1. Суть інноваційних проектів і їх зміст

В економіку сучасної України інтенсивно входить відноснонова для неї концепція управління проектами (Project Mana-gement). Основу цієї концепції становить погляд на проект як націлеспрямовану зміну вихідного стану кожної (не обов'язковосоціотехнічної) системи, пов'язану з витратою часу і засобів. Апроцес цих змін, здійснюваних за заздалегідь розробленими пра-вилами в рамках бюджету і тимчасових обмежень, — це управ-ління проектами. Управління проектами стало визнаною в усіхрозвинутих країнах методологією інвестиційної діяльності, час-тиною якої є й нововведення.

Поняття «інноваційний проект» може розглядатися як:

форма цільового управління інноваційною діяльністю;

комплект документів.

Як форма цільового управління інноваційною діяльністю ін-новаційний проект являє собою складну систему взаємозумовле-них і взаємопов'язаних за ресурсами, термінами і виконавцями за-ходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей (завдань) напріоритетних напрямах розвитку науки і техніки. Як процес здійс-нення інновацій це сукупність виконуваних у визначеній послідо-вності наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фі-нансових і комерційних заходів, що приводять до інновацій. У тойже час інноваційний проект — це комплект технічної, організацій-но-планової і розрахунково-фінансової документації, необхідноїдля реалізації цілей проекту.

З огляду на всі три аспекти поняття «інноваційний проект»можна дати таке його визначення.

Інноваційний проект — це система взаємопов'язаних цілей і про-грам їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних дослідно-конструкторських, виробничих, організацій-них, фінансових, комерційних та інших заходів, відповідним чиноморганізованих, оформлених комплектом проектної документації ізабезпечуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в кількісних показни-ках, і приводить до інновації.

До основних елементів інноваційного проекту відносяться:

однозначно сформульовані цілі і завдання, що відобража-ють основне призначення проекту:

комплекс проектних заходів щодо вирішення інноваційноїпроблеми і реалізації поставлених цілей:

організація виконання проектних заходів, тобто ув'язу-вання їх з ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проектув обмежений період часу і в рамках заданої вартості і якості;

основні показники проекту (від цільових — з проекту в ці-лому до часткових з окремих завдань, етапів, заходів, виконавців)у тому числі показники, що характеризують його ефективність.

Інноваційні проекти можуть формуватися як у складі науко-во-технічних програм, реалізуючи завдання окремих напрямів(завдань, розділів) програми, так і самостійно, вирішуючи конк-ретну проблему на пріоритетних напрямах розвитку науки і тех-ніки.

Реалізація задуму інноваційного проекту забезпечуєтьсяучасниками проекту. Залежно від виду проекту в його реалізаціїможуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень)організацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проектій міра відповідальності за його долю. Разом з тим усі ці організа-ції залежно від виконуваних ними функцій прийнято поєднуватив конкретні групи (категорії) учасників проекту (рис. 6.1).

Замовник — майбутній власник і користувач результатівпроекту. В ролі замовника може виступати і фізична і юридичнаособа.

Інвестор — фізичні чи юридичні особи, що вкладають засо-би в проект. Інвестор може бути і замовником. Якщо це не та самаособа, то інвестор укладає договір із замовником, контролюєвиконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасника-ми проекту. Інвесторами в Україні можуть бути:

органи, уповноважені управляти державним і муніципаль-ним майном;

організації і підприємства, підприємницькі об'єднання, гро-мадські організації й інші юридичні особи усіх форм власності;

міжнародні організації, іноземні юридичні особи;

фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни.Одним з основних інвесторів, що забезпечує фінансування проек-ту, є банк.

Проектувальник — спеціалізовані проектні організації, щорозробляють проектно-кошторисну документацію. Відповідаль-ною за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є однаорганізація, названа генеральним проектувальником. За рубежемїї найчастіше представляють архітектор чи інженер. Архітек-тор — це особа чи організація, що мають право професійно, наоснові відповідним чином оформленої ліцензії виконувати роботузі створення проектно-кошторисної документації. Інженер — цеособа чи організація, що має ліцензію на заняття інжинірингом,тобто комплексом послуг, пов'язаних із процесом виробництва іреалізації продукції проекту.

Постачальник — організації, що забезпечують матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання). Викона-вець (організація-виконавець, підрядчик, субпідрядник) — юри-дичні особи, що несуть відповідальність за виконання робіт від-повідно до контракту.

Науково-технічні ради (НТР) провідні спеціалісти з тема-тичних напрямів проекту, що несуть відповідальність за вибір на-уково-технічних рішень, рівень їхньої реалізації, повноту і ком-плексність заходів, необхідних для досягнення проектних цілей.НТР організує конкурсний добір виконавців і експертизу отрима-них результатів.

Керівник проекту (у прийнятій на Заході термінології, про-ект-менеджер) — юридична особа, якій замовник делегує повно-важення з керівництва роботами за проектом: планування, конт-роль і координація робіт учасників проекту. Конкретний складповноважень керівника проекту визначається контрактом із замо-вником.

Команда проекту специфічна організаційна структура, очо-лювана керівником проекту і створювана на період здійсненняпроекту з метою ефективного досягнення його цілей. Склад і фу-нкції команди проекту залежать від масштабів, складності й ін-ших характеристик проекту.

Для виконання частини своїх функцій розроблювач можезалучати спеціалізовані організації, а також підтримуючі стру-ктури проекту — це організації різних форм власності, що спри-яють основним учасникам проекту у виконанні завдань проекту йутворюють разом з ними інфраструктуру інноваційного підприє-мництва. До підтримувальних структур відносяться:

інноваційні центри;

фонди підтримки програм, проектів;

консалтингові фірми;

органи незалежної експертизи;

патентно-ліцензійні фірми;

аудиторські фірми;

виставочні центри і т.п.

Різноманіття можливих цілей і завдань науково-технічногорозвитку визначає і розмаїтість видів інноваційних проектів. За-гальноприйнятої класифікації їх немає. Доцільно класифікуватиінноваційні проекти за такими ознаками, як період реалізації про-екту, характер цілей проекту, вид потреби, що задовольняється,тип інновацій і рівень прийнятих рішень.

Залежно від часу, затрачуваного на реалізацію проекту і до-сягнення його цілей, інноваційні проекти можуть бути:

довгострокові (понад 5 років),

середньострокові (3-5 років),

короткострокові (менше ніж 3-х роки).

З погляду характеру цей проект може бути кінцевим, тобтовідбивати мету вирішення інноваційної проблеми (завдання) в ці-лому, або проміжним, пов'язаним з досягненням проміжних ре-зультатів вирішення складних проблем. За видом потреб, що за-довольняються, проект може бути орієнтований на існуючіпотреби або на створення нових. Класифікація інноваційних про-ектів за типом інновацій допускає розподіл їх на:

введення нового (радикального) або удосконаленого (ін-крементального) продукту:

введення нового чи удосконаленого методу виробництва;

створення нового ринку;

освоєння нового джерела постачання сировини або напів-фабрикатів;

реорганізація структури управління.

Приналежність інноваційного проекту до того чи іншого ви-ду визначає його специфічний зміст і використання особливихметодів формування й управління проектом. Разом з тим єдністьпроектних принципів дозволяє використовувати загальні методи-чні положення для управління інноваційними проектами.

Можна виділити три аспекти розгляду змісту інноваційногопроекту:

за стадіями інноваційної діяльності;

за процесом формування і реалізації;

за елементами організації.

В основі розгляду змісту інноваційного проекту за процесомйого формування і реалізації, тобто технологічно, лежить концеп-ція життєвого циклу інноваційного проекту, яка виходить з того,що інноваційний проект є процес, який відбувається протягом кі-нцевого проміжку часу. У такому процесі можна виділити ряд по-слідовних за часом етапів (фаз), що розрізняються за видами дія-льності, які забезпечують його здійснення.

Інноваційний проект, розглянутий як процес, що відбуваєть-ся в часі, охоплює такі етапи.

Формування інноваційної ідеї (задуму). Це процес зарод-ження інноваційної ідеї і формулювання генеральної (кінцевої)мети проекту. На цьому етапі визначаються кінцеві цілі (кількіснеоцінювання за обсягами, термінами, розмірами прибутку) проектуі виявляються шляхи їхнього досягнення, визначаються суб'єктий об'єкти інвестицій, їхньої форми і джерела.

Розробка проекту. Це процес пошуку рішень з досягненнякінцевої мети проекту і формування взаємопов'язаного за часом,ресурсами і виконавцями комплексу завдань і заходів реалізаціїмети проекту. На цьому етапі:

здійснюється порівняльний аналіз різних варіантів досяг-нення цілей проекту і вибір найбільш життєздатного (ефективно-го) для реалізації;

розробляється план реалізації інноваційного проекту;

зважуються питання спеціальної організації для роботи надпроектом (команди проекту);

виробляється конкурсний добір потенційних виконавцівпроекту й оформляється контрактна документація.

Реалізація проекту. Це процес виконання робіт з реалізаціїпоставлених цілей проекту. На цьому етапі здійснюється контрольвиконання календарних планів і витрати ресурсів, коригуваннявідхилень і оперативне регулювання ходу реалізації проекту.

Завершення проекту. Це процес здачі результатів проектузамовникові і закриття контрактів (договорів). Цим завершуєтьсяжиттєвий цикл інноваційного проекту.

Управління інноваційними проектами можна розглядати зтрьох позицій:

як систему функцій;

як процес прийняття управлінських рішень;

як організаційну систему.

З позицій функціонального підходу до управління інновацій-ними проектами, процес управління полягає в реалізації функцій.Кожна управлінська функція також являє собою процес, тому щотакож складається із серії взаємозалежних дій. Процес управлінняреалізується за допомогою всіх десяти функцій менеджменту.

Як процес прийняття управлінських рішень управління ін-новаційними проектами являє собою виконання визначеної пос-лідовності взаємозалежних етапів. При всій розмаїтості підходівдо структуризації зазначеного процесу доцільно виділити такі ос-новні етапи процесу прийняття рішень:

визначення цілей;

формулювання обмежень і критеріїв ухвалення рішення;

розробка альтернатив (пошук рішень);

оцінювання і вибір альтернативи;

реалізація рішення.

Істотною особливістю процесу ухвалення рішення є виконан-ня на кожному етапі цього процесу інших етапів у різних поєднан-ня. Це пов'язано з тим, що кожен етап цього процесу ухвалення рі-шення, в свою чергу, являє собою процес (мікропроцес) прийняттярішень, що потребує визначення мсти, пошуку рішень і т.д. і засто-сування відповідних методів обґрунтування і вибору рішень (прин-цип «колеса в колесі»). Як організаційна система управління інно-ваційними проектами характеризується організаційноюструктурою, що включає склад і взаємозв'язок органів управління,регламентацію їхніх функцій, обов'язків, прав і відповідальності,технологію управління і побудованої таким чином, що всі органиуправління забезпечують досягнення кінцевої мети проекту.

З огляду на три розглянутих аспекти поняття «управління»,можна дати таке його визначення. Управління інноваційним прое-ктом — це процес прийняття і реалізації управлінських рішень,пов'язаних з визначенням цілей, організаційної структури, плану-ванням заходів і контролем над ходом їхнього виконання, спря-мованих на реалізацію інноваційної ідеї.

Управління інноваційними проектами повинно ґрунтуватисяна сукупності науково обґрунтованих і перевірених практикоюпринципів. До основних принципів відносяться:

Принцип селективного управління. Суть його полягає в під-тримці проектів за пріоритетними напрямами розвитку науки ітехніки й адресній підтримці інноваторів — авторів комплекснихпроектів.

Принцип цільової орієнтації проектів на забезпечення кін-цевих цілей. Цей принцип допускає встановлення взаємозв'язківміж потребами в створенні інновацій і можливостями їхньогоздійснення. При цьому кінцеві цілі конкретних проектів орієнту-ються на потребі, а проміжні — на кінцеві цілі цих проектів.

Принцип повноти циклу управління проектами. Цей прин-цип допускає замкнуту упорядкованість складових частин проек-тів як систем. Повний цикл процесу управління допускає всю су-купність рішень: від виявлення потреб до управління передачеюотриманих результатів.

Принцип етапності інноваційних процесів і процесів управ-ління проектами. Цей принцип допускає опис повного циклу кож-ного етапу формування і реалізації проекту. Принцип етапності ві-дображає властивість послідовного нагромадження інформації привиконанні етапів і стрибкоподібний, якісний перехід у новий станпри задоволенні зовнішніх вимог до завершення даного стану.

Принцип ієрархічності організації інноваційних процесів іпроцесів управління ними допускає їхнє подання з різним ступе-нем діяльності, що відповідає певному рівню ієрархії. Усі рівнідіяльності погоджуються один з одним так, що нижчестоящий рі-вень підкоряється вищестоящому, а стани (прийняті рішення, ме-та, проміжні і кінцеві результати) процесу на вищестоящому рівніобов'язкові при визначенні станів на нижчестоящому.

Принцип багатоваріантності при виробленні управлінсь-ких рішень. Інноваційні процеси протікають під сильним впливомневизначених факторів, які необхідно враховувати в процесіуправління. Для зниження ступеня невизначеності необхіднийперехід до різноманітної підготовки альтернативних рішень провибір складу кінцевих цілей проектів, альтернативних способівїхнього досягнення варіантів комплексного забезпечення робіт,включаючи різний склад виконавців, вартість і тривалість вико-нання робіт, матеріально технічні ресурси й умови стимулюваннявиконавців.

Принцип системності, що полягає в розробці сукупностізаходів, необхідних для реалізації проекту (організаційно-економічних, законодавчих, адміністративних, технологічних іт.д.), у взаємозв'язку з концепцією розвитку країни в цілому.

Принцип комплексності. Тут мається на увазі, що розробкаокремих пов'язаних між собою елементів проектної структури, щозабезпечують досягнення підцілей, повинна здійснюватися від-повідно до генеральної (загальної) мети того чи іншого проекту.

Принцип забезпеченості (збалансованості), який полягає втому, що всі заходи, передбачені в проекті, повинні бути забезпе-чені різними видами необхідних для його реалізації ресурсів: фі-нансових, інформаційних, матеріальних, трудових.

Узагальнено цикл управління можна представити двома ста-діями:

розробка інноваційного проекту;

управління реалізацією інноваційного проекту.

На першій стадії визначається мета проекту й очікувані кін-цеві результати, дається оцінка конкурентоспроможності і перс-пективності результатів проекту, можливого ефекту, формуєтьсясклад завдань і комплекс заходів проекту, здійснюється плану-вання проекту й оформлення його. Найважливішою на цій стадії єоцінка реалізованості проекту.

На другій стадії вибираються організаційні форми управлін-ня, зважуються завдання виміру, прогнозування й оцінки опера-тивної ситуації, що склалася після досягнення результатів, витратчасу, ресурсів і фінансів, аналізу й усуненню причин відхиленнявід розробленого плану, корекція плану.