2.2 Узагальнений критерій оптимальногопроектування операційних систем : Основи операційного менеджменту. теоритичний аспект та практичні завдання : B-ko.com : Книги для студентів

2.2 Узагальнений критерій оптимальногопроектування операційних систем

Метою проектування будь-якої операційної системи є макси-мізація ефективності, тобто одержання максимального ефектувід використання системи на одиницю витрачених ресурсів. Під«ефектом» для операційної системи розуміється ступінь досяг-нення поставлених перед системою цілей, у якості яких можевиступити ряд необхідних властивостей

Ps = {Psj}, j = im.        (2.3)

Елементи Ps, приведені до виду, що допускає кількісне оці-нювання, утворять низку так званих локальних критеріїв оцінкиефекту системи

Psk = \pksi}, i = Щ .    (2.4)

Для однієї конкретно спроектованої операційної системи гру-пи її властивостей є взаємозалежними і змінюються узгодже-но. Виходить, що у загальному випадку у разі, коли n < m, дос-ліджувані групи властивостей можуть бути оцінені одним син-тетичним окремим критерієм. Відомо, що операційну системуз заданими властивостями можна побудувати лише тільки намасі елементів Ms і відношень між ними Rs. А для досягненнянеобхідних і бажаних властивостей в операційну систему не-обхідно докласти деякий «обсяг» різнорідних ресурсів (мате-ріальних, трудових тощо)

Bs = {bsj}, j = im,        (2.5)

необхідних для реалізації елементів і відношень (зв'язків) міжними.

Таким чином можна припустити, що на абстрактному рівнііснують певні (задані) узагальнені оцінки ефекту операційної сис-теми Е та ресурсовитрат (їхньої вартості) С

Е = Фе (Pk);    (2.6)

С = Фс (Bs),    (2.7)

де Фе, Фс — оператори згортки, ідентифікація яких і є суттюпроблеми багатокритеріального оцінювання.

Визначивши узагальнені оцінки Е и С операційної системи,можна вважати, що її ефект у загальному випадку є неубуваючафункція її вартості54

Е = F (С),

де F - оператор перетворення.

Функціональна залежність (2.8) показує, що кількісні і якісніхарактеристики операційної системи залежать від виду опера-тора перетворення F, що визначається припустимими множни-ками функціональних елементів, принципів побудови, структур ітехнологій функціонування операційної системи

F = F' • F" • F'",

де F' — число допустимих структур системи;

F"— маса допустимих топологічних реалізацій структур F';

F'" — безліч допустимих технологічних реалізацій топологіч-них структур F".

(2.8)

За умови твердого фіксування оператора F залежність Е == F( С) графічно буде інтерпретована ^-подібною кривою(рис. 2.3).

а)

б)

Даний графік зазначає, що для кожної конкретної операційноїсистеми існує обмеження на потенційно можливий ефект. Вихо-дить, останній можна максимізувати двома способами:значним введенням «об-сягів» ресурсів у систему;

оптимізацією оператораперетворення ресурсів, щовходять в систему (процесудосконалення F тривалийі трудомісткий).Якщо операційна системабудується на умовах достат-ності ресурсів, то теоретичноможна прогнозувати можли-вість необмеженого зростанняефекту. Однак перед операційним менеджером у будь-якому ви-падку буде поставати завдання оптимізування ефективності такзваних науково-технічних (галузевих) рішень за критерієм«ефект — вартість»

f, c

K = optG[E, С ]

(2.9)

де opt G — оператор, що визначає конкретний вид критерію ефек-тивності.

У більшості випадків операційним менеджерам у процесіпроектування систем доцільно користуватися критеріями виду

E

K = max—       (2.10)

f с С     '

чи

K 2 = m ax( E - С).      (2.11)

Рішення оптимізаційного завдання проектування операцій-ної системи за критерієм (2.9) чи (2.10) і (2.11) дає можливістьопераційному менеджерові визначати стратегію розвитку виз-наченого класу систем, зокрема, об'рунтовувати економічнодоцільний рівень ефекту системи Е* і оцінювати раціональністьрівня витрат С .