4. Науково-технічна кооперація в інноваційнихпроцесах : Інноваційний менеджмент : B-ko.com : Книги для студентів

4. Науково-технічна кооперація в інноваційнихпроцесах

У 70-80-ті роки XX ст. в технічно розвинутих країнах акти-вно поширювалися різні форми спільного проведення науково-дослідних робіт, спрямованих переважно на забезпечення знач-них технологічних проривів. З цією метою створюють галузевіміжфірмові дослідні інститути, науково-технічні альянси, консо-рціуми, спільні підприємства.

Галузеві міжфірмові дослідні інститути. Це історично першаформа науково-технічної кооперації переважно галузевого профі-лю. Створювались ці інститути за програмно-цільовим принци-пом. Кілька великих корпорацій однієї галузі, будучи зацікавле-ними у спільному проведенні певних етапів інноваційнихпроцесів (насамперед НДДКР), організують на паях інститут, ви-значають довгострокову програму його досліджень, створюютьорган управління.

Науково-технічні альянси. Вони є організаційною формоюпроцесу глобального інтернаціонального поширення новихтехнологій. Виникли наприкінці 80-х років XX ст. за умов поши-рення міжфірмової кооперації у сфері НДДКР, націлених нарозв'язання довгострокових інноваційно-комерційних завдань.

Науково-технічний альянс — стійке об'єднання кількох фірм різ-них розмірів між собою і (або) з університетами, державними ла-бораторіями на основі угоди про спільне фінансування НДДКР, ро-зроблення або модернізацію продукції.

З огляду на спрямованість діяльності науково-технічні аль-янси поділяють на науково-дослідні (створені для реалізації пев-ного наукового проекту) і науково-виробничі (створені для роз-роблення і виробництва нової продукції). Якщо у співпраціберуть участь партнери з різних країн, то альянси стають міжна-родними. Створюючи технологію поза жорсткими національни-ми межами, альянси знижують вплив і кількість страхових фак-торів, ризиків, обмеженості ресурсів, надмірності державногорегулювання.

Фірми однієї галузі утворюють горизонтальні науково-технічні альянси, а фірми різних галузей — вертикальні.

З огляду на те, що більшість науково-технічних альянсівстворюють для досягнення їх учасниками стратегічних конкурен-тних переваг, їх ще називають стратегічними альянсами.

Учасники альянсу вкладають свої кошти у формі інтелекту-альних, матеріальних та інших ресурсів, а після досягнення ре-зультатів одержують за угодою свою частку інтелектуальної вла-сності. Альянси є проміжною ланкою між неформальноюкооперацією і повним злиттям. Управління альянсом здійснюєть-ся або одним із провідних членів, або спеціально призначенимкоординаційним комітетом. Парадокс формування альянсів поля-гає в розширенні співробітництва корпорацій за умов жорсткостіконкуренції між собою.

Консорціуми. Консорціуми, як і альянси, є тимчасовими фо-рмами добровільного об'єднання організацій для розв'язанняскладного в науковому, технічному та інвестиційному аспекті за-вдання, реалізації програми чи великого проекту. Після виконан-ня завдання консорціум розпускають.

Консорціум - тимчасове об'єднання промислового і банківськогокапіталу для здійснення спільного великого господарського прое-кту, учасники якого зберігають свою повну господарську самос-тійність і підпорядковуються спільно обраному виконавчому ор-гану в тій частині діяльності, що стосується цілей консорціуму.

Дослідні консорціуми, наприклад у галузі радіоелектроні-ки, функціонують у формах координаційного центру та між-фірмового науково-дослідного центру. У координаційномуцентрі створюється секретаріат, який координує виконання спі-льних НДДКР компаніями, університетами й урядовими лабо-раторіями. Секретаріат вишукує і розподіляє кошти для вико-нання НДР у лабораторіях учасників консорціуму (в окремихвипадках залучаються й інші організації), координує і контро-лює виконання цих робіт відповідно до плану. Секретаріат немає власної науково-дослідної бази. НДДКР виконують на ос-нові контракту між виконавцями і секретаріатом. Консорціуми,створені за типом міжфірмового науково-дослідного центру,мають власну науково-дослідну базу. У центрах працюють пос-тійні співробітники або вчені, що відряджаються учасникамиконсорціуму.

Спільні підприємства (СП). Спільне підприємство утворю-ють кілька фірм, що працюють у різних країнах і мають потребу вкооперуванні з метою підвищення результативності діяльності. Заданими статистики, 55% угод про кооперацію — це угоди простворення СП. До 40% промислових компаній США з обсягомпродажів понад 100 млн дол. є учасниками одного або кількохСП. У цій формі існують приблизно 40% закордонних філій аме-риканських і англійських міжнародних монополій, понад 50% за-кордонних німецьких та італійських філій, 70% французьких імайже 90% японських.

Спільне підприємство (СП) — інститут міжфірмового співробітни-цтва з метою розроблення, виробництва або маркетингу продукту,що перетинає національні кордони; передбачає значний внесокпартнерів на тривалий період у вигляді капіталу, технології або ін-ших активів та розподіл відповідальності в управлінні між фірма-ми-партнерами.

Такі підприємства створюють з різною метою:

одержання передової технології виробництва;

отримання права на використання товарного знака;

стимулювання експорту;

одержання сировини й устаткування;

залучення додаткових фінансових коштів;

набуття управлінського досвіду;

інтенсифікація інноваційного процесу;

прискорення дифузії інновацій тощо.

За спрямованістю діяльності СП поділяють на кілька типів:

співробітництво між фірмами тільки в дослідженнях;

співробітництво у розробленні товарів, які не підлягати-муть ліцензуванню;

обмін випробуваними технологіями в межах єдиної абокількох продуктових ліній. Як правило, учасники таких коопера-ційних структур є одночасно конкурентами на одному або кіль-кох продуктових ринках;

спільне розроблення одного або більше продуктів (у ко-мерційному літако- і моторобудуванні, в окремих сегментах теле-комунікаційної, мікроелектронної і біотехнологічної індустрії).Таке співробітництво дає змогу фірмам різних країн об'єднатитехнологічні можливості випуску спільного продукту без злиттяусіх своїх видів діяльності в єдиному корпоративному утворенні;

співробітництво, за якого одна фірма розробляє новийпродукт або процедуру маркетингу, а виробництво й адаптаціюдо закордонного ринку здійснює інша фірма (сфери біотехнології,фармакології, сталеварна промисловість, автомобілебудування).Тут поєднуються технологічні можливості однієї фірми з актива-ми в сфері маркетингу або реалізації іншої фірми для створенняєдиного продукту. Учасники такого СП не є прямими конкурен-тами.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Охарактеризуйте інноваційну діяльність фірм - експлерен-тів, патієнтів, комутантів і віолентів. Які з них найпоширеніші в Укра-їні?

У чому особливість діяльності венчурних фірм?

Охарактеризуйте типи венчурних фірм.

Які чинники перешкоджають розвитку венчурного підприєм-ництва в Україні?

У чому сутність бізнес-інкубатора і які послуги він може на-давати?

Хто може бути партнерами бізнес-інкубаторів?

За якими критеріями добирають учасників бізнес-інкуба-торів?

Чи перспективні бізнес-інкубатори в Україні? Обґрунтуйтесвою думку.

Охарактеризуйте види регіональних науково-технічних цент-рів та їх функції.

Опишіть сутність технопарків і їх завдання.

У чому полягає ефективність функціонування РНТЦ та нау-ково-технологічних парків?

За яких умов можливе виникнення технополісів?

Охарактеризуйте завдання різних форм міжфірмової нау-ково-технічної кооперації в інноваційних процесах.

Наведіть порівняльну характеристику різних типів техноло-гічно орієнтованих спільних підприємств.