1. Розробка стратегіїінноваційного розвиткуорганізації

Сучасні умови господарювання вимагають від організаційпосиленої уваги до аналізу та оцінювання перспектив своєї діяль-ності. Головним завданням управління інноваціями як однієї зфункціональних сфер менеджменту організації є забезпечення їїефективної діяльності та розвитку у тривалій перспективі завдякиобґрунтуванню і вибору перспективних напрямів діяльності,створенню чи залученню тих інновацій, які суттєво відрізняти-муть продукцію чи послуги організації від аналогічних продуктівконкурентів. Стратегічне управління інноваційним розвитком пе-редбачає передусім визначення місця і ролі інновацій в реалізаціїзагальної стратегії підприємства, яка розробляється для досяг-нення перспективних цілей (завоювання більшої частки ринку,забезпечення високих темпів економічного розвитку тощо) вумовах конкурентного середовища.

Стратегія — довгострокова модель розвитку організації, яка прий-мається для досягнення її стратегічних цілей і враховує обмеженнявнутрішнього і зовнішнього середовища.

Інноваційна стратегія є одним із засобів досягнення цілейорганізації і характеризується новизною, передусім для організа-ції, а часто — і для галузі, ринку, споживачів. Залежно від мети іпозицій на ринку виокремлюють такі види інноваційних страте-гій: стратегія наступу, стратегія захисту, імітаційна, залежна, тра-диційна стратегії і стратегія «за нагодою» (стратегія «ніші»).

Стратегія наступу. Розробляють її для реалізації загальноїстратегії зростання. Вдаються до цієї стратегії фірми, які будуютьсвою діяльність на принципах підприємницької конкуренції. Вонапов'язана з прагненням фірм досягти технічного та ринкового лі-дерства шляхом створення і впровадження нових продуктів. Томубільшість наступальних інновацій реалізується в країнах, що єсвітовими лідерами.

Стратегія наступу передбачає тісний зв'язок фірми зі світо-вими досягненнями науки й технології, наявність наукових доро-бок, що фінансуються і здійснюються самою фірмою, її здатністьшвидко реагувати і пристосовуватися до нових технологічнихможливостей. Особливістю цієї стратегії є активна участь співро-бітників фірми у створенні та впровадженні інновацій. Дуже рід-ко інновації «приходять» у фірму із зовнішнього джерела в заве-ршеному вигляді. Тому для реалізації наступальної стратегіїважливо мати потужну науково-дослідну та проектно-конструк-торську базу, яка могла б не лише створити власні нові продукти,а й вдосконалити вже існуючі.

Наступальна стратегія охоплює комплекс заходів, який маєокреслювати шляхи виходу на нові позиції і визначати:

умови попиту в майбутньому;

характер внутрішніх елементів організації, необхіднийдля її розвитку;

нові види продукції, якими має бути доповнена номенк-латура продукції підприємства; частку основної продукції середнових товарів і послуг;

методи запобігання помилкам при вкладеннях капіталу ірозробленні нової продукції;

діапазон економічних ресурсів, необхідний для виробни-цтва нових товарів і послуг;

організаційні способи створення нових виробництв: пог-линання інших підприємств шляхом їх придбання; злиття з орга-нізаціями, що виготовляють потрібні продукти, чи створення но-вих виробництв власними силами через наукові дослідження ірозроблення та реалізацію підприємницьких проектів.

Наступальну стратегію можуть використовувати малі інно-ваційні (венчурні) фірми і великі підприємства. Завдяки потуж-ним науково-дослідним відділам вони можуть генерувати власніідеї і втілювати їх у життя, захищаючи своє виняткове право нанову продукцію через систему патентування (компанії Dupon,Microsoft, АКБ ім. Антонова та ін.).

Захисна стратегія. Вона є складовою загальної стратегіїстабілізації і спрямована на утримання конкурентних позицій фір-ми на вже існуючих ринках. Цю стратегію обирає більшість серед-ньостатистичних фірм, які уникають надмірного ризику. Такі фір-ми ідуть на крок позаду від піонерів і впроваджують новацію,впевнившись у її перспективності. Однак це не імітація новинки.Як правило, її поліпшують, що дає змогу використати новацію уінших сферах, за іншим призначенням чи вивести на інші ринки.Головна функція такої стратегії — оптимізувати співвідношення«витрати — випуск» у виробничому процесі.

Така стратегія також потребує значних зусиль у науково-дослідній сфері, тому її використовують лише потужні високо-технологічні фірми. Проаналізувавши досягнення і помилкифірм-піонерів, удосконаливши новацію і юридичне захистивши їїновий зразок, вони починають масове виробництво і отримуютьвід цього значні прибутки. Наприклад, фірма IBM перевершила увиробництві комп'ютерів піонерну фірму «Сперрі Ренд», викори-стовуючи саме захисну стратегію. У свою чергу, багатокомп'ютерних фірм, придбавши ліцензію у IBM і вдосконалившиїї базовий комп'ютер, тобто теж використавши захисну стратегію,заполонили своїми виробами світовий ринок.

Захисна стратегія передбачає особливу увагу до персоналу,реклами, розгалуженого сервісу, технічного обслуговування,оскільки суттєві переваги можна здобути саме у цій сфері.

Імітаційна стратегія, її використовують фірми-імітатори,які придбали у фірми-піонера ліцензію на певні нововведення.Деколи імітація може відбуватися і без дозволу фірм-лідерів, тоб-то піратським способом. Фірма-імітатор не тільки копіює основніспоживчі властивості нововведень, а й досягає при їх виробництвіпевних переваг: зниження вартості завдяки залученню дешевоїробочої сили чи місцевих ресурсів, використання вже існуючихвиробничих потужностей у новому призначенні тощо.

Якщо імітаційна стратегія здійснюється з дотриманням правфірми-лідера на інтелектуальну власність і забезпечує при цьомувдале поєднання чужої технології з перевагами власних ресурсів,вона може бути корисною і для фірми-імітатора. Для українськихпідприємств така ст