6.1.Начальник —це лідер

магниевый скраб beletage

6.1.1. Гарний керівник

Гарний керівник виконуєроль не лише адміністратора.Начальник — це, насамперед,лідер, який спрямовує енергію іпосилає підлеглих на виконанняроботи з максимальною відданіс-тю. «Золотим правилом» началь-ника є таке:»Не слід робити туроботу, яку можуть зробити під-леглі».Ситуацію умовно можнауявити таким чином — у началь-ника відрубані руки. Отже, самсвоїми руками він вже не можедіяти. Його завдання полягаєу тому, щоб змусити підлеглихпрацювати як за себе, так і за на-чальника.

Щоб надовго затримати-ся на посаді начальника, слідне лише добросовісно викону-вати свої обов'язки. Гарнийкерівник повинен бути лідеромдля співробітників. Адже лише

лідер, спираючись на свій авторитет, може ефективно організува-ти роботу співробітників і розв'язувати конфлікти, що неминучевиникають.

Стати начальником не лише на папері, а й на практиці, у свідо-мості співробітників, допомагають особисті якості. Поміж них —комунікабельність, самоконтроль, гнучкість, уміння ставити себена місце інших людей, адаптивність, впевненість у собі.

Названі риси допомагають, навіть, неформальним лідерам по-вести за собою колег, змусити їх повірити у свої сили та спрямуватина досягнення цілей компанії. Професійні знання та навички зна-чно продовжують період зберігання за людиною статусу лідера.

Шлях до лідерства у кожної людини — свій. Інколи його дово-диться долати роками. Трапляється, що статус лідера завойовуєть-ся блискавично завдяки діям у складній чи нестандартній ситуації.

Відомий американський фахівець у сфері менеджменту ІцхакАдізес у своїй книзі «Розвиток лідерів» стверджував, що ідеальногоменеджера немає. Кожний керівник має особистий стиль управлін-ня. Цей стиль визначається домінуючими рисами його характеру.Оскільки є неминучими конфлікти між носіями різних стилів,то важливе значення має те, щоб ці конфлікти були конструктивни-ми. Для цього необхідно не лише зрозуміти свій стиль управління,але й навчитися мати справу з носіями іншого стилю.

Для визначення основних стилів управління. І. Адізес запро-понував свою типологію. Вона базується на чотирьох функціях, щоє життєво важливими для будь-якої організації:

створення результатів;

адміністрування (підтримання порядку);

творчий підхід до справи;

інтеграція (створення цінностей, які змусять людей діятиспільно).

І. Адізес вважав, що гарний керівник мусить досконало во-лодіти якоюсь однією з функцій, зазначених вище, і задовільнопоратися з іншими.

На думку І. Адізеса, навіть найкращі керівники компаній,не можуть одночасно виконувати всі чотири функції.

Як альтернативу «ідеальному менеджеру» І. Адізес пропонуєкоманду, що взаємодоповнює. Між членами такої команди неми-нуче будуть виникати конфлікти. З огляду на це слід навчитисядомовлятися. Слід мати на увазі, що в одні і ті ж слова та жестиносії різних стилів вкладають різні значення.

Сприятливі умови для роботи компанії можна створити, якщоми оволодіваємо мовою тих, з ким ми працюємо. Очевидно, це тойвипадок, про який говорив Ілліч, але не Ульянов, а Брежнєв: «Надоработать не с теми людьми, с какими хотелось бьі, а какие есть».

З тим, хто абсолютно не схожий на вас, теж потрібно працю-вати. Не слід чекати, доки інший підлаштується під вас. Якщо вихочете, щоб вас зрозуміли, то вам слід підлаштовуватися під спів-бесідника. І. Адізес дає конкретні поради як слід спілкуватися зпредставниками кожного типу — як заволодіти увагою, отриматисхвалення свого рішення, скасувати невдалий план, повідомитинеприємну новину.

Наприклад, щоб зацікавити Виробника, слід заговорити з нимпро кризу. Це його зацікавить. Адміністратор або Бюрократ кризуненавидять. Про неї з ними говорити не слід. Їх увагу можна запо-лонити згадкою про те, що ваша проблема полягає у тому, що по-рушено давно ухвалену норму або ж знехтувано здоровим глуздом.

Якщо «голодній кумі-хліб на умі», то з нею про хліб і потрібноговорити.

Кажуть, що справжній лідер має знаходити спільну мову з усі-ма опонентами.

Психологи Мадридського університету (Іспанія) дійшли ви-сновку, що начальника практично неможливо переконати. Вченідотримуються думки, що така самовпевненість начальника спо-нукається відчуттям влади. Для того, щоб у чомусь переконатишефа, краще за все говорити з ним у довкіллі, де відсутні атрибутивлади (начальницьке крісло, стіл, кабінет з двома дверима тощо).