3. Планування інноваційноїдіяльності

Розроблення інноваційної стратегії має на меті визначенняперспективних напрямів розвитку організації з огляду на її інно-ваційний потенціал та прогнозовані зміни в зовнішньому середо-вищі. Вибір найефективніших шляхів і способів реалізації страте-гії розвитку здійснюють у процесі тактичного плануванняінноваційної діяльності. Його основними завданнями є форму-вання портфеля інноваційних проектів, упровадження яких забез-печить досягнення стратегічних цілей за оптимального викорис-тання ресурсних можливостей організації і максимізаціїмайбутніх доходів. Для цього складають продуктово-тематичніплани інновацій і здійснюють їх техніко-економічне обґрунту-вання. Реалізація відібраних інноваційних проектів в оптимальнітерміни і в межах виділених ресурсів забезпечується розроблен-ням оперативно-календарних планів, які водночас є засобом кон-тролювання їх виконання.

Продуктово-тематичне планування інновацій. Процесреалізації стратегії передбачає конкретизацію інноваційних рі-шень, вибір із можливих альтернатив тих, що забезпечать найбі-льшу віддачу від упровадження. Важливо врахувати, що інноваціїмають, з одного боку, усувати слабкі ланки внутрішнього середо-вища організації, а з іншого — спрямовуватись на використаннясприятливих можливостей зовнішнього середовища.

Продуктово-тематичне планування інновацій — процес формуван-ня продуктово-тематичного портфеля інноваційної діяльності, якийохоплює розроблення програм і заходів оновлення продукції, удо-сконалення технології та організації її виробництва і збуту.

Продуктово-тематичне планування інновацій здійснюєтьсямаркетинговою підсистемою менеджменту, яка досліджує ринок івиявляє нові вимоги і запити споживачів.

Підприємство, що «робить ставку» на товар-новацію, маєврахувати, з одного боку, платоспроможність покупців щодо за-пропонованого нововведення, а з іншого — здатність підприємс-тва налагодити його виробництво. Для цього необхідно провестивсебічне вивчення споживачів, умов конкуренції і рівня науково-технічного потенціалу організації, а також з'ясувати очікуванняспоживачів щодо можливих характеристик нового товару. Ці дії єневід'ємною частиною процесу продуктово-тематичного плану-вання інновацій, їх результати дають змогу з більшою точністювизначати напрями інноваційної діяльності, їх виконують різні120функціональні служби підприємства, однак узагальнення резуль-татів здійснює інтегрована система маркетинг-менеджменту.

Техніко-економічне планування інноваційної діяльності.Дане планування є складовою річних техніко-економічних планіворганізації, коли відбувається розподіл її ресурсів за різними на-прямами, в т.ч. на технічний розвиток виробництва та оновленняпродукції. У процесі техніко-економічного планування мають бу-ти оцінені результати і економічна ефективність впровадженняновацій, а також сформовані відповідні бюджети.

Техніко-економічне планування інноваційної діяльності — процесвизначення обсягів робіт, ар мають бути виконані за кожним інно-ваційним проектом, а також потреб і джерел залучення матеріаль-них, фінансових і трудових ресурсів, необхідних для їх реалізації.

Найголовнішим завданням техніко-економічного плануванняінноваційної діяльності є оцінювання ресурсних потреб на впрова-дження новацій, реалізацію яких організація може здійснити зогляду на свої інноваційні та фінансові можливості, а також визна-чення економічної віддачі від упровадження інновацій. Для цьогонеобхідно сформувати бюджет інноваційного проекту за усімастаттями його ресурсного забезпечення, розрахувати очікувані до-ходи від його реалізації і визначити величину можливих прибутків(маржинального доходу). Якщо проект передбачає суттєві зміни вбізнесі (планування освоєння нового продукту, виходу на нові ри-нки збуту, розроблення інноваційної стратегії стимулювання збутутощо), розробляють його бізнес-план — розгорнутий документ, щомістить обґрунтування економічної доцільності підприємницькогопроекту на основі зіставлення ресурсів, необхідних для його реалі-зації, і очікуваної вигоди (прибутку).

Радикальні технологічні зміни здійснюються нечасто. Знач-на частина інновацій має поліпшувальний характер, тобто спря-мована на вдосконалення технічних засобів з метою зменшеннятрудомісткості виконання операцій, економію матеріалів (черезвикористання дешевших замінників чи оптимізацію режимів об-роблення вихідного матеріалу), енергії тощо. Такі заходи сприя-ють зниженню виробничих витрат, що важливо для підприємств,які реалізують стратегію мінімізації витрат або чиї фінансові мо-жливості обмежені.

Оперативно-календарне планування інноваційної діяль-ності. У процесі оперативно-календарного планування інновацій-ної діяльності рекомендують використовувати мережеві методипланування та управління і методи управління за цілями. З їх до-помогою визначають порядок виконання робіт і очікувані резуль-тати, а також терміни їх досягнення і необхідні ресурси.

Мережеві методи планування управління. Це методи, щопередбачають складання планів-графіків реалізації інноваційногопроекту за окремими стадіями (роботами, етапами), контроль заїх дотриманням і ліквідацію відхилень від планів-графіків з ме-тою оптимізації термінів реалізації проекту. Використовують їхдля управління реалізацією масштабних інноваційних проектів наетапі промислового освоєння інновацій з метою узгодження дія-льності різних функціональних і виробничих підрозділів підпри-ємства, що здійснюють технічну підготовку виробництва.

Оскільки інноваційні проекти відрізняються за складністю імасштабами, то для управління ними використовують різні мето-ди. Так, для невеликих за масштабами і простих проектів найдо-цільніше застосовувати графіки Ганта, для великомасштабних —складні мережеві методи управління, серед яких найпопулярнішіметод програми розвитку і огляду (PERT) і метод критичногошляху (СРМ).

Використання мережевих методів управління здійсненнямпроекту дає змогу виявити роботи, що мають значні резерви часуі допускають у певних межах внесення змін у терміни їх вико-нання, у розподіл людських та фінансових ресурсів. Це сприяєоптимізації термінів завершення проекту загалом.

Управління за цілями. Згідно з цим методом кожен учасникінноваційного процесу повинен мати чіткі цілі своєї діяльності,що забезпечуватиме вибір ним ефективних способів їх досягнен-ня, прискорюючи реалізацію інноваційного проекту. Запропону-вав його як інструмент загального управління П. Друкер. Вінвважав, що кожен керівник в організації, від найвищого до най-нижчого управлінського рівня, мусить мати чіткі цілі своєї діяль-ності, що сприятиме розумінню ним, чого саме очікує від ньогоорганізація. В управлінні інноваціями управління за цілями засто-совують щодо творчих робіт і тих, які не нормуються, хоча кінце-вий результат, як правило, окреслюється чітко (технічні характе-ристики, які мають бути властиві новому продукту; функції, яківін має виконувати; терміни, коли має бути створений досліднийзразок, тощо).

Такий метод дає змогу оцінювати дії окремих працівників іпідрозділів за досягнутими результатами, що стимулює ініціатив-ність, самостійність у прийнятті ними рішень.

Управління за цілями відбувається у такій послідовності: ви-значення цілей, планування дій, перевірка та оцінювання роботи,коригуючі заходи для досягнення запланованих результатів.

Визначення цілей здійснюється шляхом розроблення «деревацілей». Цілі кожного працівника мають сприяти досягненню за-гальних цілей і формулюватися за внеском, який йому слід зроби-ти у їх досягнення.

Планування дій має кілька етапів:

визначення основних завдань і заходів, необхідних длядосягнення цілей;

встановлення взаємозв'язків між основними видами ді-яльності і визначення послідовності їх виконання;

делегування відповідних повноважень для виконання ко-жного виду діяльності;

оцінювання витрат часу на виконання кожної операції;

визначення ресурсів, необхідних для кожної операції;

перевірка термінів і за необхідності — коригування пла-нів дій.

Перевірку й оцінювання роботи здійснюють через визначе-ний час з метою встановлення рівня досягнення поставлених ці-лей, виявлення причин, що завадили цьому, винагородження заефективну роботу.

Коригуючі заходи розробляють за умови, коли не було дося-гнуто цілей. У процесі створення інновацій до таких заходів вда-ються часто, оскільки кожна стадія інноваційного процесу харак-теризується високою невизначеністю.