ПЕРЕДМОВА

магниевый скраб beletage

Сучасний менеджмент на підприємстві повинен бути направ-лений на забезпечення його раціонального ведення в умовах дефіцит-ності ресурсів, досягнення високих кінцевих результатів з мінімаль-ними витратами, оптимальній адаптації підприємства до ринковихумов. Система управління повинна бути гнучкою та ефективною.

Цим обумовлене постійне удосконалення менеджменту у ви-робничих і невиробничих структур у зв'язку з об'єктивними вимога-ми виробництва і реалізації продукції, ускладненням господарськихзв'язків і загостренням проблеми збуту продукції, підвищенням роліспоживача у формуванні попиту. Зміна умов виробничої діяльностівимагає адаптації до неї системи управління підприємством.

Ціль даного посібника - допомогти студентам і молодим спе-ціалістам опонувати знаннями наукових основ управління підприємс-твом, формуванню у них сучасного підходу до вирішення виробни-чих і соціально-економічних проблем, а також здобути практичні на-вички по створенню умов для творчої та ефективної діяльності.

Головним завданням вивчення курсу "Менеджмент", як науко-вої дисципліни, є здобуття комплексу теоретичних знань відносновибору нових форм і методів управління при створенні цілісної, ефе-ктивної і гнучкої системи управління підприємством в умовах транс-формації ринкових відносин. Знання теорії управління дає можли-вість оволодіти мистецтвом керівництва колективом, включаючиуміння ставити загальні і конкретні цілі і задачі діяльності підприємс-тва, розробляти стратегію управління з урахуванням суспільних, ко-лективних і особистих інтересів, контролювати процес її реалізації.

Характерною особливістю змісту і структури посібника є логі-чне викладення матеріалу від загального до конкретного, на підставізатвердженої програми курсу. Перші глави посібника присвячені тео-рії і методології менеджменту, в яких розкривається процес форму-вання науки про управління.

Функції менеджменту та їх трансформація при зміні зовніш-нього і внутрішнього середовища розглядаються з позицій системноїметодології. Наводяться визначення понять «система», «структура»,«організація» та ін.

Ринкова економіка ставить більш вимогливі завдання до квалі-фікації спеціалістів і керівників. Важливою функцією керівництва пі-дприємств є розробка і реалізація ефективної стратегії, яка орієнтова-на на ринкові критерії. У посібнику розкривається модель сучасногоменеджера і визначені основні вимоги до його особистих, діловихякостей і професійної підготовки.

Висвітлено суть і значення операційного, стратегічного і фі-нансового менеджменту, маркетингове управління, управління тру-довими ресурсами і персоналом в підприємствах і організаціях. Розг-лядаються питання пов'язані із владою і лідерством в менеджменті,підготовці і прийняттю управлінських рішень, організації їх виконан-ня і здійсненню контролю, організації комунікацій, управлінню кон-фліктами, змінами і стресами. Приділена увага корпоративній куль-турі і службовій етиці в ринкових умовах.

Структура навчального посібника відповідає нормативній про-грами дисципліни "Менеджмент". Кожний розділ закінчується навча-льним тренінгом з контрольними запитаннями, які дозволяють чита-чеві оперативно перевіряти ступінь засвоєння програмного

В посібнику є розділ тестових завдань по кожній темі дисцип-ліни, а також термінологічний словник, що дозволить впроваджуватина семінарських і практичних заняттях активну методику навчання,дозволить студентам забезпечити більш ефективне опрацювання на-вчального матеріалу в процесі самостійної підготовки, дотримуватисянаочності навчання.

Згідно з навчальним планом підготовки бакалаврів спеціально-сті 6.050104 "Фінанси", 6.050106 "Облік і аудит", 6.050107 "Економі-ка підприємств", 6.050108 "Маркетинг", дисципліна "Менеджмент"викладається на четвертому курсі поряд з такими дисциплінами:"Стратегія підприємства", "Планування і контроль на підприємстві","Міжнародна економіка", "Регіональна економіка", "Гроші та кре-дит". Вивчення дисципліни "Менеджмент" базується на фундамента-льних дисциплінах, як: "Економіка підприємств", "Фінанси", "Стати-стика", "Організація виробництва".

Послідовність і структура викладеного у посібнику навчально-го матеріалу дозволить створити повне уявлення про предмет"Управління персоналом" як науку, мистецтво і практику управління.

Розділ 1. Основні ПОНЯТТЯ, сутність та види менеджменту

1.1. Сутність менеджменту

З переходом економіки України до ринкових відносин словос-получення «управління організацією» стало широко вживатися як«менеджмент організації». Сьогодні вони часто використовуються якідентичні, що підтверджуються у наукових працях зарубіжних і віт-чизняних авторів.

Менеджмент - це самостійний вид професійної діяльності, на-правлений на досягнення визначених цілей шляхом раціональноговикористання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів зобов'язковим застосуванням економічних методів управління.[4,с.10]

Менеджмент - це управління в ринкових умовах, яке передба-чає:

орієнтацію підприємства (організації, фірми) на попит та вимо-ги ринку, запити конкретних споживачів і організацію виробництватих видів продукції, які користуються попитом;

прагнення до підвищення ефективності виробництва і досяг-ненню оптимальних результатів з меншими витратами;

господарська самостійність, яка забезпечує свободу прийняттярішень тим особам, які несуть відповідальність за кінцеві результатидіяльності організації та їх підрозділів;

постійне коригування цілей і задач в залежності від стану і ви-мог ринку;

виявлення кінцевого результату діяльності організації визнача-ється на ринку в процесі обміну;

використання сучасної інформаційної бази і обчислювальноїтехніки для багатоваріантних розрахунків при прийнятті оптималь-них рішень.

Але термін «менеджмент» не є в повній мірі є аналогом термі-ну «управління». Термін «управління» значно ширший і застосову-ється до різних видів людської діяльності (наприклад, управлінняавтомобілем), сфер діяльності (управління живою і неживою приро-дою, управління державою), органів управління (підрозділів управ-ління в різних формах власності, підприємствах та їх об'єднаннях).

Термін «менеджмент» застосовується лише до управління со-ціально-економічними процесами на рівні організації (підприємства,фірми), діючої в ринкових умовах.

Менеджмент як самостійний вид професійної діяльності пе-редбачає, що менеджер незалежний від власності організації, в якийвін працює (може мати акції, а може працювати по контракту). Мене-джмент забезпечує зв'язок та єдність виробничого процесу і об'єднуєвсіх спеціалістів, які працюють під керівництвом менеджера [4,с.11].

Зростаючи вимоги до управління організаціями АПК зумовленізбільшенням їх розмірів (великі агрохолдінги, які обробляють великукількість площ), складністю інноваційно-інтенсивних технологій ви-рощування сільськогосподарських культур, необхідністю підвищенняконкурентоспроможності продукції у зв'язку із вступом України доCOT. Під господарською діяльністю відносно менеджменту розумі-ють роботу організацій в різних галузях економіки, якщо вона напра-влена на здобуття прибутку як кінцевого результату в залежності відїх конкретних цілей. Таким чином, «менеджмент» застосовуєтьсятільки до тих категорій організацій, які мають на меті досягненняприбутку і діють на ринку як самостійні економічні суб'єкти (вироб-ничі організації, банки, страхові установи, туристичні агентства, тра-нспортні компанії).

Зміст господарської діяльності включає: впровадження ре-зультатів науково-дослідних робіт; забезпечення виробництва усіманеобхідними ресурсами для виконання технологічного процесу; роз-робки нових технологій та їх удосконалення; забезпечення необхід-ного рівня якості продукції; проведення комерційних операцій, това-ропросування та здійснення всіх видів розрахунків, технічне обслуго-вування; матеріально-технічне та фінансове забезпечення; підбір пер-соналу.

Ефективна господарська діяльність організації вимагає удо-сконалення стилю роботи, який ґрунтується на постійному пошукунових можливостей, умінні залучати й використовувати для вирішен-ня поставлених завдань ресурси із різних джерел. Зміни у змісті гос-подарської діяльності організації пов'язані у першу чергу зі змінами вхарактері власності і появою багаточисельних індивідуальних та ко-лективних власників.

Економічний механізм менеджменту об'єктивно обумовленийвимогами ринку і залежить від результатів управлінської та господар-ської діяльності організації. Він складається з трьох частин: внутріш-ньофірмового управління, управління виробництвом, управління пер-соналом (табл. 1.1 - 1.3) [22,с.19-20].

Таблиця 1.1

Внутрішньофірмове управління

Функція

Принцип

Економічний метод

Маркетинг

Централізація

Комерційний інтерес

Планування

Децентралізація

Внутрішньофірмовий розрахунок

Організація

Сполучення централізації тадецентралізації

Ціни та механізм ціноутворення

Контроль

Орієнтація на довгостроковіцілі розвитку

 

Мотивація

Демократизація управління

 

Таблиця 1.2

Управління виробництвом

Інноваційний менедж-мент

Регулювання і забезпе-чення процесу виробни-цтва

Забезпечення збу-ту

Організаційна структурауправління виробництвом

Проведення науково-дослідних конструк-торських робіт

Планування процесу ви-робництва, розробкиасортиментної політики

Розробка збутовоїполітики

Функціональна

Науково-технічна па-літра

Підвищення якості таконкурентоспроможностіпродукції

 

Матрична

Виробництво новихвидів продукції

Технологічне забезпе-чення

Вибір каналів іметодів збуту

Лінійно-функціональна

Організація науково-технічної ДІЯЛЬНОСТІ

Забезпечення виробниц-тва усіма видами ресур-сів.

Підвищення ефективнос-ті виробництва

Організація збуту

Програмно-цільове управ-ління

Програмно-цільове на-вчання

Таблиця 1.3

Управління персоналом

Кадрова політика

Оплата і стимулю-вання праці

Групове управлін-ня, взаємовідно-сини в колективі

Соціально-

психологічний аспект вуправлінні

Принципи підбору і ро-зставлення персоналу

Форми оплати пра-ці

Залучення пра-цюючих до управ-ління

Мотивація праці і твор-ча ініціатива

Умови найму і звіль-нення

Шляхи підвищення

продуктивності

праці

Робітничі бригадита їх функції

Організаційна культураорганізації

Навчання і підвищеннякваліфікації

Заохочувальні сис-теми оплати праці

Взаємовідносинив колективі

Вплив управління пер-соналом на діяльністьорганізації

Оцінка персоналу і йо-го діяльності

 

Взаємовідносини зпрофспілками

 

1.2. Цілі, задачі та види менеджменту

Головним в менеджменті є визначення цілей діяльності органі-зації на найближчу та віддалену перспективу. Управління шляхомпостановки цілей здійснюється з урахуванням оцінки можливостейконкретної організації та забезпеченості її ресурсами. Розрізняють ці-лі загальні та специфічні. Загальні цілі відображують концепцією ро-звитку організації в цілому, а специфічні розробляються в рамках за-гальних цілей по основним видам діяльності. Раціональне викорис-тання матеріальних і трудових ресурсів передбачає досягнення цілейпри мінімумі витрат і максимумі ефективності за рахунок кваліфіко-ваних управлінських рішень, коли команда спеціалістів цілеспрямо-вано діє в напрямку досягнення загальних цілей на основі відповідноїмотивації.

Ціль менеджменту полягає у забезпеченні прибуткової діяль-ності підприємства шляхом раціональної організації технологічногопроцесу, включаючи управління виробництвом і розвитком техніко-технологічної бази, а також ефективним використанням кадрів приодночасному підвищенні їх кваліфікації і творчої активності [4,с.21,11,с.14].

Прибуток створює стабільні гарантії організації, оскільки тіль-ки його накопичення у вигляді різних фондів дозволяє обмежувати тапереборювати різні ризики, пов'язані з виробництвом і реалізацієюпродукції. Ситуація на різних ринках постійно змінюється, відбува-ються зміни в положенні конкурентів, умовах і формах фінансування,кон'юнктурі в галузі, регіоні або країни в цілому, в умовах торгівлі насвітових ринках. Звідси постійний ризик, особливо у сільськогоспо-дарському виробництві, яке пов'язано з ґрунтово-кліматичними умо-вами. Ціль менеджменту - переборювання ризиків або ризиковихситуацій не тільки в сучасному, але і в майбутньому, для чого необ-хідно мати резервні кошти, але і широку самостійність для швидкогореагування і адаптації до можливих змін.

Ціль підприємства - це конкретний стан окремих характерис-тик, досягнення яких є бажаним і на що направлена його діяльність, атакож процес управління.

Цілі за ступенем важливості розділяють на стратегічні і такти-чні. Стратегічні цілі орієнтуються на вирішення перспективнихмасштабних проблем, які якісно змінюють життя та обличчя підпри-ємства (вихід на міжнародні ринки, повне оновлення виробничої ба-зи, зміна товарної продукції тощо). Тактичні цілі - це проміжні повідношенню до стратегічних, відображають окремі етапи їх досяг-нення (наприклад проведення капітального ремонту).

Цілі розділяють по часу довгострокові (більше 5 років) серед-ньострокові (1-5 років) і короткострокові (до 1 року). Для коротко-строкових цілей характерний високий рівень деталізації і конкретиза-ції дій.

По змісту цілі підрозділяють на технологічні, економічні, ви-робничі, адміністративні, маркетингові, науково-технічні, соціальні.

Технологічні цілі можуть включати впровадження інновацій-них технологій, удосконалення систем землеробства і тваринництва,комп'ютеризацію, будівництво нових виробничих приміщень за про-гресивними технологіями тощо.

Економічні цілі включають укріплення фінансової стійкостіпідприємств, ріст прибутковості, ринкову вартість акціонерного капі-талу.

Виробничі цілі передбачають виробництво різних видів про-дукції та послуг, підвищення їх якості, збільшення ефективності ви-робництва, зниження собівартості продукції.

Адміністративні цілі ставлять на меті досягнення високої ке-рованості підприємством, надійної взаємодії між співробітниками,високої дисципліни, злагодженості в роботі.

Маркетингові цілі пов'язані із захопленням тих чи інших ри-нків збуту, залученням нових покупців, клієнтів, досягненням лідерс-тва в цінах або витратах виробництва та інші.

Науково-технічні цілі передбачають створення нових товаріві продукції, впровадження у виробництво нових інноваційних техно-логій, які забезпечують виробництво продукції світових стандартів.

Соціальні цілі орієнтовані на створення сприятливих умовпраці, життя і відпочинку працівників, підвищення їх освітнього ікваліфікаційного рівня (ліквідація важкої та ручної праці, відносинисоціального партнерства, якісне медичне обслуговування тощо).

По рівню, до якого вони відносяться, цілі діляться на загальні іспецифічні. Загальні цілі відображають концепції розвитку підпри-ємства в цілому і по найважливішим комплексним напрямкам діяль-ності (генеральна ціль і чотири-шість загальноорганізаційних цілей,які розкривають і конкретизують її зміст).

Специфічні цілі розробляються в кожному підрозділі і визна-чають основні напрямки їх діяльності по реалізації загальних цілей.

Звичайно вони охоплюють середньо і короткостроковий періоди Іобов'язково виражаються в кількісних показниках.

Постійні зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі при-зводять до коригування і перегляду цілей. Цілі підприємства істотнозмінюються на різних стадіях його життєвого циклу.

Задача менеджменту - організація виробництва товарів і пос-луг з урахуванням попиту споживачів на основі існуючих матеріаль-них, фінансових і людських ресурсів, забезпечення рентабельностіпідприємства, його стабільного положення на ринку.

До основних задач менеджменту відносяться [11,с.15]:забезпечення механізації та автоматизації виробництва і підбірвисококваліфікованих працівників;

стимулювання співпрацівників шляхом створення кращихумов праці і встановлення високої заробітної плати;постійний пошук і освоєння нових ринків;визначення конкретних цілей розвитку організації;виявлення приоритетних цілей і послідовність їх досягнення;розробка системи заходів для вирішення існуючих проблем;визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;розробка стратегії розвитку організації - господарських задач ішляхів їх вирішення;

контроль за виконанням поставлених задач.Задачі управління ускладнюються зі збільшенням масштабіввиробництва, що вимагає значно зростаючих об'ємів матеріальних,фінансових, трудових та інших ресурсів.

Основне завдання менеджменту - направити працівників доспільних дій постановкою єдиних задач і правильною структурою ор-ганізації, вихованням необхідних трудових навичок і цінностей, за-безпеченням професійного розвитку кожного працюючого для най-більш імовірного досягнення цілі організації.

Для досягнення цієї мети використовуються різні засоби: до-тримання повноважень і влади; уміння ефективно управляти; удоско-налення управлінського механізму і структури; впровадження різнихтехнологій управління; субординації в управлінській діяльності.

В залежності від сфери діяльності виділяють різні види мене-джменту [7,с.20-21]:

Загальний менеджмент - здійснюють усі керівники, що від-повідають за постановку задач і формування політики, за питанняпов'язані з плануванням, організацією, контролем і управлінням під-приємством.

Операційний менеджмент забезпечує управлінську діяльністьменеджерів нижчого ступеня управління (бригадири, майстри), що по-лягає у безпосередньому керівництві роботою працівників, виконанніоперативних планів, графіків випуску продукції і наданні послуг.

Фінансовий менеджмент включає управлінську діяльністьпов'язану з визначенням потреб у фінансових ресурсах, виявленнівсіх альтернативних джерел фінансування та їх оцінку; практичнеодержання фінансових ресурсів та ефективне їх використання.

Стратегічний менеджмент включає управлінську діяльністьперсоналу менеджерів, що пов'язана із формуванням місії, цілей ідовгострокових стратегій підприємства, розвиток іміджу, який пови-нен відповідати зовнішньому середовищу і внутрішнім можливостяморганізації, впровадженням стратегічного вибору за допомогоюбюджетування, підбору задач, людей, структур, технології, системистимулювання та ін.

Систематизація основних видів менеджменту:за організаційно-правовими формами господарювання (держа-вний, підприємницький, громадських організацій);

за рівнями управління (загальнодержавний, галузевий, регіона-льний, місцевого самоврядування, міждержавних організацій);

за цільовим призначенням (стратегічний, тактичний, операцій-ний);

за належністю до організації (внутрішньогосподарський, зов-нішньогосподарський);

за функціональним призначенням (маркетинговий, виробни-чий, фінансовий, соціальний, інформаційний, персоналу, обліку таконтролю);

Підприємницький менеджмент за видами підрозділяється:за організаційно-правовими формами господарювання;за видами галузевого спрямування;за рівнями управління в організаціях та об'єднаннях.Незважаючи на різні види менеджменту, спільним для усіх цихвидів є та обставина, що всім без винятку менеджерам необхідномати справу з однаковими ресурсами: кадровими, фінансовими,матеріальними, земельними.

1.3. Предмет І методи В менеджменті

Менеджмент - це самостійна наука, яка має методичні основи,свій предмет і метод.

Менеджменту притаманні категорії і наукові поняття, які відо-бражують сутність тільки управлінської праці. До них відносяться[11,с.16-17]:

об'єкт управління - люди, техніка і технології, організація та

інші;

суб'єкт управління - особистість або кібернетичне обладнання;організація - сфера діяльності менеджера;

функції менеджменту - планування, координація, мотивація іконтроль;

стиль управління та інше.

Науковцями в ході досліджень управлінських проблем були ві-дкриті і обґрунтовані об'єктивні закони життєдіяльності організацій ізакономірності, характерні для управлінської праці. Серед них законипропорційності і планомірності, адміністративної ємкості, ритму пра-ці, спеціалізації та інтеграції управління, необхідної і достатньоїцентралізації, демократизації, закон часу та ін.

В менеджменті як в науці визначилися відповідні напрями:методологічні основи наукового управління;організаційні та управлінські структури;функції управління;

процес управління, кадровий менеджмент;стратегічний та інноваційний менеджмент;управління інтеграційними процесами міжнародної економіки.Менеджмент як практика управління охоплює весь процес ви-робництва і обміну продукції, включає управління виробництвом,маркетингом, фінансовою діяльністю, кадрами, обліком, а також кон-троль і аналіз господарської діяльності. Ці питання складають пред-мет учбових дисциплін по менеджменту, входять в учбові програми,що підтверджує прямий зв'язок теорії і практики.

Предмет менеджменту як науки управління охоплює дослі-дження законів і закономірностей життєдіяльності організацій, орга-нізаційні, управлінські та міжособові відносини між працюючими впроцесі виробництва.

Об'єкт менеджменту - це окремі трудові колективи і підпри-ємці, які діють у формі підприємств, об'єднань, асоціацій, компаній,товариств тощо.

Складність явищ, що вивчається в менеджменті, передбачаєвикористання діалектичного підходу, який дозволяє розглядатиуправлінські проблеми в їх постійному взаємозв'язку, русі і розвитку.Таким чином, всі явища вивчаються від простого до складного, віднижчого до вищого, від конкретного до абстрактного, від старого донового. Основу досліджень в менеджменті складає діяльність люди-ни, будь то керівника або виконавця (спеціаліста).

Метод менеджменту - це науковий засіб цілеспрямованоговпливу на поведінку людини в організації або на трудовий колектив зметою досягнення поставлених цілей.

Таким чином, складність поведінки працівника в колективі,передбачає використання різних методів, основою яких є конкретно-історичний, плановий, оптимізаційний, структурно-функціональний,системного аналізу та експериментальний, а також спеціальні методисоціальної психології, індукції, дедукції, аналізу і синтезу, порівнян-ня, міркування, інтуїції. Особливо важливими в менеджменті є методсистемного аналізу який дає можливість застосовувати на практиціматематичні моделі, та метод експерименту, який застерігає керівнікадри від широкомасштабних помилок і прорахунків, що неодноразо-во можна спостерігати навіть на державному рівні (поспішне рефор-мування і приватизація підприємств, необдумане тестування випуск-ників шкіл та інше).

Перелічені методи використовуються не тільки в менеджменті,вони є характерними для економічної теорії, яка формуючи світоглядкерівників і спеціалістів у виробничому процесі, виступає методоло-гічною основою менеджменту.

1.4. Особливості управління підприємствами

Одна із основних, стратегічних галузей економіки - АПК, щопов'язаний з усіма галузями прямо та косвенно. Наприклад, сільсько-господарське виробництво має ряд специфічних особливостей, якісуттєво впливають на формування системи управління.

Земля в галузі є не тільки об'єктом праці, як в інших галузяхматеріального виробництва, але її предметом, а також основним засо-бом, що обумовлює територіальну розпорошеність виробництва, на-селених пунктів, побудову органів управління в основному по тери-торіально-виробничому принципу. Територіальна розпорошеністьвиробництва і віддаленість структурних підрозділів від центральнихсадиб, погані дорожні умови стають на перешкоді збору і переробкиінформації, що веде до запізнення прийняття оперативних рішень. Ціобставини вимагають розширення кордонів самостійності як самихпідприємств, так і внутрішньогосподарських підрозділів, особливо воперативно-господарській діяльності.

Економічне відтворення переплітається з природним, що ста-вить його в залежність від ґрунтово-кліматичних умов, які по зонамкраїни і навіть областей різні. Це обумовлює високий рівень самос-тійності місцевих органів управління в регулюванні виробництва,встановленні строків, методів і прийомів виконання різних сільсько-господарських робіт.

Різниця в формах власності здійснює вплив на формування си-стеми управління в галузях і взаємовідношення вищих органів управ-ління з іншими галузями і організаціями.

Сезонність виробництва, різні коливання у використанні мате-ріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів на протязі рокувимагають від управляючої системи знаходження шляхів їх вирівню-вання. В результаті виникає надмірна напруга праці керівників і спе-ціалістів в окремі періоди сільськогосподарських робіт, значного збі-льшення тривалості їх робочого дня.

Деякий вплив на організацію управління здійснює і особли-вість технології виробництва, пов'язані з живими організмами - рос-линами, тваринами, мікроорганізмами, що ставить особливі вимогидо зберігання, транспортування і збуту продукції. Це припускає суво-рий порядок узгодженості виконуваних робіт і операцій незалежновід відомчої приналежності підприємств і організацій.

Існують інші особливості, які обумовлюють специфіку в орга-нізації управління АПК: різниця між містом і селом, стійкість тради-цій і звичаїв сільського населення, вплив господарств населення наекономічний стан працюючих тощо.

Врахування особливостей сільського господарства як галузісуспільного виробництва обов'язкове, тому що вони в значній мірівизначають ефективність всієї системи управління сільськогосподар-ським виробництвом знизу доверху.

У наш час, ринкова економіка висуває ряд вимог до управлінняпідприємствами.

Необхідність удосконалення роботи апарату управління. Зрозвитком ринкових відносин чисельність управлінських працівниківзначно зростає у порівнянні з іншими категоріями виробничого пер-соналу. Досвід розвинених країн підтверджує, що з механізацією іавтоматизацією управління, темпи росту службовців не тільки нескорочуються, а навпаки, збільшуються.

В управлінській діяльності багато технічної роботи, яка не ви-магає високої кваліфікації. Якщо скорочувати чисельність таких пра-цівників, то їх функції будуть вимушені виконувати висококваліфіко-вані спеціалісти, що економічно є недоцільним.

Інтенсифікація вимагає збільшення швидкості реагування назміни стану підприємства, що вимагає підвищення оперативності ро-боти апарату управління. Швидкість прийняття рішень повинна від-повідати темпу виробничих процесів.

Підвищення комплексності управління. Необхідно врахову-вати не тільки прямі, але і побічні наслідки прийнятих рішень, томущо в ринковій економіці спостерігається посилення взаємозалежностіта взаємозв'язків економічної системи.

Повна господарська самостійність підприємств. Це дозволяєнайкращим чином враховувати при прийнятті рішень конкретні умо-ви і специфіку виробництва, оперативно вирішувати проблеми і шви-дко маневрувати ресурсами. Процес зростання самостійності на низо-вих рівнях управління вимагає підвищення кваліфікації спеціалістівсередньої ланки.

Посилення ролі державного регулювання ринку та економі-чної стратегії для досягнення основних соціально-економічних цілей.

Навчальний тренінгОсновні поняття

Менеджмент. Управління. Господарська діяльність. Внутрішньофірмове управління.Управління виробництвом. Управління персоналом. Ціль менеджменту. Загальний, опера-ційний, фінансовий і стратегічний менеджмент. Об'єкт і суб'єкт управління. Організація.Функції менеджменту. Метод менеджменту. Галузі економіки. Вимоги до управління в галу-зях економіки.

Контрольні запитання і завдання19

Сформулюйте поняття менеджменту, і в чому його сутність?

Розкрийте сутність економічного механізму менеджменту.

В чому складаються цілі менеджменту?

Які існують цілі за ступенем важливості та за змістом?

Визначите основні задачі менеджменту?

Які види менеджменту існують в залежності від сфери діяльності?

Наведіть систематизацію основних видів менеджменту.

Що є предметом і об'єктом науки «Менеджмент»?

Які методи існують в менеджменті?

Які особливості управління в АПК?

Особливості управління в різних галузях.

Які вимоги до управління АПК висуваються на сучасному етапі.

Література: 4, 7, 11, 22.

2. Розвиток теорії практики менеджменту

2.1. Історія розвитку менеджменту, що передувала класич-ній теорії

Історія управлінської думки налічує багато тисячоліть. Висло-влювання з проблем управління можна знайти в Шумерській державі(III тисячоліття до н.е.), в Месопотамії і древньому Китаї. Алепов'язувати їх з менеджментом ні в якому разі неможливо, тому щоце були в основному рекомендаціями по державному управлінню,правила здійснення торгових операцій, комерційної діяльності тавзаємовідносин між людьми.

Одним з перших, хто дав характеристику управління як особ-ливої сфери діяльності, був Сократ (470-399 pp. до н.е.). Він проаналі-зував різні форми управління, підкреслюючи важливість поділу і спе-ціалізації праці, наголошуючи, що причиною бідності суспільства, якправило, є відсутність кваліфікованого керівництва.

Дослідження Платона (428-348 pp. до н.е.) були присвяченіглибокому аналізу поділу праці, розкриттю суті управління і контро-лю. Він обґрунтував класифікацію форм державного управління,здійснив спробу розмежувати функції органів управління і вважав,що управління повинно ґрунтуватися на законах.

Аристотель (384-322 pp. до н.е.) описав існуючий в той часдержавний устрій у майже 300 країнах, виділивши дві системи госпо-дарювання: економію і хрематистику. Він заклав основи вчення пронеобхідність спілкування рабовласників з рабами і управління ними,а також обґрунтував моральні принципи управління господарством.

Зародження наукових ідей менеджменту знаходимо в працяхНіколло Макіавеллі (1469-1527 pp.), в яких викладено ідеї стосовносвоєчасності прийняття управлінських рішень. Він зробив спробусформулювати рекомендації щодо організації управління державою,обґрунтувати норми поведінки керівників (щедрість, бережливість,жорстокість, милосердя), вміння дотримуватися слова, позбуватисяненависті та презирства тощо. Макіавеллі вважав, що для зміцненнядержави виправдані будь-які засоби. Тому термін «макіавеллізм» по-чав вживатися для характеристики політики, яка нехтує нормами мо-ралі.

Незважаючи на те, що організації існують з початку створеннясвіту, до XX сторіччя мало хто замислювався над тим, як управлятиними системно. Люди хотіли заробити більше грошей, здобути полі-тичну владу. Неусвідомлені пошуки теоретичних підходів до управ-ління почалися в епоху становлення капіталізму і тон в них завдавалифілософи. Вони робили спроби відповісти на запитання: що спонукаєлюдей до активних дій? Англійські філософи Томас Гобос і ДжеймсСтюарт доводили, що основною мотивацією людської поведінки єпрагнення до влади, а Бентам в книзі «Уведення в принципи моралі ізаконодавства» наголошував, що мотивами людської поведінки єкористь і задоволення.

Адам Сміт сформулював принцип «економічної людини», го-ловною ціллю якої є бажання до збагачення і задоволення власнихпотреб. Дослідження проблеми мотивації дій продовжив на початкуXIX сторіччя англійський економіст Джеймс Милл.

Промислова революція кінця XVIII - початку XIX століття,привела до впровадження прикладних наукових розробок та експе-риментів, результати яких допомагали визначити норми виробіткупрацюючих, оптимальну швидкість роботи устаткування, об'єми ви-пуску продукції, удосконалювати організацію виробництва і праці.Концепцію контролю і оплати праці створив Адам Сміт, а його спів-вітчизник Аркрайт об'єднав на своїй фабриці усі процеси текстильно-го виробництва і ввів ієрархічний принцип його організації. На основіподілу праці, планування, розміщення устаткування, координації ро-боти машин і персоналу, забезпечення дисципліни праці йому вдало-ся досягти безперервності технологічного процесу. В підсумку це до-зволило суттєво скоротити витрати виробництва і досягти переваг зконкурентами. Одночасно Аркрайт запровадив штрафні санкції зарізні порушення, які фіксувалися в спеціальній книзі і приводили довідрахувань із заробітної плати.

Широкомасштабний соціальний експеримент в галузі управ-ління провів у 1800-1828 pp. англійський підприємець і вчений Ро-берт Оуєн. Суть експерименту складалась в наданні працюючим при-стойного житла, покращенні умов праці і побуту, створення мережімагазинів, які реалізовували товари першої необхідності за доступ-ною ціною. На фабриках, якими керував Оуєн, був підвищений міні-мальний вік працюючих, скорочений робочий день, в робітничихселищах створювались школи. Ці реформи у свій час були новаторсь-кими і становили суть ролі керівника. Але ця ідея настільки випере-дила час, що була спростована тим суспільством.

Важливий крок в розвитку теорії і практики управління, зробиввинахідник першої обчислювальної машини Чарльз Беббідж. Він роз-робив методику вивчення витрат робочого часу при здійсненні різнихоперацій, обґрунтував шляхи підвищення продуктивності праці наоснові вивчення статистичних даних, а також впровадив преміальнусистему оплати праці. Результати досліджень і практичні рекоменда-ції він виклав в книзі «Про економіку матеріалів і устаткування», якастала першою публікацією в галузі наукового управління [2, с.31-37;11, с.32-35].

Майже всі форми сучасного управління були присутніми у да-внині, але їх характер і структура відрізнялися від сьогоднішніх. На-приклад, було значно менше керівників середньої і вищої ланки,іншими були взаємовідносини між керівником і підлеглими. Дужечасто керівництво здійснювала одна людина. Є приклади організаційде не змінилася система управління. Приклад - римська католицькацерков, структура якої така: Папа, кардинал, архієпископ, епіскоп,священик. Ця структура успішно функціонує і зараз, незважаючи щовона була заснована на початку християнства. Сучасні воєнні органі-зації у багатьох відношеннях схожі на військові організації ДревньогоРиму.

В період свого розвитку наука управління постійно знаходи-лась в пошуку. Формувалися нові напрямки, школи, течії, змінювавсяі удосконалювався науковий апарат, мінялися самі дослідники та їхпогляди, що є цінним уроком для сучасних менеджерів.

2.2. Наукові школи менеджменту

В XX сторіччі у виробництві відбулися великі зміни. Значнозросли його масштаби і концентрація, на підприємствах працювалавелика кількість робітників, службовців та інженерно-технічних пра-цівників, впроваджувалося складне устаткування і технології, які ґру-нтувалися на досягненнях науково-технічної думки того часу. Відпо-відно змінювався і склад працюючих: це були вже достатньо освід-ченні люди, які формувалися як особистості і розуміли свою роль іможливості.

В цих умовах необхідні були докорінні зміни управління виро-бництвом. Система управління, яка базувалася в основному на емпі-ричних даних, не забезпечувала вимог часу: були відсутні науковізнання про закономірності організації виробничих процесів; оптима-льній послідовності здійснення операцій і режимах роботи устатку-вання; технічних стандартах; особистих можливостях працюючих, а ісамі робітники теж не були достатньо підготовленими. Безпосереднімпоштовхом для розвитку і формування наукового менеджменту, якийби відповідав вимогам того часу, стали масові експерименти на про-мислових підприємствах. В процесі еволюції склалося декілька нау-кових шкіл менеджменту, якими були розроблені концепції управлін-ня [2, с.41-63; 7, с.37-46; 11, с.35-42; 32, с.18-25].

І. Концепція наукового управління одержала розвиток уСША на початку XX століття. її засновником був американський ін-женер-дослідник Ф. Тейлор (1856-1915 pp.), книгу якого «Принципинаукового управління» (1911 р.) визнають початком науки менедж-менту і самостійною галуззю досліджень [8, с.171-180].

Тейлор вважав менеджмент дійсною наукою, яка ґрунтуєтьсяна законах, правилах, принципах. Він зробив важливий висновок, щоробота по управлінню - це певна спеціальність. Організація виграє вцілому, якщо кожна група робітників зосереджується на тому, щовона робить краще. Тейлор розробив систему наукової організаціїпраці, яка побудована на п'яти основних принципах:

Науковий підбір кадрів. Ефективне виробництво вимагає під-бору на кожне робоче місце відповідного робітника, який має дляцього необхідні здібності, які перевіряються системою тестів.

Наукове вивчення праці і навчання працюючих. Дослі-дження затрат часу, рухів, зусиль повинно розвиватися для досягнен-ня максимальної продуктивності праці.

Спеціалізація роботи. Виробництво повинно бути поділено наскладові частини, що сприяє підвищенню кваліфікації всіх робітни-ків.

Важливість спонукальних мотивів (заробітної плати).

Правильний розподіл відповідальності між робочими іуправляючими.

Послідовниками Тейлора були його співвітчизники Френк Гіл-берт (1868-1925 pp.) і Ліліан Гілберт (1878-1972 pp.), які вивчали про-блеми, пов'язані з виконанням фізичної роботи у виробничому про-цесі, зв'язок між науковим менеджментом та даними соціологічних іпсихологічних досліджень.

Американський інженер Г. Емерсон (1853-1931 pp.) розробивпринципи підвищення ефективності не тільки виробничої праці, аледоцільної діяльності у державному управлінні, у зовнішній політиці,у військовій справі, на транспорті. Ним була опрацьована штабнаорганізація апарату управління, розкрита роль правильної організаціїпраці і наукових принципів управління, серед яких виділяв точно по-ставлені цілі і принцип здорового глузду.

Автори концепції наукового управління присвятили свої дослі-дження в основному проблемам управління виробництвом і підви-щення його ефективності. Було введено, що методи, які використо-вуються в науці і техніці, можуть бути ефективно задіяні в практицідіяльності організацій.

Методологічну основу цієї школи складав традиційний підхіддо організації, яка включає самостійні, ізольовані друг від друга еле-менти, але вони підпорядковуються загальним закономірностям. Зав-дання менеджера полягало у вивченні цих закономірностей і, відпові-дно, керівництвом кожним напрямком діяльності організації беззв'язку з іншими, що фактично означало ігнорування необхідності ці-лісного управління.

Недоліки наукового управління.

Школа наукового управління не дала відповіді на питання проефективність управління організацією в цілому. Основний наголосробився на індивідуальну ефективність кожного працівника на шкодуколективній праці. Концепція наукового підходу не розкрила ефекти-вних методів стимулювання праці і була розрахована на використан-ня дисциплінованих робітників [3, с.46].

Головний висновок: школа наукового управління доказаланеобхідність управління працею в цілях підвищення її продуктивнос-ті, сформулювала принципи і методи наукової організації праці і об-ґрунтувала необхідність ефективної мотивації найманої праці, визна-чаючи її найбільш важливою з усіх завдань менеджменту.

II. Концепція адміністративного управління направлена нарозробку проблем і принципів управління організацією в цілому.Згідно цієї концепції на початку XX століття було сформульованопоняття організаційної структури фірми як системи взаємозв'язків,яка має певну ієрархію. При цьому організація розглядається як за-мкнута система, поліпшення функціонування якої забезпечуєтьсявнутрішньофірмовою раціоналізацією діяльності без врахуваннявпливу зовнішнього середовища. З'явилося поняття того, що органі-зацією можна управляти систематизовано для більш ефективного до-сягнення цілі. Ця концепція здобула назву класичної теорії управлін-ня автором якої був французький вчений Анрі Файоль (1841-1925 pp.)[8, с.181-187].

Файоль дотримувався раціоналістських поглядів, об'єктом сво-їх досліджень він обрав організацію в цілому, але не окремі напрямиїї діяльності. Функціонування, різних організацій Файоль зводив донаступних основних видів діяльності: технічної, комерційної, фінан-сової, бухгалтерської, адміністративної, захисту життя особистості тавласності людини. Кожен з цих видів діяльності вимагав управління іздійснення функцій планування, організації, координації, контролю,мотивації. Закономірності функціонування організації Файоль сфор-мулював в науковій праці «Загальне і промислове виробництво», ви-значивши 14 принципів адміністративного управління, які стали нау-ковою основою поділу праці в управляючих системах і побудові ор-ганізаційних структур управління:

Розподіл праці. Продуктивність підвищується за рахунокспрощення задач, які вирішуються кожним робітником, що дозволяєзначно збільшити випуск продукції. Таким чином, процес виробницт-ва повинен бути поділений на невеликі частини, які піддаютьсяуправлінню.

Влада і відповідальність. Влада є сила, яка примушує під-корятися. Влада не існує без відповідальності, тобто без санкцій - ви-нагороди чи кари. Всюди, де діє влада, виникає і відповідальність.

Дисципліна. Сутність дисципліни міститься у виконанніорганізаційних правил та інструкцій. Стан дисципліни в колективах вповній мірі залежить від ефективності дій керівників.

Єдиноначальність. Тільки один начальник може даватипрацюючому вказівки відносно якоїсь дії.

Єдність керівництва. Дії керівника і програми діяльностіколективу повинні мати одну ціль.

Підпорядкуван