4. Кількісна оцінка ризиків

Математична оцінка ризиків. При оцінці ризику цілкомобґрунтовано застосування апарату математичної статистики і те-орії вірогідності у випадках:

а)         якщо йдеться про інновації, що мають аналоги. Тоді стаєсправедливим застосування методів математичної статистики дляоцінки найбільш вірогідних параметрів інноваційного процесу ійого результатів;

б)         якщо інновація не має аналогів, або організація-інноваторне володіє достатнім досвідом для впровадження інновації, абоінноваційний процес реалізується в умовах нестабільності. Тодівикористовується апарат теорії вірогідності, що дозволяє моде-лювати інноваційні процеси з більшою точністю, а, отже, адеква-тніше визначати заходи по управлінню ризиком.

Стохастичні методи дозволяють також моделювати резуль-тати інноваційної діяльності з урахуванням розроблених заходівщодо зниження ризиків і тим самим оцінювати ї'х ефективність.

Для формалізованого представлення ризику в інноваційнійдіяльності необхідно виходити з наступного:

існують об'єктивні закономірності, визначальний резуль-тат і хід інноваційної діяльності. Прояви цих закономірностейпідтверджуються статистичними спостереженнями за інновацій-ною діяльністю, проте хід реалізації кожної конкретної інновації іїї результат непередбачуваний;

статистика інноваційних процесів підкоряється загальнимправилам математичної статистики;

найважливішими характеристиками ризику є вірогідністьвиникнення несприятливої ситуації в ході інноваційної діяльностіі кількісна оцінка цієї «несприятливості»;

для кількісної оцінки ризику інноваційної діяльності за-стосовується методологічний апарат теорії корисності, що дозво-ляє враховувати не тільки економічні, але і всі інші аспекти інно-ваційної діяльності, а також що дає можливість застосовуватикомплексну оцінку по декількох аспектах процесів реалізації но-вовведень.

Відповідно до цих допущень формалізований опис ризикуінноваційної діяльності можна представити у вигляді функції:

R = F(p, і),

де F(...) — функція опису ризику;

Р — вірогідність несприятливої ситуації в ході реалізації но-вовведень;

і — кількісна оцінка «несприятливості» ситуації в ході реалі-зації нововведень.

При ухваленні рішення про реалізацію нововведень необ-хідно визначити, чи можливо в даній області управління ризи-ками. Якщо аналіз показує, що в ході інноваційної діяльностіреально може бути досягнутий тільки той або інший конкрет-ний результат (і ніякий інший), то такі інновації є безризико-вими.

Якщо в ході аналізу встановлено, що є ймовірність мати де-кілька результатів інновації, кожний з яких неоднаково оцінюєть-ся інноватором (найвдаліший, вдаліший, абсолютно невдаліший),то подібні інновації називаються ризиковими.198

Для ризикових інновацій в першу чергу оцінюється пара-метр найбільш очікуваного результату (re), визначуваний по фор-мулі математичного очікування:

п

Ге =Х РіГі'і=1

де Гі — i-й можливий результат інновації;

pi — вірогідність і-го результату;

п — число можливих результатів.

Кількісною оцінкою ризику тієї або іншої інновації прийня-то вважати варіацію (var) — розкид можливих результатів інно-ваційної операції щодо очікуваного значення (математичногоочікування).

Чим вище коефіцієнт варіації, або коливається, тим більшеризикованою вважається інвестиція.

Ступінь і ціна ризику. Ризик як економічна категорія сумі-щає в собі оцінку вірогідності несприятливого розвитку подій іміру цієї несприятливості. Тому для опису ризику використову-ється двомірна характеристика: ступінь і піна ризику. Ступінь ри-зику кількісно характеризує вірогідність несприятливої динамікиінноваційного процесу і негативних результатів інноваційної дія-льності. Показник ціни ризику відображає кількісну оцінку віро-гідного результату інноваційної діяльності, тобто показує еконо-мічний результат, ради якого інвестор або інноватор пішов наризик.

Міра ризику. Здійснювана в процесі ухвалення управлінсь-ких рішень економічна оцінка міри ризику показує можливівтрати або до результаті якої-небудь виробничо-господарськоїабо фінансової діяльності, або унаслідок несприятливої змінистану зовнішнього середовища. Залежно від конкретних умовухвалення рішення міра ризику може оцінюватися або як най-більш очікуваний негативний результат, або як песимістичнаоцінка можливого результату. Якщо для опису ризику адекватнезастосування нормального розподілу, то міра ризику відповідноможе оцінюватися як математичне очікування:

ii

Мр = М0 =Х ХіРІ =   

i=1 & ,

i=1

де Мр — міра ризику;

М0 — найбільш очікуваний результат (математичне очіку-вання);

Хі — розмір втрат в ході i-го спостереження;

Рі — вірогідність виникнення втрат в результаті i-го спосте-реження;

Vi — число випадків спостереження i-го результату;

п — загальна кількість спостережуваних результатів.

При ухваленні рішення в області управління ризику частовикористовуються кумулятивні статистичні криві (графіки Лоре-нца), на яких накопиченим підсумком відбивається вірогідністьнесприятливої ситуації залежно від оцінки несприятливості.

Кумулятивна вірогідність по групами ризику (%)

Зони ризику. Інновації, що забезпечують рентабельність ненижче розрахунковою, вважаються безризиковою областю, яка нерозглядається як об'єкт ризик-менеджменту. Для оцінки ризикупо решті груп можна розрахувати кумулятивну вірогідність, вва-жаючи, що найменше гірший результат автоматично включає інесприятливіший результат (див. табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Рентабель-ність ненижче роз-рахун-кової

Рента-бель-ністьнижчерозрахун-кової

Збитковість,компенсованапозиками і зов-нішнім фінансу-ванням

Збитковість,компенсованаприбутковістювід інших опера-цій

Непокри-та збитко-вість

40,9%

22,7

15,9

12,5

8,0

40,9%

22,7

38,6

51,1

59,1

Частота операцій, збитки якої були компенсовані іншимиопераціями, включає також статистику по операціях, прибутко-вість яких була нижча за розрахунковий рівень. Ці кумулятивніпоказники дозволяють визначити зони ризику.

Зони ризику — якісна характеристика ступеня ризику зале-жно від вірогідності його виникнення. Для визначення зон ризикузазвичай використовується крива Лоренца, побудована за куму-лятивними даними. Як правило, виділяють наступні зони ризику:

зона допустимого ризику: виникнення ризикової ситу-ації не приводить до істотного погіршення фінансовогоположення компанії);

зона помірного ризику: збитки від виникнення ризико-вої події покриваються прибутком інших областей дія-льності;

зона високого ризику: в результаті виникнення ризиковоїситуації погіршується фінансове положення компанії;

зона неприпустимого ризику: ризикова подія приво-дить до неплатоспроможності або банкрутства підпри-ємства.

В протилежність зонам ризику виділяють безризикову зону,де існує можливість не настання ризикової події. Безризикова зо-на є характеристикою шансу.

Загальна оцінка ризику проекту. Реальний інноваційнийпроект характеризується проявом ризиків в різних областях підвпливом різних чинників інноваційного процесу. При цьому ко-рисність цих чинників оцінюється за допомогою різних показни-ків, за різними шкалами і критеріями. Загальна оцінка ризику не-обхідна, якщо йдеться про визначення значення коефіцієнтадисконтування, що включає премію за ризик.

Щоб отримати узагальнену оцінку ризику, використовують-ся наступні правила:

1) правило поглинання ризиків: якщо ризики відносяться дооднієї області діяльності і/або їх міра співпадає, але прояв негати-вних чинників відбувається незалежно один від одного, віро-гідність ї'х прояву оцінюється по максимальному значенню:

правило математичного додавання ризиків: якщо ризикивідносяться до різних областей діяльності і/або їх міри розрізня-ються, але прояв негативних чинників відбувається незалежноодин від одного, вірогідність їх прояву оцінюється за правиламитеорії вірогідності для суми вірогідності незалежних подій, а міраризику оцінюється як середньоарифметична:

правило логічного складання ризиків: якщо ризики відно-сяться до різних областей діяльності і/або їх міри ризику розріз-няються, а негативні чинники виявляються в залежності один відодного, вірогідність їх прояву оцінюється на основі правила ло-гічного складання — ступінь ризику в цьому випадку розрахову-ється як сума творів ризику однієї події на шанси інших: