3. Роль держави в розвитку малого інноваційногобізнесу

Становлення ринкової системи господарювання в Україніпов'язане з активізацією підприємницької діяльності в усіх сфе-рах економіки. Одним з перспективних напрямів створення ново-го конку-рентно-ринкового середовища є розвиток малого бізне-су. Поряд з прискореним формуванням споживчого ринку малийбізнес сприяє активізації інноваційної діяльності.

Розглянемо насамперед такі поняття (категорії), як «маліпідприємства», «мале підприємництво» («малий бізнес»).

Малі підприємства кваліфікуються за показником чисельно-сті зайнятих працівників згідно зі сферами діяльності незалежновід форм власності. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про підпри-ємства в Україні» до малих підприємств в науці та науковому об-слуговуванні належать новостворювані та діючі підприємства зчисельністю працюючих до 100 чол.

Мале підприємництво (малий бізнес) — це самостійна, сис-тематична, ініціативна діяльність малих підприємств та громадян-підприємців, яка провадиться на власний ризик з метою отриман-ня економічної вигоди.

Малий бізнес є основою дрібнотоварного виробництва; про-відним сектором економіки; забезпечує насичення ринку спожив-чими товарами і послугами повсякденного попиту, додатковимиробочими місцями; володіє високою мобільністю, раціональнимиформами управління; формує новий соціальний прошарок під-приємців-власників; здійснює структурну перебудову економіки,швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; сприяє пос-лабленню монополізму, розвитку конкуренції.

Малому бізнесові властиві й певні недоліки: хронічна неста-ча фінансових коштів; слабке сегментування власної частки рин-ку; неадекватність технічного оснащення і забезпечення сирови-ною порівняно з великими підприємствами; брак кваліфікованоїробочої сили; вплив ринкової кон'юнктури тощо.

Аналіз розвитку малого бізнесу в Україні дає змогу зробитипевні узагальнення щодо стану і тенденцій розвитку його:

по-перше, частка підприємств науки і наукового обслугову-вання у сфері діяльності малих підприємств значна;

по-друге, кількість малих підприємств у науці і науковомуобслуговуванні зростає;

по-третє, виявляється тенденція до зміни форм власностімалих підприємств; значно зростає частка малих підприємств зколективною формою власності, велика частка приватних малихпідприємств.

Однак процес створення і розвитку нових підприємницькихструктур в науці і науковому обслуговуванні йде ще повільно.Причинами, які гальмують розвиток малого бізнесу в науці, єтакі:

обмеженість правових засад підтримки малого бізнесу,яка значно стримує розвиток малих структур в усіх сферах, а та-кож ініціативу окремих громадян;

неефективність діючої системи оподаткування і податко-вої політики особливо щодо пільг малим структурам, які створи-ли б однакові економічні умови для цієї найризикованішої сфериринкового господарювання;

відсутність матеріально-технічної бази, труднощі з орен-дою приміщень і устаткування. Малі підприємства потребують нестільки фінансової підтримки, скільки матеріально-технічної до-помоги у вигляді сировини, матеріалів, передусім приміщень.Майже 40 відсотків науково-технічних малих підприємств не ма-ють приміщень, близько 15 відсотків орендують приміщення, авартість орендованих основних фондів становить майже 30 відсо-тків усіх основних виробничих фондів цих підприємств;

недосконалість інформаційно-методичної та консульта-ційної підтримки малого бізнесу;

відсутність єдиної системи бухгалтерського обліку, якавідповідала б міжнародним стандартам: 3/4 малих наукових підп-риємств не обчислюють і не мають економічного ефекту відвпровадження своїх розробок у виробництво;

наявність галузевого (відомчого) виробничого (техноло-гічного) та інформаційного монополізму;

недостатній розвиток елементів ринкової інфраструктури,передусім створення регіональних банків технологій, прогресив-ного устаткування тощо.

У ситуації, що склалася в Україні, питання управління нау-ково-технічною ініціативою малого бізнесу в розвинених країнахсвіту являють значний інтерес.

Сприяння малому бізнесу в США має вже певну історію.Комісії у справах малого бізнесу були створені в сенаті в 1940 р.,в палаті представників — у 1941 р. В роки другої світової війнибуло організовано спеціальне Управління у справах малого бізне-су, завдання якого полягало в розміщенні військових замовлень.У 1953 р. засновано спеціальне федеральне відомство — Адмініс-трацію у справах малого бізнесу (АМБ).

У 70-х роках було прийнято ряд законів щодо підтримкималого бізнесу, а в 80-і роки республіканська адміністраціяР. Рейгана зосередила основні зусилля на підтримці великого ка-піталу. Допомога малому бізнесові була послаблена, робилисьнавіть спроби ліквідації АМБ. Водночас у 80-і роки спеціальнаполітика щодо малого інноваційного бізнесу стала особливим на-прямом державної інноваційної політики. Сьогодні держава фі-нансує більше половини витрат на НДДКР великого бізнесу і тре-тину — малого.

Регулюючи науково-технічну ініціативу малого бізнесу,держава не лише вкладає власні кошти, а й заохочує фінансову,матеріально-технічну та інші форми підтримки малого бізнесувеликим. Отже, в структурі науково-виробничого комплексузростає частка малого інноваційного бізнесу, розширюються різ-номанітні його зв'язки з усіма секторами економіки. Відповіднорозвивається ініціативна форма організації інноваційної діяль-ності — форма підтримки малого інноваційного бізнесу.

Політика стимулювання новаторства малого бізнесу прова-дилась на всіх рівнях виконавчої влади — від федерального урядудо муніципалітету. Можливості різних органів виконавчої влади,як і методи стимулювання малого інноваційного бізнесу, різні.Тому доцільно розмежувати зусилля федерального уряду і місце-вих органів влади.

Основним у впливі федерального уряду на науково-технічнуініціативу малого бізнесу є регулювання фінансових потоків. Заджерелами фінансування можна виділити три напрями: а) субси-дування через федеральні агентства і відомства; б) залученняприватного капіталу; в) надання пільг.

Серед комплексів заходів щодо підтримки малого іннова-ційного бізнесу особливий інтерес становлять «інкубаторськіпрограми».

Головне призначення «інкубаторів» — підтримка малого(переважно інноваційного) бізнесу, допомога підприємців, якібажають, але не можуть розпочати свою справу. Останні отри-мують в «інкубаторі» пільговий доступ до виробничих приміщеньнаукового обладнання, фондів венчурного капіталу, різних пос-луг (на відміну від традиційних промислових парків, де в орендуздаються лише виробничі та конторські приміщення). Відповіднопопит на послуги «інкубаторів» пред'являється переважно з бокумалих фірм наукоємних галузей.

Хоч у США «інкубатори» існують уже більше ніж 20 років,бурхливе зростання їх припало на середину 80-х років, коли ор-ганізатори «інкубаторських програм» об'єдналися у Національнуасоціацію господарських інкубаторів.

«Інкубатори» функціонують на кошти штатів і місцевих ор-ганів влади; субсидії (часто без повернення) від федерального уря-ду; орендну плату підприємців, які користуються послугами «ін-кубаторів»; відсоток від доходів тих, що вийшли з «інкубаторів»,успішно функціонуючих малих компаній; кошти університетів таінших навчальних закладів, промислових корпорацій, приватнихосіб — організаторів власних «інкубаторів», пожертвування.

Можна виділити чотири основних види «інкубаторів»: кор-поративні, громадські, вузівські, приватні, що відрізняються як запереважним джерелом фінансових коштів, так і за метою ство-рення.

Останнім часом уряди штатів створюють спеціальні програ-ми допомоги вузівським, приватним та створюваним місцевимиорганами влади «інкубаторам». Адміністрація програм допомагаєотримати доступ до федеральних позик, до спеціалізованих фон-дів Адміністрації у справах малого бізнесу тощо.

Якщо кінцеві цілі створення і джерела фінансування різних«інкубаторів» суттєво відрізняються, то набір послуг, що ниминадаються, практично один і той самий для всіх їх видів.

Цілеспрямоване субсидування федеральним урядом малогоінноваційного бізнесу здійснюється у формі дотації (грантів) таукладання контрактів на розробку нової продукції або технології.

Другим важливим напрямом державної інноваційної політи-ки щодо малого інноваційного бізнесу, який здійснюється на рів-ні федерального уряду, є залучення приватного капіталу для йогофінансування. Реалізується воно переважно через компанії венчу-рного капіталу.

Державна політика сприяння малому інноваційному бізнесув США націлена передусім на створення необхідної ринкової ін-фраструктури, а також на формування системи державної та гро-мадської підтримки розвитку малого бізнесу.

Один з найважливіших каналів зв'язку малих інноваційних івеликих фірм — фінансовий, який реалізується через вкладення внезалежні венчурні фонди, які фінансують малий інноваційнийбізнес, або через організацію власних дочірніх венчурних фірм. Востанньому випадку корпорації отримують згодом частину при-бутку малої фірми, якщо її діяльність виявиться успішною. Нері-дко корпорації скуповують акції малих компаній, які зацікавилиїх, або укладають контракти на виконання певних етапів іннова-ційних процесів.

Великий бізнес не обмежується зв'язками з уже існуючиммалим інноваційним підприємництвом. Сьогодні він спрямованийтакож на створення малих наукоємних фірм. Стаття витрат «Ста-ртові гроші» великого бізнесу на фінансування малого інновацій-ного є основною. Свої тимчасово вільні кошти, «додаткові капі-тали» корпорації спрямовують на фінансування ризиковихпроектів через посередників — спеціалізовані фірми венчурногокапіталу або самі створюють дочірні компанії з виконання венчу-рних операцій. Остання форма є найпоширенішою.

Політика формування системи державної та суспільної підт-римки розвитку малого бізнесу має здійснюватися через помірнедержавне регулювання в поєднанні із створенням конкурентно-ринкового середовища. Так, в Україні створено комітет сприяннямалим підприємствам і підприємництву, який має сприяти вироб-ленню і реалізації державної інноваційної політики у сфері роз-витку підприємництва.

Основними напрямами державної політики підтримки малогоінноваційного бізнесу є такі: удосконалення правового регулюван-ня; сприяння удосконаленню структури малого підприємництва;пільгове оподаткування; кредитно-інвестиційна підтримка; забез-печення ресурсами і збут продукції; страхування малого бізнесу;прискорена амортизація; зовнішньоекономічні преференції; інфо-рмаційно-консультативна підтримка; підготовка кадрів; науково-методична підтримка; розробка державних програм підтримки пі-дприємництва.

Отже, підтримка малого інноваційного бізнесу передбачаєфінансове, матеріально-технічне, організаційне та інформаційнезабезпечення його діяльності.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Розкрийте сутність і завдання державної інноваційної політи-ки. Наведіть приклади позитивного і негативного впливу держави наекономічний розвиток країни.

Охарактеризуйте типи державної інноваційної політики. Відчого залежить їх вибір?

Вкажіть основні завдання довгострокової та поточної іннова-ційної політики держави.

На яких засадах може здійснюватися державна фінансовапідтримка інноваційних проектів?

Які інструменти пільгового оподаткування інноваційної дія-льності використовуються в країнах з розвиненою ринковою еконо-мікою?

Які пільги для підприємств, що займаються інноваційною ді-яльність передбачені в Україні?

Охарактеризуйте взаємодію держави і підприємців у недос-коналому інституційному середовищі.

У який спосіб може впливати громадськість на інноваційнуактивність суб'єктів підприємницької діяльності? Вкажіть можливінапрями такого впливу.