1. Ринкові суб'єкти інноваційноїдіяльності

Інноваційна діяльність є основою конкурентоспроможності,тому кожен ринковий суб'єкт зацікавлений у створенні та викори-станні інновацій. З огляду на час залучення до інноваційного про-цесу та підхід до вибору інновацій ринкові суб'єкти поділяють начотири категорії: експлеренти, патієнти, комутанти і віоленти.86

Експлеренти. Вони спеціалізуються на створенні новихабо радикальній зміні старих сегментів ринку. У їх межах пра-цюють потужні дослідні відділи і конструкторські бюро. Впрова-джуючи принципово нові продукти, експлеренти отримують над-прибуток за рахунок великої науко-місткості цих продуктів івнаслідок піонерного виведення їх на ринок, їхнє гасло — «Кра-ще і дешевше, якщо вийде». Такі фірми найбільше ризикують, алев разі успіху отримують найбільшу віддачу.

Патієнти. Ці фірми створюють інновації для потребвузького сегмента ринку. Вони уникають конкуренції з великимикорпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності,надають товару унікальних властивостей, їхні товари зазвичайексклюзивні, високоякісні і дорогі. Гасло, під яким вони працю-ють, — «Дорого, зате добре». Патієнтам притаманна агресивнаповедінка на ринку, що зумовлено прагненням захопити уподо-бану нішу і довести свою здатність бути успішними. Такі фірмиможуть бути творцями інновацій або їх удосконалювачами.

Комутанти. Вони використовують інновації, створені ін-шими, надаючи їм індивідуальних особливостей, пристосовуючисьдо невеличких за обсягами потреб конкретного клієнта. Такі рин-кові суб'єкти підвищують споживчу цінність товару не якістю (якпатієнти), а завдяки індивідуалізації. Гасло комутантів — «Ви до-плачуєте за те, що ми розв'язуємо саме ваші проблеми». Підвище-на гнучкість комутантів (за що вони отримали назву «сірих ми-шей») дає їм змогу витримувати конкурентну боротьбу. Зазвичайце дрібні фірми, які використовують інновації на стадії їх старіння.

Віоленти. їх діяльність зорієнтована на інновації, щоздешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи їйтой рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів. Девіз

цих ринкових суб'єктів         «Дешево, але пристойно». За рахунок

низьких цін і середньої якості фірма завжди конкурентоспромож-на. Віолентом може стати фірма-експлерент на етапі використан-ня інновації, що отримала масове визнання.

Така класифікація фірм є умовною, оскільки вони реалізу-ють переважно не один вид продукту, і стратегія щодо кожного зних різна. Однак існують фірми, які створюють радикальні інно-вації, вбачаючи у цьому спосіб отримання надприбутку через ви-ведення на ринок відсутнього на ньому продукту. За схильністьдо ризику вони дістали назву венчурних.

Венчурні фірми — переважно малі підприємства в прогресивних зтехнологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються усферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадженняінновацій, пов'язаних із підвищеним ризиком.

Діяльність таких фірм зорієнтована на розв'язання науковихпроблем і конкретних виробничих завдань з чітко визначеним кі-нцевим результатом. Вони найпоширеніші в наукомістких галу-зях економіки, що спеціалізуються на інженерних розробках, тоб-то на комерційній апробації науково-технічних досягнень.

Створення венчурної фірми здійснюється, як правило, неве-ликим колом однодумців — інженерів, винахідників, менедже-рів — з певним досвідом роботи в лабораторіях великих фірм. Заформою відповідальності і організаційно-правовим статусом вен-чурні фірми можуть бути акціонерними компаніями, господарсь-кими товариствами та приватними підприємствами.

Для створення венчурної фірми необхідні:

комерційна ідея (новий продукт, технологія або послу-га);

суспільна потреба у конкретному нововведенні;

підприємець, який готовий до ризику;

«ризиковий» капітал для фінансування діяльності вен-чурної фірми.

Функціонування венчурної фірми передбачає кілька етапів.

1. Інженери-винахідники, розробники, вчені разом з венчур-ним підприємцем засновують компанію з виробництва новогопродукту. Капітал на цьому етапі формується переважно за раху-нок власних коштів і позик. Відтак власник венчурного капіталувиділяє певну суму на реалізацію проекту. Здійснюється констру-кторське розроблення ідеї створення одного-двох виробів. Засно-вники венчурної фірми є одночасно її провідними працівниками.

Засновники визначають свою економічну стратегію, ви-вчають ринок, створюють раду директорів. Починають випуск іпродаж нового продукту конкретним замовникам. Отримані зраз-ки продають першим споживачам або далі випробовують. Фірмана цій стадії повинна завоювати довіру споживачів з метою отри-мання нових замовлень.

Нарощення виробництва, промисловий випуск продукціїдля широкого кола споживачів. Фірма формує нову організаційнуструктуру. На цьому етапі здебільшого прибутку нема.

Освоєння додаткових капіталовкладень з метою збіль-шення масштабів виробництва, поліпшення якості продукції, ро-зширення ринку тощо. Стратегію у галузі виробництва і збуту ви-значає кон'юнктура ринку.

У разі незбитковості виробництва мала фірма перетворю-ється на закриту або відкриту корпорацію, тобто має можливістьвипускати і продавати власні акції на ринку цінних паперів абовеликим корпораціям.

Далі вони передають свої розробки експлерентам, патієнтам,комутантам.

В Україні до венчурних фірм відносять переважно компанії,утворені науково-технічними працівниками колишніх НДІ таВПК, які розширюють сферу використання свого науково-технічного доробку. Однак, розвиток венчурного бізнесу в Украї-ні, попри велику кількість вчених, наукових шкіл, навчальних за-кладів, лабораторій, бібліотек, ускладнений багатьма проблема-ми, пов'язаними з економічною нестабільністю, дефіцитомфінансових коштів, загрозою інфляції; відсутністю чіткої держа-вної політики сприяння розвитку венчурного бізнесу, а такожекономічної зацікавленості більшості господарських суб'єктів уреалізації принципово нових розробок, нововведень високого те-хніко-економічного рівня; нерозвинутістю ринку цінних паперів,невиваженою податковою політикою у сфері стимулювання дія-льності інноваційних підприємств; обмеженістю правової бази,яка регулює сферу дрібного бізнесу; високими відсотками за кре-дит, відсутністю інфраструктури венчурного фінансування, а та-кож конкуренції на внутрішньому ринку науково-технічної про-дукції; невисокою науковою кваліфікацією бізнесменів тощо.

Отже, економічне зростання країни значною мірою залежитьвід потенціалу, динамічності, гнучкості ринкових суб'єктів інно-ваційної діяльності, які на шляху реалізації інновацій беруть насебе основний ризик від їх упровадження. А завдання державидопомогти їм у цьому прагненні, створюючи, зокрема, різнома-нітні організаційні структури підтримки інноваційного підприєм-ництва.