2 Роль ШПС у вирішенні проблем школи

Для розуміння цілей і завдань роботи психолога в освітній установі важливим є вирішення принципового питання про взає­мозв'язок педагогіки з психологією.

Педагогіка і психологія — науки, які тісно пов'язані між со­бою як змістом своїх предметів, так і історією розвитку.

Сформувалися два підходи до розуміння ролі психології при вирішенні проблем педагогіки:

—психологія повинна досліджувати незалежну від педагогіч­ної практики природу дитини, а педагогіка застосовує отримані знання у навчально-виховному процесі (Е. Мейман);

— психологія повинна орієнтуватися на розвиток дитини у проце­сі її навчання і виховання. Як чітко висловився К.Д.Ушинський, пси­хологія повинна вивчати дітей, виховуючи і навчаючи їх, для того, щоб виховувати і навчати, вивчаючи їх. Ця точка зору є прийнятою у вітчизняній психологічній та педагогічній науках. Стаючи на цю позицію, слід пам'ятати, що: по-перше, взаємозв'язок педагогіки і психології передбачає розмежування між ними як науками, кожна з яких має власний предмет.

Предмет психології — психіка дитини у закономірностях її розвитку. Педагогічний процес — умова цього розвитку.

Предметом педагогіки є процес виховання і навчання в його специфічних закономірностях. Психічні властивості дитини — умови, які повинні бути враховані. Те, що для однієї з цих наук є предметом, для іншої виступає як умова (С. Л. Рубінштейн);

по-друге, психологія розробляє власне психологічні проблеми навчально-виховного процесу, а не тільки і не стільки бере участь у вирішенні педагогічних.

Розмежування педагогіки і психології залежить від розв'я­зання проблеми про співвідношення розвитку і навчання, розвит­ку і виховання.

Вітчизняна позиція бере початок у роботах К. Д. Ушинського, Л. С. Виготського, Г. С. Костюка. Стверджується єдність розвит­ку і навчання (виховання), яка означає, що розвиток дитини здій­снюється у різноманітній діяльності, організація якої є змістом навчання і виховання.

Особливістю навчально-виховного процесу є обумовленість його ефективності психологічним фактором.

Психологічний фактор — узагальнене поняття, в якому фік­сується динамічна сукупність психічних властивостей окремих індивідів, соціальних груп і в цілому суспільства. У цьому понят­ті конкретизується поняття «людський фактор».

У різних сферах діяльності переважають ті чи інші елементи психологічного фактору. В навчанні найбільшого значення набу­вають такі психічні процеси учнів: увага, пам'ять, мислення, уява. У науковій роботі — інтелект, пам'ять, інтуїція вчених; у художній діяльності — емоції, фантазія митця.

Шлях до підвищення ефективності роботи школи лежить через врахування психологічного фактора навчально-виховного процесу. Розвиток особистості повинен бути не тільки декларованим метою освітніх установ, а стати реальним критерієм ефективності їх роботи.

Основні групи шкільних проблем, що потребують участі пси­холога — це:

— встановлення причин різних труднощів у навчально- виховній роботі з дітьми різного віку;

— подолання і профілактика відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку школярів;

— допомога у розв'язанні складних питань міжособистісних відносин, конфліктних ситуацій у шкільному середовищі.

Сьогодні в психології нагромаджено багато знань про розви­ток і формування особистості. Використання їх у педагогічній практиці не є автоматичним і вимагає певної психологічної ком­петентності. Тому вчитель не в змозі сам вирішити весь обсяг психологічних проблем навчання і виховання. В оцінці учня вчи­телі переважно користуються своїми враженнями, а не науково обгрунтованою інформацією про нього.

Виникає потреба у появі нової професії — шкільного психолога.

На основі аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду, резуль­татів експериментів по запровадженню посади шкільного психо­лога були сформульовані цілі, задачі ШПС, визначено зміст, фо­рми роботи, функції, права та обов'язки шкільного психолога.

Головна мета ШПС: максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку школярів, що забезпе­чує їм на момент закінчення школи психологічну готовність до самовизначення в самостійному житті (І. В. Дубровіна) [47].

Функція ШПС: психологічне забезпечення процесів навчан­ня і виховання.

Завданнями ШПС є:

• виявлення резервів психічного розвитку дитини, їх реаліза­ція в навчанні та вихованні (мова йде і про обдарованих, і про ді­тей із фізичними вадами та затримкою психічного розвитку);

• конструювання змісту навчання;

• створення різноманітних програм для шкіл різного типу;

• визначення відповідності програм цілям виховання і на­вчання,

• прогнозування запитів суспільства та їх відображення в на­вчальних програмах;

• розв'язання проблеми послідовності вивчення різних пред­метів;

• з'ясування відповідності матеріалу віковим можливостям учнів;

• відображення у навчальних програмах завдань розвитку зді­бностей учнів до самостійного пошуку, відбору, застосуванню знань відповідно до нових потреб і ситуацій;

• аналіз та експертиза методів, які використовуються в навча­льно-виховному процесі;

• вирішення проблем контролю знань — екзаменів, колоквіу­мів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної картини про розви­ток учнів;

• вивчення причин низької успішності учнів;

• контроль за процесом навчання і виховання дітей з метою під­вищення якості навчання і виховання (йдеться про необхідність по­будови цих процесів відповідно до закономірностей психічного розвитку та формування особистості; про відповідність основним положенням психологічної теорії виховання і навчання);

• практичний вплив психологів на безпосередніх учасників педагогічного процесу: дітей, вчителів, батьків і керівництво (йдеться про надання прямої психологічної допомоги всім учас­никам навчально-виховного процесу);

• профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії (через вивчення нахилів учнів, їх здібностей, розробку індивідуальних програм навчання);

• профілактика та корекція девіантної поведінки дітей;

• розв'язання спільно з представниками інших спеціальностей — педагогами, дефектологами, соціологами, юристами, лікарями тощо — різноманітних питань, що стосуються долі дітей, які по­требують специфічних умов для задоволення своїх потреб (у ви­падку аномального розвитку, інвалідизації тощо);

• відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, ді- тей-інвалідів;

• робота з малими контактними групами (вирішення комплек­су соціально-психологічних проблем).

Особливості організації ШПС:

—застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму;

— висока відповідальність спеціалістів за результати діагнос- тично-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають;

— анонімність у роботі та необхідність обережного надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;

— врахування індивідуальних, специфічних потреб кожного клієнта, оскільки робота з людьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, внутрішньоособистіс- ного або міжособистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.