3. Методи аналізу невизначеності і ризику : Інноваційний менеджмент : B-ko.com : Книги для студентів

3. Методи аналізу невизначеності і ризику

Аналіз основних чинників ризиків. Чинники ризиків визна-чаються на основі аналізу політичної, економічної і фінансово-кредитної політики як окремих країн, так і світової спільноти вцілому. Чинники ризиків служать ядром так званої теорії «твердоїпідстави» і грають першочергову роль в ухваленні рішень про ін-вестування інноваційних проектів крупними компаніями, вели-кими довгостроковими диверсифікованими інвестиційнимипортфелями, що володіють.

Чинники ризиків — одна з найскладніших частин і в той жечас один з ключових напрямів роботи по управлінню ризиком.Проводити аналіз чинника набагато складніше, ніж який-небудьінший, оскільки одні і ті ж чинники роблять в різних умовах не-однаковий вплив на ринок або можуть з вирішальних стати абсо-лютно незначними. Необхідно знати взаємозв'язок і взаємнийвплив різних чинників, що відображають зв'язки між різнимидержавами, історію ї'х розвитку, визначати сукупний результаттих або інших економічних заходів і встановлювати зв'язок міжабсолютно незв'язаними на перший погляд подіями.

Найбільш важливу групу фундаментальних чинників скла-дають політичні. Вони включають:

війни, конфлікти, вибухонебезпечні ситуації і будь-яківислови політичних діячів з приводу загострення ситуації;

відставку або зміну уряду, вибори (зміна уряду веде доможливості зміни політичного і економічного курсу країни впли-ває на привабливість капіталовкладень в її економіку; відставкаголови Національного банку або зміна кого-небудь з тих, щозаймають важливі політичні або фінансові пости викликають не-гайну реакцію ринку);

загрозу націоналізації;

зміну політичного устрою і т.д.

Повний економічний аналіз проводиться на трьох рівнях.Спочатку в його рамках розглядається стан економіки в цілому.Це дозволяє з'ясувати, наскільки загальна ситуація сприятливадля інвестування і дає можливість визначити основні чинники,що детермінують вказану ситуацію. Після вивчення кон'юнктурив цілому здійснюється аналіз окремих сфер ринку в цілях вияв-лення тих з них, які в загальноекономічних умовах, що склалися,найбільш сприятливі для приміщення засобів з погляду вибранихінвестиційних цілей і пріоритетів. При цьому розглядається стангалузей і підгалузей економіки. Виявлення найбільш переважнихнапрямів розміщення засобів створить основу для вибору в їх ра-мках конкретних видів вкладень, інвестиції в які забезпечили бякнайповніше виконання поставлених завдань. Тому на третьомурівні аналізу детально освітлюють конкретні інноваційні програ-ми, проекти, стан окремих фірм і компаній, чиї пайові або борговіфондові інструменти звертаються на ринку. Це дає можливістьвирішити питання про те, які інструменти є привабливими, і відяких слід позбавитися.

Загальноекономічна ситуація відображає полягання в біль-шості сфер господарства, проте кожна з цих сфер підкоряється нетільки загальним, але і своїм приватним (внутрішнім) закономір-ностям. Відповідно, висновки, зроблені на макрорівні, мають пот-ребу по відношенню до ним в конкретизації і коректуванні. Навітьякщо аналіз обстановки в цілому показує, що вона несприятливадля інвестування, то це не означає, що не можна знайти галузі, вякі можна було б з великою вигодою помішати гроші.

Звичайний розвиток галузей підкоряється певним закономі-рностям. Початкові етапи їх становлення, пов'язані з підйомом ішвидким підвищенням прибутковості, поступово змінялисябільш менш тривалими періодами щодо стійкого розвитку. З ча-сом у ряді галузей може намітитися стагнація, а деякі з них прос-то відмирають. У кожен даний момент при проведенні аналізупрагнуть виявити галузь, яка знаходиться на підйомі і в рамкахвстановлених інвестиційних пріоритетів дає кращі в порівнянні зіншими можливості розміщення засобів.

В ході галузевого аналізу здійснюється зіставлення показни-ків, що відображають динаміку виробництва, об'єми реалізації,величину товарних і сировинних запасів, рівень цін і заробітноїплати, прибули, накопичень як в розрізі галузей, так і порівняно заналогічними показниками в цілому по національному господар-ству. При цьому в країнах з розвиненою економікою аналітикиспираються на стандартні індекси, що характеризують положеннясправ в різних галузях.

Після того, як визначені найбільш відповідні галузі дляприміщення засобів, зі всього різноманіття вхідних в них компа-ній і існуючих інноваційних проектів треба вибрати ТС, які до-зволяють реалізувати поставлені інвестиційні цілі.

Таким чином, чинник ризиків припускає облік минулого вдинаміці, економічні знання взагалі і зокрема, що дозволяють ми-слити .масштабно і вчасно розглянути і оцінити якісні зміни, щовідбуваються.

Основні мет оди оцінки ризиків. Оцінка ризику — один зетапів аналізу ризиків. Вона полягає в якісній або кількісній оці-нці можливих втрат (збитку, збитків) і можливості ї'х виникнення.Якісна оцінка ризику проводиться переважно експертними мето-дами в умовах невизначеності і використовується при порівнянніобмеженого числа альтернатив ухвалюваних рішень. Кількіснаоцінка ризику припускає математичну оцінку міри і ступеня ри-зику. Набутих значень включаються в розрахунки, що обґрунто-вують економічну ефективність ухвалюваних рішень.

Якісна оцінка ризиків. Якісна оцінка ризиків здійснюється восновному за допомогою рейтингу.

Одній з перших і найпростішою формою проведення рейти-нгової оцінки стало ранжирування. Ранжирування припускає впо-рядковування оцінюваних об'єктів в порядку зростання або убу-вання їх якостей. Ранжирування може здійснюватися декількомаметодами, але в основі кожного з них лежать експертні думки —судження фахівців про оцінюваний об'єкт. Найбільш поширеноюформою проведення рейтингу стала м'яка рейтингова оцінка, якачасто використовується при формуванні комісій законодавчихзборів. Згідно цьому методу експерти залишають в списку, неуказуючи пріоритет, якнайкращі із їхньої точки зору оцінюваніоб'єкти. Найвищий ранг отримує об'єкт, що набрав більше числоголосів експертів.

Безпосереднє ранж ирування є найпростішим способом про-ведення рейтингу. Суть цього методу (рангова кореляція) полягаєв тому, що експерти розташовують в певному порядку (як прави-ло, зростання або убування якостей) оцінювані об'єкти, потім ро-зраховується середнє арифметичне місце кожного об'єкту і від-повідно до цього значення складається остаточно впорядкованийсписок.

Складнішим варіантом ранжирування є попарне порівняння,відповідно до якого експерти, зіставляючи по черзі кожні дваоцінювані об'єкти, визначають, який з них краще, потім ці думкиусереднюються, і складається остаточний рейтинг за правилом:«Якщо А краще В, В краще З, то А краще З». Проблема застосу-вання цього способу пов'язана з тим, що експертам доводитьсяаналізувати велике число пар, при цьому усереднювання можепривести до логічної безвиході: «А краще В, В краще З З кращеА». Крім того, безпосереднє ранжирування неможливо застосува-ти, якщо список оцінюваних об'єктів залишається відкритим.

Ранж ирування на основі бальної оцінки поєднує в собі пере-ваги безпосереднього ранжирування і рангової кореляції. Прицьому список оцінюваних об'єктів може бути необмежений. Екс-перти самі називають число об'єктів і оцінюють їх в балах або ро-зташовують їх в певному порядку, при цьому порядковому номе-ру привласнюється відповідне число балів. Для отриманняостаточно впорядкованого списку об'єктів, що ранжуються, балискладаються, а об'єкти розташовуються в порядку зростання абоубування балів. Бальне ранжирування стало одним з найбільшпопулярних методів рейтингової оцінки серед російських інфор-маційних і аналітичних агентств.

Головна проблема ранжирування як одного з методів оцінкипов'язана з тим, що порівняння об'єктів здійснюються за декіль-кома показниками, і результати можуть бути неоднозначними: лі-дер по одному показнику може стати аутсайдером по іншому(класичний приклад: висока прибутковість корпоративних ціннихпаперів при високому ступені ризику інвестицій).

Використання результатів рейтингу значно спрощує аналі-тичну роботу з управління ризиками. Аналіз ризиків проводитьрейтингове агентство, воно ж розробляє рекомендації відноснороботи в даній області.