1. Поняття та етапи інноваційної діяльності

Сучасні економічні умови вимагають від менеджерів значноїуваги до організації інноваційної діяльності, забезпечення її ре-зультативності, підвищення ефективності роботи всіх учасниківінноваційного процесу. Чим більше працівників організації долу-чається до інноваційної діяльності, тим гнучкішою і мобільнішоювона стає, тим вагомішою є віддача від реалізації інновацій завдя-ки скороченню термінів їх упровадження.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання ікомерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, ви-пуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Вона є невід'ємною складовою виробничо-господарської ді-яльності сучасних організацій і зорієнтована на оновлення і вдос-коналення її виробничих сил і організаційно-економічних відно-син.

Сутність інноваційної діяльності полягає не лише у винахід-ництві. Вона передбачає вмілу організацію впровадження нова-цій, в т. ч. і створених іншими. Це потребує особливого, новатор-ського, антибюрократичного стилю мислення менеджеріворганізації, зорієнтованого на нововведення, координування і уз-годження діяльності зі створення та впровадження новацій усімаструктурними ланками і службами.

Менеджерам належить провідна роль у реалізації завданьінноваційного розвитку організацій. У світі на одного вченогоприпадає 10 менеджерів, які відбирають перспективні науково-технічні досягнення, своєчасно патентують винаходи, займаютьсяпросуванням наукомістких товарів на ринок.

Однак лише частина працівників, задіяних у процесі створен-ня інновації, бере на себе відповідальність за прийняття рішеннящодо її практичного використання на підприємстві. Такі рішення,як правило, ризиковані і приймаються здебільшого вищим керів-ництвом підприємства або його власником. Тих, кому часто дово-диться ініціювати залучення інновацій, називають інноваторами.

Отже, суб'єктами інноваційної діяльності є фізичні та юри-дичні особи, які провадять інноваційну діяльність і (або) залуча-ють майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи по-зичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Інноваційна діяльність підприємства спрямована на ство-рення і залучення із зовнішнього середовища таких інновацій, якіб сприяли підвищенню його конкурентоспроможності, зміцненнюринкових позицій, забезпечували перспективу розвитку. Однакможливості різних підприємств щодо залучення інноваційвідрізняються, що зумовлено передусім існуючими ресурснимиобмеженнями, особливо фінансовими. Тому управління іннова-ційною діяльністю має здійснюватися, з одного боку, з огляду напотенційні можливості інновації у формуванні конкурентних пе-реваг, а з іншого — з урахуванням інвестиційних можливостейпідприємств. Це потребує економічного обґрунтування доцільно-сті впровадження кожної, навіть, на перший погляд, перспектив-ної новації, що дасть змогу керівництву приймати позитивне рі-шення лише щодо тієї новинки, яка створить для фірми суттєвіконкурентні переваги і забезпечить належну економічну віддачу.

Інноваційна діяльність і інноваційний процес за своїм зміс-том дещо різняться. Інноваційний процес є ширшим поняттям іохоплює всі стадії створення новинки — від ідеї до конкретногопродукту, технології або послуги, які використовують у госпо-дарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, в т.ч. їїдифузія у нові умови і місця застосування. А інноваційна діяль-ність — це дії людей, спрямовані на створення чи впровадженняінновації на певній стадії інноваційного процесу.

Інноваційний процес — процес перетворення наукового знання наінновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовнийланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки і впрова-дження у практику.

Під час інноваційного процесу створюються не лише очіку-вані інноваційні продукти, а й супроводжувальні інновації, які єрезультатом креативної (творчої) інноваційної діяльності на пев-ному її етапі. Схему інноваційного процесу подано на рис. 2.1.

1. Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основипроблеми. Він охоплює стадії фундаментальних і прикладнихдосліджень.

Фундаментальні дослідження. Вони спрямовані на ви-вчення теоретичних засад процесів чи явищ. Поштовхом до їхпроведення є гіпотеза, яка потребує підтвердження. Результатомфундаментальних досліджень можуть бути відкриття.

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни віснуючі знання, розкриває невідомі досі закономірності, властивос-ті та явища матеріального світу, істотно впливає на перебіг науко-во-технічного прогресу і розвиток цивілізації, є джерелом винахо-дів.

Світовий досвід показує, що фундаментальні дослідженнядають позитивний результат лише у 10% випадків; практичне за-стосування матиме ще менше. Г. Форд вказував: «Самі по собіідеї цінні, але кожна ідея, врешті-решт, — тільки ідея. Завданняполягає в тому, щоб реалізувати її на практиці».

Якщо дослідження мають цілеспрямований, пошуковий ха-рактер, то позитивних результатів буде більше. Ці дослідженнязавершуються обґрунтуванням та експериментальною перевіркоюнових методів задоволення суспільних потреб, їх результатом євинаходи.

Винахід — результат НДДКР, що відображає принципово новиймеханізм, який може зумовити появу нових інновацій та інновацій-них процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Фундаментальні наукові дослідження здійснюються спеціа-лізованими науковими закладами і фінансуються переважно дер-жавою. Щодо України, то вона за останнє десятиліття майжевтратила науковий потенціал, фундаментальні дослідження фі-нансуються недостатньо і тому не дають відчутних результатів.

Прикладні дослідження. Вони визначають напрям прикла-дного застосування знань, здобутих у процесі фундаментальнихдосліджень, їх результатом є нові технології, матеріали, системи.Ці дослідження також потребують значних інвестицій, є ризико-ваними і виконуються, як правило, на кон