6.1.2. Начальник-початківець

Чотирма правилами для керівника — початківця вважаютьсянаступні:

1) Не ставитися зарозуміло. Не слід показувати, що керівниквсе знає і вміє. Слід покладатися на знання і кваліфікова-ність працівників. Кожний з них, у принципі, є компетент-ним у своїй сфері.

Слід мати авторитет. Якщо між начальником і підлеглимвстановилися, навіть, дружні стосунки, — все ж таки необ-хідно бути лідером. Якщо начальник поступиться комусьіншому у колективі своїм становищем лідера, то функціїначальника як лідера і авторитета неминуче будуть піді-рвані.

Начальник має надавати працівникам право на вчинен-ня ними помилок. Не слід контролювати кожний крокспівробітників. Їх потрібно привчати до відповідальності.Співробітникам необхідно надавати свободу, інакше вонистануть безініціативними, не будуть розвиватися та вдо-сконалювати свої знання. Якщо начальник відчуває, щовін вміє щось робити краще, ніж підлеглий, все ж такисвою роботу підлеглий має виконувати з максимальноюсамостійністю. Той начальник, який відбирає у підлеглихсврбоду, буде виконувати ту роботу, яку б слід було вико-нувати підлеглим.

Слід докладати начальнику зусиль до того, щоб праців-ники сприймали робочий колектив як свою другу сім'ю.Підлеглі мають відчувати турботу про них у словах ти діяхначальника.

6.1.3. Риси лідерів

Лідерам притаманні такі риси.

Вміння ставити перед собою важливі, а то й грандіозні за-вдання.

Начальник має говорити голосно та висловлювати свої думкивідкрито та впевнено. Це призведе до того, що до думки начальникапідлеглі змушені будуть прислухатися.

Начальник має не поступатися своїми інтересами. Він маєнавчитися торгуватися з підлеглими. Лідер має завжди знайти, яквинайти вигоду для себе з будь-якої ситуації.

Начальнику не слід приховувати свої емоції. Не слід відкла-дати пояснення своїх вчинків на майбутнє. Свої почуття начальникмає висловлювати у рамках пристойності. Кажуть, що рамки при-стойності можна розсувати до рамок непристойності.

Начальник має докладати зусиль до того, щоб повернути у на-лежне місце ситуації, які виходять з-під контролю. На цьому слідстояти до кінця. За це слід боротися незламно. Чим складнішоюбула несприятлива ситуація, яку начальнику вдалося зруйнувати,то тим більший авторитет він отримає в очах оточуючих. Не завадитьпро це вишукано нагадувати співробітникам тоді, коли це доречно.

Начальник не може існувати без того, щоб командувати. Під-леглі не зрозуміють того начальника, який не вміє цього робити.

Начальник мусить вміти сперечатися. Якщо він на це не здат-ний, то він — не начальник. Тим, хто хоче стати начальником, алеще не вміє сперечатися, слід неомінно навчитися цього.

Люди є егоїстами. Хтось — більшим, а хтось — меншим.Всіх людей, передусім, хвилюють їхні проблеми. Начальнику сліддокласти зусиль до того, щоб довести підлеглим: досягнення метиначальника є шлях до вирішення проблем підлеглих. Керівникамслід докласти зусиль до того, щоб їх інтереси і проблеми стали ін-тересами і проблемами працівників.

Начальникам слід вміти постояти за себе. Хто не вміє, — тойне начальник. Фахівці кажуть, що такому вмінню можуть допо-могти заняття бойовими мистецтвами.

Начальникам не слід боятися викликати негативні емоціїу стосунках. Начальник — не добра тьотя, яка завжди і скрізь всімподобається.

Слід мати на увазі, що у тих людей, які досягли успіхів, неми-нуче з'являються недоброзичливці та заздрісники. Встановлено,що частка недоброзичливців сягає приблизно 10 відсотків від кіль-кості тих людей, які чули про везунчика.

У відомих публічних діячів частка недоброзичливців є ще ви-щою.

Отже, слід бути готовим до того, що не у всіх людей успіхи ве-зунчика викличуть позитивні емоції. Заздрість і недоброзичливістьслід розглядати як плату за успіх. Не було б успіхів — не було б інедоброзичливості.

Спочатку недоброзичливість створює певний дискомфорт, алепотім везунчики до цього звикають. Імунітет з'являється доситьшвидко.

Якщо ж частка недоброзичливців менша ніж 10 відсотків,то це означає відсутність серйозних успіхів. Слід докласти зусильдо того, щоб успіхи з'явилися. Тоді з'являться і недоброзичливці.

Начальнику не слід вірити у те, що у житті існує ідеальнийта безпроблемний шлях. Такого не буває. Будь-який шлях — цешлях спроб та помилок. Також в них слід виявити найважливішіта підготуватися до них. Отже, той хто не вміє розпізнавати важ-ливе, — той не начальник.

Начальник не повинен бути вразливим. Дрібниці не пови-нні його турбувати. Начальник має бути, як кажуть, товстошкірим.Якщо начальник витрачатиме свою енергію на дрібниці, то у ньогона інше енергії не залишиться.

Ініціативність — важлива риса начальника. Ініціативу до-леко не всі завжди люблять у багатьох країнах і народах. Ініціати-ва, як кажуть підлягає покаранню. Хто її запропонував, — той її івиконує. Тому, хто здатний запропонувати ініціативу, ймовірно,раніше чи пізніше потрібна підтримка. У ініціатора з'являєтьсяморальне право прохати у вищого начальства дещо більше, ніжу тих виконавців, яких призначили «згори». Це знали, як свідчитьдосвід автора цих рядків, ще й за радянських часів. Партійнийчи державний начальник, якого призначили на посаду, замістьзвільнюваного, прохав « на посаг» надання йому ресурсів, які бдозволили йому впоратися з тими завданнями, з якими не впо-рався попередник. До того, хто призначався на посаду, ставленнявищого начальства завжди було кращим ніж до тієї людини, якуз посади звільняли.

Начальник має бути помірковано самовпевненим.

В українській мові починає приживатися слово «ассертив-ність». Воно за походженням англійське — assertiveness. СлаваБогу, в українській мові у цьому випадку є й своє слово. Це — са-мовпевненість, впевненість у собі.

При описі сильних рис керівника найчастіше згадуються такіриси як концентрація, ефективність, компетентність. При описіслабких рис начальника на першому місці знаходиться самовпев-неність. Кепсько коли начальник — самовпевнений, але ще гірше,коли окрім самовпевненості у нього нічого іншого немає.

Самовпевненість — це для керівника — палиця з двома кінця-ми. Кепсько, коли у керівника самовпевненості мало. Не краще ітоді, коли її занадто багато. Занадто велика самовпевненість до-зволяє досягти короткотермінових цілей, але руйнує взаємини зпідлеглими. У керівників, які мають невелику самовпевненість,встановлюються гарні взаємини з підлеглими. Що ж стосуєтьсядосягнення цілей, то з цим керівники зі слабкою самовпевненістю,мають проблеми. Якщо ж керівнику вдається знайти баланс міжефективністю і гарними відносинами з підлеглими, то самовпевне-ність керівника не викликає незадоволення його підлеглих. Вонипросто не помічають самовпевненості свого боса. Отже, кепсько,коли самовпевненості забагато і кепсько, коли її — замало.

Якщо самовпевненості недостатньо, то її потрібно розвивати,зокрема, на тренінгах.

Кажуть, то самовпевненість — це різниця між тим, коли люди-на відчуває, що їй море по коліна і тим станом, коли вона втрачаєрозум від страху. Багато чинників, що впливають на самовпевне-ність, від людини прямим чином не залежить.

Існує ціла низка прийомів, за допомогою яких самовпевненістьможна усвідомлено зміцнювати. Самовпевненість потрібна не лишеначальникам. Вона потрібна всім працівникам. Без розумної само-впевненості важко щось досягти.

Зміцненню самовпевненості сприяють такі заходи.

Одягайтеся статечно. Неохайний зовнішній вигляд відбива-ється на ставленні до вас оточуючих.

Крокуйте швидко. Саме так ходять упевнені у собі люди.Вони рухаються швидко, оскільки їм є куди йти, є з ким зустрі-чатися, є що вирішувати. У них є і важлива робота, яку потрібновиконати.

Тримайте поставу. Стояти слід прямо з піднятою головою.Оточуючим потрібно дивитися в очі. Цим ви справите позитивневраження на людей, які довкола вас.

Рекламуйте себе. Реклама — це не лише рушійна сила тор-гівлі, а й інструмент зміцнення самовпевненості. Ще з українсько-го прислів'я відомо: «Хвали мене моя губонько, а то роздеру тебедо вух».

Дякуйте собі. Щоденно слід відшукувати час, щоб подуматипро те за що люди мають бути вдячні вам. Слід якомога частішезгадувати свої досягнення, вміння, навички та інші позитивні ха-рактеристики.

Робіть компліменти. Відшукуючи все найкраще у іншихлюдях, ви опосередковано відкриваєте їм і свої кращі якості.

Сидіть на різного роду зібраннях у першому ряду. Багатолюдей віддають перевагу заднім рядам, щоб бути непоміченими.Схильність до непоміченості — це ознака браку самовпевненості.

Відвідуйте різного роду заходи, навіть, для вас нецікавих і робітьвсе залежне, щоб на тих заходах вас помічали. Американці нази-вають це «помахати прапором».

Висловлюйтеся. На кожному груповому обговоренні висту-пайте, щонайменше, один раз. Завдяки цьому прийому ви удоско-налюєте свої ораторські навички, а оточуючі визнають вас як лідера.

Опікуйтесь спортом. Спорт допомагає підтримувати форму.Ті, хто не у формі, відчувають себе невпевненими і непривабли-вими.