1. Поняття та етапи інноваційної діяльності : Інноваційний менеджмент : B-ko.com : Книги для студентів

1. Поняття та етапи інноваційної діяльності

Сучасні економічні умови вимагають від менеджерів значноїуваги до організації інноваційної діяльності, забезпечення її ре-зультативності, підвищення ефективності роботи всіх учасниківінноваційного процесу. Чим більше працівників організації долу-чається до інноваційної діяльності, тим гнучкішою і мобільнішоювона стає, тим вагомішою є віддача від реалізації інновацій завдя-ки скороченню термінів їх упровадження.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання ікомерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, ви-пуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Вона є невід'ємною складовою виробничо-господарської ді-яльності сучасних організацій і зорієнтована на оновлення і вдос-коналення її виробничих сил і організаційно-економічних відно-син.

Сутність інноваційної діяльності полягає не лише у винахід-ництві. Вона передбачає вмілу організацію впровадження нова-цій, в т. ч. і створених іншими. Це потребує особливого, новатор-ського, антибюрократичного стилю мислення менеджеріворганізації, зорієнтованого на нововведення, координування і уз-годження діяльності зі створення та впровадження новацій усімаструктурними ланками і службами.

Менеджерам належить провідна роль у реалізації завданьінноваційного розвитку організацій. У світі на одного вченогоприпадає 10 менеджерів, які відбирають перспективні науково-технічні досягнення, своєчасно патентують винаходи, займаютьсяпросуванням наукомістких товарів на ринок.

Однак лише частина працівників, задіяних у процесі створен-ня інновації, бере на себе відповідальність за прийняття рішеннящодо її практичного використання на підприємстві. Такі рішення,як правило, ризиковані і приймаються здебільшого вищим керів-ництвом підприємства або його власником. Тих, кому часто дово-диться ініціювати залучення інновацій, називають інноваторами.

Отже, суб'єктами інноваційної діяльності є фізичні та юри-дичні особи, які провадять інноваційну діяльність і (або) залуча-ють майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи по-зичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Інноваційна діяльність підприємства спрямована на ство-рення і залучення із зовнішнього середовища таких інновацій, якіб сприяли підвищенню його конкурентоспроможності, зміцненнюринкових позицій, забезпечували перспективу розвитку. Однакможливості різних підприємств щодо залучення інноваційвідрізняються, що зумовлено передусім існуючими ресурснимиобмеженнями, особливо фінансовими. Тому управління іннова-ційною діяльністю має здійснюватися, з одного боку, з огляду напотенційні можливості інновації у формуванні конкурентних пе-реваг, а з іншого — з урахуванням інвестиційних можливостейпідприємств. Це потребує економічного обґрунтування доцільно-сті впровадження кожної, навіть, на перший погляд, перспектив-ної новації, що дасть змогу керівництву приймати позитивне рі-шення лише щодо тієї новинки, яка створить для фірми суттєвіконкурентні переваги і забезпечить належну економічну віддачу.

Інноваційна діяльність і інноваційний процес за своїм зміс-том дещо різняться. Інноваційний процес є ширшим поняттям іохоплює всі стадії створення новинки — від ідеї до конкретногопродукту, технології або послуги, які використовують у госпо-дарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, в т.ч. їїдифузія у нові умови і місця застосування. А інноваційна діяль-ність — це дії людей, спрямовані на створення чи впровадженняінновації на певній стадії інноваційного процесу.

Інноваційний процес — процес перетворення наукового знання наінновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовнийланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки і впрова-дження у практику.

Під час інноваційного процесу створюються не лише очіку-вані інноваційні продукти, а й супроводжувальні інновації, які єрезультатом креативної (творчої) інноваційної діяльності на пев-ному її етапі. Схему інноваційного процесу подано на рис. 2.1.

1. Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основипроблеми. Він охоплює стадії фундаментальних і прикладнихдосліджень.

Фундаментальні дослідження. Вони спрямовані на ви-вчення теоретичних засад процесів чи явищ. Поштовхом до їхпроведення є гіпотеза, яка потребує підтвердження. Результатомфундаментальних досліджень можуть бути відкриття.

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни віснуючі знання, розкриває невідомі досі закономірності, властивос-ті та явища матеріального світу, істотно впливає на перебіг науко-во-технічного прогресу і розвиток цивілізації, є джерелом винахо-дів.

Світовий досвід показує, що фундаментальні дослідженнядають позитивний результат лише у 10% випадків; практичне за-стосування матиме ще менше. Г. Форд вказував: «Самі по собіідеї цінні, але кожна ідея, врешті-решт, — тільки ідея. Завданняполягає в тому, щоб реалізувати її на практиці».

Якщо дослідження мають цілеспрямований, пошуковий ха-рактер, то позитивних результатів буде більше. Ці дослідженнязавершуються обґрунтуванням та експериментальною перевіркоюнових методів задоволення суспільних потреб, їх результатом євинаходи.

Винахід — результат НДДКР, що відображає принципово новиймеханізм, який може зумовити появу нових інновацій та інновацій-них процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Фундаментальні наукові дослідження здійснюються спеціа-лізованими науковими закладами і фінансуються переважно дер-жавою. Щодо України, то вона за останнє десятиліття майжевтратила науковий потенціал, фундаментальні дослідження фі-нансуються недостатньо і тому не дають відчутних результатів.

Прикладні дослідження. Вони визначають напрям прикла-дного застосування знань, здобутих у процесі фундаментальнихдосліджень, їх результатом є нові технології, матеріали, системи.Ці дослідження також потребують значних інвестицій, є ризико-ваними і виконуються, як правило, на конкурсній основі галузе-вими науково-дослідними інститутами чи вищими навчальнимизакладами на замовлення держави або коштом великих промис-лових компаній, акціонерних товариств, інноваційних фондів то-що.

Техніка. На цьому етапі теоретичні конструкції явищ іпроцесів втілюють у матеріальну оболонку. Він охоплює стадіїдослідно-конструкторських і проектно-конструкторських робіт,які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення тавипробовування дослідних зразків нової техніки, технології чинового продукту. Визначають технічні характеристики нової про-дукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї,створюють дослідні зразки, починають експериментальне вироб-ництво. Ці роботи здійснюють самі організації (за наявності від-повідних лабораторій, конструкторських бюро, експерименталь-ного виробництва) або на їх замовлення вищі навчальні закладичи спеціалізовані конструкторські бюро; фінансують їх, як прави-ло, зацікавлені фірми (у т.ч. на засадах спільної з іншими фірма-ми участі).

Виробництво (комерціалізація нововведення). Це етапвпровадження у виробництво нового продукту, розроблення про-грами маркетингу і просування новинки на ринок. Інвестиції нацьому етапі теж ризиковані, але їх бере на себе суб'єкт господа-рювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах івикористовуючи позичковий капітал (банківські кредити). Цейетап охоплює кілька стадій:

дослідження ринку: вивчають готовність ринку до сприй-няття нововведення; оцінюють можливість формування новихспоживчих потреб, які він може задовольняти; визначають формупросування новинки на ринок, можливість її модифікації дляокремих його сегментів;

конструювання: формують дизайн новинки з дотриман-ням естетичних, ергономічних (пов'язаних з оптимальним прис-тосуванням умов виробництва для ефективної праці), функціона-льних вимог і з урахуванням преференцій споживачів вибраногосегменту ринку (сучасність, комфортність, вишуканість, лаконіч-ність, цінові характеристики тощо); розробляють маркетинговізаходи для просування товару на ринок;

ринкове планування: визначають обсяги попиту на новийтовар, його асортиментний ряд, можливі ринки збуту; оцінюютьвитрати на виготовлення і прогнозують майбутні доходи від про-дажу;

дослідне виробництво: налагоджують і відпрацьовуютьтехнологічний процес; складають кошторис витрат;

ринкове випробування: здійснюють рекламну кампаніюдо появи товару на ринку; визначають прогнозну ціну; випуска-ють пробну партію товару, оцінюють попит на неї; за необхіднос-ті вносять зміни у тактику маркетингу чи дизайн товару;

комерційне виробництво: формують портфель замовленьна виготовлення партій товару; укладають угоди з постачальни-ками; розробляють логістичні схеми; вибирають канали збуту;проектують і створюють систему управління виробництвом; ви-готовляють і реалізують продукцію у запланованих обсягах; від-працьовують систему управління якістю; удосконалюють політи-ку ціноутворення і методи стимулювання збуту.

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в ін-новаційному процесі. Однак новий продукт не завжди залиша-ється власністю підприємства, яке його створило. Право на виго-товлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства,придбавши відповідну ліцензію (лат. Іі-centia — право), відбува-ється дифузія нововведення.

Організації, стаючи учасниками інноваційного процесу напевному його етапі, зіставляють вигоди, які вони можуть отрима-ти, і витрати. При цьому слід бути виваженими щодо джерел іумов фінансування. Результати, які організації можуть отриматина різних етапах Інноваційного процесу, і необхідні джерела фі-нансування інноваційної діяльності наведено у табл. 2.1.

Отже, завершальною ланкою і результатом інноваційногопроцесу є створення конкурентоспроможного продукту. Протеконкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взя-тої за основу нового продукту чи технології. Якщо ідея принци-пово нова, то життя новинки буде тривалим. Вона швидко поши-рюється і приносить комерційну вигоду інноваторам і суспільствузагалом.

Таблиця 2.1

Результати інноваційної діяльності організацій і джерела їїфінансування на різних етапах інноваційного процесу

Харак-терис-тики

Етапи інноваційного процесу

Фундамен-тальні дос-лідження(пошуковіроботи)

Прикладнідослідження

Конструктор-ські та експе-риментальнірозроблення

Комерціалізаціяновинки та їїдифузія

Зміст ін-новацій-ної дія-льності

Генерація ідей,обгрунтуваннята експеримен-тальна переві-рка їх здатнос-ті задоволь-няти суспільніпотреби

Визначеннякількісних ха-рактеристикнового проду-кту, вибір чирозробленнятехнології ви-готовлення

Створення дос-лідних зразківнової продукції,коректування ідоробка техніч-ної документа-ції, розробленнястандартів і те-хнічних умов

Дослідження рин-ку, розробленнямаркетинговихпрограм, організа-ція виробництва іпродажу новинки,обгрунтування до-цільності продажуліцензії на випускнового продуктуіншим підприємс-твам

Джерелафінансу-вання

Державнийбюджет, в т.ч.за програмаминауково-технічногорозвитку

Державнийбюджет, кош-ти замовників,інноваційнихфондів, техно-парків, техно-полісів

Власні коштипідприємств,кошти замовни-ків (гранти), увиняткових ви-падках — кош-ти держбюдже-ту

Власні кошти під-приємницькихструктур, емісіяцінних паперів,банківські креди-ти, залученнякоштів фірм-партнерів

Рівеньризику

Дуже високий

Високий

Середній

Середній

Очікува-на відда-ча

Комерційнавигода відсут-ня, але в разіпозитивнихрезультатівзростає віро-гідність фінан-сування нас-тупних робіт

У разі позити-вних результа-тів збільшу-ються обсягифінансуваннянауково-дослідних ро-біт

За позитивнихрезультатівзбільшуютьсяобсяги фінансу-вання дослідно-конструкторсь-ких робіт

Дохід від реаліза-ції нового продук-ту на ринку чи відпродажу ліцензіїна новий продукт

Іншими словами, економічне зростання зумовлене іннова-ційним розвитком, основою якого є створення наукомістких про-дуктів. Однак не всі організації мають для цього належну базу.Інноваційна діяльність таких організацій може грунтуватися навдосконаленні та модифікації існуючих товарів, пошуку іншоїсфери їх застосування, поширенні їх на інші сегменти ринку, на-данні їм нових властивостей, тобто здатності краще задовольнятисуспільну потребу. Організація може скористатися готовими нау-ково-технічними розробками, які мають комерційну привабли-вість: через придбання ліцензій, застосування франчайзингових(англ. franchising — угода про передавання права на використан-ня торгової марки, в т. ч. технології ведення бізнесу) чи лізинго-вих (англ. lysis — довготермінова оренда) схем. У такій ситуаціїважливо знати, який вид інноваційної діяльності може принестинайбільшу користь суб'єкту підприємництва.

Отже, на рівні організацій (фірм, підприємств) інноваційнийпроцес, попри націленість на створення нової споживчої вартості,характеризується значно сильнішим прагненням його учасниківдо комерційного успіху.

Інноваційний процес в організації здійснюється в кілька ета-пів:

генерування ідей щодо способів задоволення нових сус-пільних потреб;

розроблення задуму та попереднє оцінювання його рин-кової привабливості;

аналіз інституційних умов реалізації задуму і супрово-джувальних витрат, їх зіставлення з фінансовими можливостямиорганізації;

конструкторське і технологічне розроблення нового то-вару;

пробний маркетинг (прогнозування попиту і оцінюваннямайбутніх вигод);

планування та організація процесу виробництва новоготовару;

комерційна реалізація новинки.

Оскільки ці етапи є сутністю інноваційної діяльності в орга-нізації, то їх проходить більшість суб'єктів ринку. Якщо ж орга-нізація не має необхідного наукового потенціалу, то деякі з нихможуть бути відсутні або наповнені іншим змістом. Наприклад,4-й етап передбачає обгрунтування доцільності придбання ліцен-зії на новинку з метою її освоєння і реалізації. У цьому разі немаєпотреби у здійсненні 5-го етапу — пробного маркетингу, оскількиновинка уже підтвердила свою комерційну привабливість. Однактоді у процес економічного обгрунтування включають визначен-ня місткості того сегменту ринку, на якому передбачається реалі-зація новинки, і прогнозну ціну.

Отже, дифузія і вдосконалення новації також є складовимиінноваційного процесу. Вони дають змогу поширити новацію наінші галузі. Дифузія технологічних нововведень (технологій)здійснюється шляхом їх трансферу.

Трансфер технологій — передавання суб'єктам, які не є авторамитехнологічних новацій, права на їх використання через продаж лі-цензій і надання інжинірингових послуг.

Загальну модель інноваційного процесу з урахуванням тран-сферу технологій, здатності нововведення до вдосконалення і за-стосування в інших сферах зображено на рис. 2.2.

Трансфер нововведень (технологій) здійснюється лише в ра-зі отримання економічної вигоди обома сторонами, які беруть уньому участь. Покупця технології приваблюють можливості ви-готовлення продукту, що має ринковий попит, без значних витратчасу на власні науково-технічні дослідження, а також можливістьналагодження бізнесу за наявності ресурсів, але відсутності тех-нології. Для значної кількості підприємств, зокрема українських,трансфер технологій є єдиною можливістю підняти свій техніко-технологічний рівень і наблизитися до потреб ринку, оскільки ре-сурсні обмеження (кваліфікаційні і фінансові) не дають змогиздійснювати наукові дослідження власними силами.

Модель інноваційного процесу в окремо взятій організаціїдещо відрізняється від загальної. Вона охоплює шість етапів.

Виявлення потреби у нововведенні (виявлення і аналізпроблеми, усвідомлення потреби в нововведенні, переконаннячленів організації у необхідності нововведення).

Збирання інформації про можливі нововведення, які за-безпечать розв'язання проблеми (пошук інформації щодо спосо-бів розв'язання подібних проблем, виявлення варіантів іннова-ційних рішень).

Оцінювання інноваційних проектів за критеріями здійс-нимості і економічної доцільності (розроблення інноваційнихпроектів, оцінювання прогнозних результатів впровадження кож-ного проекту, вибір інноваційного проекту).

50

Прийняття рішення про впровадження інновації (рішенняпро доцільність впровадження відібраного інноваційного проек-ту, ухвалення рішення вищим керівництвом).

Впровадження нововведення (пробне впровадження; пов-не впровадження; використання).

Інституціоналізація нововведення (рутинізація, модифіка-ція, дифузія).

Рішення про впровадження новації приймає менеджер вищоїланки фірми після появи проблеми, яку неможливо розв'язатизвичним способом. Це стимулює керівництво до пошуку новихспособів дій, розроблення інноваційних проектів, оцінювання їхекономічної вигідності, здійснимості за існуючих ресурсних мо-жливостей та відбору кращого із запропонованих інноваційнихпроектів, їх пробного впровадження, позитивний результат якогодає підстави для тиражування і розповсюдження інновації.

Оптимальне поєднання виробничої та інноваційної діяльно-сті дає змогу не лише постійно вдосконалювати виробничий про-цес і продукцію, а й діяти на випередження, виявляти новіперспективні напрями чи форми бізнесу, диверсифікувати (поєд-нувати багато видів) діяльність з метою задоволення нових суспі-льних потреб. Однак пошук напрямів інноваційних змін має бутисистемним. Тільки шляхом цілеспрямованого і організованогоаналізу можливостей, які надає середовище господарювання, сво-єчасного і обґрунтованого залучення економічно вигідних для ор-ганізації нововведень можна постійно поліпшувати її діяльність,підвищувати престиж і конкурентоспроможність.