2.8 Стисла характеристика режиму функціонування операційної системи

Операційна система в будь-якому своєму вигляді і формі —освітня чи інформаційна — має дві тенденції свого існування:

0 функціонування;

0 розвиток.

Функціонування — це підтримка життєздатності, збережен-ня функцій, що визначають цілісність операційної системи, якіс-ну її визначеність і характеристики її сутності.

Розвиток — це набуття операційною системою новоїякості, що зміцнює життєздатність за умов змін у зовнішньо-му середовищі.

Функціонування і розвиток найтіснішим чином взаємозалежні івідбивають єдність основних тенденцій операційних систем будь-якого виду і топології. Цей зв'язок забезпечується режимом функ-ціонування («режим» — установлений розпорядок роботи).

2.8.1 Сприйняття режиму функціонування

Під «режимом функціонування» розуміється сукупність па-раметрів і умов функціонування, що забезпечують передбачу-ване за технологією створення продукту, а також збереження йпоточне відтворення елементів операційної системи.

Поняття «режим функціонування» не включає корінних інно-вацій, капіталовкладень й інвестицій, бо ці процеси обов'язкововикликають істотні взаємні відхилення основних параметрів опе-раційної системи і тим самим породжують принципово інше уп-равлінське завдання. Поняття «режим операційної системи» тіснопозв'язане з технологією, яка задає умови і конкретні значеннянайважливіших параметрів системи.

Розходження між технологією і режимом як об'єктами ке-рування полягають у тому, що:

технологія виявляє себе через прямі і непрямі параметрифункціонування. У керуванні технологією безпосереднімоб'єктом керування є прямі параметри (наприклад, напругав мережі та сила струму, енергоємність процесу, сировиннінормативи). Непрямі параметри керуються лише настільки,наскільки вони здатні впливати на основні. А режим як об'єкткерування в однаковій мірі охоплює і прямі, і непрямі пара-метри. Більш того, в окремих випадках непрямі параметриможуть бути більш важливим об'єктом керування;

режим уособлює, крім основної діяльності операційної систе-ми, ще й діяльність з обслуговування операційної системи.Режим операційної системи складається з ряду окремих

аспектів:

О технологічної дисципліни (мінімально необхідна сукупністьпроцедур для забезпечення основної технології, дотриман-ня найважливіших прямих параметрів даної технології);о рівня використання ресурсів;о узгодження основних функцій у просторі та часі;о дотримання норм допоміжного забезпечення основноїтехнології;

о підтримки робочого стану основних елементів операційноїсистеми;

о рівня організаційного забезпечення єдності основних пара-метрів (інформаційне, документарне і кадрове забезпечен-ня єдності).

Операційна система, що знаходиться на стадії стабільногофункціонування, звичайно допускає не більш одного опти-мального режиму. У той же час у сукупності параметрів, що ха-рактеризують оптимальний режим (тобто той, що дає найоп-

тимальніше рішення взаємозалежних проблем виробництва про-дукту й відтворення операційної системи), допускаються деяківаріанти їх, що пристосовують систему до поточних флуктуацій(коливань) зовнішнього і внутрішнього середовища.

У зв'язку з необхідністю нейтралізації поточних флуктуаційсередовища, керування режимом допускає забезпечення резер-ву потужності і наявність організаційної підсистеми, що гаранту-ють оптимальне реагування на флуктуації.

Режим функціонування операційної системи як об'єкт керу-вання є сферою менеджерських проблем, що забезпечують по-точне узгодження зовнішніх і внутрішніх чинників дії системи.Це означає, що завдання керування режимом повинні узгоджу-ватися з перспективними цілями і процедурами керування.

2.8.2 Нормальний режим функціонування

Поняття нормального режиму характеризує збіг або до-статню наближеність фактичних і планових параметрів опера-ційної системи, що функціонує в межах її реальної потужності.

Поняття «реальна потужність» у даному випадку допускає,що рівень використання основного процесора забезпечує йогопоточне функціонування і відтворення без виходу на критичні(руйнівні) параметри.

За життєвим циклом операційної системи (див. рис. 2.9)нормальний режим характерний для II і III етапів. Причомувважається, що даний режим виникає усередині II і завершуєть-ся усередині III.

Нормальний режим функціонування є більш передбачува-ним «об'єктом керування», тому що саме його поняття будуєть-ся на деяких стабільних мінімально взаємопов'язаних парамет-рах і показниках.

Саме для нормального режиму найбільшою мірою придат-ний дуже ощадливий метод керування за відхиленнями. Цейрежим дає можливість менеджерові сконцентрувати уп-равлінські ризики на перспективних і стратегічних питанняхопераційної системи.

Система, що функціонує в нормальному режимі, забезпе-чує максимальну в порівнянні з іншим режимом віддачу. Томузгідно з нею варто плавно готуватися до неминучих обмежень ізмін внутрішнього і зовнішнього характеру. Менеджер має пла-нувати заміну і відновлення критичних ланок основної технології,знаходити «вільні вікна» у грошових потоках, що можуть забез-печити фінансування цих витрат.

Критерієм оптимальної стабільності режиму операційної сис-теми є рівень використання ресурсів. Цей критерій дає нам ха-рактеристику вхідної, вихідної й операційної потужності системиі допомагає судити про наявність резервів і можливість зміниданого режиму. Вхідна потужність характеризує здатність досприйняття визначеного масиву ресурсів, вихідна — забезпечен-ня визначеної маси (кількості) готової продукції.

Операційна потужність характеризує внутрішню спро-можність системи забезпечувати необхідну технологічну пере-робку ресурсів. Прийнято вважати, що критерій оптимізації ре-жиму системи полягає в достатньому ступені відповідності цихтрьох видів потужності.

Управлінські переваги нормального режиму такі:

можливість підвищення кваліфікації персоналу в силу ста-більності виконуваних функцій, зниження витрат;

підвищення якості продукції;

можливість раціоналізаторської інновації;

концентрація менеджменту на окремих актуальних аспек-тах керування за рахунок зниження рівня контролю стабіль-них і незмінних аспектів.

Типові проблеми і протиріччя керування системою, що зна-ходиться в нормальному режимі:

відсутність внутрішніх стимулів для інновацій;

можливість нагромадження внутрішніх невідповідностей міжпараметрами, умовами або аспектами;

застарівання компонентів операційної системи;

накопичення «професійно-технологічноїутоми» всерединіопераційної системи, тобто перетворення творчих функційна рутину, стандартну й уніфіковану дію незалежно від ре-ального стану зовнішнього і внутрішнього середовища.Система, для якої автономність від несприятливих умов

середовища перетворилася з засобу на самоціль, починає ви-користовувати всі можливості для ізоляції від екзогенних інно-вацій. Організаційно дуже важливо створити практичний ме-ханізм перегляду і переоцінки критеріїв і умов норм режиму, щоповинен бути мінливим. Критерієм нормальності мінливого ре-жиму може служити такий розмитий критерій, як збереженняголовної технології.

2.8.3 Перехідний режим функціонування

Перехідний режим як управлінська проблема представляєтакі значення найважливіших параметрів, що знаходяться наінтервалі між оптимальними і руйнівними засадами (рис. 2.11).

перехід

Рис. 2.11 Ілюстрація перехідного режиму

Перехідний режим системи, на відміну від особливих режи-мів, коливається, тобто границею його виникнення вважаєтьсясукупність параметрів (за нерівноваги може рухатися або у бікоптнмізації, або у бік руйнування операційної системи).

Перехідний режим характеризується невідповідністю вхідноїпотужності системи, а також вимог технологічної дисципліни,якості і структури використовуваних ресурсів, зривами узгодженняв просторі і часі основних параметрів і функцій.

Безліч можливих «наслідків» для системи в перехідному ре-жимі включає наступні варіанти (рис. 2.12):

0 повернення системи до оптимального рівня;