2 Характеристика досвіду роботи психологіч­ної служби підприємства.

магниевый скраб beletage

Найперші психологічні служби з'явилися на промислових підприємствах у 60—70 роках XX століття у межах новостворе- ної системи наукової організації праці.

Їх виникнення було пов'язане з певним рівнем розвитку прикла­дних досліджень у галузі соціології, соціальної психології, педагогі­чної психології, психології праці та інженерної психології.

Разом з тим сама діяльність психологічних служб на підпри­ємствах висувала свої вимоги до академічної психології і форму­лювала певні запити на фундаментальні і прикладні дослідження.

Метою діяльності перших психологічних служб на підприємс­твах було підвищення ефективності праці робітників.

Досягнення цієї мети передбачало вирішення завдань підви­щення працездатності та зниження втомлюваності шляхом засто­сування психологічних факторів: змісту роботи, кольорового ви­рішення інтер'єру, трансляції музики тощо.

Ці завдання залишаються актуальними і в наш час.

Діяльність практичних психологів з підвищення ефективності праці передбачає кілька напрямків (схема Б. Бігелейсен — Же- лазовського)[6]:

• пристосування техніки до психічних властивостей людини (конструювання промислової техніки з врахуванням психічних особливостей робітника та оптимальним їх використанням). Ці проблеми розв'язуються інженерною психологією;

• пристосування технологічних процесів до психічних особли­востей людини (проектування комплексів операцій, підвищення змістовності трудової діяльності, зниження монотонності праці, оп- тимізація темпу роботи, раціоналізація режиму праці і відпочинку);

• пристосування людини до вимог техніки і професійної дія­льності (вирішуються проблеми психологічного профвідбору і професійного навчання робітників);

• пристосування людини до людини в умовах підприємства (це комплекс проблем, які пов'язані з міжособистісними відноси­нами по горизонталі та вертикалі, розв'язанням яких займається соціальна психологія).

Тривалий час психологічні служби підприємств існували без єдиного і обов'язкового положення про психологічну службу, яке б чітко визначало мету її діяльності, завдання, методи тощо. Існувала гостра потреба у розробці загальних принципів побудо­ви її діяльності, моделі діяльності служби, яка б акумулювала в собі досягнутий актуальний рівень фундаментальних досліджень і прикладних розробок, реальні можливості методичного забез­печення, кваліфікацію практичних психологів.

3 метою створення положення про психологічну службу під­приємства вивчалися аспекти діяльності психологічних служб промислових підприємств у 1983—1985 рр.

В ході такого дослідження було виявлено основні форми ор­ганізації діяльності психологів на підприємстві [6]::

— психологічні бюро, лабораторії, відділи, підрозділи в кад­ровій службі, у відділі НОП тощо;

—спеціалізовані психологічні служби окремих підприємств або в системі психологічних служб галузі.

Форма організації психологічної служби визначала і коло проблем, які вона вирішувала. Спостерігалася динаміка в розви­тку діяльності служби від виконання окремих робіт, які визна­чалися керівництвом підприємства (підрозділу), до самостійної ініціації діяльності з розв'язання широкого кола проблем.

Як правило, в процесі діяльності практичних психологів окремих підприємств формувалися і закріплювалися в норматив­ній документації узагальнені уявлення про цілі, завдання, форми їх діяльності тощо. Це приводило до того, що серед психологів- практиків не було єдності у визначенні цілей і задач психологіч­них служб, у формах і методах роботи.

Останніми роками приходить розуміння, що будь-якій фірмі чи підприємству, незважаючи на сферу їх діяльності, кількості задіяних працівників тощо, потрібен професіонал з психологіч­ною підготовкою у сфері роботи з людьми.

Психолог в організації, на думку М.Ю Шейніса, будує свою діяльність на основі однієї з трьох моделей [6].

Перша модель ґрунтується на ідеї, що психолог повинен здійснювати науково-методичне забезпечення кадрової і вихов­ної роботи, тому він стає творцем та реалізатором всієї кадрової роботи організації.

Друга модель вбачає сенс діяльності практичного психолога у наданні психотерапевтичної допомоги співробітникам, які мають різноманітні психологічні труднощі. На жаль, сьогодні мало органі­зацій, які безпосередньо опікуються проблемами працівників, тому більшість підприємств не зацікавлені у діяльності практичного пси­холога за цією моделлю. Виняток хіба що складають армія, міліція, СБУ, диспетчерські служби тощо, де якість та ефективність діяль­ності співробітників визначається їх психічним станом.

Третя модель ґрунтується на ідеї, що сутність діяльності практичного психолога (служби) полягає у психологічному су­проводі трудової діяльності працівників. Психологічний супровід здійснюється у межах системи управління персоналом і спрямо­ваний на створення соціально-психологічних умов для успішної професійної діяльності і особистісного зростання працівників. Причому, такий супровід повинен здійснюватися переважно че­рез керівника підприємства традиційними формами управлінсь­кого і виховного впливу. Керівник у цьому випадку повинен бути партнером психолога у розробці та реалізації стратегії супроводу кожного підлеглого. Психолог виступає своєрідним «інструмен­том налаштування» процесу управління на конкретних працівни­ків. Ця модель є найсучаснішою і найбільше відповідає вимогам сучасного підприємства чи організації.