1 Основні положення Концепції про Національну систему соціально-психологічної служби України.

Документи ООН щодо прав людини не мають законодавчої сили доти, доки кожна окрема держава на основі ідей цих міжна­родних документів не створить закони та не забезпечить їх функ­ціонування.

Розглянемо основні законодавчі акти, нормативні документи, які регламентують та забезпечують діяльність Національної сис­теми соціально-психологічної служби України.

Становлення цієї системи розпочалося у 1992 році прийняттям Ухвали про створення Концепції державної системи психологіч­ної служби. У березні 1992 року було підготовлено та подано на адресу Комісії Верховної Ради України з питань науки і народної освіти листи: «Про створення державної системи психологічної служби України» і «Про кадрове забезпечення державної психо­логічної служби України», які поклали початок роботі з практич­ного вирішення проблеми створення мережі психологічних та соціально-психологічних служб в Україні.

У 1993 році Інститутом психології ім. Г. С. Костюка АПН України була розроблена і схвалена Кабінетом Міністрів «Конце­пція державної системи психологічної служби». Ця Концепція сама по собі не є законодавчим актом, проте становить змістову основу для їх розробки.

У її основних положеннях визначено мету і завдання діяльно­сті Національної системи соціально-психологічних служб, опи­сано структуру, напрямки діяльності та вимоги до фахівців, які можуть здійснювати роботу в межах системи. Так, зокрема, за­значається, що Національна система соціально-психологічної служби — це об'єднання державних органів й організацій, що виконують практичну роботу в галузі соціальної педагогіки, при­кладної психології та прикладної соціології.

До Національної системи соціально-психологічної служби входять:

• психологічні та соціально-психологічні служби і підрозділи, які функціонують у різних відомствах (поки що спостерігається певна ізоляція і розрізненість у їх функціонуванні);

• соціально-психологічні служби державної адміністрації;

• територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), які надають соціально-психологічні послуги населенню.

Основною метою Національної системи соціально-психо­логічної служби є забезпечення необхідних соціально-психоло­гічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків та міжособистісних взаємодій) і водно­час — підтримка розвитку і захист психічного здоров'я особис­тості громадян України.

Основними завданнями Національної системи соціально- психологічної служби є:

1) надання допомоги органам управління у розробці та реалі­зації державної політики на основі вивчення стану масової свідо­мості, прогнозування та активного впливу на соціально- психологічні процеси у суспільстві;

2) виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, в інших галузях науки і культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової справи;

3) забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з урахуванням їх здібностей, особливостей життя та праці;

4)участь у розробці та практичному застосуванні нових тех­нологій та практик навчання і виховання, розвитку і перевихо­вання дітей та молоді, впливу ЗМІ на людей;

5) здійснення психометричного нагляду. Контроль за дотри­манням професійної етики;

6)участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спе­ціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів;

7) координація прикладних психологічних, соціологічних та пе­дагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріори­тетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з сім'єю та молоддю, в галузях педагогічної, юридичної, військової, медичної та політичної психології, соціології, педагогіки. Створен­ня єдиної інформаційної системи соціально-психологічної служби.

Органи в структурі Національної системи соціально-психо­логічної служби працюють на трьох рівнях: центральному, обла­сному, районному (міському).

На кожному рівні створюються практичні центри, які безпо­середньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяль­ність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби.

Визнається право на створення професійної асоціації, товари­ства практикуючих психологів та соціальних працівників.

Вищим органом управління Національної системи соціаль­но-психологічної служби є Рада головних психологів відомств і областей, яка визначає напрям та зміст діяльності Національної системи соціально-психологічної служби тощо.

Головною управлінською, методичною та координуючою ор­ганізацією Національної системи соціально-психологічної служ­би є Український науково-методичний центр практичної психо­логії та соціальної роботи.

Визначено функції та специфіку діяльності науково-методич­ного центру, Ради з практичної психології, головного психолога області, обласних, районних та міських центрів Національної си­стеми соціально-психологічної служби, порядок їх атестації, ак­редитації тощо.

Національна система соціально-психологічної служби України створюється на основі зазначеної Концепції. Перш за все, слід від­значити, що процес створення її триває. Не досягнуто поки що узго­дженості між соціально-психологічними та психологічними служ­бами різних установ та відомств. Це створює певну складність у їх діяльності, у моніторингу основних напрямків їх діяльності тощо.