1. Основи теоріїуправління ризиками : Інноваційний менеджмент : B-ko.com : Книги для студентів

1. Основи теоріїуправління ризиками

Управління ризиками як наука. Ризик як економічна катего-рія в науці є відносно новим поняттям. Порівняно недавно оцінкаризику використовувалася переважно лише в технічних областях,головним чином, при проектуванні машинних систем. Проте колимова заходила про організаційні системи, методи оцінки тех-нічного ризику виявлялися ненадійними. Кількісні методи управ-

186

ління організаціями виходили з припущення про детермінованувиробничих процесів: вважалося, що існує така управлінська дія,яка неминуче приведе керований об'єкт в потрібний стан, а за-вдання менеджменту зводилося до визначення цієї дії.

Невизначеніст ь і ризик. Ризик в організаціях виникає черезневизначеність умов і процесів діяльності організацій. Очевидно,що інноваційна діяльність, що вносить істотні, а деколи і ради-кальні зміни у виробничі процеси, істотно збільшує невизначе-ність динаміки і результатів діяльності організації. Зростання не-визначеності підвищує ризик невдалого результату інновації.

Розвиток ринкових відносин в Україні визначив інноваційнудіяльність як єдиний спосіб виживання український підприємствнезалежно від форми власності і сфери їх діяльності по всіх ста-діями життєвих циклів організацій, технологій і продуктів праці.При цьому результативність інноваційної діяльності прямо зале-жить від того, наскільки точно проведена оцінка і експертиза ри-зику, а також від того, наскільки адекватно визначені методиуправління їм.

Основні понят т я і кат егорії т еоріїуправління ризиками.

Успіх будь-якого інноваційного проекту залежить не тільки відйого внутрішніх характеристик, але і від стану організації, в якійвін повинен бути реалізований. Крім того, інноваційна діяльністьорганізацій також залежить від зовнішніх умов, що впливають іна організацію, і на інновацію.

У таких випадках говорять про існування чинника невизна-ченості, і під невизначеністю в даному випадку розуміється не-можливість повного і вичерпного аналізу всіх чинників, що впли-вають на результат конкретних фінансових вкладень. Рольневизначеності зростає з розвитком ринкових відносин.

В умовах невизначеності виникає необхідність в розробцітаких методів ухвалення і обґрунтування рішень в області інно-ваційної діяльності, які забезпечували б обмеження втрат із-за не-відповідності планованого і реального процесів реалізації новов-ведень. У цьому і полягає основне завдання теорії управлінняінноваційними ризиками.

Управління ризиками виходить з припущення, що при реалі-зації інноваційних проектів втрати (далеко не завжди економічні)все-таки виникають. Вони неминучі, але ї'х величину можна об-межити.

Застосування методів управління ризиками призводить дотого, що розмір втрат стає зіставним з тим виграшем, який прине-се інновація. Тому одним з основних питань при управлінні ризи-ками є зіставлення і оцінка корисності і міри ризику при реаліза-ції інновації.

Корисніст ь інновації— категорія, яку застосовують для ха-рактеристики результатів і ефективності інноваційної діяльності.Ця категорія дозволяє кількісно описати співвідношення витрат ізусиль на реалізацію інноваційного проекту, з одного боку, і йогорезультати — з іншою.

Головним методологічним принципом управління іннова-ційними ризиками є забезпечення зіставності оцінки корисності іміри ризику за рахунок вимірювання обидва цих показників в за-гальних одиницях вимірювання.

Ризик і шанс інноваційної діяльност і. Ризик інноваційноїдіяльності визначається як можливість несприятливого здійснен-ня процесу і/або результату впровадження нововведення. Прицьому сприятливість або несприятливість оцінюються відповіднодо теорії корисності.

Теорія управління ризиками оперує також з категорією, зво-ротною по своїй суті ризику. Цією категорією є шанс, який ви-значається як можливість сприятливого здійснення процесу і/аборезультату впровадження нововведення. Шанс і ризик утворюютьповну групу подій:

т+ Рг = 1,

де Р(Ь) —вірогідність ризику (несприятливого результату) інно-ваційної діяльності;

Р(г) — вірогідність шансу (сприятливого результату) інно-ваційної діяльності.

Шанс займає одне з основних місць серед категорій теоріїуправління ризиками, оскільки зрештою саме оцінка шансу при-мушує інноватора ухвалити рішення об нововведення.188

Але якщо шанс існує, завжди знаходяться інноватори, готовіскористатися їм. Саме шанс є рушійним мотивом інноваційної ді-яльності.

Цілі і завдання управління ризиками. Під управлінням ри-зиком в інноваційній діяльності розуміється сукупність практич-них заходів, що дозволяють понизити невизначеність результатівінновації, підвищити корисність реалізації нововведення, понизи-ти ціну досягнення інноваційної мети. Ці завдання входять в колопроблем, пов'язаних з управлінням інноваціями і покладаютьсяна менеджерів інноваційних проекті.

Зростання корисності інновації безпосередньо пов'язане зваріантністю реалізації нововведення. Розробка варіантів здійс-нення інноваційних проектів є основним завданням теорії управ-ління інноваціями. А оскільки число варіантів реалізації інноваціїобмежене кінцевим множиною, цілком задовільні результати да-ють детерміновані методи вибору альтернатив. На цьому засно-ваний, зокрема, метод конкурсного відбору проектів.

Цикл управління ризиками інноваційної діяльності включаєнаступні етапи:

ідентифікація і класифікація ризиків;

аналіз і кількісна оцінка ризиків;

розробка стратегії управління ризиками;

моніторинг інноваційного процесу і ухвалення тактич-них рішень по управлінню ризиками.

Завдання управління ризиками в інноваційній діяльності ви-тікають із стратегічних цілей інноваційного розвитку, забезпечу-ючи їх реалізацію. До основних цілей управління ризиками в ін-новаційній діяльності відносяться:

прогнозування прояву негативних чинників, що впли-вають на динаміку інноваційного процесу;

оцінка впливу негативних чинників на інноваційну ді-яльність і на результати впровадження нововведень;

розробка методів зниження ризиків інноваційних про-ектів;

створення системи управління ризиками в інноваційнійдіяльності.