10.3. Особливості стратегічного планування

магниевый скраб beletage

Планування - поняття багатостороннє. В літературних джере-лах воно розглядається з різних точок зору, як:

функція менеджменту (в класичній теорії управління);

вибір альтернатив в умовах невизначеності (в концепції прийн-яття рішень);

поведінка підприємства у зовнішньому і внутрішньому середо-вищах (в концепції прийняття рішень).

Основними принципами планування є наступні [7, с.316-321]:

Необхідність перспективно мислити керівникові.

Чітка координація зусиль при виконанні планів.

Необхідність чіткого визначення своїх задач та приоритетів.

Підготовка підприємства до випадкових змін.

Об'єднання обов'язків усіх посадових осіб підприємства.

Встановлення показників діяльності підприємства для на-ступного контролю.

Основними видами планування є: директивне, індирективне,регулятивне, індикативне, довгострокове, стратегічне. В розвинутихкраїнах застосовується маркетингове, ділове і ринкове стратегічнепланування.

Стратегічне планування включає: розробку стратегій і осно-вних методів їх реалізації, створення і підтримання в перспективі від-повідності цілей і можливостей підприємства у підприємницькій дія-льності. Особливістю стратегічного планування є припущення, щомайбутнє обов'язково повинно бути кращим за минуле. Стратегічнепланування не можна ототожнювати із стратегічним менеджментом,тому що воно є його складовою частиною і охоплює розгалужену си-стему планів (довгострокових, середньострокових, річних, оператив-них, функціональних).

На практиці стратегічне планування є складним процесом,який охоплює декілька етапів: прогнозування показників у майбут-ньому, на основі обґрунтованого аналізу; передбачення можливостейі загроз; визначення і вибір варіантів розвитку на основі оцінки аль-тернатив, з урахуванням потреби в ресурсах (матеріальних, трудовихі фінансових), реальності планів, ризику і прибутковості; формуванняцілі і визначення строків її досягнення; розробка програми дій і пое-тапного здійснення робіт; обґрунтування необхідних фінансових ре-сурсів.

Велику увагу провідні зарубіжні підприємства при стратегіч-ному плануванні надають удосконаленню методів аналізу, прогнозу-ванню та обробці вихідної інформації. Метод портфельного аналізу єодним з нових у стратегічному плануванні, якій полягає в аналізі ве-ликого обсягу інформації, що віддзеркалює ринкові позиції підпри-ємства і його основних конкурентів. На підставі цих матеріалів фор-муються стратегії підприємства, здійснюється оцінка їх результатів,можливість реалізації, вибір кращого варіанта. Цінність цього методуполягає в тому що він дає достатній обсяг інформації для прийняттяобґрунтованих рішень.

Стратегічне планування розраховане на 5; 10 і більше років, аконкретний його строк залежить від життєвого циклу товару і попитуна продукцію, яка виробляється підприємством. При стратегічномуплануванні використовують різні підходи: задовольняючий оптиміза-ційний, адапційний. Самим поширеним є задовольняючий підхід,який ґрунтується на досягненні певного задовольняючого рівня. Оп-тимізаційний підхід використовується якщо є можливість надати кі-лькісний показник поставленій цілі, що підвищує обґрунтованістьпланів. Адаптаційний підхід полягає в обов'язковому реагуванні наможливі зміни умов, що протидіятимуть реалізації планів.

Особлива роль в стратегічному плануванні відводиться мене-джеру, який повинен:

постійно враховувати фактор невизначеності та ризику у змі-нах зовнішнього і внутрішнього середовища;

здійснювати комплексний аналіз, різних ситуацій (економічної,демографічної, екологічної), сильних і слабких сторін підприємства ійого реальних можливостей для опрацювання обґрунтованих рішень;

в залежності від ситуації перебудовувати організаційну струк-туру підприємства відповідно до стратегічних цілей і підвищувати ві-дповідальність працюючих у здійсненні стратегічного планування;

давати постійну оцінку функціонування служб підприємстващодо реалізації стратегічного плану.

Обов'язком менеджера є постійне удосконалення стратегічногоуправління, постійний аналіз існуючих стратегій, посилення контро-лю за їх використанням, для чого створюються спеціальні групи спе-ціалістів.

В багатьох зарубіжних фірмах відповідальність за стратегічнепланування покладають на відділ маркетингу, який розробляє страте-гічні маркетингові плани і які складаються практично по кожномупродукту, наближаючи його до ринкових потреб. Але в практицістратегічного планування в іноземних фірмах існують ряд недоліків іпроблем, які доцільно використовувати в практиці вітчизняного ме-неджменту. Так, виявлялись не досить точними прогнозні показникина далеку перспективу; впровадження стратегічних планів не супро-воджувалося внесенням змін у раніше визначені показники; системамотивації менеджерів в основному спрямована на досягнення резуль-татів у короткостроковому періоді.