупність таких виробничих процесів, які потенційно мо-жуть створювати велику кількість нових робочих місць, що пот-ребують іншої кваліфікації) і поліпшувальні (розкривають усіможливості базисних). Обидві форми інновацій перебувають упостійній конкуренції, яка і спричиняє періодичні S-подібні хви-лі, що відповідають циклам Кондратьєва.

Концепція технологічних устроїв Д. Львова і С. Глазьєва.Російські економісти Дмитро Львов і Сергій Глазьєв є прихиль-никами інноваційної концепції циклічного економічного розвит-ку. Вони досліджували міжгалузеві технологічні ланцюги поєд-наних виробництв, які виникають унаслідок процесів коопераціїта спеціалізації і мають зазвичай стійкий характер.

Д. Львов і С. Глазьєв виокремили три етапи науково-тех-нічного прогресу (технологічні устрої), що мали місце в XX ст.

етап — початок XX ст. Його основою є електроенергетика,автомобілебудування, неорганічна хімія; провідний енергоно-сій — вугілля; конструкційний матеріал — чавун; основний сухо-путний транспорт — залізничний.

етап — 50-60-ті роки XX ст. Базується він на органічномусинтезі, автомобілебудуванні, радіо- та авіакосмічній промисло-вості.

етап — середина 70-х років XX ст. Його ядром є електро-ніка та мікропроцесорна технологія. На їх основі утворилися новіінформаційні мережі (Інтернет), космічні засоби зв'язку; здійс-нюється промислове виробництво матеріалів із заданими власти-востями.

Дослідження Р. Фостера. Згідно з дослідженнями амери-канського економіста Р. Фостера в процесі переходу від однієї те-хнології до іншої має місце технологічний розрив.

Р. Фостер визначав інновацію як засіб конкуренції та отри-мання прибутку (ефекту, результату). Він вважав, що інновація —«це битва на ринку між новаторами, або тими, хто атакує, тими,хто бажає робити гроші, змінюючи порядок речей, і тими, хтообороняється, захищаючи свої існуючі доходи».

Еволюційно-інституціональні теорії економічного роз-витку. Інституціоналізм як самостійна течія економічної думкивиник у США на початку XX ст. Критикуючи постулат неокласи-чної економічної теорії про досконалу конкуренцію як все-охопний механізм регулювання економіки, інституціоналістипрагнули виявити інші рушійні сили і чинники розвитку, зрозумі-ти основні тенденції суспільної еволюції, на основі чого обґрун-тувати цілеспрямовані дії та перспективи суспільного розвитку.

Визнання основних постулатів інституціоналізму відбулосяу 50-60-ті роки XX ст., коли з метою прискорення відродженнязруйнованих війною економік багатьох країн в економічні про-цеси стала активно втручатися держава. Інституціоналісти здержавним регулюванням пов'язували надії на створення стабіль-ної й ефективної економічної системи, у якій узгоджувались биприватні та державні інтереси. Однак, на відміну від попередників,вони виправдовували монополії і великий бізнес, пов'язуючи з нимнауково-технічний прогрес. На новому етапі у дослідженнях ін-ституціоналістів став переважати індустріально-технократичнийпідхід. Безпосереднє відношення до управління інноваційнимипроцесами мали дослідження таких його представників, як Дж.-К.Гелбрейт, Д. Белл, Ф. Перру, Г.-К. Мюрдаль.

Теоретичні концепції Дж.-К. Гелбрейта і Д. Белла. Амери-канський економіст Джон-Кеннет Гелбрейт одним з перших зро-бив спробу узагальнити досвід регулювання економіки США підчас Другої світової війни і дійшов висновку, що олігополістичнийринок краще піддається регулюванню, ніж ринок вільної конку-ренції. У своїх роботах він поділяє американську економіку на«планову» і «ринкову», відносячи до першої великі корпорації зіскладною організаційною структурою і передовою технологієювиробництва, а до другої — дрібні фірми та індивідуальних підп-риємців. Основною характеристикою індустріальної системи вче-ний вважав промислове застосування все складнішої і дорожчої«високої техніки». Звідси і назва його основної теоретичної кон-цепції — «концепція технічного детермінізму».

Водночас надмірна ідеалізація ролі технологічного чинникаекономічного зростання в американському науковому співтоварис-тві спричинила появу інших технологічних утопій, зокрема теоріїіндустріально-технократичного суспільства, американського соціо-лога Данієля Белла (нар. 1919). В її основу було покладено доміну-ючу на той час концепцію індустріального суспільства як суспільст-ва накопичення техніки та капіталів. Вчений прогнозувавдосягнення такого рівня розвитку науки, техніки та матеріальноговиробництва, який автоматично приведе до загального процвітання.

Концепція гармонійної економіки Ф. Перру. Погляди, близь-кі до американського інституціоналізму, у повоєнний період на-були розвитку і в Західній Європі, особливо у Франції, де вониспиралися на потужну і впливову соціологічну школу. Середфранцузьких прихильників інституціонально-соціологічного на-пряму важливе місце належить Франсуа Перру.

Засновник і директор Інституту економічного і соціальногорозвитку Франсуа Перру (1903-1987) у роботі «Економіка XX сто-ліття» (1961) пропонує власне бачення тенденцій світового еконо-мічного розвитку. Він по-новому описав сучасне капіталістичнегосподарство, наголошуючи на об'єктивно обумовленій нерівно-правності ринкових відносин між різними суб'єктами ринку, якавипливає із відмінностей у розмірах виробництва і капіталу, міріпоінформованості партнерів щодо ринкової ситуації, різної галузе-вої належності тощо. Наслідком такої нерівноправності є існуван-ня домінуючих і підпорядкованих економічних одиниць.

Важливим внеском Ф. Перру в розвиток теорії управлінняінноваціями став аргументований висновок про те, що держава немає усуватися від регулювання економічних процесів, однак їївтручання повинно бути тільки індикативним, спрямованим напідтримку розвитку «полюсів зростання».

Концепція економічної інтеграції Г.-К. Мюрдаля. Гуннар-Карл Мюрдаль (1898-1987), представник шведської школи інсти-туціоналізму, лауреат Нобелівської премії з економіки (1974 p.),досліджуючи тенденції розвитку сучасного світу, побачив великузагрозу у нерівномірності такого розвитку на різних континентах,що може спричинити порушення збалансованості світових рин-ків, глобальні екологічні катастрофи, занепад цивілізаційної ку-льтури. Внесок Г.-К. Мюрдаля у розвиток теорії управління інно-ваційними процесами визначається такими висновками:

для збалансованого соціально-економічного розвиткукраїни необхідне розроблення програм і планів, що ґрунтуютьсяна прогнозах майбутнього, визначенні місця і ролі країни у зага-льному світовому розвитку;

міжнародна економічна інтеграція сприяє поширеннюнових технологій, залученню до науково-технічного прогресувідсталих країн, формуванню в них трудових ресурсів нової яко-сті, розширює можливості створення і використання нововве-день;

можливості економічного розвитку обмежуються застарі-лими інституціями, які не розвивають у людей честолюбності, пі-дприємливості, ініціативності, бажання експериментувати, ство-рювати і впроваджувати нове;

вирішальне значення для успішного технічного й еконо-мічного розвитку має докорінна зміна відсталих соціальних і по-літичних інститутів.

Отже, інституціоналісти розуміли, що сліпе використаннянауки і техніки породжує екологічну небезпеку, загрозу технока-тастроф, а надмірна увага до матеріальних благ обумовлює зане-пад культури. Усе це спричиняє дезінтеграційні процеси, які пог-либлюють прірву між бідними і багатими країнами. Вониусвідомлювали, що для усунення загрозливих для людства нас-лідків неконтрольованого науково-технічного прогресу необхіднесвідоме втручання у його перебіг державних і наддержавних ре-гулятивних структур. Однак воно має бути не директивним, як уплановій економіці, а індикативним, таким, що задає і стимулюєпріоритетні для країни напрями розвитку. Водночас необхіднодбати про технічний і економічний розвиток усіх країн, впливатина вдосконалення їх соціальних і політичних інститутів.

Теорії управління знаннями як основою інноваційного роз-витку. У більшості економічних теорій науковці досліджувалипроцеси економічного розвитку на макроекономічному рівні, ви-вчаючи і пояснюючи передусім вплив дифузії інновацій на зага-льну економічну динаміку.

На хвилі розвитку інформаційних технологій, які забезпечу-вали високу швидкість поширення нових знань, виникли теоріїекономічного розвитку, які досліджували можливості прискорен-ня темпів економічного зростання завдяки активному викорис-танню суб'єктами підприємництва нових знань.

Теорія інтелектуальної технології. Обґрунтована вона авст-рійським економістом Фрідріхом-Августом Хайєком (1899-1992).Розглядаючи ринок як глобальну інформаційну систему, що міс-тить величезне «неявне, розсіяне знання» про потреби і виробничіможливості людей, Хайєк запропонував взяти за основу розвиткуцивілізації інформаційну концепцію «порядку, що розширюється».Врахування інформації, яку надає ринок, і дії відповідно до неї по-довжують «ланцюжки» людей, які працюють одне для одного(підприємців та споживачів), і дають можливість експерименту-вати, ризикувати, домагатися максимальних результатів за міні-мальних витрат.

Теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільст-ва. Розробив цю теорію американський економіст Пітер Друкер(нар. 1909) у працях «Інновація та підприємництво» і «Посткапі-талістичне суспільство». Головною рисою економіки 90-х роківвчений вважає нові ідеї, які заперечують традиційні рішення, то-вари, послуги і виробництва, їй притаманні такі характеристики:

головною продукцією і головною «начинкою» усіх това-рів і послуг є нові рішення; саме зростання економіки є безпосе-реднім результатом безперервних інноваційних змін;

провідна роль в економіці належить мільйонам малих ісередніх підприємств, очолюваних підприємцями, що діють насвій страх і ризик;

знання є основним, пануючим фактором продуктивності ів масовому виробництві; тепер вони стають головним предметомі головним результатом праці, що зумовлює реорганізацію галу-зей навколо створення знань і реструктуризацію всієї економікикраїни навколо сфери накопичення інформації;

інтелектуалізація праці є основним процесом розвиткувиробництва, а витрати на нього і поширення знань — головноюформою інвестицій; завдання науки — сприяння інноваціям, щозароджуються, системне, організоване застосування знань у ство-ренні самих знань, що робить їх продуктивними (чого не можезробити держава чи ринок);

головна форма власності — інтелектуальна власність, щоструктурує суспільство і визначає його розвиток;

метою оподатковування є підтримання усього необхідно-го для довгострокових інвестицій, а головною рисою податків,важливою для всієї інноваційної економіки, — їх передбачува-ність;

7) для розуміння найважливіших економічних процесів, кріммікро- і макроекономіки, необхідна мегаекономіка, що враховуєвплив демографії, освіти, нових технологій, екології, рівня куль-тури тощо. Водночас і у взаємодії з інноваційною економікоюформується підприємницьке суспільство (чи «суспільствознань», «інформаційне суспільство»), яке характеризується тим,що інновації та підприємництво охоплюють значну частину сус-пільства, стають щоденною практикою. Отже, сучасні теорії ін-новаційного розвитку змістили акценти у поведінці людей, сфо-рмували у них прагнення до накопичення знань. Сталоочевидним, що економічне зростання країн значною мірою за-лежить від інноваційної активності підприємницьких структур,від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у своїй дія-льності новітні технології, творчо підходити до визначення спо-собів задоволення потреб споживачів, на основі чого вдоскона-лювати та оновлювати продукцію, отримуючи більші доходи ізміцнюючи свої ринкові позиції.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Поясніть, які чинники спонукають організацію до інноваційноїдіяльності.

Як Ви розумієте поняття «новація», «нововведення», «інно-вація»?

Чим зумовлена наявність інноваційного лагу? Яким спосо-бом можна його зменшити?

Охарактеризуйте роль людського чинника у створенні та ре-алізації інновацій.

Вкажіть відмінність між продуктовими, технологічними та ри-нковими інноваціями.

Охарактеризуйте зміст життєвого циклу інновацій.

Опишіть види кривої життєвого циклу товарів і вкажіть, чимзумовлене відхилення від класичної кривої життєвого циклу.

У чому виявляється циклічний характер інновацій?

Якими способами може відбуватися процес передавання ін-новацій з одного етапу життєвого циклу на інший?

У чому сутність екстенсивного, інтенсивного та інноваційно-го типів економічного розвитку?

Якими причинами обумовлена необхідність переходу гос-подарських систем до інноваційного типу розвитку?

У чому сутність концепції «економіки знань»?

Охарактеризуйте особливості інноваційного розвитку вУкраїні.

Охарактеризуйте становлення теорії інноваційного розвит-ку протягом другої половини XIX — початку XX ст.

Опишіть сутність інноваційної теорії Й. Шумпетера. Що єпринципово новим у його теорії?

Охарактеризуйте теорії технократичного суспільства. У чо-му сучасні науковці вбачають недоліки?