Модуль 1 СОЦІАЛЬНІ ТА ПРАВОВІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Тема 1. МІСЦЕ ПСИХОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ЛЮДИНОЗНАВСТВА

1. Комплексне вивчення людини — теоретична основа практичного вирішення проблем розвит­ку людини.

2. Основні етапи та особливості розвитку наук про людину.

3. Структура людинознавства.

4. Сучасні погляди на предмет психології.

5. Підготовка практичних психологів.

1

Людина становить надзвичайно складний об'єкт вивчення. Не випадково у Давній Греції стверджували: «Пізнай самого себе — і ти пізнаєш весь світ». Сучасні наукові знання ще більше пере­конують у правдивості цього твердження. Людина виступає носі­єм найрізноманітніших форм відображення, у ній виявляються закони всіх відомих сьогодні наук. П. Тейяр де Шарден зауважив, що «людина як «предмет пізнання — це ключ до всієї науки про природу» [54, 275].

Науковим вивченням чимдалі повніше охоплюються різнома­нітні відношення і зв'язки людини зі світом: з абіотичними і біо­тичними факторами природи, з суспільством у його історичному розвитку, з технікою, культурою, планетою і космосом.

В. Франкл визначав людину як єдність всупереч різноманітно­сті і стверджував, що очевидною є антропологічна єдність, не­зважаючи на онтологічні відмінності та відмінності між різними формами буття [55]. Суттєвою ознакою людства є поєднання в ньому антропологічної єдності і онтологічних відмінностей, спі­льного способу і різних форм людського буття.

Окреслюючи розуміння людини, В.Франкл звертається до ви­користання геометричних аналогій. Так, один і той самий пред­мет, спроектований у різні площини, утворює різні проекції. На­приклад, якщо циліндр по-різному спроектувати на площини (див. мал. 1), то в одному випадку ми отримаємо прямокутник, а в іншому — коло. Водночас, різні предмети, спроектовані в одну й ту ж площину, можуть утворити однакову фігуру. Наприклад, при проекції кулі, циліндра і конуса однією з проекцій для всіх тіл буде круг (див. мал. 2) [55, 48—52].

Так само, зазначає В. Франкл, людина, спроектована в площи­ни біології і психології, відображається, у них так, що ці проекції виявляються різними. Проекція людських якостей в біологічну площину охоплює соматичні явища, тоді як у психологічній площині це явища психологічні. Але такі різні портрети людини не викликають сумніву у єдності людської істоти. Водночас слід пам'ятати, що марно намагатися створити цілісну картину люд­ського способу буття, об'єднуючу багатоманітність різних форм буття, орієнтуючись виключно на окремі площини, на які ми проектуємо людину. Так само і кожен науковець, вивчаючи лю­дину, повинен відмежовувати певну реальність як предмет своєї науки з усього різноманіття дійсностей, маючи при цьому на ува­зі багатоманітність підходів до вивчення людини. Тоді проекція в площину конкретної науки буде виправдана і необхідна, а також дозволить уникнути однобічності своїх досліджень.

Крім того, вивчаючи психологію різних особистостей, ми по­винні пам'ятати, що їхні проекції можуть у якийсь момент бути однаковими, але лише доти, поки не зміниться кут зору у підході до дослідження.

У системі тих чи інших зв'язків людина вивчається то як про­дукт біологічної еволюції і природний індивід з притаманною їй програмою розвитку і певним діапазоном можливостей, то як суб'єкт і об'єкт історичного процесу — особистість.

Розвиток сучасної науки, включаючи такі її розділи, як точні та технічні дисципліни, зумовлений значною мірою саме проблемами людини, які поступово посіли центральне місце у всій науці.

Психологія, як наука про психічну діяльність людини, знахо­диться між трьома головними системами наук: природничих, ма­тематичних та філософських.

Це наочно представлено у класифікації наук, яка запропоно­вана Б. М. Кєдровим [3]:

Природа:

 

Природничі

 

неорганічна;

S? н S

Технічні^~ 1 Математика

 

 

и

т О

Фізика

 

органічна.

р

S

я

о

хімія та інші

 

Людина, тобто суспільство і

« cd

 

 

мислення (людські)

1

Біологія

« S

 

д

Психологія

 

cd «

Соціальні~ 1 Філософські

S

u

 

cd

к

Гуманітарні

 

Схема 1. Класифікація наук за Б. М. Кєдровим

Останнім часом активізуються процеси диференціації наук, які вивчають людину, їх спеціалізація та подрібнення на ряд часткових теорій. А з іншого боку, спостерігається тенденція до об'єднання рі­зних наук, аспектів та методів дослідження людини в різноманітні комплексні системи. Виникають нові пограничні дисципліни, спри­яючи об'єднанню раніше розрізнених знань про людину.

Вивчення будь-яких складних явищ, зокрема людини, потре­бує різнобічного розгляду, оскільки саме це дозволяє виявити внутрішню організацію системи. Зважаючи на це, у людинознав­стві набуває особливої важливості системний підхід до вивчення людини.

Є підстави вважати, що системний підхід у вивченні людини як складної цілісної системи, що характеризується наявністю різ- норівневих ознак, у вітчизняній психології був послідовно реалі­зований В. М. Бехтерєвим. Він вважав, що соматичні, фізіологіч­ні і психічні явища є різними сторонами однієї складної системи, якою є людина. Через розкриття взаємозв'язків між різними її сторонами, координації та субординації її властивостей стає мо­жливим розкриття зовнішньої і внутрішньої детермінації психіч­ного, яке має ієрархічну організацію.

Цілісне вивчення людини є можливим, на думку В. М. Бех- терєва, на основі використання порівняльного методу досліджен­ня при аналізі об'єктивно отриманих даних в умовах лаборатор­ного експерименту і шляхом спостереження над хворими в не­врологічній і психіатричній клініках, при вивченні поведінки людини і тварини, при дослідженні гістологічних зрізів мозку і патологоанатомічних препаратів мозку хворих після їх смерті.

Використання порівняльного методу дозволило глибоко вивчити закономірності психіки людини і перетворити цим психологію з описової науки на пояснювальну.

Зростаюча різноманітність аспектів вивчення людини пов'я­зана з прогресом наукового пізнання і потребами його залучення до вирішення практичних задач. Важко назвати галузь суспільної практики (промисловість, сільське господарство, система освіти та охорони здоров'я, транспорт, будівництво тощо), яка не вима­гала б врахування людського фактору. Під людським фактором розуміють сукупність властивостей людини — спеціальних, пси­хологічних, біологічних, які виявляються в її діяльності і тим са­мим впливають на суспільні процеси.

Актуалізація та необхідність розв'язання проблеми людського фактору зумовлені потребами розвитку суспільства, зокрема та­кими як оптимізація та управління матеріальним виробництвом, вдосконалення духовної суспільної практики.

У різних галузях суспільної практики гостро відчувається по­треба в єдиному фундаментальному вченні про людину.