ЗАКРІПЛЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ПО МОДУЛЮ 3:

Види діяльності практичного психолога Завдання 1

Визначте, які принципи психологічного консультування були порушені в поданих нижче ситуаціях-діалогах та які помилки це спричинило:

а) Мати: «Я прийшла до вас порадитися. У мене дуже складне стано­вище — син став погано вчитися, вчителі скаржаться на його слабкі знан­ня. Можливо, це пов'язано зі станом його здоров'я? В дитинстві він часто хворів, а нещодавно їздив в санаторій і дуже відстав він однокласників».

Психолог: «Так, ослаблене здоров'я найчастіше визначає невдачі у навчанні. Вам потрібно розпочати загартування сина, більше бувати з ним на свіжому повітрі, записати його в спортивну секцію».

б) Мати: «Останнім часом мене турбує те, що всі скаржаться на Олега. Тут якось зайшла Марія Іванівна — наша сусідка, колега мого чоловіка, у неї дуже добрі стосунки з ним — ось вона й говорить ....»

Психолог (перебиваючи): «Розкажіть, будь ласка про свої взаємини в сім'ї».

в) Мати: «Ночами я перестала спати, мені сняться кошмари. Сусіди і знайомі за моєю спиною говорять: «Ось, це мати хулігана».

Психолог: «Ви не повинні так хворобливо реагувати на те, що відбува­ється з сином. Все, що з ним відбувається, не виходить за межі норми».

і

г) Клієнт — молодий чоловік 20 років: «Я нарешті зрозумів, що мені подобаються лише чоловіки, я не можу зустрічатися з жінками і тим бі­льше, створювати з ними сім'ю. Від цієї думки мене кидає у холодний піт і я стаю надмірно дратівливим і агресивним. Домашні ж постійно мені почали нагадувати, що пора одружуватись.»

Психолог: «Я категорично не поділяю ваших поглядів і вважаю, що ваші близькі мають рацію. Це все не сприймається в суспільстві. Ви по­винні одружитися з гарною дівчиною.»

Завдання2

За поданими нижче діалогами визначте етап консультування та дай­те його характеристику:

ДІАЛОГ1.

Психолог: І чим зараз займається Ігор?

Мати: Він працює в страховій компанії, хоча і не закінчив 11 кла­сів. Впродовж всього навчання йому регулярно вдавалося отримувати пільги. Ігор вважає, що йому не вдалося завершити шкільне навчання, бо йому не підходить шкільна система. Спочатку він працював охорон­цем у в'язниці. Одружився, а потім вступив до університету.

Психолог: Це означає, що йому важко слідувати певним вимогам?

Мати: Так, дуже важко. І він одинак. У нього немає друзів. А ось мій старший брат Олег, як і Петро, дуже безпосередній і працює вчителем!

Психолог: Скільки років Олегу?

Мати: Він на три роки старший за мене. Він дуже простий. Йому байдуже, у що він одягнений. Я теж вважаю, що якщо не подобаєшся комусь у звичайному одязі, то не сподобаєшся і в розкішному. Моя ма­ти ставилася до Олега, як я до Петра. А до Ігоря ми ставимося однако­во. Останні 10 років Ігор намагається вгодити моїй матері і батьку — купує їм подарунки, робить багато приємного, але вони все ж його не­долюблюють. Все дуже боляче. Мені здається, що Ігор лише тоді стане самим собою, коли не намагатиметься «купити» когось.

Психолог: А вам відомо, чи Олег ставиться до Ігоря, як і ви?

Мати:.......

ДІАЛОГ 2.

Чоловік: (звертається до дружини) Мені здається, що ти стала менш емоційною.

Дружина: Так, набагато менше.

Психолог: (звертаючись до чоловіка) Ви бачите в цьому певні зміни?

Чоловік: Звичайно. Великі зміни.

Дружина: Раніше, дочка зовсім виводила мене з рівноваги. Я так боялася, що вона знову почне приймати наркотики.

Чоловік: Так, і дочка бачила, як ти на неї реагуєш.

Дружина: Звичайно, бачила.

Психолог: Здається, у вашому ставленні до багатьох речей останнім часом відбулися великі зміни.

Дружина: Так.

Психолог: Як ви вважаєте, для вас ці зміни позитивні?

Дружина: Дивно, але ми стали тепер більше думати про себе, це ме­ні подобається. Я цьому рада. Не хочу сказати, що через це я страждаю почуттям провини, але інколи я дивуюся тому, що у мене з'явилися власні інтереси.

Психолог: Я вас розумію.

Дружина: І нічого не можу з цим зробити.

Психолог: Так чи інакше, але ви не жалкуєте, що вони у вас з'явилися.

Дружина: Так. Раніше мені здавалося, що я — зразкова мати. То­му. Кілька тижнів тому ми були на вечірці, де були присутні численні наші друзі-однокласники. Там були три подружні пари, які впродовж останнього року проходили сімейну терапію. Одна з жінок багато років займалася соціальною роботою, але ми про це не знали. Ніхто з друзів не припускав, що ми будемо на цій вечірці, тому що ми бачилися не ча­стіше, як раз на кілька років. Не думаю, що в цьому є лише наша про­вина, але досі не перестаю дивуватися, чому ми не могли зустрітися ра­ніше.

Чоловік: Тепер багато чого змінилося. Не думаю, що ми будемо цьому дивуватися.

Дружина: Можливо, не знаю.

Психолог: Є питання, на які важко знайти відповіді.

Дружина: Так, мабуть.

Чоловік: Так.

Психолог: Три чи чотири сесії назад ви, здається, говорили про свої далекі плани. Більше про це ви не думали? Чому ви збираєтеся присвя­тити свій вільний час?

Дружина: Ми хотіли б подорожувати світом.

Чоловік: Так.

Психолог: Мене вразило ваше прагнення здійснити подорож до Ла­тинської Америки.

Дружина: Гм-м.

Чолов