18.2.1. Харчування : Ділова карєра : B-ko.com : Книги для студентів

18.2.1. Харчування

Для того, щоб годувати пасажирів у повітрі, кожний аеропортмає свої спеціалізовані підприємства. Вони постачають різні видихарчування на борти літаків.

Харчування буває пряме і зворотне. Пряме, — це те, що недавноприготовлене і яке зберігається за температури +5 С. Зворотне — ценапівготові заморожені порції. Вони є дещо недопеченими чи недо-вареними. У супровідному листі кухар зазначає час, необхіднийконкретній страві, щоб вона була повністю приготовленою у бор-товій пічці до того, як цю страву пропонують пасажирам. Стравидоправляють до літака за півтори години до злету.

Пасажири, як правило, не можуть замовити щось завчасно.Навіть, якщо вони летять у бізнес-класі підвищеного комфорту.Їхні переваги можуть виявлятися лише у межах того, що є на бор-ту літака, — себто між гарячими та холодними стравами. Набірвсіх пакетів визначається попереднім набором авіакомпанії. Деякіз-поміж них беруть лише холодні страви. Дехто — лише чайнийстіл. Це, як правило, на коротких рейсах.

На борту можуть запропонувати все, що завгодно. Існують на-бори як вегетаріанських, так і дієтичних страв, дитяче і юнацькехарчування.

Станом на весну 2007 року «економний» обід з гарячим сягав4,5 долари, екіпажу — 8,5 долара, а бізнес-класу — 15,5 долара.Харчування пасажирів бізнес-класу та екіпажу практично одне іте ж, за винятком того, що екіпажу і бортпровідникам не даютьалкогольних напоїв. Чи ж п'ють вони їх насправді, — це вже іншасправа. У деяких компаніях пілоти харчуються як у бізнес-класі,а стюардеси — як решта пасажирів. Страви економ-класу і бізнес-класу у більшості фірм значно не вирізняються. Вирізняється лишенабір продуктів, — як, наприклад, вирізка замість м'яса. У бізнес-класі більше фруктів та овочів. Зрозуміло, що на чартерних рейсахможна замовити все, що завгодно.

Аерофобія — досить поширене явище. Статистика свідчить жепро те, що шанси загинути в авіакатастрофі є нижчими, ніж під часавтомобільних мандрівок.

Вчені Великої Британії виявили найнебезпечніші місця в авіа-лайнерах. Закликали авіакомпанії дозволяти пасажирам кріславибирати самостійно.

Спеціалісти університету Грінвіча за замовленням Управлінняцивільної адміністрації Великої Британії проаналізували обста-вини загибелі 105 чоловік та опитали 2 тисячі людей, які вижилипід час авіакатастроф. Дослідження вказало, що найбільша безпекабула у пасажирів, які сиділи у кріслах біля проходу на далі ніжу п'ятому ряду від аварійного виходу. Найрідше вдавалося вижититим, хто сидів у більше ніж шести рядах від виходу. Статистичнідані засвідчують, що шанси на врятування у передній частині лі-така — 65%, а у задній — 53%. Ті пасажири, які сидять у літакубіля проходу, рятувалися у 64% випадків, а в інших місцях літа-ка — у 58%.

Британські вчені закликали авіакомпанії облаштувати літакидодатковими аварійними виходами.

Виявляється, що 4 з 10 пасажирів бояться літати. Якщо всіпасажири будуть намагатися купувати собі місця біля виходу, то цеспричинить підвищення цін за надання місця біля виходу.

Більшість людей користуються своїми власними способамиборотьби з авіафобією. Найпростіший — талісман. Талісманамиможуть бути які завгодно предмети. Давньою є традиція «присістина дорожку».

Поширеним методом є перенесення уваги з думок на відчуття.Можна, наприклад, розглядати людей, що вас оточують.

Дієвим методом переборювання страху є переконання.

Автор цих рядків від людей старішого покоління чув таке.Під час запального відступу Червоної Армії на першопочатковомуетапі війни, під Харковом набиралися солдати для повітряно-де-сантних військ. Була вежа для стрибків з парашутом з кільцемі тросом. На горі майданчика стояв старшина, який не зовсімкоректно підштовхував солдата спускатися з парашутом. Внизустояв інший старшина. Він зовні обмацував штани. Якщо ж вонибули порожніми, — то солдат йшов у десантні війська. Якщо жні, — то біг прати штани до найближчого ставка. Так куваласяПеремога!

Автор цих рядків на Харківській вежі не був. У 1978 році, напе-редодні свого дня народження (30-річчя) перебував з лекторськоюмісією у Миколаєві. Мав щастя бути на концерті Володимира Висо-цького. Той казав, що до нього частенько зверталися ветерани Ве-ликої Вітчизняної війни і запитували, чи він — це той Висоцький, зякими вони виходили з оточення. Володя Висоцький відповідав, щоз ним не можна було вийти з оточення, бо він був таким маленьким,що його можна було, хіба що винести на руках.

Під час своїх авіаподорожей, а їх кількість була такою мізер-ною, порівнюючи з кількістю подорожей земляка, — ПрезидентаЮщенка, — автор цієї книжки перед злетом літака і після йогоприземлення, — тричі хрестився. Як бачить читач, — це допомогло.На борту літака намагався випити все те, що носили стюардеси.Намагався не дивитися на їх ноги, бо у всіх них — ноги красиві.Краще — просто не трапляється, до того ж стюардеси — «надежньїекак наш А^рофлот!».

Кажуть, що алкогольні напої — не найкращій спосіб боротьбиз аерофобією. Можливо, це й так. Врешті решт — «на безриб'ї — ірак риба!»