2.7 Опис життєвого циклу операційної системи : Основи операційного менеджменту. теоритичний аспект та практичні завдання : B-ko.com : Книги для студентів

2.7 Опис життєвого циклу операційної системи

Будь-яка операційна система — банківська, освітня, інфор-маційна і тощо не існує вічно: вона виникає, проходить періодистановлення і розвитку, розквіту і, нарешті, спаду і занепаду. Назміну їй приходять нові системи, більш досконалі, пристосованідо навколишнього середовища.

Ефективність складних операційних систем, як правило, роз-вивається своєрідними еволюційними циклами, кожний з яких доб-ре апроксимується «-подібною кривою (рис. 2.9), яка ніби обги-нає еволюційні цикли, що відповідають кількісній, а в окремихвипадках і якісній зміні параметрів системи за незмінних прин-ципів її побудови. Локальні цикли «життя» операційної системитакож добре описуються S-подібними кривими (рис. 2.10).

Вони описують підвищення ефективності операційної сис-теми за рахунок зміни окремих параметрів системи, можливо,вхідних, вихідних, внутрішніх або одночасно декількох. Кожнийз еволюційних локальних циклів проходить з тимчасового інтерва-

76лу від виникнення новогопринципу побудови системидо його вичерпання. Час про-ектування конкретної систе-ми короткий у порівнянні зеволюційним циклом, томуінтервал зміни параметрівнизький і визначається обме-женнями, що виходять з рівнярозвитку науки і техніки намомент проектування.

Дані обмеження ніби«вирізують» визначений відрізок на «-подібний кривій. І вже за-лежно від вирізаної ділянки, крива може бути опуклою чи увіг-нутою (початкова ділянка), наближатися до лінійної (середньої)або увігнутої (кінцевий) чи апроксимуватися ними. Таким чи-ном у процесі розвитку операційної системи варто виділити триабо навіть чотири етапи життєвого циклу, щоб характеризува-ти поточну ефективність будь-якої операційної системи (див.рис. 2.10).

2.7.1 Етапи життєвого циклу операційної системи

Етап перший (I) — зародження і формування операцій-ної системи. Він характеризується порівняно незначною ефек-тивністю Еі і відносно низькими темпами її зростання (слабкийпідйом кривої).

Головна причина «незадовільної» ефективності — недостат-ньо виражені ефекти координації й інтеграції, тобто на цьому етапіще не сформовані всі необхідні основні та допоміжні ланки, акоординація між вже завершеними ще надто слабка.

На цьому етапі потрібна особлива (переважно централізо-вана) система менеджменту, що припускає виняткову концент-рацію повноважень і відповідальності.

Етап другий (II) — швидке зростання ефективності.Віддача, тобто поточна ефективність, тут збільшується за раху-нок зняття обмежень координації ланок, підрозділів і їхніх функцій.

Операційна система сформувалася як цілісність. На дру-гому етапі змінюються вимоги до операційних систем. Над-концентрування повноважень і відповідальності поступаєтьсямісцем їхньому збалансованому розподілу. Головна передумо-ва керування операційною системою — це раціональна внут-рішня структура, правильна організація інформаційних потоків ічітка спеціалізація підрозділів і ланок, що виражається у роз-поділі зон відповідальності.

Етап третій (III) — період стабільності. Він характери-зується практично найвищими показниками ефективності функ-ціонування операційної системи (Е2 та Е3), незмінністю (сталістю)вихідних параметрів системи, низькою імовірністю відмовлень,високими показниками живучості і чутливості тощо. Тут резер-ви ефективності (Е3 ~ const > Е2) пов'язані з керуванням витра-тами, раціональною системою стимулювання з частковими тех-нологічними поліпшеннями і перенавчанням персоналу.

Період стабільності найбільш тривалий етап існування опе-раційної системи. Він прямопропорційно залежить від стилю ке-рування операційного менеджера, наявності та якості вхіднихресурсів, маркетингової служби. За реальних ситуацій данийперіод є найважчим у плані тривалості збереження мети органі-зації, її стратегії і тактики.

Етап четвертий (IV). Він включає дві ділянки — А та Б.

Ділянка А — стадія спаду ефективності, на якій йдуть «сиг-нали тривоги» про втрату досягнутих значень Е2 (Е3) та решти

параметрів системи. Тут вирішується проблема вибору —ліквідації чи модернізації операційної системи, зміни дислокації,призначення.

Ділянка Б — приріст ефективності. Показник приростуДЕ в цей період незначний і зв'язаний, радше, зі згортан-ням діяльності.

Зниження ефективності на даному етапі спричинюється дво-ма групами впливу:

зміною зовнішніх умов функціонування, наприклад, знижен-ням цін (розширенням маркетингового поля), зменшеннямобсягу реалізацій, активізацією конкуренції тощо;

внутрішніми деструктивними процесами, позв'язаними з па-дінням дисципліни і відповідальності, погіршенням віднос-ної «якості персоналу», фізичним і моральним застаріван-ням устаткування тощо.

З аналізу «-подібної кривої життєвого циклу виходить, щопід час проектування операційної системи «від нуля» перший етапможна істотно скоротити, на відміну від періоду переходу її внову якість чи модернізаційного циклу.

На другому і четвертому етапах життєвого циклу дуже важ-ливо забезпечити формування гнучкого, чутливого до інноваційменеджменту, що забезпечить якнайшвидший вихід на об'рун-тування рішень щодо подальшої долі системи.

Дуже часто на цих стадіях виникає необхідність заміни ко-лишнього керівництва на нове, яке здатне неупереджено й об'єк-тивно судити про перспективи даної операційної системи.

Система керування операціями, що є, таким чином, гнучкоюта розвинутою системою вимог щодо ефективності менеджменту,повинна рунтуватися на «-подібній кривій життєвого циклу.

З позиції «-подібної кривої можна виділити визначений класопераційних систем із надзвичайно високим запасом мінливості,тобто здатних до переходу на нові ділянки цієї кривої без ліквідаціїбізнесу. В галузі консервативного бізнесу — це банківські таосвітні, інформаційні системи.

Примітка. Під час проектування операційних систем ме-неджерам слід враховувати, що еволюційні цикли різних їхніх па-раметрів (характеристик) можуть не збігатися. Тому варто од-ночасно реалізовувати криві трьох типів (опукла, увігнута і близь-ка до лінійної). Причому бажано, щоб функція зисковності булауніверсальною і забезпечувала реалізацію всіх зазначених за-лежностей як функції допустимих меж зміни параметрів. Заз-наченим вимогам відповідає функція типу

( к- - к- Тг

(2.12)

'v? /v7 IIV

Є- (ki ) =

к - кV інл Лінх у

де кі — значення і-го приватного критерію для варіанту опера-ційної системи;

кінл, кінх — його найкраще і найгірше значення, що відпові-дає границям сфери припустимої зміни відповідних параметрівсистеми чи границям наближеної сфери компромісів;а — показник нелінійності.

Саме функція корисності (2.12) характеризує ступінь на-ближеності до локального оптимуму за критерієм к-, що є дляопераційного менеджера достатнім для ухвалення правильно-го рішення проектування або модернізації операційної системи.Також зазначимо, що для вибору єдиного рішення з компромісівнеобхідно об'рунтувати аксіоматику і на її основі сформулюва-ти правило (схему компромісу) ухвалення рішення. Для роз-в'язання цієї проблеми потрібна додаткова інформація, яку мож-на одержати шляхом аналізу і формалізації особливостей метиопераційної системи.