1 Психодіагностична робота практичного пси­холога

Психодіагностична робота практичного психолога — це одне з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психоло­га, яке потребує спеціальної підготовки та сформованості діагнос­тичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста- психолога. Психодіагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), так і входити як структур­на складова у психокорекцію та психоконсультування.

Психодіагностика передбачає обстеження психіки індивіда (або соціально-психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психоло­гічного діагнозу.

Психологічний діагноз — це опис індивідуальних особливос­тей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).

Для психодіагностичного обстеження використовують психо- діагностичні методи, тобто дослідницькі методи психологічної науки. Особливістю психодіагностичних методів є їх вимірюва­льно-дослідницька спрямованість, що й забезпечує кількісну та (або) якісну оцінку явища, яке вивчається. Основними вимогами до психодіагностичних методів є:

а) стандартизація інструментарію, в основі якої лежить понят­тя норми;

б) надійність і валідність інструментарію;

в) жорстка регламентація процедури обстеження.

Психодіагностичні методи конкретизуються у трьох основних

діагностичних підходах, які практично охоплюють все різнома­ніття діагностичних методик:

1. «Об'єктивний» підхід — діагностика здійснюється на уснові успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а та­кож тести спеціальних здібностей та тести досягнень.

2. «Суб'єктивний» підхід — діагностика здійснюється на ос­нові даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники.

3. «Проективний» підхід — діагностика здійснюється на ос­нові аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безосо­бовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об'єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослі­дження особистості.

Психодіагностичне обстеження може проводитися у індивіду­альній та груповій формі. Вибір форми психодіагностичного об­стеження залежить від мети та методик, які використовуватиме практичний психолог.

Індивідуальне обстеження передбачає роботу практичного психолога з людиною впродовж визначеного терміну. При гру­повому обстежені кожна людина отримує бланк відповіді та сти- мульний матеріал. Розміщення людей в приміщенні при групо­вому психодіагностичному обстеженні повинно забезпечувати необхідні умови для зосередженої роботи.

Перевагами індивідуального психодіагностичного обстеження є можливість отримувати додаткову інформацію, оскільки прак­тичний психолог може спостерігати за процесом роботи людини під час діагностики, її поведінкою, емоційними реакціями на за­вдання тощо.

Перевагами групового психодіагностичного обстеження є економія часу на обстеження значної групи осіб. Але через це страждатиме точність і якість отримуваної інформації. Тому, як правило, після групового психодіагностичного обстеження засто­совується індивідуальне психодіагностичне обстеження для уто­чнення даних.

Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реа­лізацію трьох етапів:

а) збір даних відповідно до задачі дослідження;

б) обробка та інтерпретація отриманих даних;

в) постановка діагнозу або прогнозу.

Якщо деталізувати ці основні етапи процедури психодіагностич­ного обстеження, то ми отримуємо такий покроковий її опис [27]:

1. Запит, завдяки якому формулюється мета обстеження.

2. Збір анамнезу — відомостей про особливості розвитку до моменту обстеження. Можливо збір інформації про обстежувано­го у батьків, педагогів, колег по роботі та керівництва. Спостере­ження за обстежуваним у різних ситуаціях.

3. Складання програми психодіагностичного обстеження, яка повинна містити мету, перелік методик діагностики, обладнання, опис умов та режиму обстеження.

4. Встановлення психологічного контакту з обстежуваним.

5. Реалізація програми писхологічного обстеження з фіксаці­єю результатів у протоколі.

6. Обробка результатів обстеження.

7. Первинна інтерпретація результатів окремо за кожною ме­тодикою.

8. Цілісна інтепретація результатів, за якої беруться до уваги відомості з анамнезу та спостережень.

9. Складання психологічного діагнозу, який крім опису інди­відуальних даних психіки людини повинен містити аналіз психо­логічних механізмів виникнення і прояву її проблем та рекомен­дації щодо форми і змісту допомоги, якої потребує людина.

Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи [27]:

• добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;

• забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;

• емпатійне ставлення психолога до клієнта;

• всебічність та комплексність діагностики;

• врахування індивідуально-типологічних особливостей до­сліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтере­сів, контактності, властивостей темпераменту тощо;

• підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностич- ного обстеження.