3 Вміння спілкуватися з клієнтом — стрижнева спеціальна здібність практикуючого психолога

Розглядаючи питання про професійно необхідні якості прак­тикуючого психолога, важливо виходити з успішності його про­фесійної діяльності. Саме вони визначатимуть мету, зміст, трива­лість, форму його професійної підготовки.

Ядром діяльності практикуючого психолога є спілкування, яке розгортається у вигляді комунікації, інтеракції та перцепції.

Ефективність психоконсультування, психотерапії та психоко­рекції значною мірою визначається вмінням спілкуватися з кліє­нтом, що передбачає щирий інтерес до людей, їхнього способу життя, емоцій, думок, вміння добирати правильні слова й тон, які забезпечують встановлення необхідного контакту, вміння слуха­ти, терпіння.

Отже, талант спілкування є найнеобхіднішою здатністю для професійної реалізації психолога-практика.

В її структурі виділяють такі складові:

1) уміння повно і правильно сприймати людину (спостереж­ливість);

2) уміння розуміти внутрішні властивості і особливості люди­ни (інтуїція);

3) уміння співпереживати (емпатія);

4) уміння аналізувати власну поведінку (рефлексія);

5) вміння керувати собою і процесом спілкування.

У процесі спілкування психолог визначає як зміни в поведінці людини, так і впливи психолога на цю поведінку, здійснює соціа­льну фасилітацію (від англ. facilate — полегшувати) або підтрим­ку, допомогу клієнту. Останнє особливо важливо для психолога- практика. Люди, які мають високі показники у соціальній фасилі- тації, схильні і мають здібності до роботи в сфері практичної психології.

У процесі спілкування з клієнтом психолог, на думку Р.С.Нємова, повинен виявляти такі якості [29]:

1. Здатність до емпатії, співпереживання, співчуття. Під ці­єю здатністю розуміють вміння глибоко проникати у внутрішній світ іншої людини — клієнта, розуміти його, бачити те, що від­бувається, з його позиції, сприймати світ його очима, визнавати його точку зору правомірною та допустимою. Головним в емпатії є готовність, бажання і здатність людини психологічно відчувати і розуміти іншу людину. Саме завдяки цій якості психолог здатен краще та глибше розуміти клієнта та допомагати йому.

2. Відкритість. Як властивість особистості відкритість має кілька проявів. По-перше, це готовність психолога бути відкри­тим як особистість для клієнта (правда не настільки, щоб позиції клієнта і психолога помінялися). Міра відкритості повинна ви­значатися почуттями клієнта: якщо він вважає психолога відкри­тою людиною і не боїться розкриватися перед ним, то це свідчить про бажаний рівень відвертості психолога. По-друге, відкритість

— це прагнення психолога в особистому спілкуванні з клієнтом залишатися самим собою, виявляючи при цьому свої переваги і недоліки. Демонстрація клієнту своїх недоліків психологом від­бувається для того, щоб продемонструвати, що сам консультант

— це звичайна жива людина, якій, як і всім людям, притаманні недоліки. По-третє, відкритість виявляється в тому, що психолог показує клієнту готовність обговорювати з ним будь-які питання.

3. Емпатія супроводжує відкритість, одне без іншого існувати практично не може. Разом вони дозволяють створити атмосферу партнерства між психологом та клієнтом.

4. Вияв особистої турботи про клієнта за допомогою спів­чуття до нього, а також міміки, пантоміміки, жестів. Тобто такої зовнішньої поведінки психолога, яка демонструє щиру зацікав­леність, турботу психолога про клієнта. Така турбота однак не повинна бути надмірною. Психологу не рекомендується у спіл­куванні з клієнтом бути занадто емоційним.

5.Доброзичливість. Емоційно позитивне ставлення до клієн­та, особиста зацікавленість і участь у розв'язанні його проблем. Хоча ця особистісна якість корелює практично з усіма перерахо­ваними вище якостями особистості, але вона має і свої індивідуа­льні прояви. До них, зокрема, відноситься вміння в будь-яких си­туаціях, за будь-якої поведінки клієнта зберігати рівний, доброзичливий стиль спілкування.

6. Особливе місце в практиці психологічної допомоги займає довіра до клієнта, віра в його здібності і можливості самостійно подолати проблеми. Довіра виявляється також і в тому, що пси­холог готовий розділити думку клієнта і прийняти її, відмовив­шись від своєї власної, якщо вона виявляється необ'єктивною.

7. Вміння вибирати і зберігати оптимальну психологічну ди­станцію у спілкуванні з клієнтом. Тобто психолог повинен вміти так спілкуватися з клієнтом, щоб зберігати відкритість і довіру. Разом з тим стосунки психолога і клієнта не повинні бути надмі­ру близькими, інтимними. При цьому у клієнта не повинно вини­кати відчуття, що консультант психологічно то віддаляється, то наближається.