3. Види ефективності (ефектів) інноваційноїдіяльності

магниевый скраб beletage

Розвиток і поширення в народному господарстві інноваційсупроводжується багатоваріантністю економічних результатів(ефектів) різного масштабу і тривалості, які показані на рис. 9.2.

Розмір ефекту від реалізації нововведень безпосередньо ви-значається очікуваною їх ефективністю, яка виявляється як:

поліпшення використання ресурсів;

збільшення обсяг продажу;

одержання прибутку від упровадження винаходів, патентів,ноу-хау, ліцензійної діяльності;

зміна асортименту продукції та поліпшення його якості,створення нових товарів і послуг, що повніше задовольняють по-треби споживача;

зміна умов праці та підвищення її ефективності;

приріст і накопичення нових знань, умінь і навичок;

підвищення кваліфікації робітників;

можливість навчання, зміни професії і соціального статусупрацюючого;

підвищення рівня задоволеності умовами та змістом праці,можливість самореалізації;

поліпшення системи управління й організації як виробницт-вом, так і суспільством у цілому (розвиток демократії, гуманізаціїуправління, упровадження принципів самовдосконалення соціо-технічних систем);

зміна якості і стилю життя людей, формування нової куль-тури.

Отже, ефективність інноваційної діяльності визначається їїконкретною спроможністю створювати інновації, які зберігаютьвідповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів,коштів у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбаченихкорисних ефектів пролукав, послуг, технічних систем або даютьзмогу збільшувати виробництво знарядь праці, предметів спожи-вання, які створюють комфортні умови життя людей, нові прави-ла соціальних відносин.

Ці ефекти різноякісні, проте взаємопов'язані. Величина ефек-ту визначається також швидкістю поширення інновацій, напри-клад, швидка заміна застарілої техніки, технології дає можливістьекономити ресурси, підвищувати якість продукції, оберігати відзабруднення навколишнє середовище; поява на ринку нових то-варів спричинює зміни структури цін, галузевої структури вироб-ництва, підвищення (зниження) рівня життя населення. Крім того,поширення інновацій створює нові знання, нову інформацію. На-копичення в суспільстві нових соціальних знань впливає на темпирозвитку суспільства в напрямі зміни тенденцій якості та стилюжиття, підвищує рівень освіти, культури, інтелектуальність нації,збільшує тим самим інноваційний потенціал держави. Інновацій-на діяльність створює економічні передумови для:

подолання відставання країни в науково-технічному роз-витку;

прискорення наступних техніко-технологічних і соціаль-них циклів розвитку суспільства на іншій науково-технічній базі.

Соціально-політичним ефектом називають результат, якийсприяє розвитку суспільства, задовольняючи його потреби, і оці-нюється в основному якісними показниками, наприклад, поліп-шенням здоров'я, підвищенням коефіцієнта інтелектуальності(IQ) людини, розвитком демократії, освіти, задоволенням естети-чних потреб тощо. Як правило, чим більші соціально-політичнідосягнення, тим складніше дати їм інтегральну кількісну оцінку.

Соціальні оцінки відображають внесок інноваційного проек-ту в покращання соціального середовища, а саме підвищення яко-сті життя людей, що характеризується такими показниками:

рівень життя — доходи населення; ціни і тарифи на това-ри й послуги; споживання населенням продуктів харчування, не-продовольчих товарів і послуг, забезпечення житлом, комуналь-ними послугами;

спосіб життя — зайнятість населення, підготовка кадрів,забезпечення населення об'єктами освіти, культури, мистецтва,спорту, транспортним обслуговуванням, забезпечення соціальноїбезпеки;

здоров 'я і довголіття — поліпшення умов праці, розвитоксфери охорони здоров'я, рівень обслуговування тощо.

Економічним ефектом називається результат, який одер-жують унаслідок витрат на розвиток господарювання (впро-вадження інноваційних проектів у виробництво), що дає змогузбільшувати виробництво засобів виробництва, предметів ужит-ку, послуг за певний період. Економічний результат оцінюєтьсясистемою вартісних показників і критеріїв. Цих критеріїв доситьбагато: вартість НДДКР, вкладення у виробництво, маркетинг,наявність фінансів у необхідний час, потенційний річний розмірприбутку, очікувана норма прибутку, сумарний доход за весьжиттєвий цикл інновації, абсолютна та відносна ефективність. Якбуло зазначено раніше (п. 9.2), серед названих критеріїв найваж-ливішим є показник абсолютної ефективності інновацій, що даєможливість оцінити кожну з них окремо.

Екологічний ефект — це результат взаємодії інноваційноїдіяльності з навколишнім середовищем.

Економічний ефект оцінюється за допомогою системи від-носних показників, які характеризують:

шкоду, що завдається навколишньому середовищу (виру-вання лісів, забруднення води, ґрунту, повітря);

комплексне використання природних ресурсів на основібезвідходного виробництва, зменшення їх дефіциту;

зниження промислових викидів в атмосферу, воду, ґрунт;

зниження кількості відходів виробництва і можливістьвторинного їх перероблення;

поліпшення екологічності продуктів;

поліпшення ергономічності товарів (рівень шуму, вібрації,електромагнітного випромінювання);

підвищення відповідальності і збільшення штрафів за по-рушення екологічного законодавства та інших нормативних до-кументів;

відродження довкілля.

Науково-технічний ефект є результатом науково-приклад-них, дослідно-конструкторських розробок та їх використання іможе бути оцінений фактичним економічним ефектом.

Процес ускладнення і подорожчання науково-технічнихпроектів, що відбувається у світовій практиці, спричинює необ-хідність постійно збільшувати ресурси на розвиток наукових дос-ліджень і реалізацію інновацій, підвищувати значущість пробле-ми визначення ступеня ризику в досягненні потрібних результа-тів. Концентрація ресурсів для здійснення нововведень потребуєаналізу великого обсягу інформації при вирішенні питань з інвес-тування, оскільки невдача може призвести до тяжких, часом ката-строфічних наслідків для фінансуючої організації. З цимпов'язане прагнення великих виробничих систем до створеннявнутрішнього венчурного бізнесу, що дає змогу зменшити техні-чний і комерційний ризики. Найбільш простим і доступним мето-дом визначення величини технічного ризику є експертне оціню-вання.

Велика складність виникає під час оцінювання ефективностіфундаментальних досліджень. Критерій їх оцінки — науковийефект. Його виміри стосовно конкретного дослідження можливітільки на основі експертних оцінок, що ґрунтуються на таких по-ложеннях:

кожному науковому результату присуджується певна кіль-кість балів;

за наявності кількох критеріїв кожному з них надається пе-вна «вага», що характеризує значущість очікуваного частковогорезультату в загальній результативності наукового дослідження;

під час оцінювання наукової результативності значення ба-лів з кожного окремого виду наукового результату перемножу-ється на відповідне значення валового коефіцієнта і підсумову-ється.

Етнічно-культурний ефект — це побічний результат вхо-дження в новий спосіб життя постіндустріальної епохи, результатадаптації людей до стрімких змін, зумовлених нею. У минуломукультура виникала природно. Нині процес створення культури ві-дбувається свідомо. Саме нові технології формують культуру май-бутнього життя, його системи цінностей, нові смаки, норми пове-дінки, відносин, які змінюються дуже швидко. Виникають новінедовговічні субкультури, збільшується можливість свободи вибо-ру методів самореалізації особистості, форм спілкування людей,відпочинку, розваг. Розвивається особлива індустрія, продукціяякої — не товари і не звичайне обслуговування, а запрограмовані«відчуття». Приклад тому — сфера мистецтва. Індустрія культурив основному призначена для створення особливих психологічнихпереживань. Робототехніки, дизайнери, комп'ютерники, історики іспеціалісти музеїв спільними зусиллями створюють нову індуст-рію масових розваг, свого роду «території відчуттів», на яких з усі-єю майстерністю, за допомогою сучасної техніки будуть відтворю-ватись, наприклад, величність стародавнього Риму, помпезністьдвору королеви Єлизавети і т. ін.

Оцінка етнічно-культурних інновацій належить до найскла-дніших у методологічному аспекті проблем ефективності іннова-ційної діяльності. Етнічно-культурний ефект важко або неможли-во виміряти, обмежуючись лише якісним його описуванням.Етнічно-культурний ефект пов'язаний із соціальними наслідкаминауково-технічних інновацій. І тому саме соціальні цілі культур-них проектів мають превалювати у формуванні програм етнічно-культурної політики держави.

Основним методом оцінювання етнічно-культурних іннова-цій залишається експертний метод. Експертиза очікуваних

наслідків нової культури може бути організована в такихформах:

індивідуальна і/або колективна експертиза із залученнямкваліфікованих фахівців різних сфер діяльності;

соціологічні опитування населення;

всенародні референдуми щодо впровадження інноваційнихпроектів нової культури, які торкаються інтересів різних верствсуспільства, окремих регіонів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Чим визначається ефективність інновацій?

За якими критеріями оцінюють результати інноваційної дія-льності?

З яких позицій оцінюють значущість інноваційного проекту?

Охарактеризуйте види ефекту від реалізації інновацій,

За якими показниками здійснюють економічну оцінку іннова-ції?

Яким є загальний принцип оцінювання економічної ефектив-ності інноваційної діяльності?

Яким чином упровадження новацій може вплинути на вели-чину прибутку підприємства?

На чому ґрунтується розрахунок економічної ефективностіінноваційного проекту?

Охарактеризуйте метод оцінювання економічної ефективно-сті інноваційного проекту за показником ЧТВ. Яким чином може бутивраховано рівень ризику, що супроводжує проект?

Охарактеризуйте метод оцінювання економічної ефектив-ності інноваційного проекту за показником внутрішньої норми рента-бельності.

Які показники використовують для порівняння комерційноївигідності альтернативних проектів?

Як розраховують термін окупності інвестицій, спрямованихна реалізацію інноваційного проекту?

3 якою метою визначається точка беззбитковості іннова-ційного проекту?

За якими показниками оцінюють соціальну ефективність ін-новаційної діяльності?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З КУРСУ«ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

Вкажіть правильне визначення: «Інноваційний менеджмент яксистема — це...»

а)         сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правовихметодів управління інноваційною діяльністю організації з метою оптимізаціїїї стратегії;

б)         сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правовихзасобів управління інноваційною діяльністю організації з метою скороченнявитрат виробництва і збуту;

в)         сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правовихзасобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю організації з ме-тою оптимізації економічних результатів її господарської діяльності;

г)         правильні відповіді а) і б).

Інновації, зорієнтовані на виробництво і використання нових (по-ліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання, — це:

а)         ринкові інновації;

б)         продуктові інновації;

в)         інновації процесу;

г)         технологічні інновації.

Кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втіленняу виведеному на ринок новому чи вдосконаленому продукті, новому чивдосконаленому технологічному процесі, що використовується у практич-ній діяльності або новому підході до соціальних послуг, — це:

а)         новація;

б)         нововведення;

в)         інновація;

г)         правильні відповіді б) і в);

ґ) правильні відповіді а), б) ів).

Продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений резуль-тат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень убудь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення ефек-тивності виконання робіт, — це:

а)         інновація;

б)         новація;

в)         винахід;

г)         нововведення.

Кому належить класифікація інновацій за такими ознаками: ви-робництво невідомого споживачам нового продукту або продукту з якіс-но новими властивостями; впровадження нового засобу виробництва, воснову якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід до ко-мерційного використання продукції; освоєння нового ринку збуту пев-ною галуззю промисловості країни, незалежно від того, існував цей ри-нок раніше чи ні; залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів,незалежно від того, існували ці джерела раніше чи ні; впровадження но-вих організаційних форм?

а)         Ф. Агійону;

б)         Й. Шумпетеру;

в)         Ю. Бажалу;

г)         М. Туган-Барановському;

ґ) Ф.-А. Хайєку.

За якою ознакою інновації поділяють на виробничі, організацій-ні, технологічні, економічні, маркетингові, соціальні?

а)         сферою діяльності організації;

б)         інтенсивністю інноваційних змін;

в)         змістом діяльності;

г)         рівнем сприйняття;

ґ) ступенем впливу на технологічне і соціальне середовище;

д)         причинами виникнення.

Які із наведених нижче видів інновацій охоплює їх класифікаціяза змістом діяльності?

а)         ринкові;

б)         продуктові;

в)         реактивні;

г)         управлінські;

ґ) інкрементальні.

Період між появою новації і її впровадженням — це:

а)         інноваційний лаг;

б)         життєвий цикл інновації;

в)         тривалість інноваційного процесу;

г)         комерціалізація інновації.

Життєвий цикл інновації — це:

а) період від створення новинки до моменту її введення в експлуатацію;

6} період від створення новинки до моменту її запуску у масове вироб-ництво;226

в) період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного ви-користання до моменту зняття з виробництва через моральне застаріння.

«Гребінчиковий» вигляд класичної кривої життєвого циклупродукту свідчить про те, що:

а)         продукт через певний проміжок часу перестає цікавити споживачів ішвидше, ніж очікувалось, знімається з виробництва;

б)         наявні сезонні коливання попиту на продукт;

в)         створення продукту відбувається за певними стадіями, між якими іс-нує великий інноваційний лаг;

г)         передавання продукту з попередньої стадії життєвого циклу на на-ступну здійснюється на комерційній основі.

Інновації, що забезпечують виживання підприємства, оскількиздійснюються у відповідь на дії конкурентів, — це:

а) інновації нульового порядку; а) маркетингові інновації;

в)         реактивні інновації;

г)         організаційні інновації.

Класична крива поширення інновації у галузі — це:

а)         1 -подібна крива;

б)         5-подібна крива;

в)         І-подібна крива;

г)         У-подібна крива.

Період поширення інновації, для якого характерні дуже малізначення параметрів зростання, — це:

а)         дифузія;

б)         трансферний період;

в)         інкубаційний період;

г)         період Кондратьєва;

г) правильні відповіді а) і г).

Які із наведених структурних джерел економічного розвиткуМ. Портер вважав найголовнішими?

а)         виробничі чинники;

б)         інвестиції;

в)         інноваційна діяльність;

г)         інституційні чинники;

ґ) всі наведені вище відповіді правильні;

д)         правильні відповіді а), б) і в).

Спосіб економічного зростання шляхом кількісної зміни вироб-ничих чинників на основі існуючого науково-технічного рівня назива-ють:

а)         екстенсивним;

б)         інтенсивним;

в)         інноваційним;

г)         інкрементальним.

Показник, що характеризує рівень взаємодії науки і бізнесу, атакож швидкість впровадження наукових розробок в економіку, нази-вають:

а)         коефіцієнтом конкурентоспроможності економіки;

б)         індексом Гофмана;

в)         індексом інновацій;

г)         коефіцієнтом конкордації; г) індексом ІЗА.

Із наведених груп країн виберіть ту, яка включає перелік лишетих країн, що входять до «технологічного ядра»:

а)         Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція;

б)         Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея;

в)         США, Китай, Ізраїль, Сінгапур, Південна Корея.

В інноваційному менеджменті об'єктами управління є:

а)         економічні відносини між учасниками ринку інновацій;

б)         інноваційна діяльність;

в)         інноваційний процес;

г)         інновації;

ґ) правильні відповіді б), в) і г);

д)         правильні відповіді б) і г);

е)         правильні відповіді а), б), в) і г).

Термін «інновація» запровадив:

а) К. Маркс; б)Х. Кларк;

в)         Й. Шумпетер;

г)         М. Туган-Барановський; г) Ф.-А. Хайєк.

Теорію            циклічних криз, в основі якої — середній термін життяосновного капіталу, вкладеного у засоби виробництва, сформулював:

а)         Х. Кларк;

б)         К. Маркс;

в)         Й. Шумпетер;

г)         Ф. Агійон;

ґ) Ф.-А. Хайєк.

М. Кондратьєв є автором:

а)         теорії технократичного детермінізму;

б)         теорії довгих хвиль;

в)         теорії сталого розвитку;

г)         моделі інноваційної економіки.

Кластер інновацій — це:

а)         сукупність базисних нововведень, що визначають технологічнийустрій економіки протягом тривалого часу;

б)         нововведення, що знаходять застосування в споріднених галузях;

в)         поліпшувальні організаційно-економічні нововведення, які необхід-но здійснювати, впроваджуючи технологічну новацію.

Термін «технологічний пат» характеризує:

а)         ситуацію, коли спонтанно у різних країнах світу з'являються пучкинових технологій;

б)         затяжну кризу в економіці, зумовлену відсутністю капіталу для інве-стування у нові технології;

в)         кризу, вихід з якої неможливий за існуючої техніки.

Сукупність технологічних ланцюгів, яка виникає внаслідокпроцесів кооперації та спеціалізації, має стійкий характер і утворює ста-більний елемент відтворювальної структури економіки, — це:

а)         технологічний пат;

б)         технологічний устрій;

в)         кластер технологій;

г)         технологічна спеціалізація.

Поняття «технологічний розрив»у економічну лексику запровадив:

а)         П- Друкер;

б)         X. Кларк;

в)         И. Шумпетер;

г)         М. Туган-Барановський;ґ) Ф.-А. Хайєк;

д)         Р. Фостер.

Згідно із твердженням Дж.-К. Гелбрейта висококваліфікованіфахівці зі спеціальними знаннями у різних сферах діяльності, що маютьдосвід спільного прийняття рішень, належать до:

а) техноструктури;

б)         груп швидкого реагування;

в)         конвергентних груп;

г)         стратегічних груп.

Автором теорії інноваційної економіки є:

а)         Дж.-К. Гелбрейт;

б)         П. Друкер;

в)         Й. Шумпетер;

г)         М. Туган-Барановський; г) Ф.-А. Хайєк.

Автором концепції гармонійної економіки є:

а)         П. Друкер;

б)         Ф. Перру;

в)         Й. Шумпетер;

г)         М. Туган-Барановський; г) Ф.-А. Хайєк.

Висновок про те, що держава не має усуватися від регулюванняекономічних процесів, однак її втручання має бути тільки індикативним,

спрямованим на підтримку розвитку «полюсів зростання», зробив:

а)         П. Друкер;

б)         Д. Белл;

в)         Й. Шумпетер;

г)         Ф. Перру;

ґ) Ф.-А. Хайєк.

Хто із зазначених нижче науковців зробив висновок про те, щовирішальне значення для успішного технічного й економічного розвиткумає докорінна зміна відсталих соціальних і політичних інститутів, які нерозвивають у людей честолюбності, підприємливості, ініціативності, ба-жання експериментувати, створювати і впроваджувати нове?

а)         Й. Шумпетер;

б)         Д. Белл;

в)         Г.-К. Мюрдаль;

г)         Ф. Перру;

ґ) П. Друкер.

Автором теорії інтелектуальної технології є:

а)         П. Друкер;

б)         Ф.-А. Хайєк;

в)         Й. Шумпетер;

г)         Ф. Перру; г) Д. Белл.

Інформаційна концепція «порядку, що розширюється», нале-жить:

а)         П. Друкеру;

б)         И. Шумпетеру;

в)         Ф.-А. Хайєку;

г)         Ф. Перру; г) Д. Беллу.

П. Ромер, Ф. Агійон і П. Хоувіт у своїх дослідженнях дійшли вис-новку про те, що:

а)         темп економічного зростання країни перебуває у прямій залежностівід величини людського капіталу, зосередженого у сфері нових знань;

б)         метою політики оподаткування має стати підтримання довгостроко-вих інвестицій;

в)         провідна роль в економіці належить мільйонам малих і середніх під-приємств, очолюваних підприємцями, що діють на свій страх і ризик.

Загальновизнані наукові досягнення, які протягом певного часудають науковому співтовариству модель постановки проблем та їхрозв'язання, — це:

а)         парафраз;

б)         гіпотеза;

в)         консенсус;

г)         парадигма;

ґ) метаморфоза.

Інноваційна діяльність — це:

а)         діяльність, спрямована на створення і використання результатів нау-кових досліджень та розробок;

б)         діяльність, спрямована на створення, використання і комерціалізаціюрезультатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конку-рентоспроможних товарів і послуг;

в)         діяльність, спрямована на розроблення і випуск на ринок нових кон-курентоспроможних товарів і послуг.

Фізичні чи юридичні особи, які провадять інноваційну діяль-ність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладаютьвласні чи запозичені кошти в реалізацію інноваційних проектів, — це:

а)         суб'єкти інноваційноїдіяльності;

б)         об'єкти інноваційної діяльності;

в)         інвестори;

г)         ініціатори нововведень.

Процес комерціалізації нововведень не включає:

а)         дослідження ринку;

б)         конструювання;

в)         ринкове планування;

г)         дослідно-конструкторські роботи; г) ринкове випробування.

Процес поширення нововведення для використання у новихмісцях, сферах чи умовах — це:

а)         інваріантність нововведення;

б)         дифузія нововведення;

в)         система франчайзингу;

г)         трансфер інновацій.

Вкажіть правильну послідовність етапів інноваційної діяльнос-ті, спрямованої на створення нового товару:

а)         генерування ідей, розроблення концепції товару, розроблення і ство-рення дослідного зразка, пробне виробництво;

б)         пошук ідей і їх оцінювання, розроблення конструкції товару, виго-товлення дослідного зразка, промислове виробництво товару;

в)         генерування ідей, оцінювання та відбір перспективних ідей, розроб-лення концепції товару, розроблення і створення дослідного зразка, пробниймаркетинг.

Стратегічне управління інноваційною діяльністю охоплює:

а)         розроблення планів і програм інноваційної діяльності;

б)         обґрунтування проектів створення нових продуктів;

в)         розроблення ефективних організаційних форм управління реаліза-цією інноваційних проектів;

г)         управління ресурсним забезпеченням інноваційних програм і проек-тів;

ґ) правильні всі наведені вище відповіді;

д)         правильні відповіді а), б) і г).

Оперативне управління інноваційною діяльністю не включає:

а)         складання календарних планів-графіків виконання робіт;

б)         контролювання реалізації завдань інноваційної діяльності;

в)         розроблення коригуючих заходів у процесі реалізації інноваційнихзавдань;

г)         стимулювання інноваційної діяльності;

ґ) забезпечення виконання інноваційних завдань необхідними матері-альними та інформаційними ресурсами;

д) оцінювання альтернативних інноваційних проектів та прийняття рі-шення щодо вибору кращого із них для реалізації цілей і завдань фірми.

Вкажіть, які з наведених нижче видів управлінської діяльностіне треба здійснювати для розроблення стратегічного плану інноваційноїдіяльності організації:

а)         аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку;

б)         оцінювання інноваційного потенціалу підприємства;

в)         визначення інноваційних можливостей підприємства;

г)         формування стратегічних інноваційних цілей;

ґ) розроблення інноваційних проектів;

д)         реалізація інноваційних проектів;

е)         необхідно здійснювати всі.

Сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасниківінноваційного процесу з метою спонукання їх до створення і реалізаціїінновацій, що мають практичну цінність для організації і формують їїконкурентні переваги, — це:

а)         інноваційна стратегія;

б)         інноваційна політика;

в)         технологія інноваційного менеджменту;

г)         тактика інноваційного менеджменту.

Які з наведених нижче конкурентних переваг відносять до пе-реваг високого рангу?

а)         доступність джерел сировини;

б)         наявність патентів чи ліцензій;

в)         отримання тимчасових податкових пільг;

г)         висококваліфікований персонал;

ґ) наявність дешевої робочої сили;

д)         правильні всі наведені вище відповіді, крім г);

е)         правильні відповіді б) і г).

Загальне уявлення про використання певної новинки для вті-лення в життя якогось задуму, що допоможе задовольнити усвідомленупотребу (розв'язати проблему), — це:

а)         ідея інновації;

б)         ініціація інновації;

в)         кластеризація інновації;

г)         формалізація інновації.

Менеджери, чиє мислення налаштоване на те, щоб відреагуватина зміну, яка вже відбулася у середовищі господарювання, — це:

а)         екстраполятивні менеджери;

б)         інтуїтивні менеджери;

в)         реактивні менеджери;

г)         креативні менеджери.

Який підхід до розв'язання проблем є основою прийняття рі-шень в інноваційному менеджменті?

а)         екстраполяційний;

б)         креативний;

в)         систематичний;

г)         послідовний.

До методів генерування ідей не належить:

а)         метод інверсії;

б)         метод морфологічного аналізу;

в)         метод аналогій;

г)         метод елімінування; г) метод синектики.

Метод комплексного техніко-економічного дослідження об'єкта зметою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношен-ні між їх значущістю для споживача і витратами на 'їх здійснення — це:

а)         метод функціонально-вартісного аналізу;

б)         метод контрольних запитань;

в)         метод інверсії;

г)         метод елімінування; г) метод синектики.

Метод прогнозування, заснований на припущенні, що події, які від-булись у минулому, дають змогу прогнозувати події у майбутньому, — це:

а)         метод аналізу часових рядів;

б)         метод елімінування;

в)         метод інверсії;

г)         метод казуального моделювання.

Метод генерування інноваційних ідей, який передбачає викори-стання протилежних існуючому підходів до розв'язання нової пробле-ми, — це:

а)         метод 635;

б)         метод фокальних об'єктів;

в)         метод інверсії;

г)         метод елімінування; г) метод синектики.

Інструмент просування нових товарів на ринок, який ґрунту-ється на позитивному іміджі фірми, уособленому в його торговій мар-ці, — це:

а)         коучінг;

б)         мерчандайзинг;

в)         брендинг;

г)         бенчмаркінг.

Фундаментальне переосмислення і радикальне перепроекту-вання ділових процесів для досягнення різких, стрибкоподібних поліп-шень показників діяльності компаній, таких, як вартість, якість, сервіс ітемпи, — це:

а)         коучінг;

б)         реінжиніринг;

в)         брендинг;

г)         бенчмаркінг.

До об'єктів інноваційної інфраструктури належать:

а)         сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціаційбудь-якої форми власності, що надають консалтингові, маркетингові, інфор-маційно-комунікативні, юридичні, освітні, фінансові послуги тощо;

б)         сукупність об'єднань підприємств, що задіяні в одному інноваційно-му проекті;

в)         сукупність організацій та установ державної форми власності, щонадають консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридич-ні, освітні, фінансові послуги підприємницьким структурам, що здійснюютьінноваційну діяльність.

Сфера інноваційної діяльності охоплює:

а)         ринок інновацій;

б)         ринок новацій;

в)         ринок інвестицій;

г)         інноваційну інфраструктуру;

ґ) всі наведені вище відповіді правильні;

д)         неправильна відповідь а).

До інноваційної інфраструктури не включають організації, щонадають послуги:

а)         консалтингові;

б)         аудиторські;

в)         маркетингові;

г)         інформаційно-комунікативні;

ґ) освітні;

д) включають усі названі.

Державна інноваційна політика, яка передбачає визначеннядержавою головних цілей і пріоритетних напрямів науково-техно-логічного та інноваційного розвитку країни, — це політика:

а)         соціальної орієнтації;

б)         технологічного поштовху;

в)         ринкової орієнтації;

г)         цілеспрямованої зміни економічної структури господарського меха-нізму.

Укладення центральними чи регіональними органами держав-ного управління договорів із суб'єктами інноваційної діяльності щодорозроблення й виробництва інноваційних продуктів, технології та по-слуг — це:

а)         інструменти державної інноваційної політики з боку попиту;

б)         інструменти державної інноваційної політики з боку пропозиції;

в)         інструменти створення сприятливого середовища для інноваційногопроцесу.

Державна фінансова підтримка інноваційних проектів означає:

а)         їх пряме фінансування з Державного бюджету без повернення вкла-дених коштів;

б)         безвідсоткове кредитування за рахунок бюджетних коштів;

в)         часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування інноваційних проектівза рахунок бюджетних коштів;

г)         повну або часткову компенсацію за рахунок бюджетних коштів від-сотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкамчи іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційнихпроектів;

ґ) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюютькредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д)         майнове страхування реалізації інноваційних проектів у страховиківвідповідно до Закону України «Про страхування»;

е)         правильні всі наведені вище відповіді;

є) неправильна відповідь а);

ж)        неправильні відповіді а) і б).

Юридичне поняття, що охоплює сукупність авторських та ін-ших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються за-конодавчими актами держави, — це:

236

а)         винахід;

б)         інтелектуальний продукт;

в)         інтелектуальна власність;

г)         нематеріальні активи підприємства;ґ) патенти;

д)         промислова власність.

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власнос-ті до промислової власності не належать:

а)         винаходи;

б)         відкриття;

в)         корисні моделі;

г)         промислові зразки;ґ) торговельні марки;

д)         комерційні найменування;

е)         належить усе перелічене.

Винахід, який може бути визнаний патентоспроможним, пови-нен відповідати таким вимогам:

а)         бути новим;

б)         мати винахідницький рівень;

в)         бути придатним для промислового використання;

г)         правильні всі вимоги;

ґ) неправильна відповідь б).

Нові за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовоютехнічні конструкції — це:

а)         промислові зразки;

б)         корисні моделі;

в)         винаходи;

г)         ноу-хау.

Інноваційне підприємство — це підприємство або об'єднанняпідприємств, що розробляє, виготовляє і реалізує інноваційні продуктиабо продукцію (послуги), обсяг яких у грошовому вимірі перевищує    його загального обсягу. Вкажіть правильну відповідь:

а)         60%;

б)         75%;

в)         80%;

г)         70%;ґ) 50%.

Фірми, що створюють інновації для потреб вузького сегментаринку, — це:

а)         експлеренти;

б)         комутанти;

в)         патієнти;

г)         віоленти.

Дрібні фірми, що використовують інновації на стадії їх старін-ня, — це:

а)         експлеренти;

б)         комутанти;

в)         патієнти;

г)         віоленти.

Фірми, що орієнтуються на інновації, які здешевлюють вигото-влення продукції, водночас забезпечуючи їй рівень якості, прийнятнийдля основної маси споживачів, — це:

а)         експлеренти;

б)         комутанти;

в)         патієнти;

г)         віоленти.

Малі підприємства у технологічно прогресивних галузях еко-номіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок,створення і впровадження інновацій, організація яких пов'язана з під-вищеним ризиком, — це:

а)         венчурні фірми;

б)         комп'ютерні фірми;

в)         проектно-цільові фірми;

г)         мережеві фірми.

Організаційна структура, метою якої є створення сприятливихумов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм пев-ного комплексу послуг і ресурсів, — це:

а)         технопарк;

б)         бізнес-центр;

в)         бізнес-інкубатор;

г)         технополіс.

Міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних про-цесах не здійснюється шляхом створення:

а) галузевих інститутів;

б)         консорціумів;

в)         стратегічних альянсів;

г)         спільних підприємств; г) синдикатів.

Фірми, що спеціалізуються на створенні нових чи радикальнозмінених старих сегментів ринку, — це:

а)         експлеренти;

б)         комутанти;

в)         патієнти;

г)         віоленти.

Організація, що надає інформаційні та консультативні послуги звибору технології для підприємницької діяльності, розробляє стратегію їїпередавання і здійснює юридичну підтримку процесу передавання, — це:

а)         бізнес-центр;

б)         центр інновацій;

в)         центр трансферу технологій;

г)         венчурна фірма.

Об'єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних па-рків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання потужногоімпульсу економічному розвитку регіону — це:

а)         регіональний науково-технологічний центр;

б)         технополіс;

в)         метрополіє;

г)         мегаполіс;

ґ) техносистема.

Стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою і(або) з університетами, державними лабораторіями на основі угоди проспільне фінансування НДДКР, розроблення або модернізацію продук-ції — це:

а)         консорціум;

б)         корпорація;

в)         науково-технічний альянс;

г)         регіональний науково-технологічний центр.

Складова стратегічного управління, яка визначає цілі і умовиздійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забез-печення його конкурентоспроможності і оптимальне використання ная-вного виробничого потенціалу, — це:

а) інноваційна стратегія;

б)         інноваційна політика;

в)         стратегічне планування;

г)         конкурентна стратегія;ґ) виробнича стратегія.

Формування інноваційної політики має здійснюватися на осно-ві таких принципів:

а)         орієнтація на розв'язання поточних проблем інноваційної діяльності,цілеспрямованість, орієнтація на потреби ринку, планомірність;

б)         переважання стратегічної спрямованості, орієнтація на потреби рин-ку, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, інформаційна забезпе-ченість;

в)         орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, науковий підхід дообґрунтування інноваційних рішень, комплексність, планомірність.

До складових інноваційної політики не відносять:

а)         маркетингової політики;

б)         політики у галузі науково-дослідних і проектно-конструкторських

робіт;

в)         політики структурних змін;

г)         виробничої політики;ґ) інвестиційної політики.

Здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраноїстратегії в умовах складного і мінливого зовнішнього середовища — це:

а)         виробничо-технічний потенціал підприємства;

б)         інноваційний потенціал підприємства;

в)         конкурентний потенціал підприємства;

г)         технічний потенціал підприємства.

На політику якого типу спирається захисна стратегія?

а)         ризикового;

б)         еволюційного;

в)         витратного;

г)         залежного.

Тип інноваційної політики, спрямований на піонерне впровад-ження радикальних інновацій, створених фірмою — це:

а)         революційний тип;

б)         опортуністичний тип;

в)         наступально-ризиковий тип;

г)         наступальний тип.

До головних завдань інноваційної політики наступального типуне належать:

а)         моніторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення новихзапитів споживачів і нових ринкових сегментів;

б)         внесення змін у внутрішнє середовище фірми, необхідних для швид-кого впровадження новацій;

г)         підтримка діяльності власних спеціалізованих науково-досліднихпідрозділів;

ґ) стимулювання ініціативності працівників фірми у продукуванні но-вих ідей, організація внутріфірмового підприємництва;

д)         забезпечення умов для підвищення конкурентоспроможності про-дукції, що випускається фірмою з метою утримання зайнятої частки ринку.

Норми, правила організаційної поведінки, що встановлюютьвзаємозв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інновацій-ної діяльності, — це:

а)         елементи інноваційної політики;

б)         принципи формування інноваційної політики;

в)         принципи здійснення інноваційної політики;

г)         все перелічене вище.

Необхідність залучення у процес розроблення інновацій всіхвнутрішніх елементів підприємства — це принцип:

а)         комплексності;

б)         плановості;

в)         цілісності;

г)         цілеспрямованості;

ґ) інформаційної забезпеченості.

Завдяки якій складовій інноваційної політики менеджмент під-приємства має змогу вивчити структуру товарного ринку і прийняти рі-шення щодо форм і методів розвитку конкурентного середовища на ньому?

а)         технічній політиці;

б)         маркетинговій політиці;

в)         політиці у галузі науково-дослідних і проектно-конструкторських

робіт;

г)         політиці структурних змін; г) інвестиційній політиці.

Стратегія, що пов'язана з прагненням фірми досягти лідерствана ринку шляхом створення та впровадження нових продуктів, — цестратегія:

а) традиційна;

б)         ризикова;

в)         наступальна;

г)         стратегія «за нагодою».

Стратегія, спрямована на те, щоб утримати конкурентні позиціїфірми на вже існуючих ринках, — це стратегія:

а)         традиційна;

б)         захисна;

в)         імітаційна;

г)         стратегія «ринкової ніші».

Стратегія, заснована на придбанні ліцензій чи інших об'єктівінтелектуальної власності у фірм, що їх створили, — це стратегія:

а)         традиційна;

б)         захисна;

в)         імітаційна;

г)         стратегія «ринкової ніші»;

ґ) наступальна;

д)         стратегія «за нагодою».

Зовнішнє середовище — це:

а)         сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і при-родних умов, національних та міждержавних Інституційних структур та ін-ших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників, які діють у глобальномуоточенні;

б)         сукупність господарських суб'єктів, національних та міждержавнихІнституційних структур, що діють у зовнішньому щодо підприємства оточенні;

в)         сукупність економічних, суспільних і природних умов, зовнішніхщодо підприємства, які впливають на його діяльність.

Прийом в інноваційному менеджменті, який передбачає погли-нання фірми-інноватора великою компанією, — це:

а)         бенчмаркінг;

б)         меджор;

в)         екаунтінг;

г)         рекруті нг.

Продуктово-тематичне планування інновацій охоплює:

а)         формування продуктово-тематичного портфеля інноваційної діяль-ності;

б)         підготовку програм і заходів оновлення продукції;

в)         розрахунок потреби у ресурсах для реалізації інноваційного проекту;

г)         удосконалення технології і організації виробництва;

ґ) визначення обсягів робіт, що мають бути виконані за кожним іннова-ційним проектом;

д)усі     наведені вище відповіді правильні;

е)         правильні відповіді а), б) і г).

За якої технології протягом життєвого циклу попиту на продуктдля його виготовлення використовуються нові базові технології?

а)         плодотворної;

б)         мінливої;

в)         стабільної;

г)         квазістабільної.

«Технологічний розрив» характеризує:

а)         розбіжності у потенціалах нової та старої технологій;

б)         розбіжності в ефективності нової та старої технологій;

в)         обсяг коштів, необхідних для вкладання у нову технологію з метоюдосягнення нею результативності, яку має нині стара технологія;

г)         всі наведені вище відповіді правильні;ґ) правильні відповіді а) і б).

До форм розвитку техніко-технологічної бази підприємства невідносять:

а)         модернізацію устаткування;

б)         технічне доозброєння підприємства;

в)         нове будівництво;

г)         реконструкцію.

Вкажіть, яким із перелічених нижче показників не оцінюєтьсярівень прогресивності технології:

а)         структурою технологічних процесів за трудомісткістю;

б)         часткою нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції;

в)         середнім віком застосовуваних технологічних процесів;

г)         коефіцієнтом використання сировини і матеріалів;ґ) питомою металомісткістю устаткування;

д)         оцінюється всіма показниками.

Витрати на капремонт будуть економічно виправданими, якщокоефіцієнт ефективності витрат на його проведення є величиною:

а)         додатною;

б)         від'ємною;

в)         рівною нулю.

Комплекс робіт з технічної підготовки не включає:

а)         відпрацьовування конструкції виробу на технологічність;

б)         розроблення технологічних процесів;

в)         конструювання і виготовлення спеціального технологічного устатку-вання й оснащення;

г)         відпрацьовування і впровадження технологічних процесів;

ґ) запуску продукції у виробництво.

Економічно ефективніший варіант технології виготовлення ви-робів визначають:

а)         порівнянням технологічної собівартості;

б)         порівнянням величини умовно-постійних витрат на виготовленняпродукції;

в)         порівнянням величини витрат на заробітну плату з розрахунку наодиницю продукції;

г)         всі відповіді правильні.

Технологічний контроль креслень з метою забезпечення відпо-відності конструкції вимогам економічності її виготовлення — це про-цес:

а)         оцінювання ефективності виготовлення продукції;

б)         розроблення технології виготовлення виробів;

в)         відпрацьовування конструкції виробу на технологічність;

г)         всі відповіді правильні.

Для економічного обґрунтування черговості заміни обладнаннявикористовують:

а)         коефіцієнт оновлення обладнання;

б)         коефіцієнт ефективності витрат на проведення капітального ремонтуобладнання;

в)         коефіцієнт ефективності використання робочого часу обладнання;

г)         термін експлуатації обладнання.

Сигналом до здійснення технологічних змін є:

а)         зменшення обсягу продажу продукції підприємства;

б)         погіршення фінансових показників підприємства;

в)         погіршення показників ефективності виробництва;

г)         усі наведені вище відповіді правильні;

г) правильні відповіді б) і в).

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник

Авторське право — система правових норм, що регулюють правовівідносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки та різнихвидів мистецтва.

Адміністративні методи управління — система способів і прийоміворганізаційно-розпорядчої дії, яка використовується для організації й коор-динації об'єктів управління з метою виконання визначених завдань.

Асоціація — добровільне об'єднання підприємств з метою постійноїкоординації господарської діяльності.

Бізнес-інкубатор — організаційна структура, метою якої є формуваннясприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через наданняїм певних послуг і ресурсів.

Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обґрунтування еко-номічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресур-сів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).

Бренд — сукупність матеріальних і нематеріальних характеристик то-вару (послуги), які, будучи поєднаними, формують сприйняття споживачеммісця на ринку певного суб'єкта господарювання (власника бренду).

Бюджет — фінансове і бухгалтерське вираження поточних планів під-приємства.

Бюджет інноваційного проекту — фінансове і бухгалтерське вира-ження плану реалізації інноваційного проекту.

Венчурний капітал — якісно новий спосіб інвестування коштів вели-ких компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих ін-новаційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують інно-ваційні проекти з високим рівнем ризику.

Венчурні фірми — переважно малі підприємства в прогресивних з те-хнологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах нау-кових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язанихіз підвищеним ризиком.

Винахід — результат НДДКР, що відображає принципово новий меха-нізм, який може зумовити появу нових інновацій та інноваційних процесів ісуттєво вплинути на розвиток НТП.

Винахідник — фізична особа, результатом творчої праці якої є винахід.

Виробничо-технічний потенціал організації — здатність до стабіль-ної виробничої діяльності в межах обраної стратегії за умов складного і мін-ливого зовнішнього середовища.

Високі технології — сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології,що є визначальними у постіндустріальному суспільстві (інформаційні, біоте-хнології, штучний інтелект тощо).

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни в іс-нуючі знання, розкриває невідомі досі закономірності, властивості та явищаматеріального світу, істотно впливає на перебіг науково-технічного прогресуі розвиток цивілізації, є джерелом винаходів.

Віоленти — фірми, що використовують переваги стандартного масово-го виробництва, орієнтуючись на інновації, що здешевлюють виготовленняпродукції, водночас забезпечуючи рівень її якості, прийнятний для більшостіспоживачів.

Внутрішня норма рентабельності — порогове значення рентабельно-сті, яке забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого наекономічний термін життя інноваційного проекту.

Гуртки якості — форма групової творчості; найпоширеніші у Японіїяк методи підвищення ініціативності працівників з метою пошуку способівполіпшення якості роботи та продукції, що випускається фірмою.

Державна інноваційна політика — сукупність форм і методів діяль-ності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інсти-туційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної дія-льності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційнихпроцесів.

Диверсифікація — поєднання багатьох видів діяльності, введення но-вих продуктів, зміна їх властивостей тощо.

Дифузія нововведення — процес поширення нововведення для викори-стання у нових місцях, сферах чи умовах.

Економічна ефективність інноваційного проекту — величина, щовизначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізаціїінновації протягом життєвого циклу проекту.