2.8 Стисла характеристика режиму<a name=bookmark41> функціонування операційної системи : Основи операційного менеджменту. теоритичний аспект та практичні завдання : B-ko.com : Книги для студентів

2.8 Стисла характеристика режиму функціонування операційної системи

Операційна система в будь-якому своєму вигляді і формі —освітня чи інформаційна — має дві тенденції свого існування:

0 функціонування;

0 розвиток.

Функціонування — це підтримка життєздатності, збережен-ня функцій, що визначають цілісність операційної системи, якіс-ну її визначеність і характеристики її сутності.

Розвиток — це набуття операційною системою новоїякості, що зміцнює життєздатність за умов змін у зовнішньо-му середовищі.

Функціонування і розвиток найтіснішим чином взаємозалежні івідбивають єдність основних тенденцій операційних систем будь-якого виду і топології. Цей зв'язок забезпечується режимом функ-ціонування («режим» — установлений розпорядок роботи).

2.8.1 Сприйняття режиму функціонування

Під «режимом функціонування» розуміється сукупність па-раметрів і умов функціонування, що забезпечують передбачу-ване за технологією створення продукту, а також збереження йпоточне відтворення елементів операційної системи.

Поняття «режим функціонування» не включає корінних інно-вацій, капіталовкладень й інвестицій, бо ці процеси обов'язкововикликають істотні взаємні відхилення основних параметрів опе-раційної системи і тим самим породжують принципово інше уп-равлінське завдання. Поняття «режим операційної системи» тіснопозв'язане з технологією, яка задає умови і конкретні значеннянайважливіших параметрів системи.

Розходження між технологією і режимом як об'єктами ке-рування полягають у тому, що:

технологія виявляє себе через прямі і непрямі параметрифункціонування. У керуванні технологією безпосереднімоб'єктом керування є прямі параметри (наприклад, напругав мережі та сила струму, енергоємність процесу, сировиннінормативи). Непрямі параметри керуються лише настільки,наскільки вони здатні впливати на основні. А режим як об'єкткерування в однаковій мірі охоплює і прямі, і непрямі пара-метри. Більш того, в окремих випадках непрямі параметриможуть бути більш важливим об'єктом керування;

режим уособлює, крім основної діяльності операційної систе-ми, ще й діяльність з обслуговування операційної системи.Режим операційної системи складається з ряду окремих

аспектів:

О технологічної дисципліни (мінімально необхідна сукупністьпроцедур для забезпечення основної технології, дотриман-ня найважливіших прямих параметрів даної технології);о рівня використання ресурсів;о узгодження основних функцій у просторі та часі;о дотримання норм допоміжного забезпечення основноїтехнології;

о підтримки робочого стану основних елементів операційноїсистеми;

о рівня організаційного забезпечення єдності основних пара-метрів (інформаційне, документарне і кадрове забезпечен-ня єдності).

Операційна система, що знаходиться на стадії стабільногофункціонування, звичайно допускає не більш одного опти-мального режиму. У той же час у сукупності параметрів, що ха-рактеризують оптимальний режим (тобто той, що дає найоп-

тимальніше рішення взаємозалежних проблем виробництва про-дукту й відтворення операційної системи), допускаються деяківаріанти їх, що пристосовують систему до поточних флуктуацій(коливань) зовнішнього і внутрішнього середовища.

У зв'язку з необхідністю нейтралізації поточних флуктуаційсередовища, керування режимом допускає забезпечення резер-ву потужності і наявність організаційної підсистеми, що гаранту-ють оптимальне реагування на флуктуації.

Режим функціонування операційної системи як об'єкт керу-вання є сферою менеджерських проблем, що забезпечують по-точне узгодження зовнішніх і внутрішніх чинників дії системи.Це означає, що завдання керування режимом повинні узгоджу-ватися з перспективними цілями і процедурами керування.

2.8.2 Нормальний режим функціонування

Поняття нормального режиму характеризує збіг або до-статню наближеність фактичних і планових параметрів опера-ційної системи, що функціонує в межах її реальної потужності.

Поняття «реальна потужність» у даному випадку допускає,що рівень використання основного процесора забезпечує йогопоточне функціонування і відтворення без виходу на критичні(руйнівні) параметри.

За життєвим циклом операційної системи (див. рис. 2.9)нормальний режим характерний для II і III етапів. Причомувважається, що даний режим виникає усередині II і завершуєть-ся усередині III.

Нормальний режим функціонування є більш передбачува-ним «об'єктом керування», тому що саме його поняття будуєть-ся на деяких стабільних мінімально взаємопов'язаних парамет-рах і показниках.

Саме для нормального режиму найбільшою мірою придат-ний дуже ощадливий метод керування за відхиленнями. Цейрежим дає можливість менеджерові сконцентрувати уп-равлінські ризики на перспективних і стратегічних питанняхопераційної системи.

Система, що функціонує в нормальному режимі, забезпе-чує максимальну в порівнянні з іншим режимом віддачу. Томузгідно з нею варто плавно готуватися до неминучих обмежень ізмін внутрішнього і зовнішнього характеру. Менеджер має пла-нувати заміну і відновлення критичних ланок основної технології,знаходити «вільні вікна» у грошових потоках, що можуть забез-печити фінансування цих витрат.

Критерієм оптимальної стабільності режиму операційної сис-теми є рівень використання ресурсів. Цей критерій дає нам ха-рактеристику вхідної, вихідної й операційної потужності системиі допомагає судити про наявність резервів і можливість зміниданого режиму. Вхідна потужність характеризує здатність досприйняття визначеного масиву ресурсів, вихідна — забезпечен-ня визначеної маси (кількості) готової продукції.

Операційна потужність характеризує внутрішню спро-можність системи забезпечувати необхідну технологічну пере-робку ресурсів. Прийнято вважати, що критерій оптимізації ре-жиму системи полягає в достатньому ступені відповідності цихтрьох видів потужності.

Управлінські переваги нормального режиму такі:

можливість підвищення кваліфікації персоналу в силу ста-більності виконуваних функцій, зниження витрат;

підвищення якості продукції;

можливість раціоналізаторської інновації;

концентрація менеджменту на окремих актуальних аспек-тах керування за рахунок зниження рівня контролю стабіль-них і незмінних аспектів.

Типові проблеми і протиріччя керування системою, що зна-ходиться в нормальному режимі:

відсутність внутрішніх стимулів для інновацій;

можливість нагромадження внутрішніх невідповідностей міжпараметрами, умовами або аспектами;

застарівання компонентів операційної системи;

накопичення «професійно-технологічноїутоми» всерединіопераційної системи, тобто перетворення творчих функційна рутину, стандартну й уніфіковану дію незалежно від ре-ального стану зовнішнього і внутрішнього середовища.Система, для якої автономність від несприятливих умов

середовища перетворилася з засобу на самоціль, починає ви-користовувати всі можливості для ізоляції від екзогенних інно-вацій. Організаційно дуже важливо створити практичний ме-ханізм перегляду і переоцінки критеріїв і умов норм режиму, щоповинен бути мінливим. Критерієм нормальності мінливого ре-жиму може служити такий розмитий критерій, як збереженняголовної технології.

2.8.3 Перехідний режим функціонування

Перехідний режим як управлінська проблема представляєтакі значення найважливіших параметрів, що знаходяться наінтервалі між оптимальними і руйнівними засадами (рис. 2.11).

перехід

Рис. 2.11 Ілюстрація перехідного режиму

Перехідний режим системи, на відміну від особливих режи-мів, коливається, тобто границею його виникнення вважаєтьсясукупність параметрів (за нерівноваги може рухатися або у бікоптнмізації, або у бік руйнування операційної системи).

Перехідний режим характеризується невідповідністю вхідноїпотужності системи, а також вимог технологічної дисципліни,якості і структури використовуваних ресурсів, зривами узгодженняв просторі і часі основних параметрів і функцій.

Безліч можливих «наслідків» для системи в перехідному ре-жимі включає наступні варіанти (рис. 2.12):

0 повернення системи до оптимального рівня;

0 перехід системи до нового оптимального режиму;

О руйнування операційної системи (необоротне припинен-ня діяльності) .

Вихіднийрівень

Новийрівень

<=с

Перехідні режими пов'язані з рядом причин проблемногохарактеру, які можна розподілити на зовнішні і внутрішні(рис. 2.13).

До зовнішніх належать проблеми ресурсного забезпечення,які пов'язані зі споживачем; до внутрішніх — технологічні збої,позв'язані з поточними помилками персоналу. Організаційно-ме-неджерські проблеми можуть включати як поточні помилки ме-неджменту, так і стабільні системні помилки.

Виконавці не роблять системних помилок. Якщо вони з'яв-ляються більше ніж один раз, то це помилка керівника. Керівникповинен виявляти, аналізувати і запобігати системних похибоквиконавця.

Перехідний режим операційної системи не слід змішувати зрежимом модернізації. Головна відмінність режиму модернізаціїполягає в тому, що єдина його мета — вихід на якісно новийнормальний режим. У випадку, якщо режим модернізації не можебути завершений переходом до якісно вищого нормального ста-ну, цілком допустимо ставити і вирішувати проблему повернен-ня на колишній нормальний рівень.

Перехідний режим операційної системи ставить перед ке-рівником проблему критеріїв та орієнтирів. Щодо керованості ре-жиму в перехідному стані, то більш простим є процес повернен-ня до вихідного стану. Більш складним є процес переходу до новоїякості (див. рис. 2.12). Оскільки результат руйнування є найбільшнебезпечним, то керівник може полегшити своє завдання, ок-ругляючи небезпечні значення у бік збільшення.

Кінцевим завданням керування режимом операційної сис-теми є оптимальне співвідношення поточної і довгостроковоїефективності, а безпосереднім — оптимізація поточної ефек-тивності операційної системи. Тут слід зазначити, що опти-мальність режиму буде забезпечена, якщо, крім іншого, операцій-ний менеджер схильний до впровадження в операційну системусистем «канбан», «точно вчасно» (JIT), «кайзен». Суть цих сис-тем стисло викладена в додатку до цієї книги.

Питання для самоконтролю

Операційна система. Класифікація операційних систем.

Охарактеризуйте життєвий цикл операційної системи.

Суть узагальненого критерію оптимального проектування опера-ційних систем.

Стисло подайте формалізовану модель операційної системи.

Як залежить ефект операційної системи від вкладених ресурсів?

Перелічіть характерні риси операційних систем.

Розкрийте поняття режиму функціонування операційної системи.

У чому розходження нормального і перехідного режимів функціону-вання операційної системи?

Які основні причини входження операційної системи в перехіднийрежим функціонування?

Завдання для самостійної підготовкидо практичних занять

Завдання 2.1

Пропонується три варіанти проекту операційної системи (див.табл.) з періодом виходу їх у фазу стабільності 3,5 роки.

Завданням операційного менеджера є вибір кращого варіантаопераційної системи. Кращим варіантом буде вважатися той, кри-ва життєвого циклу якого буде наближатися до до класичного вар-іанта (див. рис. 2.9).

Операційному менеджерові необхідно орієнтовно визначитикінцевий термін доцільного «вливання» ресурсів у розвиток операц-ійної системи (указати конкретно рік і місяць) за умови, що кри-терій «ефект - вартість» (К1, К2) не повинний бути меншим за 30%(значення K1m;n і ^2min встановлює в технічному завданні на про-ектування операційної системи замовник).

3. Побудувати графічну залежність ефекту операційної систе-ми від вкладених в її розвиток ресурсів. На графіку вказати ло-кальні цикли (етапи) життєвого циклу операційної системи.

Таблиця 2.4

Вихідні дані до вибору проекту операційної системи

ПРОЕКТИ ОПЕРАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Проект 1

Проект 2

Проект 3

 

Е, тис. у.г. о.

С, тис.у. г. о.

Е, тис.у. г. о.

С, тис.у. г. о.

Е, тис.у. г. о.

С, тис.у. г. о.

7,5

5

6

5

15

5

15

10

7,5

10

25

10

18

20

16

20

35

20

25

30

19

30

35,5

30

48

40

20

40

35,8

40

68

50

25

50

35,9

50

102

60

30

60

36

60

110

70

39

70

53

70

117

80

50

80

74

80

120

90

65

90

90

90

122

100

80

100

110

100

123

110

95

110

117

110

123,5

120

125

120

124

120

124

130

125

130

124,5

130

 

 

126

140

124,8

140

 

 

126,5

150

125,2

150

Позначення:

У г. о. — умовні грошові одиниці,

Е — ефективність функціонування операційної системи,

С — вартість вкладених ресурсів в розвиток операційної системи.

Завдання 2.2

Для вихідних даних, що отримані шляхом прогностичних роз-рахунків (див. табл. 2.5), операційному менеджерові необхідно оці-нити правильність прийнятого рішення на проектування операційноїсистеми, життєвий цикл якої описується кривою, яка представленана графіку (рис. 2.14).

Таблиця 2.5

Вихідні дані, отримані шляхом прогностичних розрахунків

 

Етапи життєвого циклуопераційної системи

Показники

I

II

III

IV

 

А

Б

Ефективність функціонуванняопераційної системи, тис. грн.

4,5

10,4

12,0

4,2

8,5

Витрати на використовуємі ресурсидля запуску, функціонування та роз-витку операційної системи, тис. грн.

4,8

6,3

8,1

7,4

6,5

Показник нелінійності «Альфа»

0,8

1,2

1,08

0,9

0,85

Значення приватного критерію (k,)для операційної системи:

max бажане (найкраще)        

найгірше        

1,00,4

1,61,0

1,41,0

0,90,4

1,250,9

Рекомендуєме (нормативне)значення функції корисності (є, (k,))

0,9 -0,96

1,4 -1,8

1,35 -1,4

0,6 -0,8

1,1 -1,2

Висновок про прийняте рішення необхідно сформулювати наоснові аналізу функції корисності (функції припустимих меж зміникритерію «ефективність - вартість»). ( рішення про прийняття длянеобхідних розрахунків критерію Кі або К2 залишається в компе-тенції операційного менеджера).

Завдання 2.3

Операційному менеджерові потрібно визначити доцільність про-ектування операційної системи. Попередній розрахунок показав, щоза життєвий цикл тривалістю шість років ефективність функціону-вання системи складе в грошовому вираженні Е = 10 560 000 грн., авартість проектування, побудови і витрат ресурсів на функціону-вання за зазначений період складають С = 9 850 000 грн.

Завдання 2.4

Операційному менеджерові на основі використання функції ко-рисності потрібно визначити доцільність проектування операційноїсистеми. При цьому відомо, що нормативне значення приватногокритерію k функції корисності для такого типу систем складає 1,5 зпоказником лінійності 1/2. Для проектованого варіанта найкраще інайгірше значення даного критерію, відповідно, можуть бути рівні:кш = 1,2 і кнх = 0,85.

Завдання 2.5

Керівництво великої промислової корпорації з метою утриман-ня стійкого положення на ринку вирішило зробити заміну виробни-чої операційної системи. Для оперативної оцінки прийнятого рішен-ня операційний менеджер одержав наступну інформацію: дані поефекту (Е) операційної системи і вартості використовуваних ресурсів(С) на її експлуатацію (Е = 2 555 000 грн., С = 2 346 000 грн.). Прицьому відомо, що нормативне значення приватного критерію кфункції корисності для такого типу систем складає 1,6 з показни-ком лінійності 1/2. Розрахунок поточних граничних значень к длядіючої операційної системи дозволив одержати найкраще і найгір-ше значення даного критерію на даний період часу: вони склали,відповідно, кш = 1,2 і кнх = 0,85.

Список літератури

Бойко В. В., Савинов В. М. Проектирование баз данньїх информа-ционньїх систем.— М.: Финансьі и статистика, 1989.— 351 с.

Бусленко Н. П. Моделирование сложньїх систем.— М.: Наука,1978.— 400 с.

Дружинин Г. В. Надежность автоматизированньїх систем.— М.:Знергия, 1977.— 536 с.

Капур К., Ламберсон Л. Надежность и проектирование систем.—М.: Наука, 1980.— 604 с.

Коноваленко М. К. Управление продуктовими инновациями.— X.:Бизнес Информ, 1998.— 219 с.

Курочкин А. С. Операционньїй менеджмент.— К.: МАУП, 2000. —144 с.

Нечипоренко В. И. Структурньїй анализ систем. Зффективность инадежность.— М.: Советское радио, 1977.— 206 с.

Основьі моделирования сложньїх систем / Л.М. Дихненко, В. Ф. Ка-баненко, 3. Г. Петров и др.— К.: Вьісшая школа., 1981.— 360 с.

Петров 3. Г., Писклакова В.П., Бескоровайньїй В. В. Территори-ально распределенньїе системьі обслуживания.— К.: Техника,1992.— 208 с.

Продаус А. Н., Захрабова Е. Н. Зкспертньїе системьі в медици-не.— К.: ТОО «Век +», 1998.— 319 с.

Саркисян С. А., Ахундов В. М., Минаев 3. С. Большие техническиесистемм. Анализ и прогноз развития.— М.: Наука, 1977.— 350 с.

Фильчаков П. Ф. Справочник по вьісшей математике.— К.: Науко-ва думка, 1974.— 743 с.

Цвиркун А. Д. Основьі синтеза структурьі сложньїх систем.— М.:Наука, 1982.— 200 с.

Тести для контролю знань

Що закладено в основу поняття «система»:

визначена єдність, що полягає в наявності зв'язків між об'єд-наними в систему елементами;

наявність маси елементів;

здатність до функціонування і розвитку;

трансформаційний процес з переробки вхідного ресурсу.

На теоретико-множинному рівні абстракції понят-тя «система» можна визначити:

як склад виконавців і керівників;

як упорядковану множину елементів, зв'язків із ними і влас-тивостей;

як сукупність випадкових величин;

як наявність досліджуваного об'єкта й обмежень, у яких вінфункціонує.

Операційним менеджерам у ході проектування опе-раційної системи доцільно користуватися критеріями типу:

К = тах(Е/С), К2 = max(E - С); 3) Кх = maxE;

K\ = maxE, К2 = тахС;           4) К\ = тахС.

Для операційної системи залежність Е = F(C) гра-фічно буде інтерпретуватися:

кривою за законом Гаусса;

кривою рівної імовірності;

«-подібною кривою;

кривою за законом Вейбула.

Ефект функціонування операційної системи в загаль-ному випадку є:

неубутня функція її варто сті;

максимум отриманого прибутку;

максимум задоволення потреб замовників;

оптимальне настроювання на замовлення.

В основу класифікації операційних систем покладено:

характер і тип використовуваного процесу переробки ресурсів;

конкретні вимоги до одержання продукту;

тип внутрішнього середовища, характер зв'язків із зовнішнімсередовищем, рівень настроювання системи на конкретний виддіяльності;

характеристику операційного середовища (зовнішнє і внутріш-нє), характер і тип використовуваного процесу переробки ре-сурсів, характер взаємозв'язку із зовнішнім середовищем.

З яких підсистем складаються промислові операційнісистеми:

керувальної і керованої;

переробки, забезпечення, планування і контролю;

прогнозувальної, оцінювальної, реалізації і контролю;

усіх перерахованих вище.

За рівнем невизначеності, що допускається, всі опе-раційні системи умовно розподіляються на:

стабільні і квазістабільні; 3) тверді і різноманітні;

рівноважні і стійкі;     4) правильна відповідь 1) і 2).

За структурою операційні системи можна розподілити на:

форматовані та композитні;

радіальні, вузлові, змішані;

одно-, дво-, три-, чотирирівневі;

деревоподібні, радіально-вузлові, радіальні.

Перерахуйте основні підходи до побудови операційнихсистем:

організаційний, адміністративний, авторитарний;

галузевий, функціональний, авторитарний;

функціональний, галузевий, організаційний;

галузевий, організаційний, формальний.

В основу твердих (однозначних) операційних системпокладено:

множину ресурсних комбінацій для одержання продукту;

умову наявності декількох альтернативних комбінацій ресурсіві декількох альтернативних основних технологій;

масу технологічних рішень, прив'язаних, найвірогідніше, самедо даних ресурсів;

відповідність між процесами і продуктами.

В основу різноманітних операційних систем покладено:

значне число ресурсних комбінацій для одержання продукту;

умову наявності декількох альтернативних комбінацій ресурсіві декількох альтернативних основних технологій;

комплекс технологічних рішень, прив'язаних, як правило, самедо даних ресурсів;

відповідність між процесами і продуктами.

Розділ 3

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИПРОЕКТУВАННЯОПЕРАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Обміркований проект є надійноюзапорукою добротно побудованого будинку.

(Авторське)

Ключові терміни і поняття: проектування, потужність,неформалізовані чинники та формалізовані чинники потуж-ності операційної системи, потенційна потужність, норма-тивна потужність, розрахункова потужність, максимальна імінімальна потужність, оптимальна потужність, балансовийметод, метод «вузьких місць», метод виявлення зайвих потуж-ностей, прогнозування потужності, трендове прогнозування,факторний прогноз, виробничі функції, аналіз «критичної точ-ки», «дерево рішень», математичне програмування, чинникирозміщення операційної системи, тополого-ресурсні чинники,організаційно-управлінські чинники, фінансові чинники, методзвуження варіативного поля, стратегія операційної системи,тактика операційної системи, інновації, потенціал запасумінливості, організація робіт, нормування робіт, технологіч-ний стик, методи нормування, типи норм, продукти і проце-си, комутанти, нішова фірма.

Термін «проектування» найістотніше передає процес зазмістом складання плану чи певного припущення. Відносно опе-раційних систем проектування традиційно передбачає визначен-ня (розрахунок) основних характеристик — потужності, прив'яз-них параметрів розміщення в заданому географічному районі.Паралельно розглядаються питання формування стратегії і так-тики в керуванні операційною системою, інноваційні можливостіїї розвитку, методи організації і нормування робіт, а також добір,проектування і визначення продукту, що передбачається проду-кувати у даній операційній системі.