3. Види ефективності (ефектів) інноваційноїдіяльності

Розвиток і поширення в народному господарстві інноваційсупроводжується багатоваріантністю економічних результатів(ефектів) різного масштабу і тривалості, які показані на рис. 9.2.

Розмір ефекту від реалізації нововведень безпосередньо ви-значається очікуваною їх ефективністю, яка виявляється як:

поліпшення використання ресурсів;

збільшення обсяг продажу;

одержання прибутку від упровадження винаходів, патентів,ноу-хау, ліцензійної діяльності;

зміна асортименту продукції та поліпшення його якості,створення нових товарів і послуг, що повніше задовольняють по-треби споживача;

зміна умов праці та підвищення її ефективності;

приріст і накопичення нових знань, умінь і навичок;

підвищення кваліфікації робітників;

можливість навчання, зміни професії і соціального статусупрацюючого;

підвищення рівня задоволеності умовами та змістом праці,можливість самореалізації;

поліпшення системи управління й організації як виробницт-вом, так і суспільством у цілому (розвиток демократії, гуманізаціїуправління, упровадження принципів самовдосконалення соціо-технічних систем);

зміна якості і стилю життя людей, формування нової куль-тури.

Отже, ефективність інноваційної діяльності визначається їїконкретною спроможністю створювати інновації, які зберігаютьвідповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів,коштів у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбаченихкорисних ефектів пролукав, послуг, технічних систем або даютьзмогу збільшувати виробництво знарядь праці, предметів спожи-вання, які створюють комфортні умови життя людей, нові прави-ла соціальних відносин.

Ці ефекти різноякісні, проте взаємопов'язані. Величина ефек-ту визначається також швидкістю поширення інновацій, напри-клад, швидка заміна застарілої техніки, технології дає можливістьекономити ресурси, підвищувати якість продукції, оберігати відзабруднення навколишнє середовище; поява на ринку нових то-варів спричинює зміни структури цін, галузевої структури вироб-ництва, підвищення (зниження) рівня життя населення. Крім того,поширення інновацій створює нові знання, нову інформацію. На-копичення в суспільстві нових соціальних знань впливає на темпирозвитку суспільства в напрямі зміни тенденцій якості та стилюжиття, підвищує рівень освіти, культури, інтелектуальність нації,збільшує тим самим інноваційний потенціал держави. Інновацій-на діяльність створює економічні передумови для:

подолання відставання країни в науково-технічному роз-витку;

прискорення наступних техніко-технологічних і соціаль-них циклів розвитку суспільства на іншій науково-технічній базі.

Соціально-політичним ефектом називають результат, якийсприяє розвитку суспільства, задовольняючи його потреби, і оці-нюється в основному якісними показниками, наприклад, поліп-шенням здоров'я, підвищенням коефіцієнта інтелектуальності(IQ) людини, розвитком демократії, освіти, задоволенням естети-чних потреб тощо. Як правило, чим більші соціально-політичнідосягнення, тим складніше дати їм інтегральну кількісну оцінку.

Соціальні оцінки відображають внесок інноваційного проек-ту в покращання соціального середовища, а саме підвищення яко-сті життя людей, що характеризується такими показниками:

рівень життя — доходи населення; ціни і тарифи на това-ри й послуги; споживання населенням продуктів харчування, не-продовольчих товарів і послуг, забезпечення житлом, комуналь-ними послугами;

спосіб життя — зайнятість населення, підготовка кадрів,забезпечення населення об'єктами освіти, культури, мистецтва,спорту, транспортним обслуговуванням, забезпечення соціальноїбезпеки;

здоров 'я і довголіття — поліпшення умов праці, розвитоксфери охорони здоров'я, рівень обслуговування тощо.

Економічним ефектом називається результат, який одер-жують унаслідок витрат на розвиток господарювання (впро-вадження інноваційних проектів у виробництво), що дає змогузбільшувати виробництво засобів виробництва, предметів ужит-ку, послуг за певний період. Економічний результат оцінюєтьсясистемою вартісних показників і критеріїв. Цих критеріїв доситьбагато: вартість НДДКР, вкладення у виробництво, маркетинг,наявність фінансів у необхідний час, потенційний річний розмірприбутку, очікувана норма прибутку, сумарний доход за весьжиттєвий цикл інновації, абсолютна та відносна ефективність. Якбуло зазначено раніше (п. 9.2), серед названих критеріїв найваж-ливішим є показник абсолютної ефективності інновацій, що даєможливість оцінити кожну з них окремо.

Екологічний ефект — це результат взаємодії інноваційноїдіяльності з навколишнім середовищем.

Економічний ефект оцінюється за допомогою системи від-носних показників, які характеризують:

шкоду, що завдається навколишньому середовищу (виру-вання лісів, забруднення води, ґрунту, повітря);

комплексне використання природних ресурсів на основібезвідходного виробництва, зменшення їх дефіциту;

зниження промислових викидів в атмосферу, воду, ґрунт;

зниження кількості відходів виробництва і можливістьвторинного їх перероблення;

поліпшення екологічності продуктів;

поліпшення ергономічності товарів (рівень шуму, вібрації,електромагнітного випромінювання);

підвищення відповідальності і збільшення штрафів за по-рушення екологічного законодавства та інших нормативних до-кументів;

відродження довкілля.

Науково-технічний ефект є результатом науково-приклад-них, дослідно-конструкторських розробок та їх використання іможе бути оцінений фактичним економічним ефектом.

Процес ускладнення і подорожчання науково-технічнихпроектів, що відбувається у світовій практиці, спричинює необ-хідність постійно збільшувати ресурси на розвиток наукових дос-ліджень і реалізацію інновацій, підвищувати значущість пробле-ми визначення ступеня ризику в досягненні потрібних результа-тів. Концентрація ресурсів для здійснення нововведень потребуєаналізу великого обсягу інформації при вирішенні питань з інвес-тування, оскільки невдача може призвести до тяжких, часом ката-строфічних наслідків для фінансуючої організації. З цимпов'язане прагнення великих виробничих систем до створеннявнутрішнього венчурного бізнесу, що дає змогу зменшити техні-чний і комерційний ризики. Найбільш простим і доступним мето-дом визначення величини технічного ризику є експертне оціню-вання.

Велика складність виникає під час оцінювання ефективностіфундаментальних досліджень. Критерій їх оцінки — науковийефект. Його виміри стосовно конкретного дослідження можливітільки на основі експертних оцінок, що ґрунтуються на таких по-ложеннях:

кожному науковому результату присуджується певна кіль-кість балів;

за наявності кількох критеріїв кожному з них надається пе-вна «вага», що характеризує значущість очікуваного частковогорезультату в загальній результативності наукового дослідження;

під час оцінювання наукової результативності значення ба-лів з кожного окремого виду наукового результату перемножу-ється на відповідне значення вал