2 Поняття психокорекції, її мета та завдання

магниевый скраб beletage

Психокорекція та психотерапія є видами психологічної допо­моги, які передбачають активний цілеспрямований вплив на осо- бистісний, поведінковий й інтелектуальний рівень функціону­вання людини.

Поняття психокорекції почало застосовуватися з народжен­ням і розвитком практичної психології. Як зазначає Т. С. Яценко, психокорекційний процес має відродити пласти­чність, мобільність психічної організації суб'єкта й тому зорі­єнтований на вивчення статичних якостей психіки та виявлен­ня їхніх дисфункцій [57].

І. В. Дубровіна розглядає психокорекцію як форму психолого- педагогічної діяльності, спрямовану на виправлення таких тенде­нцій психічного розвитку, які не відповідають гіпотетичній оп­тимальній моделі нормального розвитку [47].

Метою психологічної корекції є усунення недоліків у розвит­ку особистості. Психологічна корекція відрізняється від психоло­гічного консультування та психотерапії тим, що вона не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і може здійс­нюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ. Психокоре­кція також розглядається як процес розширення діапазону реагу­вання клієнта на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищують адаптивні можливості його особистості.

Г. Онищенко, узагальнюючи ці підходи зазначає, що психоло­гічна корекція є тактовним втручанням у процеси психічного і особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто справляє вплив не лише на особистість, а й на її оточення, організацію її життєдіяльності [2, 283].

Психокорекція характеризується такими ознаками:

—дискретність (означає вплив психолога на відносно незале­жні конкретні складові внутрішнього світу людини);

— орієнтація на вікові норми (тобто орієнтація на певний кон­тингент корекційного впливу — діти, підлітки тощо, або на вико­ристання відповідних методик).

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхи­лення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвит­ку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів).

Корекції підлягають такі недоліки характеру: підвищена збудли­вість, гнівливість, конфліктність, підвищена імпульсивність, песи­мізм, легковажність, упертість, байдужість, неохайність, надмірне прагнення до насолоди, гіпертрофована активність або пасивність, замкненість, хвороблива сором'язливість, схильність до крадіжок, негативізм, схильність до блукання, брехливість тощо.

Ці вади можуть бути дискретними і стосуватися лише певних аспектів емоційно-вольової сфери або мати тотальний характер і бути пов'язаними з акцентуаціями характеру, провідними пере­живаннями, системою ставлень і ціннісних орієнтацій.

Психологічна корекція не має своїх специфічних методик, а користується залежно від потреб методами психотерапії, педаго­гічної психології, педагогіки, медицини.

С. Б. Бажутіна, Г. Г. Вороніна, І. П. Булах виділили ряд при­йомів і способів впливу, які застосовуються для проведення пси- хокорекційної роботи. Це проста пропозиція, парадоксальна ін­струкція, фантазування, інтерпретація психологом ситуації клієн­та і запрошення його до нового бачення ситуації, порада (поба­жання) клієнту, саморозкриття психолога перед клієнтом, меха­нізм «зворотного зв'язку», відкриті і закриті запитання, повтор- переказ, логічні ланцюжки, емоційне резюме, діюче резюме [7]. Опис та психологічний зміст цих способів і прийомів психокоре­кції подано у табл. 3.